Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а-13466/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2012 року 10:08 № 2а-13466/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Баклан О.В. (довіреність від 20.09.2012 р.)

від відповідача: Милацька Н.М. (довіреність від 29.12.2011 р. № 40/1-41/18210)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ Ексмо-Україна» доКиївської регіональної митниці провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень форми «Р»від 13.09.2012 № 202 та № 203 (в частині),

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «РДЦ Ексмо-Україна»з позовом до Київської регіональної митниці про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень форми «Р»від 13.09.2012 № 202 (повністю) та № 203 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 31 397,98 грн., з яких 25118,38 грн. за основним платежем та 6279,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що на підставі Акту перевірки, складеного за результатами документальної перевірки ТОВ «РДЦ Ексмо-Україна», відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 125 від 15.06.2011, яким визначено позивачу суму зобов'язання по ПДВ у розмірі 64125,36 грн. (51300,29 грн. - основний платіж та 12825,07 грн. -штрафні санкції) та № 124 від 15.06.2011, яким визначено позивачу зобов'язання по миту на товари, що ввозяться на територію України у розмірі 34,54 грн. (27,63 грн. -основний платіж та 6,91 грн. -штрафні санкції) (надалі разом або окремо - «первинні рішення»).

В той же час, як вказує позивач, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2012 , яка залишена без змін ухвалою КААС від 31.05.2012, було встановлено факт нарахування відповідачем частини податкових зобов'язань з порушенням 1095-денного строку давності, в результаті чого податкове повідомлення-рішення № 125 від 15.06.2011 було скасовано судом в частині донарахування ПДВ у розмірі 12343,50 грн. (9874,8 грн. -основного платежу та 2468,7 грн. -штрафних санкцій), а податкове повідомлення-рішення № 124 від 15.06.2011 скасовано судом в частині донарахування зобов'язань з ввізного мита у розмірі 7,47 грн. (5,98 грн. -основний платіж та 1,49 грн. -штрафні санкції).

Однак, позивач зазначає, що відповідачем всупереч зазначеній вище постанові суду від 12.01.2012 були прийняті та надіслані на адресу позивача нові податкові повідомлення рішення від 13.09.2012 № 202 та № 203, якими відповідач знову визначив позивачу суми грошових зобов'язань, проте - без врахування, як вважає позивач, граничного строку у 1095 днів щодо частини визначених у цих рішеннях зобов'язань, що на думку позивача свідчить про їх протиправність та є підставою для скасування. Тобто, на думку позивача, крім тих зобов'язань, що були скасовані судом, митниця повинна була ще зменшити суму зобов'язань у нових рішеннях на суму, що знаходиться за межами строків давності, які, як вважає позивач повинні були розраховуватись з урахуванням строків прийняття нових рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив скасувати спірні рішення у визначеній позивачем частині.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та стверджував про їх безпідставність і необґрунтованість, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті митницею на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2012, яка набрала законної сили, та на виконання вимог ст. 60 ПК України, в яких (спірних рішеннях) визначено зменшену з урахуванням рішення суду суму зобов'язань позивача, тобто зменшено зобов'язання рівно на ту суму, в частині якої були скасовані судом первинні податкові повідомлення рішення, а відтак відповідач зазначає, що визначені спірні рішення є законними та обґрунтованими, прийняті з урахуванням перевірки судом дотримання строків давності відносно тих зобов'язань позивача, які не були скасовані судом, а отже підстав для їх скасування не має.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Київською регіональною митницею проведена перевірка дотримання ТОВ «РДЦ Ексмо-Україна»вимог законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.04.2008 р. по 01.02.2011 р.

За результатами перевірки було складено акт про проведення перевірки стану дотримання на підприємстві законодавства України з питань митної справи від 10.05.2011 року № 6/11/100000000/34809566.

На підставі акту перевірки митним органом були винесені податкові повідомлення форми "Р" («первинні рішення»):

- № 124 від 15.06.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з мита на товари, на загальну суму 34,54 грн. (за основним платежем: 27,63 грн., за штрафними санкціями 6,90 грн.);

- № 125 від 15.06.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, на загальну суму 64 125,36 грн. (за основним платежем: 51 300,29 грн., за штрафними санкціями 12 825,07 грн.).

У той же час, згідно із постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2012 по справі № 2а-9162/11/2670, яка залишена без змін ухвалою КААС від 31.05.2012 та в силу ст. 254 КАС України набрала законної сили, суд в цілому погодився із висновками відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань при митному оформленні товарів, що імпортувалися з 01.04.2008 року по 01.02.2011 року.

Однак, постановою суду встановлено, що відповідачем при визначенні сум грошових зобов'язань та прийнятті зазначених вище податкових повідомлень-рішень було порушено вимоги п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, що встановлює строки давності.

Враховуючи вищенаведене, суд у вказаній постанові прийшов до висновку, що визначення сум грошових зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 15 червня 2011 року № 124, № 125 по митних деклараціях за період з 12 травня 2008 року по 14 червня 2008 року у розмірі 9 874,80 грн. по податку на додану вартість, 7,47 гривень з ввізного мита та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 468,70 грн. (по податку на додану вартість) та 1,49 грн. (по ввізному миту) здійснено відповідачем неправомірно, без врахування строків давності, у зв'язку з чим судом визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення форми № 125 від 15.06.2011 року в частині донарахування податкових зобов'язань по ПДВ у розмірі 12 343,50 гривень, з яких 9 874,80 гривень основного платежу та 2 468,70 гривень штрафних (фінансових) санкцій та № 124 від 15.06.2011 року в частині донарахування податкових зобов'язань з ввізного мита у розмірі 7,47 гривень, з яких 5,98 гривень основного платежу та 1,49 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, зазначеною вище постановою суд, частково скасовуючи первинні ППР, у свою чергу встановив, що контролюючим органом правомірно, із дотриманням строків давності , визначено ТОВ «РДЦ Ексмо-Україна»: а) податкові зобов'язання по ПДВ у розмірі 51 781,86 грн. = (64 125,36 грн. (первинне ППР) - 12 343,50 грн. (сума в частині якої ППР скасована судом)); б) податкові зобов'язання з ввізного мита у розмірі 27,07 грн. = (34,54 грн. (первинне ППР) - 7,47 грн. (сума в частині якої ППР скасована судом)).

Разом з тим, під час розгляду даної справи встановлено, що відповідачем в зв'язку із набранням законної сили вказаною вище постановою суду від 13.01.2012 р., прийняті нові (спірні ) податкові повідомлення-рішення на зменшену відповідно до рішення суду суму грошового зобов'язання , а саме № 203 від 13.09.2012, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 51 781,86 грн. (41425,49 грн. -основний платіж та 10356,37 грн. -штрафні санкції), тобто грошове зобов'язання по ПДВ у відповідності до постанови суду зменшено на суму 12 343,50 грн., а також № 202 від 13.09.2012, яким визначено податкове зобов'язання з мита на товари, на загальну суму 27,07 грн. (21,65 грн. -основний платіж та 5,42 грн. -штрафні санкції), тобто грошове зобов'язання по миту у відповідності до постанови суду зменшено на суму 7,47 грн.

За таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено, що визначені відповідачем в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях від 13.09.2012 року № 202 та № 203 розміри грошових зобов'язань позивача з ПДВ та ввізного мита, повністю відповідають розмірам грошових зобов'язань позивача, правильність та законність нарахування яких з урахуванням встановлених строків давності встановлена у постанові суду, що набрала законної сили та в силу положень п. 56.18 статті 56 Податкового кодексу України дані грошові зобов'язання вважаються узгодженими з дати набрання законної сили постановою суду першої інстанції.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 14 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі , для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, вищезгадана постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2012 по справі № 2а-9162/11/2670, як і встановлені судом під час розгляду зазначеної справи обставини, є обов'язковою для сторін, а також для суду у даній справі.

В силу наведеного не підлягають повторному доказуванню: факт визначення контролюючим органом грошового зобов'язання, розмір грошового зобов'язання, законність та обґрунтованість нарахування якого безпосередньо встановлена судом.

З набранням законної сили постановою суду, грошові зобов'язання, визначені у первинних ППР, у частині, що не визнані судом неправомірними, є узгодженими в силу положень п. 56.18 ПК України.

У той же час, в силу наведеного та вимог п.60.4., ст. 58 ПК України зумовлюється обов'язок контролюючого органу прийняти нові податкові повідомлення-рішення, які містять зменшену за рішенням суду суму податкових зобов'язань.

Відтак, в даному випадку, приймаючи нові рішення, відповідач діяв на виконання рішення суду, відповідно до вимог Конституції України (ст. 124) та наведених вище положень ПК України.

В даному випадку відсутні обставини порушення митницею строків давності, оскільки спірні (нові) рішення відповідача по своїй суті і природі є рішеннями, якими скориговані раніше визначені митницею суми грошового зобов'язання позивача , щодо якої судом вже встановлено дотримання строків давності , обставини чого не потребують додаткового доказування, а відтак посилання позивача на порушення відповідачем граничного строку у 1095 днів з визначення податкових зобов'язань, не може бути взято судом до уваги у даній справі та спростовується висновками суду у постанові від 13.01.2012, яка набрала законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для визнання спірних рішень протиправним та підстав для їх скасування які, як приходить до висновку суд, є законними, обґрунтованими та вірними по суті, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ Ексмо-Україна»(код з ЄДР 34809566; адреса: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 26) відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 29.10.2012 р.