Ухвала

від 05.02.2013 по справі 2а-1870/7720/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 р.Справа № 2а-1870/7720/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-1870/7720/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Папірус"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Папірус", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0000381550/39417 від 29.08.2012 р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-1870/7720/12 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнична компанія "Папірус" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 29.08.2012року №0000381550/39417, яким зменшено розмір суми від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012р. в сумі 2341грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-1870/7720/12, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Виходячи з приписів ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 13.08.2012р. службовою особою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби була проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення по декларації за червень 2012р., про що було складено акт перевірки №2215/15-520/32602696 від 13.08.2012р. (а.с.5-9).

Під час проведення перевірки були встановлені порушення позивачем п.102.5.ст.102, п.200.1, п.200.4, 200.6, п.200.7 та п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим він позбавляється права на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 2341грн., в тому числі за квітень 2007р. - 1325грн., та за квітень 2009р. у сумі 1016грн.

На підставі вище зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000381550/39417 від 29.08.2012р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012р. у розмірі 2341грн. (а.с.11).

Як вбачається з акта перевірки, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення стало те, що, на думку посадових осіб податкового органу, які виходили з п.102.5 ст.102 та ст. 200 Податкового кодексу України, позивач втратив право на зменшення податкових зобов'язань за рахунок даних сум, по яких минув строк давності.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято податкове повідомлення - рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2012 р. позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012р. (а.с.43-53). У рядку 24 декларації (згідно з додатком № 2 до декларації (довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (а.с.45) періодом виникнення від'ємного значення, задекларованого у декларації за червень 2012р., є в тому числі квітень 2007 р. у сумі 1325 грн. та квітень 2009 р. у сумі 1016 грн. (а.с.45).

Згідно п.102.5 ст.102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до підпункту 14.1.39. п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджує з висновком суду першої інстанції, що, застосовуючи до спірних правовідносин приписи п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, відповідач не врахував, що його положення регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та їх відшкодування. Саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

Тому суд першої інстанції правомірно встановив, що п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України не регламентує обмежень в часі щодо можливості віднесення платниками податків від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у зв'язку з чим положення строків давності, визначені даним пунктом Податкового кодексу України, не можуть бути застосовані до сум від'ємного значення, задекларованих позивачем в податковій декларації за червень 2012р.

Колегія суддів зазначає, що подання вищеназваної заяви є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого у п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України періоду, а не його обов'язком. Жодними нормативними актами не передбачено відповідальність за невикористане право щодо подання зазначених заяв, а також не передбачено зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість і виключення їх з декларації наступних періодів, понад 1095 днів, а Податковий кодекс України не передбачає терміну давності для відображення від'ємного значення сум податку на додану вартість, що переноситься на майбутні податкові періоди.

Так, термін давності, вказаний у п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України, застосовується лише до самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків (п. 102.1), для стягнення податкового боргу (п. 102.4), для подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (п. 102.5) або для списання податкового боргу платника податків, стосовно якого минув строк давності (п. 101.2.3).

В даному випадку, податковий орган не заперечує правомірність формування позивачем сум податкового кредиту податку на додану вартість за квітень 2007р. та квітень 2009р., також із матеріалів справи (а.с.5-9,40-42) вбачається, що позивач своєчасно та правомірно задекларував вказані суми податкового кредиту та в подальшому проводив декларування сум від'ємного значення з податку на додану вартість у відповідності до норм діючого законодавства, які у свою чергу, позивач відобразив у рядку 24 декларації з податку на додану вартість за червень 2012року. Даних про те, що позивач подавав заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, чи заяву про повернення суми бюджетного відшкодування не надано, що не заперечувалось і представниками відповідача.

Таким чином, твердження відповідача щодо спливу терміну давності по сумі від'ємного значення не відповідають нормам податкового законодавства, пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлює строк подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, але не надає права податковому органу списувати переплати з податків, в даному випадку - суму податку на додану вартість, в результаті закінчення терміну давності, встановленого для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, а отже застосування відповідачем пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України до спірних правовідносин є помилковим.

Тому, колегія суддів дійшла висновку, що позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року суму залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів (квітень 2007р. та квітень 2009р.) у розмірі 2341грн, тому висновок відповідача щодо того, що позивачем протягом 1095 терміну не було використано залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі - 2341 грн., є необґрунтованим.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факт порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Папірус" вимог податкового законодавства, а саме: п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України та правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 29.08.2012 р. №0000381550/39417.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-1870/7720/12 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-1870/7720/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Філатов Ю.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.