Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а-10975/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2012 року 11:39 № 2а-10975/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Никоненко Я.М. (довіреність від 20.08.2012 р.)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтранспостач» третя особаДержавний реєстратор Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про припинення юридичної особи, визнання недійсним статуту,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС з позовом до ТОВ «Київтранспостач»(код з ЄДР 36218037; адреса: 04112, м. Київ, Шевченківський район, вул.. О. Теліги, 1 А) в якому ДПІ просить суд: (1) припинити ТОВ Київтранспостач, (2) визнати недійсним статут ТОВ «Київтранспостач».

В обґрунтування позову ДПІ зазначає, що в ході проведеного ГВПМ ДПІ аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Київтранспостач ГМФ»було встановлено, що гр. ОСОБА_2, яка значиться керівником та засновником підприємства, фактично ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, а діяльність, спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави, від імені підприємства ведеться невстановленими особами.

Як також зазначає ДПІ, з пояснень ОСОБА_2, які до позову надані у формі незасвідченої фотокопії, вбачається, що при реєстрації товариства, мети займатися господарською діяльністю на цьому підприємстві не було, жодних фінансово-господарських документів не підписувала, печатки не отримувала, та нікого на це не уповноважувала.

Таким чином, як зазначає ДПІ, органи ДПС позбавлені можливості здійснювати належний контроль за діяльністю підприємства.

Як вважає ДПІ, згідно пояснень ОСОБА_2, реєстраційні документи товариства містять неправдиві дані, при реєстрації підприємства була відсутня дійсна воля і волевиявлення особи, ім'я якої значиться в реєстраційних документах на отримання прав та обов'язків власника цього підприємства.

Аналізуючи діяльність підприємства, як зазначає надалі позивач, ДПІ прийшла до висновку, що підприємство займалося підприємницькою діяльністю з порушенням вимог чинного законодавства, не уповноважені особи здійснювали діяльність від його імені з метою надання іншим суб'єктам необхідних умов для ухилення від сплати податків.

Враховуючи наведене та положення п/п. 20.1.12., п. 67.2. ПК України, ст.ст. 8, 22, 33, 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», ст.ст. 80, 87, п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК України, ст. 55 1 ГК України, позивач просив задовольнити позов.

Відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі, крім іншого, від позивача, в контексті його доводів, викладених у позовній заяві, витребувано: (1) документальні підтвердження здійснення відповідачем незаконної діяльності та (2) його реєстрації на підставі неправдивих даних, (3) докази здійснення від імені підприємства господарської діяльності не уповноваженими особами (висновки експертизи відносно можливої підробки підписів на установчих документах, первинних документах та звітності), а також (4) відомості щодо можливого розгляду судом кримінальної справи стосовно засновника та директора ТОВ «Київтранспостач»за обставини фіктивного підприємництва.

При цьому, під час розгляду справи, у судових засіданнях 20.09.2012 р., 09.10.2012 р., тобто неодноразово, від представника ДПІ судом знову витребовувались докази на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, у т.ч. оригінали пояснень, аналіз фінансово - господарської діяльності, на який ДПІ посилається у позовній заяві, перелік операцій (угод), які згідно з позовною заявою здійснювались з порушенням законодавства, перелік осіб, які, як зазначає ДПІ у позові, здійснювали діяльність від імені товариства без належних на те повноважень, висновки експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах товариства, на що по суті посилається позивач в обґрунтування позову, а також позивач зобов'язувався судом виконати вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Проте, під час розгляду справи неодноразові вимоги суду не виконані, витребувані відомості та матеріали не надані та не наведено непереборних обставин, які перешкоджали їх наданню. Представник позивача зазначив, що аналіз діяльності підприємства відсутній, переліку угод та контрагентів за ними не існує, експертиза щодо можливої підробки підписів на документах відповідача -не проводилась.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою відповідача та третьої особи. Судові повідомлення, ухвали суду, які направлялись на визначену в ЄДР адресу відповідача, а також на адресу місце проживання зареєстрованого керівника підприємства, повернуті поштою без вручення. Оскільки процесуальні документи не вручені відповідачу з незалежних від суду причин та враховуючи положення ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35, абз. 2 ч. 3 ст. 167 КАС України, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи. У той же час, відповідач не надав доказів поважності причин неприбуття у судові засідання.

Третя особа, будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалася.

Враховуючи наведене в сукупності та керуючись положеннями ст. 128 КАС України розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних матеріалів.

Третя особа надала витребувані судом матеріали реєстраційної справи відповідача та просила розглянути справу за її відсутності.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25 жовтня 2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані суду матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

Відповідно до п/п. 20.1.12. ПК України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Окрім того, відповідно до положень п. 67.2. ПК України органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Відповідно до ч. 3. ст. 6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відтак, з урахуванням наведеного, податковий орган має право звернутися до суду з визначеними вище вимогами.

Щодо обставин створення, реєстрації та діяльності відповідача та в контексті обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, під час розгляду справи встановлено наступне.

У зв'язку із створенням ТОВ «Київтранспостач», зборами учасників затверджено статут товариства, справжність підпису засновника на якому, засвідчено нотаріусом.

Засновником товариства, згідно Статуту, є ОСОБА_3, що спростовує доводи ДПІ відносно того, що засновником товариства (особою, що створила підприємство) є ОСОБА_2

Згідно з довідкою ф. № 4-ОППвід 18.11.2008 р. ТОВ «Київтранспостач»зареєстровано у позивача платником податків. Згідно з цією довідкою керівником товариства є ОСОБА_3

Позивачем до матеріалів справи надано декларацію з податку на прибуток товариства за півріччя 2010 року (від 16.07.2010 р.), підписану ОСОБА_3, згідно з якою підприємством задекларовано валовий дохід, здійснення операцій з продажу, валові витрати, операції з придбання товарів (робіт, послуг), у т.ч. витрати на оплату праці, суми страхових зборів до фондів державного загальнообов'язкового страхування, суми сплачених податків (ряд. 04.6.Р1), амортизаційні відрахування, а також сума податку до сплати -37224 грн., що зазвичай вказує на те, що товариством здійснювалась господарська діяльність, а також про наявність працівників та матеріальних ресурсів для здійснення звичайної господарської діяльності.

До матеріалів справи позивачем також надано декларацію цього товариства з податку на прибуток за 3 кв. 2010 р. (від 25.11.2010 р.), за підписом ОСОБА_3, з якої вбачається, що підприємством у зазначений період не здійснювались операції з придбання та продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до відомостей, наявних на офіційному сайті ДПС України свідоцтво платника ПДВ цього підприємства анульовано 18.08.2011 р. Причина анулювання -ненадання особою декларації з цього податку протягом 12 послідовних податкових місяців. Проте, позов про припинення відповідача з наведених підстав позивачем не заявлявся.

У той же час, згідно з витягом з ЄДР станом на час розгляду справи директором підприємства є ОСОБА_2, яка одночасно є учасником товариства (особою, що набула право власності на частку у статутному капіталі товариства).

При цьому, до матеріалів справи надано фотокопію пояснень ОСОБА_2, які не засвідчені жодним чином.

Як вбачається з цієї фотокопії цих пояснень, вони не є показами свідками або підозрюваного та надані без попередження особи про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази.

Під час розгляду справи представник ДПІ не зміг пояснити правовий статус цієї фотокопії та загалом таких пояснень з точки зору їх юридичної значимості та доказовості.

З наявної фотокопії пояснень ОСОБА_2 вбачається, що підприємство перереєстровано на її ім'я влітку 2011 року.

У зв'язку з вищенаведеним, суд зазначає наступне.

Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" доповнено Господарський кодекс України статтею 55 1 "Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання".

Статтею 55 1 ГК України визначено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними:

- (1) підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- (2) незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- (3) зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- (4) зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що з фотокопії пояснень ОСОБА_2 не вбачається, що підприємство зареєстровано без її згоди або за винагороду.

В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що підприємство перереєстровано на ОСОБА_2 у той період, коли вже декілька місяців підприємство взагалі не здійснювало оподатковуваних операцій, про що свідчить, зокрема, недекларування у податковій декларації з податку на прибуток результатів оподатковуваних операцій, а отже підприємство не могло, в період коли ОСОБА_2 була керівником підприємства, здійснювати діяльність, а тим більше -з порушенням закону, про що стверджує позивач.

Проведення будь-яких операцій в період, коли підприємство було перереєстровано на ОСОБА_2, ДПІ під час розгляду справи не доведено, які і проведення таких операцій з порушенням закону, на що посилається ДПІ у позовній заяві. Зокрема, в контексті наведеного з боку ДПІ не наведено навіть переліку таких угод, контрагентів позивача за такими угодами. Як зазначив представник позивача -такі відомості відсутні.

У зв'язку з цим, суд зазначає, що само по собі нездійснення господарської діяльності у той період, коли ОСОБА_2 була зареєстрована учасником/керівником підприємства, не свідчить про незаконність діяльності підприємства та його учасника/керівника або ж здійснення діяльності без їх відома та не є підтвердженням обставин, викладених у позовній заяві.

Під час розгляду справи в цьому контексті також не надано неодноразово витребуваний судом аналіз фінансово-господарської діяльності відповідача, докази нанесення відповідачем шкоди економічним інтересам держави, на що ДПІ посилається у позовній заяві в обґрунтування своїх доводів здійснення підприємством незаконної діяльності.

Під час розгляду справи не надано актів перевірок відповідача та його контрагентів, з яких би вбачалось здійснення ними діяльності з порушенням податкового законодавства.

В контексті доводів ДПІ щодо вчинення позивачем угод з порушення закону та з метою надання його контрагентам можливості ухилення від сплати податків, під час розгляду справи ДПІ не надано рішень судів, прийнятих в порядку: ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів позивача з контрагентами, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; ч. 3 ст. 228 ЦК України щодо вчинення відповідачем угод, які суперечать інтересам держави і суспільства; ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними відповідачем угод з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Під час розгляду справи не надано і висновків експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах відповідача у період, коли керівником та учасником була ОСОБА_2, та, відповідно, підписання первинних та звітних документів від імені товариства не уповноваженими/невідомими особами, на що посилається ДПІ у позовній заяві в обґрунтування здійснення підприємством незаконної діяльності та без відома засновника/керівника. При цьому, представник ДПІ зазначив, що такої експертизи не проводилось.

З фотокопії пояснень, крім іншого, не вбачається, що ОСОБА_2 зареєструвала на себе підприємство з метою зайняття незаконної діяльністю або ж прикриття незаконної діяльності інших осіб чи зайняття діяльністю спрямованою на ухилення від сплати податків.

Пояснення не містять прямих та беззаперечних тверджень щодо цього, як і прямих та беззаперечних тверджень, які б підтверджували обставини, викладені позивачем у позовній заяві та які, згідно з приписами ст. 55 1 ГК України, є підставами для визнання діяльності підприємства фіктивною.

В контексті наведеного під час розгляду справи не надано вироку у кримінальній справі, якими б встановлювалися обставини противоправної діяльності керівників відповідача та підприємств-контрагентів, переліку яких (контрагентів), як зазначено вище, ДПІ під час розгляду справи не надано.

У той же час, згідно наданої позивачем копії постанови про відмову в порушення кримінальної справи від 25.11.2011 року, в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Київтранспостач»за ознаками складу злочину передбаченого ст. 205 КК України відмовлено в зв'язку з відсутністю в їх діях ознак складу злочину.

У зазначеній постанові, зокрема, зазначено, що фактів фіктивного підприємництва, що передбачає незаконну діяльність, або переховування видів діяльності, щодо яких є обмеження, виявити неможливо, відсутні ознаки завдання шкоди.

Слід додати, що під час розгляду справи з боку позивача не надано рішення суду, яким би в порядку ст. 50 Закону України «Про нотаріат»було встановлено вчинення нотаріусом протиправних дій у зв'язку із засвідченням справності підписів на статуті товариства та на інших документів.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що в силу положень ч. 1 ст. 16 та ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» відомості, які були внесені до ЄДР вважаються достовірними та позивачем під час розгляду справи не доведено зворотне, у т.ч. і щодо зареєстрованого керівника ОСОБА_2 Сама по собі неявка представників позивача у судові засідання не є підтвердженням наявності обставин, викладених ДПІ в обґрунтування позову.

При цьому, суд враховує, що надана фотокопія пояснень не може вважатися належним доказом в розумінні ст. 69 КАС України, оскільки вона не засвідчена жодним чином та до матеріалів справи не надано неодноразово витребуваний судом оригінал цих пояснень та ДПІ не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню цих документів упродовж кількох судових засідань.

Відтак, виходячи з вищенаведеного та наведених вище положень законодавства, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки під час розгляду справи позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та не доведено наявності обставин, які б зумовлювали можливість задоволення позову відповідно до положень ст. 55 1 ГК України. При цьому, судом враховується, що позивачем, як зазначено вище, не заявлялося вимог про припинення відповідача відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», а саме - з підстав неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. У той же час, в силу приписів ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 29.10.2012 р.