Ухвала

від 18.10.2012 по справі 13/273-4863

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2012 р. м. Київ К-19170/10

№ К-19170/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі Тернопільської області

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 20.12.2006

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2010

у справі № 13/273-4663 Господарського суду Тернопільської області

за позовом Державного підприємства «Кобиловолоцький спиртовий завод»

до Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі Тернопільської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 20.12.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2010, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення від 15.06.2006 № 0000392301/0, від 12.07.2006 № 0000392301/1, від 15.09.2006 № 0000392301/2 та від 27.11.2006 № 0000392301/3.

У касаційній скарзі ДПІ у Теребовлянському районі Тернопільської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Позивач не реалізував право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для нарахування суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 01.06.2006 № 139/2301/00375088. Згідно висновків в акті перевірки позивачем порушені норми пунктів 1.3 та 1.8 ст.1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон № 168/97-ВР), що мало наслідком заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 41908,00 грн., а саме: серпень 2004 року - 13188,00 грн., вересень 2004 року -2426,00 грн., листопад 2004 року -20111,00 грн., серпень 2005 року -6183,00 грн., - у зв`язку з включенням до складу податкового кредиту за вказані податкові періоди сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ПП «Матрікс»та ТОВ «Інтергал», які не сплатили суми податку на додану вартість до Державного бюджету України.

На підставі висновків вказаного акта перевірки та адміністративного оскарження податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.06.2006 № 0000392301/0, від 12.07.2006 № 0000392301/1, від 15.09.2006 № 0000392301/2, від 27.11.2006 № 0000392301/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 62862,00 грн., з яких 41908,00 грн. - основний платіж та 20954,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками здійснення господарський операцій з ПП «Матрікс»та ТОВ «Інтергал»поставили позивачу сировину (мелясу) на загальну суму 30915,00 грн. (у т.ч ПДВ - 6183,00) та 178625,00 грн. (у т.ч. 35725,00 грн.) відповідно. Здійснення вказаних господарських операцій підтверджується податковими та видатковими накладними, виписками банку про сплату позивачем за вказаний товар у безготівковій формі. Встановлені судом факти відповідачем не оспорюються.

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005 р. № 2505-IV підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 викладено в наступній редакції: податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті)

У редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV вказаний підпункт викладений наступним чином: не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вищенаведені норми Закону № 168/97 як до, так і після внесення викладених вище змін не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від фактичної сплати контрагентом такого платника сум ПДВ до бюджету, оскільки такий платник сплатив дані суми ПДВ у вартості придбаних товарів (послуг), а реальність поставок ДПІ в судовому процесі не спростована.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 20.12.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак