КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
КИЇВСЬКИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8
т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2008
№ 6/76
Київський апеляційний господарський суд у
складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Вербицької О.В.
За участю представників:
представникі сторін:
від позивача: Піддубна О.В.
від відповідача 1:Шадевська Ж.Е.
від відповідача 3:ОСОБА_4.
від третьої особи 1,2: Піддубна
О.В.
третя особа 1: ОСОБА_1
третя особа 2: ОСОБА_2
від третьої особи 3:ОСОБА_4.
від третьої особи 4:ОСОБА_5.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаград"
на рішення Господарського суду м.Києва від
14.07.2008
у справі № 6/76 (Ковтун С.А.)
за позовом Автокооперативу
по будівництву та експлуатації особистих гаражів «Киянівський»
до 1.Київської
міської ради
2. Головного управління земельних ресурсів
Київської міської державної адміністрації
3.Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаград»
треті особи 1.ОСОБА_12. ОСОБА_23. ОСОБА_3
тр
про
визнання права користування земельною ділянкою, скасування рішення,
визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду м. Києва
передані позовні вимоги Автокооперативу по будівництву та експлуатації
особистих гаражів «Киянівський» до Київської міської ради, Головного управління
земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Товариства з
обмеженою відповідальністю «Мегаград» про визнання права користування земельною
ділянкою площею біля 0,3 га по Киянівському провулку, 19 в м. Києві, визнання
недійсним пункту 12 рішення Київської міської ради від 24.03.2003 р. № 411/571,
визнання недійсним пункту 8 рішення Київської міської ради від 18.03.2004 р. №
125/1335, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки ВВК № 525312 від 09.11.2004 р., укладеного
між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю
«Мегаград».
Рішенням Господарського суду м.
Києва від 14.07.2008 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано недійсним пункт 12 рішення
Київської міської ради від 24.03.2003 р. № 411/571 в частині: припинення
Шевченківській районній у м. Києві державній адміністрації права користування
земельною ділянкою площею 0,27 га, відведеною відповідно до рішення виконавчого
комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 07.06.1976 р. № 542/22
«Про відведення земельної ділянки виконкому Шевченківської райради депутатів
трудящих по Киянівському провулку під влаштування відкритої автостоянки для
машин індивідуального користування з встановленням металевих гаражів-боксів» у
зв'язку з добровільною відмовою від цих земель (лист-згода від 28.03.2003 р. №
01/37-1550) і віднесення зазначеної земельної ділянки до земель запасу житлової
та громадської забудови; передачі товариству з обмеженою відповідальністю
«Елітне житло» у короткострокову оренду на 3 роки земельної ділянки площею 0,27
га для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом у пров. Киянівському,
13-19 у Шевченківському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та
громадської забудови; визнання таким, що втратило чинність, рішення виконавчого
комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 07.06.1976 р. № 545/22
«Про відведення земельної ділянки виконкому Шевченківської райради депутатів
трудящих по Киянівському провулку під влаштування відкритої автостоянки для
автомашин індивідуального користування з встановленням металевих
гаражів-боксів».
Визнано недійсним пункт 8 рішення
Київської міської ради від 18.03.2004 р. № 125/1335 про передачу товариству з
обмеженою відповідальністю «Мегаград» в дострокову оренду на 10 років земельної
ділянки загальною площею 0,27 га для будівництва, експлуатації та
обслуговування багатофункціонального комплексу з об'єктами житлово-громадського
та готельно-офісного призначення у пров. Киянівському, 13-21 у Шевченківському
районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.
Визнано недійсним договір оренди
земельною ділянки ВВК № 525312 від 09.11.2004 р., укладений між Київською
міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаград» в частині
надання у користування земельної ділянки загальною площею 0,27 га, розташованої
у м. Києві, пров. Киянівський, 13-21.
Стягнуто з Київської міської ради
на користь Автокооперативу по будівництву та експлуатації особистих гаражів
«Киянівський» 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим
рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаград» та ОСОБА_3. звернулись до Київського апеляційного
господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять рішення скасувати та
прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги відповідач обґрунтовує
тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням
обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно
застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.
Підстави апеляційної скарги
обґрунтовуються наступними доводами.
Зокрема заявник посилається на те,
що вилучивши земельну ділянку у відповідача та визнавши право користування
земельною ділянкою за особою, яка не зверталась до Київської міської ради з
пропозицією про надання їй землі в користування, Господарський суд м. Києва
порушив статті 26, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,
статтю 16 Закону України «Про оренду землі», статті 116, 124, 141 Земельного
кодексу України, статті 13, 41, 142 - 145 Конституції України. Крім того,
заявником також надано доповнення до апеляційної скарги, в якому зазначено про
помилковість висновку суду про те, що Паспорт платного об'єкту зберігання та
тимчасового відстою транспортних засобів у м. Києві може вплинути на виникнення
у позивача права власності на нерухоме майно.
Позивач , третя особа-1, третя
особа-2 та третя особа-4 просили суд рішення залишити без змін з огляду на його
законність та обґрунтованість.
Відповідач-1 підтримував вимоги
відповідача-3.
Статтею 101 Господарського
процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи
апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими
доказами повторно розглядає справу.
Згідно з ч. 2 ст. 101
Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не
зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і
обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського
процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за
правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей,
передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи
рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої
інстанції.
Розглянувши матеріали справи,
заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі
фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін,
об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і
вирішення спору по суті, суд встановив наступне;
Як вбачається з матеріалів справи,
24.04.2003 р. Київська міська рада прийняла рішення № 411/571, пунктом 12 якого
вирішила:
- припинити Шевченківській районній
у м. Києві державній адміністрації право користування земельною ділянкою площею
0,27 га, відведеною відповідно до рішення виконавчого комітету Київської
міської ради депутатів трудящих від 07.06.1976 р. від 545/22 «Про відведення
земельної ділянки Шевченківської райради депутатів трудящих по Киянівському
провулку під влаштування відкритої автостоянки для машин індивідуального
користування з встановленням металевих гаражів-боксів» у зв'язку з добровільною
відмовою від цих земель (лист-згода від 28.03.2003 р. № 01/37-1550) і віднести
зазначену земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови;
- передати товариству з обмеженою
відповідальністю «Елітне житло» у короткострокову оренду строком на 3 роки
земельну ділянку площею 1,97 га для будівництва житлового будинку з підземним
паркінгом у пров. Киянівському, 13-19 у Шевченківському районі м. Києва, у тому
числі: - площею 1,7 га - за рахунок земель міської забудови, площею 0,27 га -
за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови;
- визнати таким, що втратило
чинність, рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів
трудящих № 545/22 від 07.06.1976 р. «Про відведення земельної ділянки виконкому
Шевченківської райради депутатів трудящих по Киянівському провулку під влаштування
відкритої автостоянки для автомашин індивідуального користування з
встановленням металевих гаражів-боксів».
Пунктом 8 рішення № 125/1335 від
18.03.2004 р. Київська міська рада вирішила:
- договір оренди земельної ділянки
№ 91-6-00177 від 21.10.2003 р. товариству з обмеженою відповідальністю «Елітне
житло» розірвати за згодою сторін та перевести зазначену земельну ділянку до
земель запасу житлової та громадської забудови;
- затвердити проект відведення
земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Мегаград» для
будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу з
об'єктами житлово-громадського та готельно-офісного призначення у пров.
Киянівському, 13-21 у Шевченківському районі м. Києва.
- передати товариству з обмеженою
відповідальністю «Мегаград» в довгострокову оренду строком на 10 років земельну
ділянку загальною площею 5,58 га для будівництва, експлуатації та
обслуговування багатофункціонального комплексу з об'єктами житлово-громадського
та готельно-офісного призначення у пров. Киянівському, 13-21 у Шевченківському
районі м. Києва, у тому числі: - площею 1,97 га - за рахунок земель запасу
житлової та громадської забудови; - площею 3,61 га - за рахунок земель міської
забудови.
На виконання п. 8 рішення Київської
міської ради № 125/1335 від 18.03.2004 р. між Київською міською радою та
Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаград» було укладено договір
оренди земельної ділянки від 09.11.2004 р.
Договір зареєстровано Головним
управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради
(Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі
записів державної реєстрації договорів за № 91-6-00370 від 15.11.2004 р.
Наявні матеріали справи свідчать,
що 07.06.1976 р. Київська міська рада депутатів трудящих в особі її виконавчого
комітету відвела виконавчому комітету Шевченківської районної Ради трудящих м.
Києва земельну ділянку площею 0,3 га по пров. Киянівському, 19 під влаштування
відкритої автостоянки з встановленням металевих гаражів-боксів.
В силу статті 10 Земельного кодексу
УРСР міські Ради депутатів трудящих, їх виконавчі комітети в межах міста
надають в користування, а також вилучають земельні ділянки для державних або
громадських потреб відповідно до статей 16, 37, 38 цього Кодексу.
Стаття 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року встановила, що
міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки для будь-яких потреб у
межах міста.
Колегія суддів не погоджується з
висновком місцевого суду стосовно відсутності повноважень Шевченківської
районної в м. Києві державної адміністрації на відмову від користування землею
суперечить діючому законодавству з огляду на наступне.
Шевченківська районна в м. Києві
державна адміністрація є виконавчим органом Шевченківської районної в м. Києві
ради.
В силу статті 11 Закону України від
15.01.1999 р. № 401-XIV «Про столицю України - місто-герой Київ» питання
організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської
міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів
України, рішень міської ради про управління районами міста.
Стаття 10 Закону України «Про
столицю України - місто-герой Київ» встановила, що Київська міська та районні в
місті ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською
міською радою, районними в місті радами, підзвітні та підконтрольні відповідним
радам.
Пункт 2 Прикінцевих положень Закону України «Про столицю України ,
місто-герой Київ» встановив, що міська та районні в місті Києві ради протягом
місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування
власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які
паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю
здійснення виконавчої влади в місті Києві.
В силу статті 19 Закону України «Про столицю України -
місто-герой Київ» місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження
виконавчих органів місцевого самоврядування за рахунок бюджету міста та
районів.
В пунктах 4-6 Рішення від 13.10.2005
р. № 9-рп/2005 «У справі за конституційним поданням 61 народного депутата
України про офіційне тлумачення положень Закону України «Про місцеві державні
адміністрації», пункту 2 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про
столицю України - місто-герой Київ» (справа про особливості здійснення
виконавчої влади та місцевого самоврядування в районах міста Києва)»
Конституційний Суд України, вирішуючи питання конституційного подання по суті,
виходив з такого.
Згідно з частиною другою статті
118, частиною другою статті 140 Конституції України особливості здійснення
виконавчої влади і місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі як
містах зі спеціальним статусом (частина третя статті 133) визначаються окремими
законами України. Таким чином, Конституція України передбачила можливість
встановлення законом особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого
самоврядування як у місті Києві, так і в районах міста, порівняно із загальним
порядком здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в інших
адміністративно-територіальних одиницях відповідно до законів України «Про
місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації». До
того ж згідно з частиною першою статті 133 Конституції України райони в місті
Києві є адміністративно-територіальними одиницями, які є складовою міста Києва
як адміністративно-територіальної одиниці.
Особливості здійснення виконавчої
влади та місцевого самоврядування в місті Києві визначені в Законі України «Про
столицю України - місто-герой Київ» і полягають в тому, що місцеве
самоврядування в місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як
безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради, які
утворюють відповідно власні виконавчі органи (частина перша статті 8, стаття
10).
При цьому міська та районні в місті
Києві ради на підставі цього Закону вирішують питання щодо формування власних
виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно
виконують функції виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої
влади в місті Києві (пункт 2 розділу VII «Прикінцеві положення»).
Оцінка положень Закону України «Про
столицю України - місто-герой Київ», а також правової позиції Конституційного
Суду України у названому Рішенні дає підстави вважати, що на загальноміському
рівні і на рівні районів у місті Києві чинне законодавство передбачає єдиний
організаційний порядок формування державних адміністрацій, які здійснюють
функції у сфері виконавчої влади і місцевого самоврядування, оскільки є одночасно
місцевими органами виконавчої влади і виконавчими органами відповідних районних
у місті Києві рад та Київської міської ради.
При цьому колегія суддів відзначає,
що у разі ліквідації будь-якого
державного органу, функції які виконував останній у державному
регулюванні суспільних відносин, автоматично переходять до новоствореного
державного органу, що є невід»ємним принципом неперервності державної влади, як
основного регулятора, в даному випадку суспільних відносин у сфері
землекористування.
Судова колегія не погоджується з
твердженням позивача про наявність у нього права користування спірною земельною
ділянкою, оскільки позивач не був особою, наділеною правом користування
земельною ділянкою у пров. Киянівському, 13-21 у Шевченківському районі м. Києва,
отже його права не могли бути порушені внаслідок прийняття рішень Київської
міської ради від 18.03.2004 р. та 24.04.2003 р.
Колегією суду береться до уваги, що
позивач не є організацією споживчої кооперації, а отже посилання позивача на
норми Закону України «Про споживчу кооперація» є неправомірними, положення
рішення Конституційного суду України від 11.11.2004 року на нього не
поширюються.
Так, відповідно до статті 19 Закону
України, від 10.07.2003, № 1087-IV «Про кооперацію» для досягнення мети своєї діяльності
кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси.
Джерелами формування майна
кооперативу є:
вступні, членські та цільові внески
його членів, паї та додаткові паї;
майно, добровільно передане
кооперативу його членами;
кошти, що надходять від провадження
господарської діяльності;
кошти, що надходять від створених
кооперативом підприємств, установ, організацій;
грошові та майнові пожертвування,
благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних
осіб, у тому числі іноземних;
інші надходження, не заборонені
законодавством.
Кооператив є власником будівель,
споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції,
доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом
діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених
законом.
Стаття 27 Закону України «Про
кооперацію» встановила, що члени кооперативу відповідають за зобов'язаннями
кооперативу в межах внесеного ними паю, якщо інше не передбачено статутом
кооперативу або законом. Кооператив не
несе відповідальності за зобов'язаннями своїх членів.
В силу ч. 1 ст. 30 Господарського
процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте
позивачем не надано доказів внесення членами кооперативу свого нерухомого майна
(гаражів) як пай або внески до кооперативу. Статут позивача не передбачає
внесення в пай нерухомого майна. Статут позивача в п.16, 45 спростовує
твердження про те, що майно членів кооперативу належить самому кооперативу.
Відносини членства в кооперативі не
можуть бути підставою для переходу права власності члена кооперативу до
кооперативу без здійснення окремого правочину.
Відповідно до статті 22 Закону
України «Про кооперацію» земля кооперативу складається із земельних ділянок,
наданих йому в оренду або придбаних ним у власність. Кооперативи придбавають
земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України.
Позивачем не надано доказів звернення
до компетентних органів з приводу отримання земельної ділянки, а так само не
може бути прийнято за належний доказ рішення виконавчого комітету
Шевченківської районної Ради депутатів трудящих м. Києва № 1071 від
10.08.1976р., оскільки даним рішенням спірна земельна ділянка була передана
авто кооперативу «Киянівський», тоді як чинним на той час законодавством було
передбачено надання земельних ділянок у вторинне користування, в порядку
передбаченому чинним законодавством, докази якого в матеріалах справи відсутні,
а так само не надані позивачем під час здійснення апеляційного провадження.
Подані позивачем статут
Автокооперативу по будівництву та експлуатації особистих гаражів «Киянівський»
(зареєстрований в 1992 році), вказують
що позивач був створений як юридична особа 06.02.92 року а отже відповідно до
норм ст. 26 Цивільного кодексу УРСР міг набути права користування земельною
ділянкою тільки після 06.02.92 року, що спростовую твердження про існування у позивача права користування
земельною ділянкою по пров. Киянівському, 13 - 21 у Шевченківському районі м.
Києва з 1976 року.
Не вбачається правовий зв'язок Автокооперативу «Киянський», створеного в
1976 році з правами позивача - Автокооперативу по будівництву та експлуатації
особистих гаражів «Киянівський», який зареєстрований в 1992 році. Статут
Автокооперативу по будівництву та експлуатації особистих гаражів «Киянівський»,
він не містить інформації про правонаступництво Автокооперативу
«Киянський».Вказаний факт підтверджує і подана в матеріали справи довідка
ЄДРПОУ Автокооперативу по будівництву та
експлуатації особистих гаражів «Киянівський».
Згідно ч. 1 ст. 13 Конституції
України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси,
які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального
шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності
Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють
органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених
цією Конституцією.
Відповідно до ст. 14 Конституції
України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою
охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і
реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до
закону.
Частина 1 статті 144 Конституції
України визначає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень,
визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на
відповідній території.
Відповідно до частини 1 статті 60
Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам
сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на
рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні
ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові
товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд,
нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я,
науки. соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та
нерухомі об'єкти. визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної
власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Від імені та в інтересах
територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють
відповідні ради (ч. 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в
Україні»).
Відповідно до ст. 6 Закону України
«Про столицю України місто-герой Київ» місцеве самоврядування у м. Києві
здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через
Київську міську раду, районні в м. Києві ради та їх виконавчі органи. Місцеві
державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині
повноважень, делегованих їм відповідними радами.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону
України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону
питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань
сільських, селищних, міських рад.
Міською радою не приймалося рішення
про надання спірної земельної ділянки позивачу.
Враховуючи, що необхідною умовою
укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або
комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання
земельної ділянки, зобов'язання цього органу надати в користування земельну
ділянку на підставі договору оренди за відсутності відповідного рішення є
порушенням його виключного, передбаченого Конституцією України, права на
здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями,
яке підлягає захисту.
З огляду на вище викладене суд
вважає, що в задоволенні позовних вимог Автокооперативу по будівництву та
експлуатації особистих гаражів «Киянівський» про визнання права користування
земельною ділянкою, скасування рішення, визнання недійсним договору оренди,
належить відмовити.
Згідно ст. 1 ГПК України
підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення
юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта
підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду
згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для
вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання
правопорушенням.
Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського
процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на
підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює
наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення
сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського
процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів
розподіляється між сторонами виходячи з
того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та
заперечення.
Таким чином, рішення Господарського
суду міста Києва від 14.07.2008 р. у справі № 6/76 підлягає скасуванню, в позові
належить відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103,
104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний
господарський суд , -
ПОСТАНОВИВ:
1.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаград» та
ОСОБА_3. задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва
від 14.07.2008 р. по справі № 6/76 скасувати та прийняти нове рішення.
3. В позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Автокооперативу по
будівництву та експлуатації особистих гаражів «Киянівський» (04053, м. Київ,
пров. Киянівський, 19, код ЄДРПОУ 22875743) на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю «Мегаград» (04050, м. Київ, вул.. Білоруська, буд. 2-а, код
ЄДРПОУ 32670499) 85 грн. державного мита за перегляд рішення в апеляційному
порядку.
Головуючий суддя
Андрієнко В.В.
Судді
Буравльов С.І.
Вербицька О.В.
02.12.08 (відправлено)
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 27.11.2008 |
Оприлюднено | 19.01.2009 |
Номер документу | 2723736 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні