Постанова

від 01.12.2008 по справі 50/2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.12.2008                                                                                          

№ 50/2

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            Авдєєва  П.В.

          Коршун Н.М.

 при секретарі:           

 За участю представників:

 від позивача - Войнілович Г.В. (за довір.),

 від відповідача -Фомін М.В. (за довір.),

від третьої особи - КиричС.О. (за

довір.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Міністерство транспорту та зв"язку України, 195

центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710) 

 на рішення Господарського суду м.Києва від

01.08.2008

 у справі № 50/2  

 за позовом                               195 центральна

база Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0710)

 до                                                   Товариство

з обмеженою відповідальністю "Градобуд 1"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача           Міністерство транспорту та

зв"язку України

 про                                                 

визнання правочину недійсним

 за зустрічним позовом Товариство з обмеженою

відповідальністю "Градобуд 1"

 до    

195 центральна база Державної спеціальної служби транспорту (військова

частина Т 0710) 

 третя особа        Міністерство транспорту та зв"язку

Україн

 про     

визнання дійсним договору та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд Господарського суду передано

первісні позовні вимоги про визнання договору про спільну діяльність у

будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників), укладеного між сторонами,

від 21.12.2007 № 8сп/2007 недійсним, оскільки цей договір був укладений з

порушенням діючого законодавства.

Відповідач звернувся із зустрічним

позовом про визнання дійсним даного договору від 21.12.2007 №8 сп/2007 та

зобов'язання вчинити дії щодо виконання цього договору.

Рішенням господарського суду м.

Києва від 01.08.2008 р. у справі №50/2  у

первісному позові відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково.

Визнано дійсним договір про спільну діяльність у будівництві житла (без

об'єднання вкладів учасників) від 21.12.2007 № 8сп/2007, укладений між

Військовою частиною Т 0710 Державної спеціальної служби транспорту та

Товариством з обмеженою відповідальністю „Градобуд 1”. Зобов'язано Військову

частину Т 0710 Державної спеціальної служби транспорту виконати у повному

обсязі умови даного договору. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

195 центральна база Державної

спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710) та Міністерство транспорту та

зв'язку України, не погоджуючись з прийнятим рішенням, оскаржили його до суду

апеляційної інстанції з мотивів порушення та неправильного застосування судом

першої інстанції норм матеріального права. Апелянти просять оскаржуване рішення

господарського суду скасувати, у справі прийняти нове, яким первісний позов

задовольнити, в зустрічному відмовити.

В апеляційні  скарги обґрунтовані тим, що спірний договір

про спільну діяльність у будівництві житла було укладено з порушенням норм

діючого законодавства. У відповідності до вимог статті 6 Закону України   «Про  

управління   об'єктами   державної  

власності»  цей договір підлягав

обов'язковому   погодженню  з Міністерством транспорту та зв'язку України,

чого зроблено не було.

          Крім того, позивач в обгрунтування

власної позиції посилається також на 

Розпорядження  Кабінету Міністрів

України № 703-р від 7.05.2008р. «Питання укладення деяких договорів», згідно

якого  центральним органам  виконавчої 

влади,   іншим   суб'єктам  

управління   об'єктами   державної 

власності визначено вжити заходів до припинення договорів   про    

спільну     (зокрема     інвестиційну)     діяльність,   раніше 

укладених підприємствами, установами та організаціями, що належать

до  сфери їх управління (віднесені до їх

відання), наслідком яких може бути відчуження державного майна.

          Відповідач проти поданих апеляційних

скарг заперечує, вважає їх необґрунтованими, а тому просить залишити без

задоволення, оскаржуване рішення господарського суду вважає законним та просить

залишити його без змін.

Розглянувши у судовому засіданні

апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази,

заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

На виконання “Комплексної програми

забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу

органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, службових осіб митних

органів та членів їх сімей”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України

від 29.10.1999 № 2166, щодо військовослужбовців Держспецтрансслужби що

проходять службу в місті Києві, за дорученням Адміністрації Державної

спеціальної служби транспорту 195 центральна база Державної спеціальної служби

транспорту (Військова частина Т 0710) була проведена попередня робота щодо

пошуку інвестора на будівництво житла на території містечка позивача за

первісним позовом.

За результатами проведеної роботи,

21.12.2007 р. між позивачем та відповідачем 

укладено договір про спільну діяльність у будівництві житла (без

об'єднання вкладів учасників) № 8сп/2007).

Як свідчать матеріали справи,  господарський суд, відмовляючи в задоволенні

первісного позову дійшов висновку, що умовами оспорюваного договору від

21.12.2007р. №8 сп/2007 про спільну : діяльність у будівництві житла (без

об'єднання вкладів учасників) не передбачено використання та розпорядження

нерухомим майном (будівлями і спорудами), що відноситься до відання позивача і

розташоване на будівельному майданчику та підпадає під пляму забудови) в

процесі виконання самого договору, та за умовами даного договору  до відповідача не переходить право

використання та розпорядження земельною ділянкою, закріпленою за позивачем.  За таких обставин суд першої інстанції

погодився із доводами відповідача про те, що оспорюваний договір було укладено

між сторонами правомірно, та відповідне погодження цього договору Міністерством

транспорту та зв'язку України не потребувалося.

Дослідивши обставини справи, судова

колегія не може погодитися із таким висновком господарського суду та вважає

його помилковим, виходячи з наступного.

Згідно положень ст. 137 ГК України

майно закріплене за Державною спеціальною службою транспорту (позивачем) може

використовуватися для здійснення некомерційної господарської діяльності, в

межах встановлених законодавством, а також уповноваженим ним органом.

Відповідно до ст.4 Закону України

«Про управління об'єктами державної власності» до суб'єктів управління

об'єктами державної власності відносяться міністерства та інші органи

виконавчої влади.

Статтею 6 Закону України «Про

управління об'єктами державної власності» уповноважений орган управління

відповідно до покладених на нього завдань здійснює погодження підпорядкованим

підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про

спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх

господарському віданні чи оперативному управлінні.

Згідно ст.1 Закону України «Про

Державну спеціальну службу транспорту» Державна спеціальна служба транспорту є

спеціалізованим державним органом транспорту у складі центрального органу

виконавчої влади в галузі транспорту, призначеним для забезпечення стійкого

функціонування транспорту в мирний час та в умовах воєнного і надзвичайного

стану.

У відповідності  до вимог ст. 19 Закону України «Про Державну

спеціальну службу транспорту» майно, що закріплене за Державною   спеціальною  

службою транспорту, є державною власністю, що перебуває у сфері

управління центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, і належить

їй на правах оперативного управління.

Згідно п.2.1 оспорюваного договору

про спільну діяльність у будівництві житла 

від 21.12.2007р. №8 сп/2007 предметом даного договору є проведення

спільної діяльності сторін щодо будівництва комплексу житлових будинків з

об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями

соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення орієнтовно

загальною площею квартир біля 26 620 кв.м. (що уточнюється після розробки

проектно-кошторисної документації) згідно з проектно-кошторисною документацією

на земельній ділянці військового містечка №291, яке розташоване в м. Києві по

вул. Магнітогорська 5, орієнтовною загальною площею 7,0 га.

Пунктом.5.4 даного договору

передбачено, що позивач наявними засобами допомагає здійснити демонтаж,

перенесення на іншу територію та зборку будівель і споруд, що розташовані на

будівельному майданчику і підпадають під пляму  

забудови,   затверджує   технічне  

завдання   та   проектно-кошторисну   документацію, приймає в експлуатацію та

відображає оновлену вартість перенесених будівель і споруд в балансі.

Обов'язком відповідача є за власний рахунок здійснення демонтажу, перенесення

та зборку будівель і споруд згідно з технічним завданням і проектно-кошторисною

документацією. Орієнтовна вартість дій, пов'язаних з переносом будівель і

споруд становить біля 6 750 000 грн. та фінансується відповідачем.

Отже, умовами оспорюваного договору

для досягнення спільної мети в будівництві, передбачалося використання

нерухомого майна шляхом вчинення відносно нього певних дій по його демонтажу,

перенесенню на іншу територію та зборку будівель і споруд, що розташовані на

будівельному майданчику і підпадають під пляму забудови.

За таких обставин судова колегія

погоджується із доводами апелянтів, та приходить до висновку, що спірний

договір у відповідності до вимог статті 6 Закону України «Про управління

об'єктами державної власності» після його укладання сторонами мав бути погоджений

з Міністерством транспорту та зв'язку України як центральним органом державної

влади, уповноваженим здійснювати відповідні погодження.

Крім того, колегія звертає увагу на

вимоги п. 1 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 1179 від 21.12.2007

року «Про припинення дій пов'язаних із розпорядженням майном підприємств,

установ та організацій, що входять до сфери управління Мінтрансзв'язку», яким

передбачено що до окремого рішення необхідно припинити виконання прийнятих, але

не виконаних станом на 20.12.2007р. рішень щодо продажу, списання, передачі в

заставу, передачі у спільну діяльність майна об'єднань, підприємств, установ та

організацій, що входять до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку

України.

А у відповідності до Розпорядження

Кабінету Міністрів України від 24.12.2007 № 1231-р „Деякі питання розпорядження

об'єктами державної власності" суб'єктам управління державним майном

заборонено надавати згоду або дозвіл суб'єктами господарювання на вчинення дій,

які можуть призвести до відчуження об'єктів державної власності.

.

Крім того, Розпорядженням Кабінету

Міністрів України №703~р від 7.05.2008р. «Питання укладення деяких договорів»

яким центральним органам виконавчої влади, іншим суб'єктам управління об'єктами

державної власності визначено забезпечити укладання підприємствами, установами

та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання)

договорів про спільну (зокрема інвестиційну» діяльність виключно на підставі

відповідних рішень Кабінету Міністрів України та вжити заходів по припиненню

договорів про спільну (зокрема інвестиційну) діяльність, раніше укладених

підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління

(віднесені до їх відання), наслідком яких може бути відчуження державного

майна.

Судова колегія також не може

погодитися із висновком господарського суду про те, що згідно умов оспорюваного

договору до відповідача не переходить право користування та розпорядження

земельною ділянкою, закріпленою за позивачем. Зазначене спростовуються

наступним.

Виходячи зі змісту правової природи

договору про спільну діяльність та положень 

ст. 1131 ЦК України, на виконання умов договору передбачається виділення

майна для спільної діяльності, яким користуються всі учасники. Зокрема, п. 4.5

договору передбачено, що за позивачем залишається функція по оформленню спільно

з відповідачем в установленому законодавством України порядку користування

земельною ділянкою. Однак, згідно державного акту на право користування

земельною ділянкою постійним землекористувачем 

є саме позивач.

Крім того, з акту на право

постійного користування земельною ділянкою вбачається, що цільове призначення

(використання) даної земельної ділянки є експлуатація та обслуговування

будівель та споруд військової частини, хоча як вбачається з п.2.1 оспорюваного

договору про спільну діяльність у будівництві житла  від 21.12.2007р. №8 сп/2007 предметом даного

договору є проведення спільної діяльності сторін щодо будівництва комплексу

житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та

вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та

адміністративного призначення орієнтовно загальною площею квартир біля 26 620

кв.м.

Відповідно  до ст.19 Земельного

кодексу України,   землі України за

основним цільовим призначенням поділяються  

категорії. Як було встановлено судовою колегією, земельна ділянка, що

передавалася позивачем  для спільної

діяльності у будівництві житла  згідно

оспорюваного договору від 21.12.2007 № 8сп/2007, відноситься до категорії

земель транспорту.

У відповідності до положень ст.67

Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані

підприємствам, установам і організаціям залізничного, автомобільного транспорту

і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного

транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них

завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

За таких обставин, здійснення

відповідачем у відповідності до положень п.5.4. оспорюваного договору,  діяльності з демонтажу, перенесення та зборку

будівель і споруд згідно з технічним завданням і проектно-кошторисною

документацією на даній земельній ділянці, що належить до земель транспорту, без

зміни її категорії у встановленому законом порядку, свідчить про використання

цієї ділянки не за її цільовим призначенням.

Зміна цільового призначення

земельної ділянки із земель транспорту на іншу повинна відбуватися за

погодженням Міністерства транспорту.

Порушення порядку встановлення та

зміни цільового призначення земельної ділянки, є правопорушенням, яке тягне за

собою настання визначених ст.21 Земельного кодексу України наслідків, зокрема,

згідно ч.1 п. б) визнання недійсними угод щодо земельної ділянки.

Таким чином, висновок суду першої

інстанції, що для даного виду договорів необхідно було сторонам лише домовитись

про спільну діяльність та досягти згоди що всіх його істотних умов, без  погодження умов договору з Міністерством

транспорту та зв'язку України, в порядку передбаченому статтею 6 Закону України

«Про управління об'єктами державної власності», є помилковим.

Доводи відповідача про наявність у

командира 195 центральної бази відповідних повноважень щодо укладення будь-яких

господарських договорів для виконання позивачем функцій єдиного замовника

капітального будівництва, придбання, обміну та реконструкції об'єктів

житлового, житлово-комунального та соціального призначення Держспецтрансслужби

і виконавця Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців також

не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються змістом доповнення №1

до Положення позивача та ст. ст. 91, 92 ЦК України.

Відповідно ст. 91 ЦК України

цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і

припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її

припинення.

Ч. 1 ст.92 ЦК України передбачено,

що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої

органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно п. 11 Положення про 195

центральну базу Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т

0710) командир 195 центральної бази має право, у межах своїх повноважень та

виділених коштів, укладати господарські договори   та несе повну відповідальність за обґрунтоване

і правомірне витрачання (використання) коштів на пов'язану з цими договорами

діяльність. Таким чином, уклавши договір про спільну діяльність у будівництві

житла (без об'єднання вкладів учасників) від 21.12.2007р. №8 сп/2007 командир

195 центральної бази зобов'язаний був у відповідності до вимог  статті 6 Закону України «Про управління

об'єктами державної власності" погодити даний договір в Міністерстві

транспорту та зв'язку України.

Крім того, відносно повноважень

командира 195 центральної бази щодо підписання оспорюваного договору, в

судовому засіданні представником Міністерства транспорту та зв'язку України

були надані пояснення, зокрема, з приводу цього питання Мінтрансзв'язком було

доручено Голові Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту провести

службове розслідування по факту підписання оспорюваного договору про спільну

діяльність та притягнути винних осіб до відповідальності. За результатами

службового розслідування, командира військової частини   притягнуто 

до  дисциплінарної    відповідальності.

Статтею 203 ЦК України визначені

загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно

ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою

-третьою, п'ятою та шостою ст..203 цього кодексу.

Згідно п.10 Роз'яснення Вищого

Арбітражного Суду України  „Про деякі

питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від

12.03.1999 р. №02-5/111, на підставі ст.48 Цивільного кодексу недійсними можуть

визнаватися не лише угоди, які не відповідають закону, а й такі, що порушують

вимоги указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів, інших

нормативних актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих,

зареєстрованих у встановленому порядку.

Оскільки, як було встановлено

судом, оспорюваний договір був укладений з порушенням вимог закону, без

наявності у сторін відповідних повноважень та дотримання процедури узгодження

договору з компетентним державним органом, до сфери управління якого належить

об'єкт, позов про визнання   цього

договору недійсним підлягає задоволенню.   

В зв'язку із визнанням недійним

спірного договору про сумісну діяльність, відсутні підстави для задоволення

зустрічного позову відповідача.

На підставі ст.   49 ГПК України, судові витрати по справі

підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.         

Апеляційні скарги 195 центральної бази Державної спеціальної служби

транспорту (в/ч Т 0710) та Міністерства транспорту та зв'язку України

задовольнити.

2.          Рішення господарського суду м. Києва

від 01.08.2008 р. у справі №50/2 

скасувати.

Первісний позов задовольнити.

Визнати недійсним з моменту

укладення Договір 8 сп/2007 про спільну діяльність у будівництві житла (без

об'єднання вкладів учасників) від 21.12.2007 р., укладений між Військовою

частиною Т0710 Державної спеціальної служби транспорту та Товариства з

обмеженою відповідальністю „Градобуд 1”.

В задоволенні зустрічного позову

відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю „Градобуд 1” (04050 м. Київ, вул.. Артема, 103 а, 28, код

ЄДРПОУ 20055032, р/р №26009301010003 в ВАТ „ВТБ Банк” МФО 321767) на користь

195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0710)  (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, код

ЄДРПОУ 33148732, р/р №35218002003041 ВДК в Дніпровському р-ні м. Києва) 85 грн.

- витрат по сплаті державного мита за подання позову та 118 грн. - витрат на

інформаційно-технічне забезпечення процесу, 42,50 грн. - державного мита за

подання апеляції. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю „Градобуд 1” (04050 м. Київ, вул.. Артема, 103 а, 28, код

ЄДРПОУ 20055032, р/р №26009301010003 в ВАТ „ВТБ Банк” МФО 321767) на користь

Міністерство транспорту та зв'язку України 

(01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 00017584) 42,50 грн. -

витрат по сплаті державного мита за подання апеляції. Видати наказ.

Видачу наказів доручити

Господарському суду м. Києва.

3.          Матеріали справи №50/2  повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                     

Корсак В.А.

 Судді                                                                                         

Авдєєв  П.В.

Коршун Н.М.