Рішення

від 20.10.2006 по справі 184/3-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

184/3-05

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2006 р.                                                                              Справа № 184/3-05

за позовом   Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк, м. Київ

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін Ліф”, м. Вишневе

про                стягнення 6 767 204,26 грн.

  Суддя  Коротун О.М.

Представники:

позивача        Міщенко Є.А. –представник за довіреністю № 03/29 від 09.02.2006р.;

відповідача    Нешва Ю.В. –представник за довіреністю від 29.08.2006р.

В судовому засіданні 17.10.2006р. було оголошено перерву на підставі ст. 77 ГПК України до 20.10.2006р., тому рішення ухвалено 20.10.2006р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          До господарського суду Київської області звернулось Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний банк (далі –позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін Ліф” (далі –відповідач) про розірвання кредитного договору № 128 від 13.09.2004 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк і Товариством з обмеженою відповідальністю „Грін Ліф", стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Грін Ліф” на користь відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк 5 170 552, 59 грн., судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2005 року було порушено провадження у справі.

Справа розглядалась різними судовими інстанціями.

Відповідно до резолюції Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 14.02.2006р. справу передано судді О.М.Коротун.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2006р. продовжено строк розгляду спору на підставі ст. 69 ГПК України.

Через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшла заява від 16.10.2006р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивачем змінено позовні вимоги, позивач збільшив суму боргу і станом на 02.10.2006р. просив стягнути заборгованість у розмірі 6 767 204,26 грн., в тому числі заборгованість за кредитом в розмірі 4 400 744,50 грн., 1 316 606,33 грн. відсотків за користування кредитними коштами, 675 000 грн. штраф за несвоєчасне повернення кредиту, 374 853,43 грн. пені за порушення строків сплати процентів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладення 13.09.2004 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю “Грін Ліф” кредитного договору № 128 про відкриття поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 4 500 000 грн. строком до 16-00 год. 12.09.2007 року зі сплатою 21 % річних. Надання кредиту здійснюється в повному обсязі або окремими частинами (кожна окрема частина –„транш”) на підставі письмового повідомлення відповідача на отримання транш кредиту із зазначенням його суми та терміну користування, про що укладались відповідні додаткові угоди: додаткова угода № 1 від 15.09.2004р. у сумі 2 133 000 грн.; додаткова угода № 2 від 22.09.2004р. у сумі 310 000 грн.; додаткова угода № 3 від 27.09.2004р. у сумі 930 125 грн.; додаткова угода № 4 від 28.09.2004р. у сумі 1 115 000 грн.; додаткова угода № 5 від 04.10.2004р. у сумі 11 875 грн.

Як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Грін Ліф” порушувало п. 3.3.4 Договору, відповідно до якого відповідач зобов'язувався проводити через свої поточні рахунки, відкриті в АТ ВАБанк, не менше 90 процентів своїх розрахунків, порушувало п. 3.3.8 Договору, відповідно до якого відповідач не повинен змінювати власні реквізити в угодах, які пов'язані з наданням та забезпеченням кредиту, тому кредит підлягає поверненню достроково.

Відповідач проти позову у відзиві № 051003/1 від 03.10.2005р. заперечив з підстав того, що штраф позивачем нараховано по п.п. 3.3.4., 3.3.8. та 3.3.14. безпідставно з огляду на те, що в п. 3.3.4. кредитного договору не зазначено про його виконання в певний період часу, що доводить про його дію на весь період дії договору, тобто до 12.09.2007 року; п. 3.3.8. відповідач не порушив, оскільки у контрагентів метою перерахування коштів було саме отримання їх відповідачем, а не сплата на той чи інший рахунок; п. 3.3.14. відповідач не порушив, оскільки в акті відсутній підпис директора відповідача чи іншого представника відповідача. Також, відповідач зазначив, що пеня нарахована без дотримання вимоги закону, а саме ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне дотримання закону” та просив в позові відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

13.09.2004 року Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний банк та Товариство з обмеженою відповідальністю “Грін Ліф” уклали кредитний договір № 128 про відкриття поновлюваної кредитної лінії (далі - кредитний договір), відповідно до пунктів 1.1.1., 2.1 якого позивач надає відповідачу кредит шляхом відкриття позичкового рахунку № 2065630016904, МФО 321637 в АТ ВАБанк в сумі 4 500 000 грн. строком до 16-00 год. 12.09.2007 року.

Між позивачем та відповідачем укладались відповідні додаткові угоди до Кредитного договору № 128 від 13.09.2004р.: додаткова угода № 1 від 15.09.2004р. на суму 2 133 000 грн.; додаткова угода № 2 від 22.09.2004р. на суму 310 000 грн.; додаткова угода № 3 від 27.09.2004р. на суму 930 125 грн.; додаткова угода № 4 від 28.09.2004р. на суму 1 115 000 грн.; додаткова угода № 5 від 04.10.2004р. на суму 11 875 грн. Всього на загальну суму 4 500 000 грн., що підтверджується меморіальними ордерами, розпорядженнями бухгалтерії та додатковими угодами до Кредитного договору № 128 від 13.09.2004р. (том 1, аркуші справи 11-30), та не заперечується відповідачем у справі.

В забезпечення виконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору між сторонами укладені наступні договори застави: договір застави від 14.09.2004 р., за умовами якого відповідачем передано в заставу позивачу майнові права на товар по договору купівлі-продажу № 1 від 10.09.2003 р., укладеному між ДП „Хай Фай” і відповідачем на суму 76 500 000 грн. Пунктом 2.2.6. цього договору передбачено, що у разі переходу права власності на товар до відповідача до виконання зобов'язань, забезпеченого заставою, весь одержаний при цьому відповідачем товар стає предметом застави, про що відповідач зобов'язаний негайно повідомити позивача, внести його до Державного реєстру обтяжень та застрахувати його на користь позивача; договір застави від 14.09.2004 р., за умовами якого відповідачем було передано в заставу позивачу основні засоби балансовою вартістю 1 779 935,14 грн. Додатковим договором до договору застави від 14 вересня 2004 р. була здійснена заміна предмету застави (фактичне зменшення переліку основних засобів, які є предметом застави внаслідок надання банком згоди на їх відчуження з метою часткового погашення заборгованості по кредитному договору), внаслідок чого вартість заставленого майна зменшилась до 1 697 222, 22 грн.; договір застави від 28.09.2004р., за умовами якого відповідачем передано в заставу позивачу майнові права на грошові кошти в сумі 33 650 000,02 грн., а саме: грошові кошти в сумі 2 729 166,67 грн., що надійдуть на рахунок відповідача № 2600330016904 в АТ ВАБанк м. Києва, МФО 321637, згідно з договором купівлі продажу № 031013/1 від 13.10.2003р., укладеного між відповідачем (продавець) та ТОВ „Екзотик” (покупець); грошові кошти в сумі 2 729 166,67 грн., що надійдуть на рахунок відповідача № 2600330016904 в АТ ВАБанк м. Києва, МФО 321637, згідно з договором купівлі продажу № 031013/2 від 13.10.2003р., укладеного між відповідачем (продавець) та ПП „Даллас” (покупець); грошові кошти в сумі 2 729 166,67 грн., що надійдуть на рахунок відповідача № 2600330016904 в АТ ВАБанк м. Києва, МФО 321637, згідно з договором купівлі продажу № 031024/3 від 24.10.2003р., укладеного між відповідачем (продавець) та ТОВ „Алвік” (покупець); грошові кошти в сумі 3 791 666,67 грн., що надійдуть на рахунок відповідача № 2600330016904 в АТ ВАБанк м. Києва, МФО 321637, згідно з договором купівлі продажу № 021221/2 від 21.11.2002р., укладеного між відповідачем (продавець) та ПП „Акорд-М” (покупець); грошові кошти в сумі 1 650 000 грн., що надійдуть на рахунок відповідача № 2600330016904 в АТ ВАБанк м. Києва, МФО 321637, згідно з договором купівлі продажу № СК 040105 від 05.01.2004р., укладеного між відповідачем (продавець) та ТОВ „ГРК „СеДам” (покупець); грошові кошти в сумі 2 729 166,67 грн., що надійдуть на рахунок відповідача № 2600330016904 в АТ ВАБанк м. Києва, МФО 321637, згідно з договором купівлі продажу № 031013/3 від 13.10.2003р., укладеного між відповідачем (продавець) та ТОВ „Лугаторг” (покупець); грошові кошти в сумі 3 791 666,67 грн., що надійдуть на рахунок відповідача № 2600330016904 в АТ ВАБанк м. Києва, МФО 321637, згідно з договором купівлі продажу № 031027/1 від 27.10.2003р., укладеного між відповідачем (продавець) та СФГ „Мараканд” (покупець); грошові кошти в сумі 5 400 000 грн., що надійдуть на рахунок відповідача № 2600330016904 в АТ ВАБанк м. Києва, МФО 321637, згідно з договором купівлі продажу № 031202 від 02.12.2003р., укладеного між відповідачем (продавець) та ТзОВ „ГалФрукт” (покупець); грошові кошти в сумі 8 100 000 грн., що надійдуть на рахунок відповідача № 2600330016904 в АТ ВАБанк м. Києва, МФО 321637, згідно з договором купівлі продажу № 031114/3 від 14.11.2003р., укладеного між відповідачем (продавець) та СПД Пустобаєв Михайло Юрійович (покупець).

Між позивачем і відповідачем було укладено договір уступки права вимоги з відкладальною умовою від 14.09.2004 року, відповідно до якого у разі невиконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору, відповідач уступає позивачу в повному обсязі право вимоги з відкладальною умовою за договором купівлі-продажу № 1 від 10.09.2003 року, укладеного між ДП „Хай Фай” та ТОВ „Грін Ліф”; відкладальною умовою в розумінні цього Договору є невиконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору № 128 від 13.09.2004р.

Також, між позивачем і відповідачем було укладено договір уступки права вимоги з відкладальною умовою від 28.09.2004 року, відповідно до якого у разі невиконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору, відповідач уступає позивачу в повному обсязі право вимоги з відкладальною умовою за наступними договорами: купівлі продажу № 031013/1 від 13.10.2003р., укладеного між відповідачем (продавець) та ТОВ „Екзотик” (покупець); купівлі продажу № 031013/2 від 13.10.2003р., укладеного між відповідачем (продавець) та ПП „Даллас” (покупець); купівлі продажу № 031024/3 від 24.10.2003р., укладеного між відповідачем (продавець) та ТОВ „Алвік” (покупець); купівлі продажу № 021221/2 від 21.11.2002р., укладеного між відповідачем (продавець) та ПП „Акорд-М” (покупець); купівлі продажу № СК 040105 від 05.01.2004р., укладеного між відповідачем (продавець) та ТОВ „ГРК „СеДам” (покупець); купівлі продажу № 031013/3 від 13.10.2003р., укладеного між відповідачем (продавець) та ТОВ „Лугаторг” (покупець); купівлі продажу № 031027/1 від 27.10.2003р., укладеного між відповідачем (продавець) та СФГ „Мараканд” (покупець); купівлі продажу № 031202 від 02.12.2003р., укладеного між відповідачем (продавець) та ТзОВ „ГалФрукт” (покупець); купівлі продажу № 031114/3 від 14.11.2003р., укладеного між відповідачем (продавець) та СПД Пустобаєв Михайло Юрійович (покупець).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином.

Пунктом 1.2. кредитного договору передбачено, що кредит надається відповідачу на наступні цілі: поповнення обігових коштів.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України  з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних  умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже наголошувалося в рішенні, відповідно до п. 1.1.2 кредитного договору термін користування кредитом до 16-00 години 12.09.2007р.

Разом з цим, згідно п. 3.2.4. кредитного договору, позивач має право вимагати від відповідача повернення кредиту, штрафних санкцій.

Відповідно до п. 2.3. кредитного договору –повернення кредиту відповідач здійснює до 16-00 години 12 вересня 2007 року. У разі невиконання відповідачем зобов'язань, визначених п. 3.3 кредитного договору протягом більше 15 банківських днів термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та відповідач зобов'язаний не пізніше наступного банківського дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості відповідачем за кредитним договором дія кредитного договору припиняється.

Пункт 3.3. кредитного договору містить зобов”язання відповідача, зокрема,  проводити через свої поточні рахунки, відкриті в АТ ВАБанк, не менше 90 процентів всіх своїх розрахунків; сплачувати позивачу проценти та комісії на умовах, визначених цим договором; протягом дії цього договору, без попереднього письмового погодження з позивачем не змінювати власні реквізити в угодах, які пов'язані з наданням та забезпеченням кредиту, тощо.

Пунктом 3.2.4. кредитного договору, передбачено, що у разі невиконання відповідачем вимог п. 3.2.3 кредитного договору, позивач має право вимагати повернення кредиту, сплати процентів, комісії та можливих штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.2.3. позивач має право у разі погіршення фінансового стану позичальника, який визначається за методикою позивача, та настання обставин, визначених п.2.10. цього договору, вимагати проведення повної або часткової зміни забезпечення та/або надання відповідачем або третьою особою додаткового забезпечення.

Судом в цій частині приймаються доводи позивача, що за період з грудня 2004 р. по квітень 2005 р. фінансовий стан позичальника погіршувався, про що свідчать такі докази: лист відповідача від 23.03.2005 р. № 050323 про зменшення позивачем процентної ставки по кредиту у зв'язку з погіршенням фінансового положення; документи бухгалтерської і фінансової звітності за період 2004 - 2005 р.р., що підтверджують факт виникнення збитків в діяльності та фактичне припинення основної діяльності по реалізації продукції; віднесенням позивачем наданого відповідачу кредиту до категорії "субстандартний" (групи з більш високим рівнем ризику), відповідно до вимог постанови НБУ № 279 від 06.07.2000 р. та "Методикою оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи", затвердженої головою правління АТ ВАБанк 30.12.2004 р.; зменшенням надходжень на поточні рахунки відповідача, відкритих в банківській установі позивача, більш як на 20% порівняно із середньомісячними надходженнями за шість місяців, що передували дню видачі траншу кредиту, що підтверджується випискою із поточного рахунку відповідача.

В силу п.3.2.4. договору позивач має право вимагати повернення кредиту, сплати процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, у разі невиконання відповідачем вимог п.3.2.3 цього договору.

Тому судом вважається обґрунтованою вимога позивача про повернення залишку кредиту.

Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Кредитним договором передбачено, що у разі порушення відповідачем вимог п.п. 3.3.3. –3.3.18. кредитного договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 5 процентів від суми кредиту, визначеної в п. 1.1.1. договору, за кожний випадок порушення за реквізитами, вказаними позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано відповідачу штраф в розмірі 675 000 грн., в тому числі 225 000 грн. –за порушення п. 3.3.4. кредитного договору, 225 000 грн. –за порушення п. 3.3.8. кредитного договору та 225 000 грн. –за порушення п. 3.3.14. кредитного договору.

Судом встановлено, що відповідачем порушено п. 3.3.4. кредитного договору № 128 від 13.09.2004 р., відповідно до умов якого, останній зобов'язаний проводити через свої поточні рахунки, відкриті в АТ ВАБанк, не менше 90 (дев'яноста) процентів своїх розрахунків. Відповідачем вказане не виконано. Дана обставина підтверджується листами відповідача № 151204-1 від 15.12.2004 р., № 231204-1 від 23.12.2004 р. про рух грошових коштів із зазначенням призначень платежу та контрагентів по належних йому банківських рахунках, листом позивача № 03/1-2418 від 07.09.2005р., з яких вбачається, що відповідач порушував та порушує умови кредитного договору на предмет проведення не менше 90% розрахунків через рахунки, відкриті в АТ ВАБанк, оскільки в договорі прямо передбачено здійснення таких розрахунків, саме через поточні рахунки відкритті в АТ ВАБанк. Посилання ж відповідача на те, що п. 3.3.4. кредитного договору не зазначено про його виконання в певний період часу, що доводить про його дію на весь період дії договору, а саме до 12.09.2007 року, судом приймається частково, оскільки, по-перше, на день постановлення рішення відповідачем так і не подано жодних доказів проведення 90% всіх розрахунків через рахунки, відкриті в АТ ВАБанк (хоча з моменту укладення кредитного договору пройшло більше двох років), що є прямим порушенням п. 3.3.4. кредитного договору. По-друге, виходячи з аналізу умов договору, наявність в договорі пункту про відповідальність (в тому числі, припинення договору) за невиконання п. 3.3.4. унеможливлює прийняття судом доводів відповідача про неможливість контролю виконання позивачем цього пункту кредитного договору на протязі всього періоду його дії.

Відповідачем порушено умови п. 3.3.8. кредитного договору № 128 від 13.09.2004 р. відповідно до умов якого, останній, зобов'язаний не отримувати без попереднього письмового погодження з позивачем кредити в інших установах протягом дії кредитного договору, змінювати власні реквізити в угодах, які пов'язані з наданням та забезпеченням кредиту, тощо. Щодо зобов'язання не отримувати кредити в інших установах, відповідачем ця умова була порушена, про що свідчить лист № 231204-1 від 23.12.2004 року про наявність у філії „Ленінградське відділення Промінвестбанку у м. Києві” заборгованості по кредитній лінії в сумі 90 600 грн., хоча станом на 03.09.2004 року у відповідача була відсутня заборгованість за кредитами в філії „Ленінградське відділення Промінвестбанку у м. Києві”, про що свідчить лист відповідача за № 030904-2 від 03.09.2004р. за підписом генерального директора та головного бухгалтера. Згідно довідки філії „Ленінградське відділення Промінвестбанку у м. Києві” за № 1193 від 06.09.2006р., відповідачу відкрито відновлювальну кредитну лінію в межах ліміту заборгованості 500 000 грн. терміном погашення 25.01.2005р. і станом на 06.09.2004 року заборгованість за кредитом та відсотками відсутня.

Судом встановлено факт виникнення у відповідача заборгованості перед філією „Ленінградське відділення Промінвестбанку у м. Києві” в період дії кредитного договору № 128 від 13.09.2004р. Також, відповідач не повідомив інших контрагентів про банківський рахунок, відкритий в установі АТ ВАБанк після укладення кредитного договору, договору застави від 28.09.2004р., відповідно до якого відповідачем передано в заставу позивачу майнові права на грошові кошти в сумі 33 650 000,02 грн., а посилання відповідача на те, що у контрагентів метою перерахування коштів було саме отримання їх відповідачем, а не сплата на той чи інший рахунок, судом не приймається, з огляду на те, що дана обставина призвела до часткового непогашення заборгованості перед позивачем. Станом на день виконання цих розрахунків сума заборгованості за відсотками становила 262 756,98 грн. (період з 04.10.2004 р. –31.12.2004р.), а сплачено було лише 77 459,02 грн.

Відповідачем порушено умови п. 3.3.14. кредитного договору № 128 від 13.09.2004 р. відповідно до умов якого, останній зобов'язаний не здійснювати будь-яких дій щодо зниження вартості забезпечення кредитним договором; не обтяжувати його іншими зобов'язаннями протягом дії кредитного договору та надавати позивачу можливість здійснення перевірки дійсності та грошової оцінці. Дана обставина підтверджується тим, що актом перевірки заставленого майна від 24.01.2005р. підтверджено про зниження ринкової вартості предмету застави, а посилання відповідача на те, що в акті відсутній підпис директора відповідача чи іншого представника відповідача, судом не приймається до уваги, оскільки в акті перевірки заставленого майна від 24.01.2005р. є підпис не тільки представників позивача, а й третіх не заінтересованих осіб  –представника ВАТ „Одеський портовий холодильник”. Також, судом зазначається, що договором застави від 28.09.2004р., а саме п. 2.1.1. договору застави передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснювати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права, тобто відповідач повинен був повідомити інших контрагентів про банківський рахунок, відкритий в установі АТ ВАБанк з вимогою сплати саме на цей рахунок, оскільки в даному випадку знижується вартість забезпечення по договору застави і, як наслідок, відповідачем порушується умова п. 3.3.14 кредитного договору. Відповідачем порушено цю умову кредитного договору, про що свідчить лист відповідача № 151204-1 від 15.12.2004р., лист відповідача № 151204-1 від 23.12.2004р., щодо сплати контрагентами коштів на рахунки філії „Ленінградське відділення Промінвестбанку у м. Києві”, а не на рахунки відповідача, відкриті в АТ ВАБанк та лист ТОВ „Алвік”, лист ПП „Акорд-М” № 1/25.08 від 25.08.2005р., лист ТОВ „Екзотик” про відсутність заборгованості перед відповідачем за укладеними договорами.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідач прямо порушував умови кредитного договору в їх сукупності, вимоги позивача в цій частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з вищевикладеним, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення штрафу за порушення умов кредитного договору.

В силу ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 2.7.1. Кредитного договору проценти нараховуються на фактичну заборгованість за кредитом, розрахунку календарної кількості днів в році та місяці та сплачується відповідачем, виходячи із встановленої позивачем відсоткової ставки в розмірі 21 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не в повному обсязі виконав взяті зобов'язання по оплаті відсотків за користування кредитом, що суперечить п. 2.7.4. кредитного договору, згідно якого –фактично розраховані проценти за поточний календарний місяць відповідач перераховує на рахунок № 2068930016904 в АТ ВАБанк, МФО 321637 щомісячно, не пізніше 28 числа, починаючи з 28.09.2004р.

Залишок не сплачених відсотків за користування кредитом, станом на 02.10.2006р., складає 1 316 606,33 грн. за період з 15.09.2004 року по 02.10.2006 року (21 % річних).

Тому судом вважається обґрунтованою вимога позивача щодо сплати відповідачем відсотків за користування кредитом.

Розрахунок перевірено судом, він відповідає матеріалам справи.

Згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено застосування господарських санкцій, зокрема, штрафних санкцій у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивач просить стягнути 374 853,43 грн. пені за порушення строків сплати заборгованості, нараховану за 29.09.2004р. по 02.10.2006р.

Отже, з відповідача підлягає стягненню, крім основного боргу, 1 316 606,33 грн. заборгованості за відсотками, 675 000 грн. штраф за несвоєчасне повернення кредиту.

Згідно з п. 4.3 кредитного договору № 128 від 13.09.2006 р. за несвоєчасну погашення кредиту, сплати процентів та комісій, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3. кредитного договору, за кожний день прострочення виконання, за реквізитами, вказаними позивачем.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

За таких обставин, судом частково приймаються до уваги доводи представника позивача стосовно того, що сторони повинні дотримуватися виконання взятих на себе договірних зобов'язань, а в разі їх порушення, - нести передбачену договором відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Якщо пеня встановлена в розмірі, що перевищує ставку НБУ, застосовується розмір пені, що дорівнює подвійній ставці НБУ. Умова про пеню в такому випадку не може бути визнана повністю недійсною лише тому, що встановлений договором розмір пені перевищує встановлену законом межу, оскільки до моменту застосування відповідної умови договору не виключається підвищення, в тому числі й значне, облікової ставки Національного банку.

Частиною 6 ст. 232 ГК України, передбачено, що строк стягнення пені обмежується шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Інше може бути встановлено спеціальним законом або договором, умови даного договору такі умови не містять.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тому позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняється судом частково.

Виходячи з вищевикладеного, суд стягує з відповідача за період з 29.09.2004р. по 29.09.2004р. пеню у розмірі 10,34 грн., за період з 29.01.2005р. по 28.07.2005р. в сумі 7 882,46 грн., всього 7 892,80 грн.

Відповідачем не доведено суду обставин, викладених у відзиві, тому судом відповідні заперечення приймаються частково лише в частині стягнення пені, таким чином позов задовольняється частково.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог на підставі ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін Ліф” (юридична адреса: 08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код 32214463; фактична адреса: 04050, м. Київ, вул. Пімоненка, 10а, офіс 220а; р/р 2600330016094 в АТ ВАБанк м. Києва, МФО 321637) на користь Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, код 19017842; р/р 32003176201 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області) 4 400 744,50 грн. (Чотири мільйона чотириста тисяч сімсот сорок чотири грн. 50 коп.) заборгованості за кредитом, 1 316 606,33 грн. (Один мільйон триста шістнадцять тисяч шістсот шість грн. 33 коп.) заборгованості за відсотками, 675 000 грн. (Шістсот сімдесят п'ять тисяч грн. 00 коп.) штрафу за несвоєчасне повернення кредиту, 7 892,80 грн. (Сім тисяч вісімсот дев'яносто дві грн. 80 коп.) пені, 24 117,23 грн. (Двадцять чотири тисячі сто сімнадцять грн. 23 коп.) витрат по сплаті державного мита та 111,60 грн. (Сто одинадцять грн. 60 коп.) витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

3. В решті задоволення позовних вимог відмовити.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                Коротун О.М.