Рішення

від 30.10.2012 по справі 5019/1434/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2012 р. Справа № 5019/1434/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "ІНАГРО ГРУП"

до відповідача Сільськогосподарського приватного підприємства (СПП)"СПАС"

про стягнення 174 060 грн. 92 коп.

Суддя Торчинюк В.Г.

Представники:

від позивача: Кузьмінець А.С. директор;

від позивача: Рудик В.Р. адвокат посвідчення за № 614 від 05.06.2009 року;

від відповідача: Нагорнюк О.В. директор;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача 274 788 грн. 08 коп. загальної суми штрафних санкцій за невиконання контракту № 01/10 від 26 квітня 2011 року, з яких 183 438 грн. 08 коп. -пеня, 91 350 грн. -10% штрафу за прострочення контракту більш ніж на 30 днів. Також позивач просить покласти витрати по сплаті судового збору в сумі 5 495 грн. 77 коп. на відповідача, та 2 500 грн. за послуги адвоката.

Господарським судом Рівненської області порушено провадження у даній справі за №5019/1434/12 та призначено її розгляд в судовому засіданні на 25 вересня 2012 року.

25 вересня 2012 року було оголошено перерву по справі до 03 жовтня 2012 року.

03 жовтня та 23 жовтня 2012 року у судових засіданнях були оголошені перерви, та розгляд даної справи призначено на 23 та 30 жовтня 2012 року відповідно.

До початку судового засідання призначеного на 30 жовтня 2012 року через відділ канцелярії господарського суду представник позивача подав заяву про зменшення позовник вимог в якій просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 82 710 грн. 92 коп. та штраф в розмірі 91 350 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судовому засіданні 03.04.2012 року проти позову заперечив, та просив відмовити в позові в повному обсязі.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозахід" (покупець, позивач) та сільськогосподарським приватним підприємством "Спас" (продавець, відповідач) укладено контракт поставки зерна майбутнього врожаю № 01/10.

Рішенням господарського суду Рівненської області по справі за № 5019/414/12 позов було задоволено повністю та стягнуто з сільськогосподарського приватного підприємства "Спас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро Груп" 409 460 грн. основного боргу за контрактом № 01/10 від 26.04.2011 року.

Відповідно до п.1. ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відтак, відповідно до рішення суду від 03.04.2012 року за №5019/414/12 сума недопоставленого товару становить 409 460 грн.

Вищезазначеним рішенням встановлено, що згідно пп.1.1, 1.2 Контракту продавець зобов'язувався поставити покупцю товар, у строки і на умовах, передбачених цим контрактом, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах контракту поставки. Загальна вартість товару з ПДВ становить 931500,00 грн. Період поставки продукції з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року.

Тобто, враховуючи зазначене вище, контракт повинен був бути виконаний до 31 грудня 2012 року.

Фактично, на виконання умов контракту ТОВ "Енергозахід" перерахувало за період з 26.04.2011р. по 09.06.2011 року на рахунок СПП "Спас" 500 000 грн. 00 коп., що стверджується рішенням суду від 03 квітня 2012 року за номером справи №5019/414/12.

СПП "Спас" всупереч умовам Контракту продукцію для ТОВ "Енергозахід" не поставило.

Відповідач частково повернув отриману попередню оплату ТОВ "Енергозахід" на загальну суму 90 540 грн. 00 коп.

Таким чином загальна сума неповернутих коштів становила 409 460 грн. 00 коп. які господарський суд Рівненської області своїм рішенням стягнув зазначену суму з відповідача.

Також рішенням встановлений і факт про відступлення права вимоги боргу - в порядку положень ст.ст. 512-519 товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозахід", як первинним кредитором, та позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "ІНАГРО ГРУП", як новим кредитором, яке було оформлено договором №169-У від 25.11.2011 року. (а.с.15,16).

Відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги боргу до нового кредитора ТОВ "ІНАГРО ГРУП" (позивача) перейшли всі права по витребуванню з відповідача суми основного боргу в розмірі 409 460 грн. 00 коп., та отримує усі права, передбачені чинним законодавством.

Також слід зазначити, що умови договору про відступлення права грошової вимоги №169-У, не містять жодних обмежень та вказівок щодо переходу до позивача права вимоги виключно виконання відповідачем основного зобов'язання -сплати заборгованості за контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю №01/10.

Крім того, згідно з п. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, дана норма передбачає право первісного кредитора передати новому кредитору права та обов'язки у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, або ж в інших обсягах, які сторони можуть визначити у договорі, або ж це випливає із норм закону.

Згідно з умовами договору про відступлення права вимоги новий кредитор (позивач - ТОВ "ІНАГРОГРУП" ) зайняв місце первісного кредитора (ТОВ "ЕНЕРГОЗАХІД").

Відповідно до п.2.2. вищевказаного договору, до нового кредитора переходять права вимоги за основним договором (контракт на поставку зерна майбутнього врожаю №01/10) в об`ємі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав, тобто, ТОВ "ЕНЕРГОЗАХІД" передало в повному обсязі позивачу право вимоги за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за основним договором, встановлене законодавством та основним договором.

У вересні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій (пені, та 10% за прострочення виконання більш ніж на 30 днів) за невиконання контракту № 01/10 від 26.04.2011 року.

Пунктом 5.3. контракту зазначено, що в разі виконання Покупцем пункту 3.1. (перерахування коштів на рахунок продавця), та невиконання пункту 1.1. (передача Продавцем для Покупця у власність товар) цього контракту з Продавця стягується пеня у розмірі 0,2 відсотки вартості недопоставленого товару, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вартості контракту.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами частини 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дія принципу свободи договору, закріпленого в ст.3 ЦК України, зумовлює те, що більшість договорів, які укладаються в умовах ринкової економіки, є вільними, тобто такими, укладення котрих залежить виключно від розсуду сторін. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не подано суду належних і допустимих доказів того, що контракт № 01/10 від 26 квітня 2011 року визнаний судом недійсними, а тому в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої у ст. 204 ЦК України, цей договір є дійсним (правомірним).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної поставки товару, позивач просив суд стягнути з СПП "Спас" 82 710 грн. 92 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу за період з 01 січня 2012 року по 10 квітня 2012 року та 91 350 грн. штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов даного договору покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від суми від вартості контракту.

Судом, 03 квітня 2012 року при розгляді справи №5019/414/12 встановлено, що загальна сума контракту становить 931 500 грн. відповідно до цієї суми відповідач нарахував 10% штрафу, що становить 91 350 грн.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 91 350 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки товару згідно умов даного договору покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,2% вартості недопоставленого товару, за кожен день прострочення.

Позивачем за прострочення відповідачем виконання зобов'язання по поставці товару нараховано (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 82 710 грн 92 коп. пені. за період з 01 січня 2012 року по 10 квітня 2012 року.

Перевіривши розрахунок позивача, суд прийшов до висновку, що позивачем перевищено граничний розмір нарахування пені, перевищений розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені.

Таким чином, здійснивщи перерахунок пені в програмі ЛІГА ЗАКОН ЕЛІТ "калькулятор штрафів" розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на корить позивача, становить 17 407 грн 64 коп.

За змістом ст.44 ГПК України, до судових витрат належать, зокрема, судовий збір, витрати за послуги адвоката.

Відповідно до частини 3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Матеріали справи містять докази понесених позивачем витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката. Так, представництво позивача - ТОВ "ІНАГРО ГРУП" у суді здійснював адвокат Рудик В.Р. Надання адвокатом Рудиком В.Р. юридичних послуг позивачу здійснювалось на підставі угоди про надання юридичної допомоги від 23.12.2011р.,(а.с.48,49) на виконання умов якого ТОВ "ІНАГРО ГРУП" сплачено адвокату гонорар у сумі 2 500 грн. згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру №1/09-12 від 01.09.2012 року (а.с.46).

Враховуючи вищенаведене суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача відповідної суми за послуги адвоката підтверджена належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог що становить 1 562 грн. 50 коп.

Нормами статті 49 ГПК України передбачено, що при задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Відтак, на підставі ст.49 ГПК України на відповідача покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 3 434 грн. 85 коп.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського приватного підприємства "Спас" (вул.Вишнева, 11, с.Симонів, Гощанський район, Рівненська область, 35408, код 32404312) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро Груп" (вул. Осередок, 23, с.Симонів, Гощанський район, Рівненська область, 35408, код 37870667) 17 407 грн. 64 коп. - пені, 91 350 грн. - 10% штрафу, 1 562 грн. 50 коп. - витрат на послуги адвоката та 3 434 грн. 85 коп. - судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інагро Груп" (вул. Осередок, 23, с.Симонів, Гощанський район, Рівненська область, 35408, код 37870667) з Державного бюджету України 2 060 (дві тисячі шістдесят) грн. 91 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 19 від 04 вересня 2012 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах судової справи № 5019/1434/12.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "05" листопада 2012 року

Суддя Торчинюк В.Г.