Постанова

від 31.10.2012 по справі 2а/0470/10909/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/10909/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кучми К.С. при секретарі -Василенко Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Тобакко Груп»до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська на підставі акту перевірки від 14.08.2012 року №1583/221/36574956 винесені податкові повідомлення-рішення від 03.09.2012 року №0001582305 та №0001592305. «Юкрейн Тобакко Груп» вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на недоведеність ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська порушень підприємством чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що відповідач у запереченнях посилається на відсутність актів наданих послуг з обслуговування банківських гарантій за договорами про надання гарантії від 16.09.2009 року №066, №067, №068. При цьому ДПІ стверджує, що обов'язковість таких актів передбачена статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а їх відсутність порушує норми пунктів 138.2., 139.1.9. Податкового кодексу України і підпункту 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом з тим наявність зазначених актів підтверджується їх копіями, що містяться у матеріалах справи, такі акти були надані працівникам податкового органу під час перевірки, але не враховані нею при прийнятті оспорюваних рішень, стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить вимог щодо обов'язковості складання зазначених актів, а вказані норми Податкового кодексу України і Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачають відсутності актів наданих послуг як підстави не віднесення проведених платником податку витрат до складу валових витрат такого платника, оскільки передбачають лише обов'язкову наявність документів, що підтверджують самі витрати (платіжних та інших розрахункових документів), що були досліджені ДПІ під час перевірки і щодо яких останньою не заявлено жодних заперечень.

Відповідач також посилається на відсутність у актах виконаних робіт за договорами з ТОВ «Соулік», ТОВ «Тегросс» і ПП «Ін-теграль» змісту і обсягу господарської операції, що на думку ДПІ є порушенням норм пунктів 138.2., 139.1.9. Податкового кодексу України.

Водночас придбання пакувальних матеріалів за договором з ТОВ «Соулік» не може бути підтверджено актом виконаних робіт, оскільки такий договір є договором поставки, а не підряду, акти виконаних робіт за договорами з ТОВ «Тегросс» і ПП «Ін-теграль» містять зміст господарської операції, її одиницю виміру і обсяг, що підтверджується копіями таких актів, наявних у матеріалах справи, а пункти 138.2., 139.1.9. Податкового кодексу України, як зазначалося вище, не передбачають не правильність оформлення актів виконаних робіт як підставу не віднесення проведених платником податку витрат до складу валових витрат такого платника, оскільки передбачають лише обов'язкову наявність документів, що підтверджують самі витрати (платіжних та інших розрахункових документів, що були досліджені ДПІ під час перевірки і щодо яких останньою не заявлено жодних заперечень).

Відповідач зазначає також, що позивачем безпідставно нараховувалась сума амортизаційних відрахувань основних засобів, придбаних у ПП «Відкриття» за нікчемними правочинами.

Разом із тим ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» не було віднесено зазначені амортизаційні відрахування до складу валових витрат, а відповідне твердження ДПІ не доведено належними і допустимими доказами у розумінні статті 70 КАС України.

Водночас слід зазначити, що вказані правочини визнані ДПІ нікчемними незаконно, необґрунтовано та на порушення принципу презумпції правомірності, передбаченого статтею 204 ЦК України. Крім того, представник відповідача послався на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2011 року по справі №28/5005/10014/2011, яким було відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» до ПП «Відкриття» про визнання недійсним договору поставки.

У запереченнях відповідач посилається також на неправомірність включення до податкового кредиту сум ПДВ за договорами придбання мерчандайзингових послуг, послуг пакування і сортування, придбання пакувальних матеріалів, які на думку ДПІ не використовувалися у господарській діяльності позивача, та сум ПДВ, відображених у податкових накладних, виписаних у кінці 2010 року, але отриманих у 2011 році, через відсутність доказів отримання таких накладних позивачем у 2011 році.

Разом з тим зазначені придбані мерчандайзингові послуги (з просування товарів на ринку, їх пакування, сортування, навантаження-розвантаження) і придбані пакувальні матеріали безпосередньо використовувалися у господарській діяльності ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп», що підтверджується змістом відповідних господарських операцій та наявними у матеріалах справи первинними документами за ними, а чинне законодавство України не містить вимоги щодо необхідності підтвердження надходження податкових накладних із запізненням. При цьому Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України серед підстав не віднесення сплачених сум податку до податкового кредиту не містять відсутність такого підтвердження.

Щодо посилання відповідача на Порядок оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 року № 799, слід зазначити, що згідно пункту 1 даного порядку він визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 скасованого на сьогодні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка регулює порядок подання податкової декларації платником податку до податкового органу. Отже вказаний Порядок не регулює відносини з надсилання податкових накладних одного платника податку іншому.

Зазначена правова позиція підтверджується податковими роз'ясненнями Державної податкової служби України і рішеннями ВАС України, а тому представник позивача просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце проведення повідомлялися належним чином, що підтверджується розписками. В своїх письмових запереченнях на позов відповідач пред'явлені позовні вимоги не визнав та зазначив, що у період з 11.06.2012 р. по 07.08.2012 р. ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складений акт №1583/221/36574956 від 14.08.2012 року.

Перевіркою встановлені порушення: пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.1 п.8.1, пп.8.2.1 п.8.2, пп.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, п.146.3 ст.146 Податкового кодексу України та пп.14.1.36. п.14.1. ст.14, п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.4., п.201.6. Податкового кодексу України.

03.09.2012 року ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська винесені податкові повідомлення-рішення №0001582306 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 305 782, 25 грн. та №0001592305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 237 945, 5 грн.

Оскільки дії ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська є законними та здійсненими у відповідності до чинного законодавства України, винесені податкові повідомлення-рішення є цілком правомірними, а тому позовні вимоги ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» є необґрунтованими, та як наслідок такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. №509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» (код ЄДРПОУ 36574956) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 14.08.2012 року №1583/221/36574956. /а.с.8-54 том І/.

Перевіркою були встановлені наступні порушення:

-пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.1 п.8.1, пп.8.2.1 п.8.2, пп.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, п.146.3 ст.146 Податкового кодексу України.

-пп.14.1.36. п.14.1. ст.14, п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.4., п.201.6. Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.09.2012 року №0001582305 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» з податку на прибуток на 305 782, 25 грн. (за основним платежем - 288 436 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 346, 25 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0001592305 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» з ПДВ на 8 237 945, 5 грн. (за основним платежем - 8 219 332 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 613, 5 грн.). /а.с.55, 56/.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська встановлено його заниження ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» на суму 288 436 грн., а саме у 1 кварталі 2011 року у сумі 65 427 грн., у 2 кварталі 2011 року у сумі 6 465 грн., у 3 кварталі 2011 року у сумі 118 376 грн., у 4 кварталі 2011 року у сумі 28 787 грн. та 1 кварталі 2012 року у сумі 69 381 грн.

Так ДПІ встановлено завищення валових витрат ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» внаслідок віднесення до їх складу комісійної винагороди за обслуговування наданих банківських гарантій, сплаченої на користь АКІБ «УкрСиббанк» згідно договорів про надання гарантії від 16.09.2009 року №066, №067, №068.

В акті зазначено, що оскільки виплати за банківськими гарантіями на користь бенефіціарів проведені не були, у договорах про надання гарантії відсутнє пояснення терміну «обслуговування гарантії» та відсутні акти виконаних робіт за такими договорами, віднесення комісійної винагороди за обслуговування таких банківських гарантій до складу валових витрат необґрунтоване.

Пунктами 1.1 договорів про надання гарантії від 16.09.2009 року №066, №067, №068 передбачено надання контрагентам ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» банківських гарантій виконання останнім своїх зобов'язань перед ними за договорами поставки, що є необхідною умовою існування відповідних господарських відносин, а пунктами 4.2 договорів - виплату ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» на користь АКІБ «УкрСиббанк» винагороди за обслуговування наданих банківських гарантій.

Сторонами зазначених договорів підписані акти наданих послуг з обслуговування банківських гарантій, що підтверджується матеріалами справи.

У відповідності зі ст..560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надання гарантій відноситься до кредитних операцій.

Згідно статті 567 ЦК України гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

В силу пункту 18 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №639, банки, які беруть участь у здійсненні операцій за гарантіями, утримують комісійну винагороду та відшкодування витрат з принципала або з бенефіціара відповідно до умов гарантії та на підставі договору про надання гарантії або іншого відповідного договору, в якому передбачені умови утримання комісійної винагороди та відшкодування витрат.

Згідно підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України, що регулює відносини оподаткування прибутку підприємств з 01.04.2011 року, комісійні витрати відносяться до валових витрат підприємства (витрати операційної діяльності).

Аналогічна норма підпункту 135.4.2. пункту 135.4. статті 135 Податкового кодексу України відносить отриману комісійну винагороду за наданими гарантіями до складу валових доходів.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктами 5.3.-5.7. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено обмежень щодо віднесення комісійної винагороди за обслуговування банківських гарантій до складу валових витрат.

Таким чином, висновок відповідача не відповідає чинному законодавству, а ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» обґрунтовано віднесено комісійну винагороду за обслуговування банківських гарантій до складу валових витрат.

В судовому засіданні також встановлено, що актом перевірки також визначено завищення валових витрат позивачем внаслідок віднесення до їх складу витрат на придбання пакувальних матеріалів та послуг сортування і пакування в сумі 330 387 грн., сплачених на користь ТОВ «Соулік», ПП «Ін-теграль», ТОВ «ДТК «Тегросс» згідно договорів поставки від 31.01.2012 року №31012012, від 01.02.2012 року №01022012, від 06.02.2012 року №06022012.

В акті зазначено про відсутність у актах виконаних робіт за такими договорами детального змісту та обсягу господарської операції, що не дає можливості встановити які саме алкогольні напої та у якій кількості сортувалися і пакувалися.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язковим реквізитом первинних документів є зміст і обсяг господарської операції та одиниця виміру господарської операції.

В актах виконаних робіт, наявних у матеріалах справи, зміст господарської операції зазначено як сортування, перепакування та навантаження-розвантаження товару, одиниця виміру встановлена у гривнях за годину, обсяг - арабськими цифрами.

Отже такі акти відповідають вимогам чинного законодавства України, що спростовує висновки відповідача.

Так актом встановлено завищення валових витрат ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» внаслідок необґрунтованого віднесення до їх складу амортизаційних відрахувань основних засобів в сумі 77 491 грн., придбаних у ПП «Відкриття».

В обґрунтування такого висновку в акті зазначено, що придбання відповідних основних засобів визнано попереднім актом перевірки ДПІ нікчемним правочином через не встановлення фактичного їх придбання.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже чинне законодавство України не передбачає вказаної обставини як підстави нікчемності правочину.

Крім того, ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» не віднесено до складу валових витрат зазначених амортизаційних відрахувань, що свідчить про невідповідність висновків відповідача фактичним обставинам справи.

Судом також встановлено, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська встановлено його заниження ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» на суму 8 235 632 грн., в тому числі у січні 2011 року у сумі 8 161 182 грн. та у лютому 2012 року у сумі 74 450 грн.

Також в акті зазначено, що отримані ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» мерчандайзингові послуги від ТОВ «Девелоперська компанія «Інвестхаустрейд», ДП фірма ТД «Маркет-Груп», ТОВ «Провідна маркетингова агенція», ПП «Прес служба Одеси», ТОВ «СВ», ТОВ «ТБК «Маркет», ТОВ «Соулік», ПП «Ін-теграль», ТОВ «ДТК «Тегросс» не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп» через відсутність відповідних первинних документів, в результаті чого нарахування ПДВ у сумі 147 314 грн. є безпідставним.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року №168/97-ВР та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

В акті також встановлено завищення податкового кредиту на суму 8 072 018 грн. щодо податкових накладних, отриманих у січні 2011 року, а виписаних у грудні 2010 року, у зв'язку із відсутністю документа, що підтверджує надходження таких податкових накладних від продавців у січні 2011 року - листа з рекомендованим повідомленням про вручення із наявністю на ньому відбитку календарного штемпеля.

Податкове законодавство України не містить вимоги щодо необхідності підтвердження надходження податкових накладних із запізненням, а Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України серед підстав не віднесення сплачених сум податку до податкового кредиту не містять відсутність такого підтвердження.

Так на момент виписки спірних податкових накладних правовідносини регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість», а на момент віднесення сплачених сум податку до податкового кредиту - Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У відповідності з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічна норма викладена у пункті 198.6. статті 198 Податкового кодексу України.

З системного аналізу положень податкового законодавства України вбачається, що законодавцем передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Крім того, податкове законодавство не встановлює обов'язку платника податку формувати податковий кредит за певний звітний період на підставі податкових накладних, складених виключно за такий звітний період. А тому, суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, що отримані із запізненням, включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони фактично отримані.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Така ж позиція висвітлена в узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженої наказом ДПС України від 16.02.2012 року №127, з 01.01.2011 року платник податку має право сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які взяті на облік у поточному звітному періоді, але виписані у податкових періодах, що передує звітному у випадку, якщо з дати виписки таких накладних не минуло 365 календарних днів. При цьому не вимагається документального підтвердження причин отримання податкових накладних у періодах, наступних за періодом, в якому вони були виписані, а суми податку відображаються у реєстрі отриманих податкових накладних поточного звітного періоду та у складі податкового кредиту звітного періоду.

За таких підстав, період виникнення права на податковий кредит та дата виписування податкової накладної можуть не збігатися, що в свою чергу спростовує позицію відповідача у даній справі про неправомірність формування податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.

Отже у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Щодо посилання податкового органу на необхідність подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних, слід зазначити, що за змістом податкового законодавства України звернення з такими скаргами є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному випадку податкові накладні були виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами.

Таким чином, позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідних податкових накладних.

Згідно підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У відповідності до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частин 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача до відповідача, суд приходить до висновку, що слід визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 03 вересня 2012 року за номерами 0001582305 та 0001592305.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 03 вересня 2012 року за номерами 0001582305 та 0001592305.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 29 жовтня 2012 року.

Суддя К.С. Кучма