Ухвала

від 25.10.2012 по справі 2а-15283/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/22638/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Головня М. А.

представник відповідача Манікало І. М.

розглянувши касаційну скаргу касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року у справі № 2а-15283/10/2670 за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС УКРАЇНА" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "МТС УКРАЇНА" (далі -ПАТ "МТС УКРАЇНА") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі -СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2011 року позов ПАТ "МТС УКРАЇНА" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року апеляційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2011 року залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ПАТ "МТС УКРАЇНА".

ПАТ "МТС УКРАЇНА" подало письмові заперечення на касаційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПАТ "МТС Україна" зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією у місті Києві 24.01.1995 року, взято на податковий облік ДПІ у Печерському районі м. Києва 17.02.2000 року за №22954 та з 21.03.2002 року перебуває на обліку в СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП з 17.09.2010 року по 31.09.2010 року проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ "МТС Україна" з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року по ТОВ "Мультістрім" (код за ЄДРПОУ 36690964), ТОВ "Комсвіт" (код за ЄДРПОУ 36010427), ТОВ ЗСК "Мобайл" (код за ЄДРПОУ 35076686), ТОВ "Сімбіан" (код за ЄДРПОУ 34836060), ТОВ "СТС-Генпідряд" (код за ЄДРПОУ 32375423), ТОВ "ОСМП" (код за ЄДРПОУ 34413224).

Перевіркою встановлено порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.5 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статі 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" , а саме завищення задекларованих Приватним акціонерним товариством "МТС Україна" показників у рядку 10.1 Декларацій «придбання з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % та 0%», в результаті чого включено до складу податкового кредиту за квітень - травень 2010 року податок на додану вартість в сумі 3 260 720,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року - 1 396 381,00 грн. та за травень 2010 року - 1 864 339,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 471/42-10/14333937 від 21.09.2010 року на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення №0000604210/0 від 30.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 706 647,00 грн..

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальний спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України «Про ПДВ»).

Відповідно до п.п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

П.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону .

Згідно зі підпунктом 7.2.6 Закону України "Про ПДВ" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ПАТ "МТС УКРАЇНА" не могло бути допущено порушення зазначених норм права з урахуванням того, що позивачем зберігання та облік податкових накладних проводився належним чином.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

П.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п 7.7.1 та п.п 7.7.2 Закону України "Про ПДВ" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до п.п 10.1 та п.п 10.2 ст.10 Закону України "Про ПДВ" особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону . Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті З аналізу зазначених норм права випливає те, що платник податку на додану вартість не може включати до складу податкового кредиту та несе відповідальність за включення до нього суми податку не підтвердженої податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту, тільки відсутність зазначених документів позбавляє платника податку на додану вартість права на включення до складу податкового кредиту суми сплаченої постачальникам товару в ціні придбання.

Також суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про те, що право платника ПДВ на відшкодування з бюджету податку, сплаченого постачальниками товарів в ціні придбання, в сумі, що перевищує суму податкового зобов'язання за відповідний звітний період, не залежить від виконання постачальниками цих товарів своїх податкових зобов'язань, у випадку невиконання контрагентом свого зобов'язання це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього та зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодуванні та має необхідні документи на підтвердження розміру такого податкового кредиту. Господарські операції проведені позивачем з контрагентами - постачальниками: ТОВ «Мультістрім», ТОВ «Комсвіт», ТОВ ЗСК «Мобайл», ТОВ «СІмбіан», ТОВ «СТС-Геннідряд», ТОВ «ОСМП»та визначення розміру податкового кредиту підтверджується податковими накладними та реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за зазначеними контрагентами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що оскільки розмір податкового кредиту повністю підтверджується податковими накладними, а позивач не може нести відповідальності за неподання, визнання "недійсними", або відсутність показників в деклараціях з податку на додану вартість своїх контрагентів, а також з урахуванням того, що відповідачем не доведено, що формування податкового кредиту є наслідком нікчемних правочинів, то відповідач помилково дійшов висновку про те, що позивачем було порушено підпункти 7.2.3, 7.2.4, 7.2.5 пункту 7.2, підпункт 7.4.1 пункту 7.4, підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , а податкове повідомлення - рішення №0000604210/0 від 30.09.2010 підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року -без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров