Ухвала

від 12.03.2013 по справі 2а-9082/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9082/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповільністю «Трой Інтернешнл» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповільністю «Трой Інтернешнл» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 грудня 2011 року №0011132309,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 жовтня 2012 року у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповільністю «Трой Інтернешнл» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 грудня 2011 року №0011132309 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом. Апелянт вважає, що згідно норм чинного законодавства відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними, а може лише подавати до суду позов про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, тому оскільки спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 14 листопада 2011 року по 18 листопада 2011 року ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Трой Інтернешнл» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Лайкс» за період з 01 червня 2011 року по 31 серпня 2011 року, за результатами якої складено акт від 25 листопада 2011 року №1513/23-9/36387390, в якому встановлено порушення позивачем ст.185, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додату вартість за червень, липень, серпень 2011 року на загальну суму 299084,00 грн., у тому числі за червень 2011 року - 209850,00 грн., липень 2011 року - 60642,00 грн., серпень 2011 року - 28592,00 грн.

На підставі акту перевірки №1513/23-9/36387390 від 25 листопада 2011 року ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 грудня 2011 року №0011132309, згідно якого за порушення п.198.2 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 321394,00 грн., у тому числі 299084,00 грн. за основним платежем та 22310,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає, оскільки за відсутності факту придбання товару, послуг або в разі якщо придбані товари, послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Як вбачається з вищенаведеної норми, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з акту перевірки, підставами для висновку відповідача щодо безтоварності операцій стала відсутність у ТОВ «Лайкс» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Крім того, згідно з поясненнями ОСОБА_2, який в первинних документах зазначений в якості директора ТОВ «Лайкс», ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності на ТОВ «Лайкс» він не має, жодних договорів не підписував, податкову звітність не підписував та не здавав, податкові накладні не виписував та не підписував, наміру займатися фінансово-господарською діяльністю підприємства не мав.

Крім того, як вбачається з акту перевірки ТОВ «Лайкс» №5811/23-522-34184902 від 23 вересня 2011 року, складеного ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС, інформація щодо офісних, виробничих (торгівельних, складських) приміщень, які використовувало у своїй діяльності ТОВ «Лайкс» у період, що перевірявся, відсутня, загальна чисельність працюючих на ТОВ «Лайкс» становить 1 особа. Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Лайкс» анульоване рішенням ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС №21742/10/29111 від 06 жовтня 2011 року у зв'язку з неподанням реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Лайкс» (постачальник) було укладено договір №ТЛ/15032011 від 15 березня 2011 року на поставку рекламно-сувенірної продукції, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити товар у кількості і асортименті відповідно до рахунку, який виставляє постачальник.

На підтвердження виконання господарських операцій з ТОВ «Лайкс» позивачем подано видаткові накладні №83 від 01 червня 2011 року, №84 від 01 червня 2011 року, №85 від 16 червня 2011 року, №86 від 17 червня 2011 року, №87 від 17 червня 2011 року, №88 від 21 червня 2011 року, №89 від 23 червня 2011 року, №90 від 24 червня 2011 року, №91 від 29 червня 2011 року, №92 від 29 червня 2011 року, №93 від 29 червня 2011 року, №94 від 30 червня 2011 року, №95 від 30 червня 2011 року, №96 від 30 червня 2011 року, №112 від 19 серпня 2011 року, №113 від 29 серпня 2011 року, №114 від 30 серпня 2011 року, №115 від 30 серпня 2011 року, №173 від 18 липня 2011 року, №174 від 28 липня 2011 року.

Також позивачем надані податкові накладні №83 від 01 червня 2011 року, №84 від 01 червня 2011 року, №85 від 16 червня 2011 року, №86 від 17 червня 2011 року, №87 від 17 червня 2011 року, №88 від 21 червня 2011 року, №89 від 23 червня 2011 року, №90 від 24 червня 2011 року, №91 від 29 червня 2011 року, №92 від 29 червня 2011 року, №93 від 29 червня 2011 року, №94 від 30 червня 2011 року, №95 від 30 червня 2011 року, №96 від 30 червня 2011 року, №112 від 19 серпня 2011 року, №113 від 29 серпня 2011 року, №114 від 30 серпня 2011 року, №115 від 30 серпня 2011 року, №173 від 18 липня 2011 року, №174 від 28 липня 2011 року та банківські виписки про перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Лайкс».

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 09 грудня 2011 року №0011132309 ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС є обґрунтованим, оскільки встановлено відсутність у ТОВ «Лайкс» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність можливості виконання взятих на себе зобов'язань, а також підписання податкових накладних, які стали підставою для формування податкового кредиту, особою, яка заперечує свою участь у діяльності ТОВ «Лайкс», в тому числі і в підписанні будь-яких первинних документів, а тому виписані від імені ТОВ «Лайкс» податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів.

Крім того, позивачем на перевірку та до суду не було подано жодних документів, які б спростовувати висновки податкового органу, не надано доказів щодо транспортування та обліку (прийняття на склад, оприбуткування) придбаного товару, враховуючи його значну кількість та асортимент, не доведено використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, а також не надано доказів щодо наявності на даний час товару у позивача або реалізації його іншим контрагентам.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС №00011132309 від 09 грудня 2011 року, яке прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, позивачем не доведено виконання господарських зобов'язань за договором з ТОВ «Лайкс» та використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача, внаслідок чого суми податку на додану вартість не можуть включатися до складу податкового кредиту.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповільністю «Трой Інтернешнл» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 березня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.