Постанова

від 02.10.2012 по справі 2а-1870/7720/12

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 р. Справа № 2a-1870/7720/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання - Прімової О.В.,

представників позивача -Лупирь В.В., Лупирь О.І.,

представників відповідача - Шаповаленка Р.О., Шульги М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнична компанія "Папірус" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Папірус» (далі - позивач, ТОВ «НВК «Папірус») звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2012р. №0000381550/39417, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012р. у розмірі 2341грн.

Свої вимоги мотивує тим, що вказана сума позивачем була списана в декларації з податку на додану вартість за липень 2012р., ще до отримання акта камеральної перевірки. Крім того, позивач вважає, що їх підприємство не порушувало вимог Податкового кодексу України, оскільки за його приписами право відображати залишок від'ємного значення податку на додану вартість (значення рядка 24 декларації одного періоду в рядок 21.2 наступного періоду) у платника податку на додану вартість зберігається до повного його погашення. Суми вказані в графі 24 податкової декларації підприємством позивача фактично сплачені поставщику продукції, заборгованість по поставленій продукції відсутня.

Тому просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач, ДПІ у м. Сумах, проти позову заперечував та надав письмове заперечення (а.с.35-37). В обґрунтування своєї позиції зазначив, що ТОВ «НВК «Папірус» протягом 1095 терміну не було використано залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі - 2341 грн., в тому числі за квітень 2007р. в розмірі 1325грн. та квітень 2009р. у розмірі 1016 грн.

Посилаючись на норми ст. 256, ст. 257 Цивільного кодексу України щодо визначення загальної позовної давності, та приписи п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України відмічає, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Також, посилаючись на ст. 200 Податкового кодексу України, стверджує, що кодексом не передбачено можливості позбавлення права таких осіб на формування податкового кредиту на підставі відсутності у них права на бюджетне відшкодування.

Враховуючи загальну позовну давність, встановлену ст. 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки, а також відповідно п. 102.5.ст. 102 Податкового кодексу України, посадові особи ДПІ у м. Сумах вважають, що підприємство позивача позбавляється права на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі - 2341 грн.

Просив відмовити у задоволенні позову.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у позові, підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав викладених у запереченні (а.с.35-37). Відмітили, що ДПІ у м. Сумах не заперечує факт правомірного формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2007р. та квітень 2009р., та не заперечують того факту, що ТОВ «НВК «Папірус» не подавало заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, однак, у зв'язку з тим, що підприємство позивача протягом 1095днів не скористалось своїм правом на використання від'ємного значення податку на додану вартість, вважають, що податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до вимог Податкового кодексу України та просять у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач, ТОВ «НВК «Папірус», зареєстрований юридичною особою (ідентифікаційний код 32602696), перебуває на податковому обліку з 03.12.2003р. та зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 15.12.2003р. №25775935, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.38) та вбачається з акта перевірки від 13.08.2012р. №2215/15-520/32602696 (а.с.5-6).

04.07.2012р. позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012р. (а.с.43-53). У рядку 24 декларації (згідно з додатком № 2 до декларації (довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (а.с.45) періодом виникнення від'ємного значення, задекларованого у декларації за червень 2012р., є в тому числі квітень 2007р. у сумі 1325грн. та квітень 2009р. у сумі 1016грн. (а.с.45).

13.08.2012р. службовою особою позивача була проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення по декларації за червень 2012р.

За результатами даної перевірки було встановлено, що позивачем порушено п.102.5.ст.102, п.200.1, п.200.4, 200.6, п.200.7 та п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим він позбавляється права на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 2341грн., в тому числі за квітень 2007р. - 1325грн., та за квітень 2009р. у сумі 1016грн.

За наслідками перевірки, висновки якої зафіксовані в акті від 13.08.2012р. №2215/15-520/32602696 (а.с.5-9), ДПІ у м. Сумах 29.08.2012р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000381550/39417, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012р. у розмірі 2341грн. (а.с.11).

Як вбачається з акта перевірки (а.с.5-9), підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення стало те, що на думку посадових осіб податкового органу, які виходили з п.102.5 ст.102 та ст. 200 Податкового кодексу України, позивач втратив право на зменшення податкових зобов'язань за рахунок даних сум, по яких минув строк давності.

Із такими висновками податкового органу суд не може погодитись, оскільки відповідачем помилково застосовано до позивача приписи п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.

Зазначена норма передбачає, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. При цьому підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.14.1.39 ст.14 Податкового кодексу України).

Таким чином п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України не регламентує обмежень в часі щодо можливості віднесення платниками податків від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у зв'язку з чим положення строків давності, визначені даним пунктом Податкового кодексу України, не можуть бути застосовані до сум від'ємного значення, задекларованих позивачем в податковій декларації за червень 2012р.

Також, суд зазначає, що вказана норма передбачає, що подання вищеназваної заяви є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого у п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України періоду, а не його обов'язком. Жодними нормативними актами не передбачено відповідальність за невикористане право щодо подання зазначених заяв, а також не передбачено зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість і виключення їх з декларації наступних періодів, понад 1095днів, а Податковий кодекс України не передбачає терміну давності для відображення від'ємного значення сум податку на додану вартість, що переноситься на майбутні податкові періоди.

Термін давності, вказаний у п. 102.5. ст. 102 Кодексу, застосовується лише до самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків (п. 102.1), для стягнення податкового боргу (п. 102.4), для подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (п. 102.5) або для списання податкового боргу платника податків, стосовно якого минув строк давності (п. 101.2.3).

В даному випадку, податковий орган не заперечує правомірність формування позивачем сум податкового кредиту податку на додану вартість за квітень 2007р. та квітень 2009р., також із матеріалів справи (а.с.5-9,40-42) та пояснень представників сторін вбачається, що позивач своєчасно та правомірно задекларував вказані суми податкового кредиту та в подальшому проводив декларування сум від'ємного значення з податку на додану вартість у відповідності до норм діючого законодавства, які у свою чергу, позивач відобразив у рядку 24 декларації з податку на додану вартість за червень 2012року. Даних про те, що позивач подавав заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, чи заяву про повернення суми бюджетного відшкодування не надано, що не заперечувалось і представниками відповідача.

Отже, твердження відповідача щодо спливу терміну давності по сумі від'ємного значення не відповідають нормам податкового законодавства, пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлює строк подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, але не надає права податковому органу списувати переплати з податків, в даному випадку - суму податку на додану вартість, в результаті закінчення терміну давності, встановленого для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, а отже застосування відповідачем пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України до спірних правовідносин є помилковим.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України, на яку також посилається відповідач, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3). Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4). Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п.200.6). Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.200.7).

Тобто зазначені норми, на які посилається відповідач, також не передбачають строку давності для включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення податку на додану вартість.

Таким чином, позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року суму залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів (квітень 2007р. та квітень 2009р.), що залишався непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді у розмірі 2341грн. Таке декларування залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, позивач має право проводити поза межами строку, встановленого приписами п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, чим ТОВ «НВК «Папірус» і скористалось (а.с.43-65).

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Сумах неправомірно, всупереч норм Податкового кодексу України застосувало строк давності в 1095 днів до порядку включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 29.08.2012р. №0000381550/39417 не відповідає приписам ч.3 ст.2 КАС України та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнична компанія "Папірус" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 29.08.2012року №0000381550/39417, яким зменшено розмір суми від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012р. в сумі 2341грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 08.10.2012року.