Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а-9082/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2012 року 09:22 № 2а-9082/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Сиченко М.О.,

від відповідача: Сперкач С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Трой Інтернешнл» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 грудня 2012 року № 0011132309 ,- ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Трой Інтернешнл»(далі -позивач, ТОВ «Трой Інтернешнл») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 грудня 2012 року № 0011132309.

Позивач вважає податкове повідомлення - рішення від 09 грудня 2012 року № 0011132309 відповідача протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, виходячи з наступного. Підставою донарахування сум податку на додану вартість було неправомірне, з точки зору відповідача, віднесення до податкового кредиту сум у зв'язку із придбання позивачем товару по договорах з ТОВ «Лайкс». Діючим законодавством встановлений виключний перелік документів, які надають право платнику податків віднести відповідні суми до податкового кредиту. В оспорюваному випадку цими документами є відповідні видаткові та податкові накладні, надані та зареєстровані належним чином. Позивач зазначав, що товари, придбані на підставі укладеного договору з ТОВ «Лайкс», були використані у власній господарської діяльності позивача, тому витрати з їх придбання правомірно віднесені до складу валових витрат на підставі отриманих та належним чином оформлених документів первинного обліку. Податковий кредит за наслідками вказаних операцій віднесено до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Отже, відсутні будь-які порушення з боку позивача ст.185, п.п.198.3, 198.6. ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На переконання позивача, відповідач безпідставно прийшов до висновку про нікчемність правочину, який мав місце між позивачем та ТОВ «Лайкс», з огляду на фіктивний характер діяльності останнього. Встановлені відповідачем обставини в обґрунтування нікчемності правочину, на думку позивача, не доведено і факт дійсності договору не спростований.

На час здійснення господарських операцій контрагент - ТОВ «Лайкс»був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, тому позивач добросовісно, на його думку, вважав вказаного контрагента дійсними суб'єктом підприємницької діяльності та не повинен був перевіряти автентичність підписів осіб, які виписували первинні документи.

З огляду на викладене позивач не погоджується з винесеним відповідачем податковим повідомленням-рішенням, вважає його незаконними, такими, що не відповідають обставинам справи і встановленим фактам та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення статті 185, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень, липень, серпень 2011 року на загальну суму 299 084,00 грн., оскільки фактично господарських операцій не відбувалося, про що свідчить відсутність у контрагента адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг).

Як встановлено перевіркою, підприємницька діяльність ТОВ «Лайкс»проводилась невстановленою особою, підписи на документах, якими оформлені взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, підписані від імені ТОВ «Лайкс»неуповноваженою на те особою.

Допитаний ГВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва гр. ОСОБА_3, який рахувався директором ТОВ «Лайкс»пояснив, що за час діяльності вказаного підприємства ніякої господарської діяльності по ньому не здійснював, договорів не укладав, товари та послуги не поставляв, печаткою підприємства не розпоряджався.

За таких обставин, на переконання відповідача, видаткові та податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ «Лайкс», що підписані від імені підприємства не уповноваженою особою, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

У період з 14.11.2011 р. по 18.11.2011 р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Трой Інтернешнл»при взаємовідносинах з ТОВ «Лайкс»(код ЄДРПОУ 34184902) за період з 01.06.2011 року по 31.08. 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1515/23-9/36387390 від 25.11.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

09 грудня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення № 000111323309 , яким позивачу за порушення п. 198.2 ст. 198, пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 321 394,00 грн., в тому числі основного платежу -299 084,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій -22 310,00 грн.

Докази оскарження вказаного податкового повідомлення -рішення суду не надані.

Під час перевірки було встановлено, що податковий кредит ТОВ «Трой Інтернешнл»з податку на додану вартість за червень-серпень 2011 року було сформовано в тому числі на підставі первинних документів, виданих від імені ТОВ «Лайкс», яке має ознаки фіктивного підприємства.

Так, актом перевірки встановлено відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Лайкс»адміністративно -господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Таким чином, суму податку на додану вартість у розмірі 299 084,00 грн., обчислену з вартості товарів, придбаних ТОВ «Трой-Інтернешнл»у ТОВ «Лайкс», не було включено постачальником до складу податкового зобов'язання та відповідно не задекларовано та не сплачено до Державного бюджету у сумі 299084 грн., а відтак право на податковий кредит у позивача відсутнє.

Крім того, згідно з поясненнями працюючого по документам на час здійснення господарських операцій з позивачем директора товариства з обмеженою відповідальністю «Лайкс»- ОСОБА_3 ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності на товаристві з обмеженою відповідальністю «Лайкс»він не має, жодних договорів не підписував, податкову звітність не підписував та не здавав, податкові накладні не виписував та не підписував, заяви щодо виготовлення печатки не подавав, свідоцтво платника не отримував, підприємство зареєстрував на прохання малознайомої особи за грошову винагороду, наміру займатись веденням фінансово-господарської діяльності підприємства не мав.

В зв'язку з викладеним, за висновком перевіряючих, зазначене підприємство було створене без урахування вимог п.1 ст.42 Господарського кодексу України, його діяльність є незаконною і не може породжувати правових наслідків.

Враховуючи наведені обставини, податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Трой-Інтернешнл»з ТОВ «Лайкс»носять характер нікчемних правочинів, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, так як суперечать моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), волевиявлення учасників не відповідало їх внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

З урахуванням вищенаведеного відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «Трой-Інтернешнл» статті 185, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень, липень, серпень 2011 року на загальну суму 299 084,00 грн.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає висновки податкового органу доведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріли справи, між ТОВ «Трой-Інтернешнл»(Покупець) та ТОВ «Лайкс»(Продавець, в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту) було укладено договір на поставку рекламно-сувенірної продукції № ТЛ/15032011 від 15.03.2011 р. Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар у кількості і асортименті відповідно до рахунку, який виставляє Постачальник.

За посиланням позивача, належне виконання зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю «Лайкс»підтверджується видатковими накладними № 83 від 01.06.2011 р. на суму 77220 грн., №84 від 01.06.2011 року, №85 від 16.06.2011 року, №86 від 17.06.2011 року, №87 від 17.06.2011 року, №88 від 21.06.2011 року, №89 від 23.06.2011 року, №90 від 24.06.2011 року, №91 від 29.06.2011 року, №92 від 29.06.2011 року, №93 від 29.06.2011 року, №94 від 30.06.2011 року, №95 від 30.06.2011 року, №96 від 30.06.2011 року, №112 від 19.08.2011 року, №113 від 29.08.2011 року, №114 від 30.08.2011 року, №115 від 30.08.2011 року, №173 від 18.07.2011 року, №174 від 28.07.2011 року (том І, а.с. 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 84), податковими накладними № 83 від 01.06.2011 р., № 84 від 01.06.2011 р., №85 від 16.06.2011 року, №86 від 17.06.2011 року, №87 від 17.06.2011 року, №88 від 21.06.2011 року, №89 від 23.06.2011 року, №90 від 24.06.2011 року, №91 від 29.06.2011 року, №92 від 29.06.2011 року, №93 від 29.06.2011 року, №94 від 30.06.2011 року, №95 від 30.06.2011 року, №96 від 30.06.2011 року, №112 від 19.08.2011 року, №113 від 29.08.2011 року, №114 від 30.08.2011 року, №115 від 30.08.2011 року, №173 від 18.07.2011 року, №174 від 28.07.2011 року, в яких зазначена сума ПДВ у загальному розмірі 299 084,00 грн. (том І, а.с. а.с. 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 85) та банківськими виписками, наявними у матеріалах справи (том І, а.с. 86 - 107).

Суми податку на додану вартість були включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за червень, липень, серпень 2011 року у розмірі 299 084,00 грн.

Враховуючи надання до перевірки вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Подактовим кодексом України, необхідні для формування податкового кредиту, в зв'язку з чим ТОВ «Трой-Інтернешнл»має право на відображення у податковому обліку господарських операцій, здійснених з ТОВ «Лайкс».

Разом з тим, зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Лайкс», яке має ознаки фіктивного підприємства.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, виходячи з правової позиції Вищого адміністративного суду України,, викладеної у вищевказаному Інформаційному листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала); відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо) ; відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та встановлено ДПІ у Печерському районі м. Києва під час проведення перевірки, надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарської операції між ТОВ «Трой-Інтернешнл»та ТОВ «Лайкс»оскільки у останнього, як у продавця, відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутні фактичні дії, що спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань та фактично було створене без мети здійснення підприємницької діяльності.

Його засновник та директор -ОСОБА_3 в порушення діючого законодавства фінансово-господарською діяльністю не займався, ніяких договорів, видаткових, податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписував, поставок товарів не здійснював та нікому не доручав вчиняти будь-які дії від імені ТОВ «Лайкс».

Так, з пояснень ОСОБА_3, допитаного співробітниками ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва, вбачається, що останній став засновником та директором ТОВ «Лайкс»за грошову винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності, підписав в нотаріальній конторі невідомі йому документи, не розуміючи їх змісту. Наміру використовувати ці документи та наміру здійснювати підприємницької діяльності гр.. ОСОБА_3 не мав, постановку ТОВ «Лайкс»на облік в органах державної податкової служби він не здійснював, свідоцтво платника ПДВ не отримував.

Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Отже, як видно з наявних матеріалів справи, та було встановлено також перевіркою, ТОВ «Лайкс»зареєстроване та провадить фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновника та призначеного у законному порядку керівника.

Суд зазначає, що договір від імені ТОВ «Лайкс», податкові та видаткові накладні були підписані від імені товариства ОСОБА_3 як директором підприємства.

В той же час, з пояснень гр. ОСОБА_3 вбачається, що він особисто він ніяких фінансово-господарських операцій від імені та в інтересах вказаного підприємства не здійснював, ніяких угод не укладав, поточними рахунками підприємства не керував, контролю за діяльністю підприємства не здійснював, ніяких документів підприємства не підписував, жодних осіб на здійснення керівних функцій на вказаному підприємстві не уповноважував. На його думку, підприємство займалось протиправною діяльністю та здійснювало протиправні безтоварні фінансово-господарські операції (том І, а.с. 226-228).

Суд зазначає, що за вимогами пп. 201.6, 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. А відповідно до п. 16 наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Мін'юсті України 29.12.2010 р. за № 1401/18696, яким затверджено Порядок заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг , та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

За змістом пункту 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним , таким, що має юридичну силу.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Лайкс», податкові та видаткові накладні якого стали підставою для формування ТОВ «Трой-Інтернешнл»податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові та видаткові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому формування валових витрат та віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного суду України від 05 березня 2012 року (номер у ЄДРСР 23740257).

Суд не приймає до уваги доводи позивача, що його контрагент за договором був зареєстрований як юридична особа на час виписування видаткових та податкових накладних, оскільки сама по собі наявність державної реєстрації учасників господарської операції за відсутністю реального здійснення господарської операції не є достатньою підставою для підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по вказаній операції.

Також, як вбачається з акту перевірки ТОВ «Лайкс»від 23.09.2011р. № 23-522-34184902 (том І, а.с. 206- 225), складеного ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, інформація щодо офісних, виробничих (торгівельних, складських, тощо) приміщень, які використовувало у своїй діяльності ТОВ «Лайкс», у періоді, що перевірявся, внаслідок не підтвердження даних підприємством, відсутня.

Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Лайкс»згідно баз ДПІ у Дніпровському районі м. Києва становить 1 особа.

Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Лайкс»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності (том І, а.с. 157-179).

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Лайкс»анульоване рішенням ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 06.10.2011р. № 21742/10/29111, причина анулювання -платник податків не подав державному реєстратору Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу (том І, а.с. 175-176).

Декларації з податку на додану вартість ТОВ «Лайкс»за липень 2011 року та серпень 2011 року подані з нульовими показниками, підприємством не задекларовано наявність операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, в тому числі по взаємовідносинам з позивачем, не визначено будь-яких податкових зобов'язань з ПДВ (том І, а.с. 165-172).

Таким чином, судом встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи виконання робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ «Лайкс» можливостей на виконання взятих на себе зобов'язань.

При цьому, виходячи із загальних правил та звичаїв щодо обачності та обережності при виборі контрагента, позивач повинен був пересвідчитись, як зазвичай прийнято у діловій практиці, у наявності або відсутності у контрагента можливостей для виконання спірних операцій, проте, як вбачається з матеріалів справи, наявність можливостей у виконавця не перевірялась, а укладалися договори та перераховувалися кошти за оформленими документами про поставку товару.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки товарів фактично не мали реального характеру, операції з поставки товарів оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

В даному випадку, суд приходить до висновку про проведення безтоварних операцій з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту. Тобто, в даному випадку фактично відбувався лише обмін документами з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування податкового кредиту за безтоварними операціями та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового (видаткових та податкових накладних, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору (правочину), укладеного між позивачем та ТОВ «Лайкс», саме по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеним суб'єктом, а укладення договору не є доказом його виконання.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд зауважує, що угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст. 207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, формування податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення статті 185, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень, липень, серпень 2011 року на загальну суму 299 084,00 грн.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0011132309 від 09 грудня 2011 року, та, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний тест постанови складено та підписано: 30 жовтня 2012 року.