Постанова

від 05.11.2012 по справі 1570/3496/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/3496/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 року

10 год. 25 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Музики І.О.,

За участю сторін:

представника позивача: Бондарчук І.І.,

представника відповідача: Соловко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К»до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2012 року № 0000082200 та № 0000072200 ,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К»до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2012 року № 0000082200 та № 0000072200.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К»звернулося до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.03.2012 року № 0000082200 та № 0000072200.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К»взято на податковий облік в Ізмаїльській об'єднаній Державній податковій інспекції Одеської області (Кілійській відділ) з 21.12.2005 року (Том 1, а.с. 48).

На підставі направлень №000060 та №000061 від 14.02.2012 року (Том 1, а.с. 49, 50), виданого Ізмаїльською ОДПІ, Коленіковою Людмилою Іллівною - заступником начальника відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб, радником податкової служби третього рангу, Дєлюковою Світланою Степанівною - головним державним податковим інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб, інспектором першого рангу, згідно з п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України та на підставі наказу Ізмаїльської ОДПІ №294 від 14.02.2012р. проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К», код за ЄДРПОУ 33757245 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ПП «Райдодизель», код ЄДРПОУ 35131977 за період з 01.05.2011 по 31.05.2011 року.

Перевіркою було встановлено порушення ТОВ «Рута Нова К»п.п. 139.1.9 Податкового кодексу України згідно якого „ витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 77788 грн., у т. ч. II кв. 2011р. - 77788 грн., а також порушення п.198.2 ст. 198. п.198.3 ст.198. п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за травень 2001 року на суму 67642 грн.

За результатами проведеної виїзної позапланової перевірки працівниками Ізмаїльської об'єднаної ДПІ (Кілійський відділ) складено акт перевірки № 95/22- 00/33757245 від 28.02.2012 р. (Том 1, а.с. 11-26).

На підставі акту позапланової виїзної перевірки № 95/22-00/33757245 від 28.02.2012р. Ізмаїльською об'єднаною ДПІ (Кілійський відділ) винесені податкові повідомлення-рішення №0000072200 від 22.03.2012р. та №0000082200 від 22.03.2012р. (Том 1, а.с. 9, 10).

Підставою для проведення зазначеної виїзної документальної перевірки став отриманий Ізмаїльською ОДПІ лист від Кременчуцької ОДПІ №14568/7/23-210 від 08.12.2011р. з Актом №7784/23-209/35131977 від 17.11.2011р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Райдодизель» (код за ЄДРПОУ 35131977) з питань правильності включення сум до податкового кредиту за травень 2011 року»та висновок ВПМ Ізмаїльської ОДПІ № 67/7/26-0 від 01.02.2012р. про безтоварність фінансово-господарських операцій між ПП «Райдодизель»та ТОВ «Рута Нова-К»за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. на суму ПДВ 67 642,08грн.

06.11.2007р. між ТОВ «Рута Нова - К»та ПП «Райдодизель»був укладений договір поставки нафтопродуктів № 5 (Том 1, а.с. 54-55), на виконання умов договору ПП «Райдодизель»на адресу ТОВ «Рута Нова - К»поставлений бензин А-80, А-92 на загальну суму 872 565 грн., у тому числі ПДВ 145 427,50грн. Постачальником та покупцем були оформлені та надані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та податкові накладні. Розрахунки були здійснені шляхом безготівкового переказу грошових коштів, операція була відображена у податковому обліку ТОВ «Рута Нова - К».

Згідно акту перевірки, підставою донарахування податку на додану вартість стала інформація Кременчуцької ОДПІ (Лист №14568/7/23-210 від 08.12.2011р.) та Акт №7784/23- 209/35131977 від 17.11.2011р. щодо позапланової виїзної перевірки ПП «Райдодизель»згідно якого, транспортування бензину від ПП «Райдодизель»на адресу ТОВ «Рута Нова-К» здійснювалось автоперевізником ФОП ОСОБА_6, на що виписані товарно-транспортні накладні. Згідно вказаного акту, дослідивши ТТН перевіряючими було встановлено, що «пункт навантаження»та «пункт розвантаження»не дають точнішого та детального поняття в ТТН відображено лише територіальну одиницю «м. Кілія», «м. Кременчук».

Відповідно до Акту щодо перевірки ПП «Райдодизель»транспортування продукції до ПП «Райдодизель»від ПП «Владияр»здійснювалось перевізником ФОП ОСОБА_7 В ТТН відсутні дані про час прибуття автомобіля для завантаження та час розвантаження, не зазначені номер резервуару та температура.

Необхідно також зазначити, що в Акті № 95/22-00/33757245 від 28.02.2012р. зазначено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від підприємств-постачальників у період з 01.05.2011р. по 30.05.2011р., що свідчить про те, що правочини між ПП «Райдодизель»та підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Операції ПП «Владияр»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності.

Що стосується нереальності операції між ПП «Райдодизель»та ПП «Владияр», суд зазначає, що господарські відносини контрагента позивача, для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту має враховуватись реальний факт поставки, використання у власній діяльності та обліку товарів саме позивачем, який не несе відповідальності за дії своїх контрагентів чи будь-якого іншого постачальника -третьої особи, через те, що закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентами-продавцями із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем.

Частиною 8 ст.19 Господарського кодексу України передбачено, що усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Як відомо, зловживання правом - здійснення суб'єктивного цивільного права з порушенням можливих меж його дії. Передбачені законом положення, що визначають міру можливої поведінки, і є межами (рамками) дії суб'єктивного цивільного права. За ч.3 ст.13 ЦКУ не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Договір №5 від 06.11.2007р. було укладено повноважними особами, їх підписи завірено печатками, сторони договору включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва платника податку на додану вартість. На виконання господарських операцій позивачем було надано перевіряючим та суду належним чином оформлені первинні документи, зокрема видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, які мають всі необхідні реквізити.

Крім того, у висновку Акту зазначено, що перевіркою встановлено заниження податку на прибуток у сумі 77 788 грн., у т.ч. другий квартал 2011р. - 77 788 грн. Розділ 3.1 Акту „Податок на прибуток" містить інформацію про те, що ТОВ „Рута Нова-К" віднесено до витрат операційної діяльності придбання бензину А-80, А-92 від ПП „Райдодизель" без підтверджуючих документів на суму 338 210 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. встановлено його заниження у сумі 77 788грн.

ТОВ «Рута Нова - К»протягом травня 2011 року через власну роздрібну мережу АЗС було реалізовано бензин А-92 та А-80 у кількості 160 523 л., на суму 1 558 954 грн., у тому числі ПДВ 259 825грн., продано безпосередньо оптовим покупцям 9385л., на суму 87 538 грн., у тому числі ПДВ 14590 грн.

При придбанні бензину від ПП «Райдодизель» та його реалізації ТОВ «Рута Нова - К»використовувала бензовози, належні ФОП ОСОБА_6, який здійснював перевезення для ПП «Райдодизель», привозили бензин на нафтобазу, належну ТОВ «Рута Нова - К», та зливали його в резервуари. Бензин розвозився для подальшої реалізації по АЗС власними бензовозами ТОВ «Рута Нова - К».

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості та безтоварності проведення господарських операцій з урахуванням характеристик наданих послуг, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Дослідивши зібрані по справі докази в сукупності, суд дійшов висновку про виконання зобов'язань позивачем спірних правочинів, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач був пов'язаний з ПП «Райдодизель», був обізнаний з обставинами організації господарської діяльності останнього, діяв взаємоузгоджено та зловмисно з контрагентом, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мав інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, відповідач до суду не подав.

Враховуючи те, що обґрунтованість та правомірність твердження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів не знайшла свого підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень не покладено, то суд дійшов висновку про недоведеність факту порушення позивачем вимог Закону.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Слід зазначити, що до суду були надані та приєднані до матеріалів справи договір № 5 від 06.11.2007 року (Том 1, а.с. 54-55), реєстр виданих та отриманих накладних (Том 1, а.с. 79-85), податкові накладні (Том 1, а.с. 92, 95), а також відповідні товарно-транспортні накладні (Том 1, а.с. 93, 96, 109-126), банківські виписки (Том 1, а.с. 97-104), платіжні доручення (Том 1, а.с. 210-216) оформлені належним чином із додержанням вимог чинного законодавства.

З вищевикладенного вбачається, що позивач виконав вимоги ПК України, а відтак податковим органом неправомірно зроблено висновки про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К»податкового законодавства.

Отже, позивач виконав вимоги чинного законодавства, сплативши податок на додану вартість у ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, яким, у свою чергу видано первинні документи покупцеві, яким є позивач, податкові та інші накладні за сплачені суми покупцем за договором на виконання умов правочину.

Суд зазначає, що податковий орган не надав суду доказів того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали фіктивний та/або безтоварний характер: безтоварність операції означає відсутність її реального характеру, а відповідно до ст.234 ЦКУ від 16.01.2003р. № 435-IV фіктивним є правочин, що вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених таким правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. ЦКУ (ст. 511 третя особа у зобов'язанні) визначено: зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Податковим кодексом (п.140.2 ст.140) передбачено: у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, у якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), у якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, у якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Судом враховано, що наявність укладених між учасниками господарських операції договорів або відсутність визнання таких договорів недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд вважає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні».

Отже, судом встановлено, що позивач виконав вимоги законодавства України щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та у підтвердження правомірності господарських операцій надав документи, що проаналізовано під час розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд не може визнати акт перевірки позивача як достатній, належний та незаперечний доказ допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства, оскільки в даних спірних правовідносинах, у тому числі, доказуванню підлягають правомірність та обґрунтованість висновків за даним актом перевірки, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача у судовому засіданні, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що при проведені перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К»відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо порушення позивачем чинного законодавства України, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом необхідно скасувати.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 69-71, 76, 79, 86, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К»до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2012 року № 0000082200 та № 0000072200-задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення рішення Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області № 0000082200 від 22.03.2012 року та № 0000072200 від 22.03.2012 року.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 05.11.2012 року.

Суддя О.М. Тарасишина

Скасувати податкові повідомлення рішення Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області № 0000082200 від 22.03.2012 року та № 0000072200 від 22.03.2012 року.

05 листопада 2012 року

.