Постанова

від 22.10.2012 по справі 2а-12719/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2012 року 11:38 № 2а-12719/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

за участю сторін:

представник позивача - Александрович О.М.,

представник відповідача - Кириленко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтборд-юкрейн»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002512240/10744 від 06.09.2012 р. та № 0002522240/10743 від 06.09.2012р.,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Ліфтборд-юкрейн» (надалі -ТОВ «Ліфтборд-юкрейн», позивач) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС (надалі -ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002512240/10743 від 06.09.2012 р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 94 270,00 грн., за основним платежем та 23 567,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомлення-рішення № 0002512240/10744 від 06.09.2012 р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 75 417,00 грн. за основним платежем та 18 854,25 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої позовні вимоги ТОВ «Ліфтборд-юкрейн» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ «Ізумруд»відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних ТОВ «Ізумруд»правомірно включені позивачем до валових витрат і податкового кредиту відповідних періодів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

ТОВ «Ліфтборд-юкрейн» зареєстроване Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією від 11.10.2004р. за № 10651020000000839. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 33148030.

ТОВ «Ліфтборд-юкрейн» взято на податковий облік в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 18.10.2004р. за № 7379, зареєстровано платником ПДВ відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.01.2008р. № 100092391, виданого ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, індивідуальний податковий номер платника ПДВ: 331480326511.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Ліфтборд-юкрейн»(код ЄДРПОУ 33148030) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ізумруд»(код ЄДРПОУ 32377965) за період діяльності з 01.06.2009р. по 20.06.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 22.08.2012року №4110/2240/33148030 про результати документальної виїзної перевірки ТОВ «Ліфтборд-юкрейн»(надалі -Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення ТОВ «Ліфтборд-юкрейн»по взаємовідносинах з ТОВ «Ізумруд»: - 1) пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за період з 01.06.2009р. по 20.06.2012р. у розмірі 75 417 грн., яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 27), а саме по періодам: - вересень 2010р. - 19 500,00 грн.; - жовтень 2010р. -21 750,00 грн.; - листопад 2010р. -34 167,00 грн.

2) п.5.1, абз.4 пп. 5.3.9, п. 5.3, ст.. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994, № 334/94-ВР, встановлено заниження об'єкта оподаткування прибутку підприємств за період з 01.06.2009р. по 20.06.2012р. у розмірі 377 083 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.06.2009р. по 20.06.2012р. у розмірі 94 270,00 грн., а саме по періодам: - ІІІ квартал 2010р. -24 375 грн.; - ІV квартал 2010р. -69 895 грн.

Висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що між підприємствами ТОВ «Ізумруд»(код ЄДРПОУ 32377965) та ТОВ «Ліфтборд-юкрейн» (код ЄДРПОУ 33148030) укладено договір на обслуговування внутрішньої реклами в пасажирських ліфтах житлових будинків №01-09/10 від 01.09.2010р.

Однак, відповідно протоколу допиту ОСОБА_4, який є директором ТОВ «Ізумруд» (12.06.1988р.н.) останній зазначив, що ТОВ «Ізумруд»було придбано без мети здійснення діяльності зазначених в статутних документах та за грошову винагороду. Фактично фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ «Ізумруд»не здійснював, їх рахунками та майном не розпоряджався, бухгалтерську та податкову звітність не вів. ОСОБА_4 зазначив, що рахувався лише номінальним директором ТОВ «Ізумруд»та не здійснював поставки товарів, та не надавав послуг іншим підприємствам.

Податковий орган дійшов висновку, що діяльність зазначеного підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених у ст. 55-1 Господарського кодексу України.

Також, враховуючи обставини, які свідчать про відсутність у зазначених СПД адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить, і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами (ст.. 234 ЦК України), а також той факт, що правочини не відповідають вимогам дійсності правочинів, які передбачені частинами 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, та внаслідок того, що був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, згідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України вважається таким, що порушує публічний порядок.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва відносно ТОВ «Ліфтборд-юкрейн» винесено податкове повідомлення-рішення № 0002512240/10743 від 06.09.2012 р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 94 270,00 грн., за основним платежем та 23 567,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0002512240/10744 від 06.09.2012 р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 75 417,00 грн. за основним платежем та 18 854,25 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

В підтвердження законності включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, Договору на обслуговування внутрішньої реклами в пасажирських ліфтах житлових будинків №01-09/10 від 01.09.2010р. укладеного між ТОВ «Ліфтборд-юкрейн» та ТОВ «Ізумруд».

Згідно даного договору ТОВ «Ізумруд»(Виконавець) зобов'язується обслуговувати рекламо носії ТОВ «Ліфтборд-юкрейн»(Замовник) розташовані всередині кабін ліфтів, що знаходяться в житлових будинках міста Києва, а саме усувати механічні пошкодження, проводити своєчасну заміну зажитного пластика, видаляти з поверхні ліфтової кабіни і рекламо носія несанкціоновану рекламну інформацію, проводити вологе прибирання рекламо носія і пасажирського ліфта не рідше 3-ох раз в тиждень, своєчасно сповіщати про кількість непрацюючих ліфтів, не рідше одного разу в день, виключаючи вихідні і святкові дні.

Відповідно до пояснення ТОВ «Ліфтборд-Юкрейн»(код ЄДРПОУ 33148030), до складу валових витрат по операціям з ТОВ «Ізумруд»(код ЄДРПОУ 32377965) за період з 01.06.2009р., ТОВ «Ліфтборд-Юкрейн»(код ЄДРПОУ 33148030) були включені такі суми: 97 500,00 грн. в періоді за 3 кв. 2010р., та 279 583,33 грн. в періоді за 4 кв. 2010р.

В підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, позивач надав суду копії актів здачі-прийняття робіт, та податкових накладних, підписаних від імені ТОВ «Ізумруд»ОСОБА_4

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09. 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власті господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що не належать де складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Ведення податкового обліку відповідно до ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) та ст. ст. 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці).

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. за № 969 та зареєстрованов Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 (надалі -Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Також, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів, зокрема, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції ( пп.2.1. п.2 Положення); первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа»( пп.2.4. п.2 Положення); забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам (пп.2.16. п.2 Положення).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, податкові накладні виписані ТОВ «Ізумруд»за договором на обслуговування внутрішньої реклами в пасажирських ліфтах житлових будинків №01-09/10 від 01.09.2010р., які стали підставою для включення витрат до складу валових та формування ТОВ «Ліфтборд-юкрейн» податкового кредиту, підписані ОСОБА_4.

Однак, відповідно до акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ізумруд»(код ЄДРПОУ 32377965) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2010р. по 31.03.2011р. №1578/22-222/37202798 від 03.07.2012р., гр. ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1) в протоколі допиту від 25.05.2012р. зазначив, що ТОВ «Ізумруд»було придбано без мети здійснення діяльності зазначених в статутних документах та за грошову винагороду. Фактично фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ «Ізумруд»не здійснював, їх рахунками та майном не розпоряджався, бухгалтерську та податкову звітність не вів. ОСОБА_4 зазначив, що рахувався лише номінальним директором ТОВ «Ізумруд» та не здійснював поставки товарів, та не надавав послуг іншим підприємствам.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що податкові накладні, складені ТОВ «Ізумруд»не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до валових витрат та податкового кредиту ТОВ «Ліфтборд-юкрейн» вказаних сум.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012р. по справі № 21-421а11.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ізумруд» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Ізумруд»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Ізумруд»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Ліфтборд-юкрейн» та ТОВ «Ізумруд» наміру при укладенні договору на обслуговування внутрішньої реклами в пасажирських ліфтах житлових будинків №01-09/10 від 01.09.2010р. на створення правових наслідків. Тобто, такі угоди є нікчемними.

Таким чином, несплачений ТОВ «Ліфтборд-юкрейн» податок на прибуток підприємств внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами та несплачений податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва доведено, що зміст зазначених вище угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 94 270,00 грн. та нарахування штрафних санкції в сумі 23 567,50 грн. та визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 75 417,00 грн. та нарахування штрафних санкції в сумі 18 854,25 здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення № 0002512240/10743 від 06.09.2012р. та № 0002512240/10744 від 06.09.2012 р. винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтборд-юкрейн»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 26.10.2012р.

Суддя В.П. Шулежко