Постанова

від 12.12.2012 по справі 5019/1434/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2012 р. Справа № 5019/1434/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Крейбух О.Г.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Новаку Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Сільськогосподарське приватне підприємство "СПАС" на рішення господарського суду Рівненської області від 30.10.12 р.

у справі № 5019/1434/12 (суддя Торчинюк В.Г. )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНАГРО ГРУП"

відповідач Сільськогосподарське приватне підприємство "СПАС"

про стягнення заборгованості в сумі 174 060 грн. 92 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Кузьминець А.С.,директора

відповідача - Нагорнюка О.В.,директора

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 30 жовтня 2012 року у справі № 5019/1434/12 ( суддя Торчинюк В.Г.) частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро Груп" ( с.Симонів, Гощанський район, Рівненська область) та стягнуто на його користь з сільськогосподарського приватного підприємства "Спас" (с.Симонів, Гощанський район, Рівненська область ) 17 407,64 гривень - пені, 91350 гривень -10% штрафу, 1562,50 гривень - витрат на послуги адвоката та 3434,85 гривень -судового збору.

Частково задовольняючи позов з врахуванням зменшення позивачем позовних вимог, місцевий господарський суд застосував ст.230,231 Господарського кодексу України, ст.512,514,546,549,552, 628 Цивільного кодексу України, ст.1,2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та дійшов висновку, що :

- за умовами договору про відступлення права вимоги №169-У від 25.11.2011 року новий кредитор (позивач - ТОВ "ІНАГРОГРУП" ) зайняв місце первісного кредитора (ТОВ "ЕНЕРГОЗАХІД") по зобов»язаннях, які випливають із контракту на поставку зерна майбутнього врожаю №01/10 від 26.04.2011 року;

- умови договору про відступлення права грошової вимоги №169-У не містять жодних обмежень та вказівок щодо переходу права вимоги до позивача виключно щодо основного зобов'язання;

- позовні вимоги про стягнення із відповідача 91 350 гривень в якості штрафу у розмірі 10% за прострочення виконання зобов»язання понад 30 днів являються обґрунтованими, оскільки відповідають приписам ст.5.3 контракту на поставку зерна майбутнього врожаю №01/10 від 26.04.2011 року ;

- позовні вимоги щодо стягнення із відповідача пені за прострочення виконання зобов»язання являються обґрунтованими та підлягають стягненню лише у розмірі 17407, 64 гривень ,оскільки позивачем при заявленні до стягнення пені у розмірі 82 710, 92 гривень за період з 01 січня 2012 року по 10 квітня 2012 року перевищено граничний розмір нарахування пені та перевищено розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені.

Сільськогосподарським приватним підприємством "Спас" подано апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що місцевий господарський суд помилково не прийняв до уваги ту обставину, що позивач, відповідно до пунктів 1.2,1.3 договору про відступлення права вимоги №169-У, укладеного 25 листопада 2011 року між ним та ТзОВ «Енергозахід», набув право вимоги щодо виконання відповідачем основного зобов'язання у розмірі 409 460,00 гривень, що випливає із контракту про поставку зерна майбутнього врожаю № 1/10 від 20.04.2011 року.

При цьому, у судовому засіданні не було досліджено та не взято до уваги виконання договірних зобов'язань і погашення суми боргу 409 460 гривень.

На думку апелянта, господарський суд в порушення ст. 43 ГПК України, не прийняв до уваги :

- фактичне перерахування покупцем ТзОВ «Енергозахід» на виконання Контракту №01\10 від 26.04.2011 року - 500 000 гривень;

- сума повернутих коштів СПП «Спас» покупцю становить 90540 гривень,

- право вимоги Нового кредитора чітко зазначено в Договорі №169-У суми 409460,00 грн. без зазначення штрафних санкцій.

- відсутність завданих збитків у Нового кредитора, який повинен був повернути первинному кредитору суму заборгованості 409460 гривень до 25 листопада 2012 року.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати і припинити провадження у справі.

У судовому засіданні представник сільськогосподарського приватного підприємства "Спас" апеляційну скаргу підтримав з мотивів, що у ній викладені та просив рішення господарського суду Рівненської області від 30 жовтня 2012 року у даній справі скасувати та припинити провадженні у справі.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро Груп" вказував на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у даній справі та безпідставність апеляційної скарги.Просив рішення господарського суду Рівненської області від 30 жовтня 2012 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга сільськогосподарського приватного підприємства "Спас" підлягає частковому задоволенню , а рішення господарського суду Рівненської області від 30 жовтня 2012 року скасуванню з прийняттям нового рішення, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 26 квітня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозахід" та сільськогосподарським приватним підприємством "Спас" укладено контракт поставки зерна майбутнього врожаю № 01/10 ( а.с.10,11).

25 листопада 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозахід" та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги № 169-У, за умовами п.1.2, 1.3 якого ТзОВ "Енергозахід" передає (поступається) , а позивач приймає право вимоги від СПП «Спас» належного виконання зобов»язання по сплаті заборгованості в розмірі 409460 гривень, що виникла в результаті невиконання останнім своїх зобов»язань за контрактом поставки зерна майбутнього врожаю № 01/10 від 26.04.2011 року ( а.с. 15,16).

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

30 листопада 2011 року між позивачем та відповідачем укладено угоду, яку вони визначили як додаткову угоду до договору № 169-У від 25.11.2011 року між СПП «Спас» та ТЗОВ «Інагрогруп» ( а.с.43).

Як вбачається із змісту цієї угоди її предметом є визначення порядку погашення заборгованості відповідача перед позивачем.

При цьому колегія суддів вказує на помилковість назви угоди між позивачем та відповідачем(як додаткової ),укладеної 30 листопада 2011 року ,оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем, що зафіксовані цим правочином, не можуть стосуватися правовідносин за договором № 169-У від 25.11.2011 року , так як СПП «Спас» не було їх стороною.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та відповідачем інших договірних чи не договірних господарських правовідносин ніж ті, що випливають із суті контракту поставки зерна майбутнього врожаю № 01/10 та договору про відступлення права вимоги № 169-У від 25.11.2011 року.

За таких обставин, колегія суддів розцінює угоду № 1 від 30.11.2011 року, як таку, що спрямована на встановлення способу погашення заборгованості за контрактом поставки зерна майбутнього врожаю № 01/10 від 26.04.2011 року.

В подальшому, рішенням господарського суду Рівненської області від 03.04.2012 р. по справі за № 5019/414/12 за позовом ТзОВ «ІНАГРО ГРУП» до СПП «СПАС» стягнуто з сільськогосподарського приватного підприємства "Спас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро Груп" 409 460 грн. основного боргу за контрактом № 01/10 від 26.04.2011 року ( а.с. 39).

Згідно імперативних приписів ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Колегія суддів з врахуванням ч.2 ст.35 ГПК України вважає, що згадані юридичні факти не підлягають повторному доведенню чи переоцінці при розгляді даного спору та контатує безспірність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро Груп" права вимоги 409 460 гривень основного боргу за контрактом № 01/10 від 26.04.2011 року від відповідача .

10 квітня 2012 року ( до набрання законної сили згаданого судового рішення) між позивачем та відповідачем укладено договір № 111/150 ЛГ/2008/980 ( а.с.42), за пунктами 1,3 якого сторони визначили заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 409460 гривень та встановили обов»язок відповідача погасити означений борг у повному обсязі до 20 жовтня 2012 року.

Частково задовольняючи позов, місцевий господарський суд вважав, що до нового кредитора переходять права вимоги за основним договором (контракт на поставку зерна майбутнього врожаю №01/10) в об`ємі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав, тобто, ТОВ "ЕНЕРГОЗАХІД" передало в повному обсязі позивачу право вимоги за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за основним договором, встановлене законодавством та основним договором, а тому відповідно до п.5.3 контракту стягнув із відповідача на користь позивача пеню та штраф за несвоєчасне виконання зобов»язань.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним та зробленим місцевим господарським судом без оцінки доказів та усіх обставин справи у їх сукупності.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства

Згідно з частиною 1 ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено статтею 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одним із способів припинення зобов'язання за домовленістю сторін є новація зобов'язання або заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами. При цьому новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонам (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки принцип свободи договору є одним з основних принципів зобов'язальних правовідносин, сторони вправі припинити існуюче між ними зобов'язання за домовленістю.

Внаслідок новації між сторонами припиняється первісне та виникає нове зобов'язання, яке повинно містити умови про інший спосіб виконання.

Таким чином, законодавець пов'язує визначення існуючої домовленості сторін щодо первісного зобов'язання як новації та настання наслідків, передбачених наведеними вище положеннями, з волевиявленням сторін відповідно до змісту досягнутої ними домовленості.

На переконання колегії суддів, укладення між позивачем та відповідачем угоди № 1 від 30 листопада 2011 року та договору № 111/150 ЛГ/2008/980 від 10 квітня 2012 року свідчить про наявність взаємної згоди позивача та відповідача щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо погодження умов нового зобов'язання.

На вказані обставини місцевий господарський суд помилково уваги не звернув та не застосував норми цивільного законодавства, що підлягають застосуванню у даних правовідносинах.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Однак, оскаржуване рішення таким вимогам не відповідає, а тому відповідно до п.1ч.1 ст. 104 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне його скасувати та прийняти у даній справі нове рішення про відмову у задоволенні позову .

Колегія суддів не вбачає підстав для припинення провадження у даній справі, на чому наполягає апелянт.

Перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК) , зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Як вбачається із квитанції № 881088 від 15 листопада 2012 року апелянтом сплачено судовий збір у розмірі 1717,43 гривень.

Між тим, відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подачу апеляційної скарги складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Тобто, апелянтом внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому 629,85 гривень відповідно до пункту 1 частини 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню СПП «Спас»,як надмірно сплачений .

Судовий збір у розмірі 1097,58 гривень у зв»язку із частковим задоволенням апеляційної скарги СПП «Спас» відповідно до ст.49, 105 ГПК України підлягає стягненню із товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро Груп" на користь сільськогосподарського приватного підприємства «Спас».

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,п.1ч.1ст. 104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського приватного підприємства «Спас»задоволити частково .

Рішення господарського суду Рівненської області від 30 жовтня 2012 року у справі № 5019/1434/12 скасувати.

Прийняти нове.

В позові відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро Груп" (вул. Осередок, 23, с.Симонів, Гощанський район, Рівненська область, 35408, код 37870667) на користь сільськогосподарського приватного підприємства «Спас»(вул.Вишнева, 11, с.Симонів, Гощанський район, Рівненська область, 35408, код 32404312) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1087,58 грн. ( одну тисячу вісімдесят сім грн. 58 коп.)

Господарському суду Рівненської області на виконання означеної постанови видати наказ.

Ухвалою суду повернути з державного бюджету України на користь сільськогосподарського приватного підприємства «Спас»(вул.Вишнева, 11, с.Симонів, Гощанський район, Рівненська область, 35408, код 32404312) надмірно сплачений судовий збір в розмірі 629,85 грн.(шістсот двадцять дев»ять грн. 85 коп. ) за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Гудак А.В.