Постанова

від 16.10.2012 по справі 2а-1618/09/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2012 року № 2а-1618/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання -Шаповалової К.В.,

та представників сторін:

від позивача - Алешка Т.А., Залуського Ю.Ю.,

від відповідача - Огнарьова Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Українсько-американського Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дослідний центр «Пратт і Уітні-Патон» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2009 року Українсько-американське ТОВ з іноземними інвестиціями «Дослідний центр «Пратт і Уітні-Патон»звернулось до суду із позовом до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 серпня 2008 року №0000572306/0 про донарахування 469 819,00 грн. податку на прибуток підприємства та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 200 986,00 грн. і податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2008 року №0000572306/1, яким позивачу донараховано 385 856,00 грн. податку на прибуток підприємства та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 200 986,00 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч положень чинного законодавства. Так, за твердженням позивача податковим органом неправомірно не визнано право товариства на податкову амортизацію нематеріальних активів у вигляді прав на користування майном, переданих одним із учасників -ІЕЗ ім. О.Є. Патона до статутного фонду Позивача в обмін на корпоративні права. Крім того, відповідачем порушено порядок оформлення результатів перевірки.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2009 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 23 червня 2009 року провадження у справі №2а-1618/09/2670 зупинено до вирішення Вищими адміністративним судом України справи № 10/47 за позовом Українсько -американського ТОВ з іноземними інвестиціями «Дослідний центр «Пратт і Уітні-Патон»до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили судовим рішенням по справі.

17 вересня 2012 року надійшло клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі за результатами розгляду якого, суд своєю ухвалою від 18 вересня 2012 року поновив провадження у справі і призначив справу до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 02 жовтня 2012 року здійснено процесуальну заміну відповідача у справі -Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на її правонаступника -Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

Представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві, однак, відмовились від таких аргументів на підтвердження факту порушення відповідачем порядку оформлення результатів перевірки, як неповне відображення в акті перевірки інформації про амортизацію основних фондів. Водночас, представники позивача наголошували на тому, що викладені в акті перевірки підстави для висновку про порушення товариством вимог податкового законодавства визнані судами першої та касаційної інстанції у справі справи № 10/47 неправомірними.

Представник відповідача проти позову заперечив підтримавши доводи, викладені в письмових запереченнях, залучених до матеріалів справи. Представник відповідача стверджував про відповідність викладених в акті перевірки висновків фактичним обставинам та вимогам законодавства, яким регулюються спірні правовідносини. При цьому, представник заперечував допущення відповідачем порушень порядку оформлення результатів перевірки. Наведене свідчить про відсутність підстав для скасування спірних податкових повідомлень рішень.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Позивач у справі -Українсько-американське Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дослідний центр «Пратт і Уітні-Патон»(код за ЄДРПОУ 19355384) перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 24.03.1993 року.

В квітні -травні 2006 року працівниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку Українсько-американського ТОВ з іноземними інвестиціями «Дослідний центр «Пратт і Уітні-Патон»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 31.12.2006р. за результатами якої 01.06.2007 року складено Акт за №302/1-23-03-1955384 (далі по тексту -Акт перевірки від 01.06.2007 року). У вказаному Акті закріплено, крім іншого, висновок податкового органу про порушення товариством вимог п.1.2, п.1.43, та п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 378 907,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2006 рік на суму 674 584,00 грн.

Фактичною підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стало здійснення позивачем амортизаційних відрахувань на виключне право користування нерухомим та рухомим майном внесеним до статутного фонду як нематеріальний актив на загальну суму 16 864 603,00 грн. На підставі Акта перевірки від 01.06.2007 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2007 року №0000422303/0 і, за результатами його адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення від 16.08.2007 року №000422303/1.

В червні -серпні 2008 року працівниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку Українсько -американського ТОВ з іноземними інвестиціями «Дослідний центр «Пратт і Уітні-Патон»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.03.2008р.

За результатами перевірки 15.08.2008 року складено Акт №350/1-23-06-19355384 (надалі -Акт перевірки від 15.08.2008 року), яким зафіксовано, крім іншого, порушення позивачем вимог п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5, п.6.1 ст.6, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.3.9 п.8.3, п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2007 рік в сумі 856 196,00 грн. (з урахуванням від'ємного значення зменшеного за результатом попередньої перевірки 2006 року, що переноситься до рядка 04.9 Декларації з податку на прибуток) та заниження податку на прибуток за півріччя 2007 року у мусі 214 049,00 грн., а також заниження податку на прибуток за І квартал 2008 року у сумі 469 812,00 грн.

19 серпня 2008 року товариством до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подано письмові заперечення на Акт перевірки від 15.08.2008 року, в яких товариство висловило свою незгоду з висновками працівників інспекції та просило переглянути і скасувати висновки Акта в частині незаконного обмеження щодо включення до складу об'єкта оподаткування амортизаційних нарахувань по нематеріальним активам (правам на користування майном), внесених до статутного фонду в обмін на корпоративні права, як такі, що суперечать чинному законодавству.

Своїм рішенням, оформленим листом «Про результати розгляду заперечень до акта»від 22.08.2008р. №12930/10/23-0611 відповідач повідомив товариство про залишення заперечень без задоволення.

На підставі Акта перевірки від 15.08.2008 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 28 серпня 2008 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000572306/0, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 670 798,90 грн. (з них: основний платіж -469 812,00 грн., штрафні санкції -200 986,90 грн.).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги товариства ДПІ у Голосіївському районі м. Києва своїм рішенням від 06.11.2008р. №16951/10/25-011 скасувала податкове повідомлення-рішення №0000572306/0 від 28 серпня 2008 року в частині податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 83 956,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 39 492,90 грн., в іншій частині повідомлення-рішення залишено без змін. Рішення податкового органу щодо скасування оскаржуваного повідомлення-рішення мотивовано неправильним визначенням в Акті перевірки від 15.08.2008 року заниження платником податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 469 812,00 грн. та визначено заниження зобов'язання з вказаного податку у сумі 385 856,00 грн., що також вплинуло на розмір штрафних санкцій, які, на думку податкового органу, підлягають застосуванню до платника.

На підставі закріплених в Акті перевірки від 15.08.2008 року висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства та з врахуванням рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 06.11.2008р. №16951/10/25-011, відповідачем 07.11.2008 року винесено податкове повідомлення-рішення за №0000572306/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 547 350,00 грн., з яких: основний платіж -385 8856,00 грн. та штрафні санкції -161 949,00 грн.

19 листопада 2008 року позивачем подана скарга до Державної податкової адміністрації у місті Києві з вимогою переглянути і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000572306/0 від 28 серпня 2008 року з урахуванням рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги.

Рішенням ДПА у м. Києві від 19.01.2009 року за №161/10/25-114 залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000572306/0 від 28 серпня 2008 року про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 385 856,00 грн. і застосованої штрафної санкції у розмірі 161 494,00 грн. (з урахуванням висновків рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 06.11.2008р. №16951/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги).

Щодо вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0000572306/0 від 28 серпня 2008 року суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень, закріплених в п.п.«б» п.п.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції Закону від 3 червня 2008 року №309-VI), якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) внаслідок його адміністративного оскарження, таке податкове повідомлення вважається відкликаним.

При цьому, суд не може прийняти до уваги посилання позивача на рішення ДПА у м. Києві від 19.01.2009 року за №161/10/25-114, оскільки дане рішення прийнято відповідачем за результатами розгляду скарги платника саме на податкове повідомлення-рішення №0000572306/0 від 28.08.2008 року і за своїм змістом надає оцінку наведеному повідомленню-рішенню лише в тій частині, що стосується суми, нарахування якої визнано правомірним рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 06.11.2008р. №16951/10/25-011.

Враховуючи, що податкове повідомлення-рішення №0000572306/0 від 28 серпня 2008 року в силу положень п.п.«б»п.п.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту -Закон №2181) вважається відкликаним за результатами його адміністративного оскарження, вимоги позивача про його скасування в судовому порядку задоволенню не підлягають.

З огляду на повідомлені учасниками процесу обставини та наведені на їх підтвердження доводи з врахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, при вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача що скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2008 року №0000572306/1 суд виходить з наступного.

Як було зазначено вище, підставою для його винесення (з урахуванням рішення податкового органу за результатами його адміністративного оскарження) слугував висновок відповідача про порушення товариством вимог п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5, п.6.1 ст.6, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.3.9 п.8.3, п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, здійснення платником амортизаційних відрахувань на виключне право користування нерухомим та рухомим майном, внесеним до статутного капіталу як нематеріальний актив та не включення до складу валових витрат суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах (2006 рік) у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Абзацом 2 підпункту 8.1.2 наведеного пункту Закону встановлено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Відповідно до п.п.8.3.9 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

У разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість (п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Висновки податкового органу про порушення платником п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.3.9 п.8.3, п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємст⻴рунтуються на обставинах, викладених в пунктах 3.1.3, 3.1.4 Акта перевірки від 15.08.2008 року. Так, в наведених пунктах працівниками інспекції зазначено, що до статутного фонду товариства згідно додатку 1 Статуту «Порядок внесення вкладів до статутного капіталу товариства»ІЕЗ ім. Є.О. Патона, внесено виключне право користування рухомим та нерухомим майном на суму 16 864 603,00 грн. терміном на 25 років. У відповідності до Примітки Статуту, згідно якої Учасники погоджуються, що виключне право на використання рухомого та нерухомого майна Українського учасника (ІЕЗ ім. Є.О. Патона) вноситься до Статутного капіталу на наступних умовах: виключне право користуванням рухомим та нерухомим майном Українського учасника вноситься лише для користування Товариством та не включає право Товариства на передачу права на таке майно, його відчуження іншим чином, надання його в суборенду чи його передачу у тимчасове володіння третім особам.

Посилаючись на положення ст.ст.85, 134 Господарського кодексу України та п.п.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податковий орган дійшов висновку, що отримавши право користування майном, як внесок до статутного фонду, товариство не має підстав в податковому обліку нараховувати на нього амортизацію, адже не виконується умова щодо отримання до статутного фонду нематеріального активу, яка зазначена в п.п.8.4.11 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На думку податкового органу, не можна прирівнювати випадок передачі права користування майном й до придбання основних фондів і нематеріальних активів, як не можна визнати це продажем товарів.

Наведені обставини, за твердженням відповідача, свідчать про безпідставне нарахування товариством амортизації в І кварталі 2007 року в сумі 181 612,00 грн. і в І кварталі 2008 року -182 823,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування (збитки) за І квартал 2007 року на суму 975 782,00 грн., за 2007 рік -674 584,00 грн. і заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток: у півріччі 2007 року на суму 168 646,00 грн.; за 9 місяців 2007 року -168 646,00 грн.; за І квартал 2008 року -385 856,00 грн.

Підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

На обґрунтування свого висновку про порушення позивачем наведеної норми працівники податкового органу в пункті 3.1.4 Акта перевірки від 15.08.2008 року посилаються на те, що в І кварталі 2007 року товариством не було враховано від'ємне значення об'єкту оподаткування, що зменшено за результатами попередньої перевірки (згідно Акта перевірки від 01.06.2007 року).

Згідно п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Аргументуючи порушення товариством вимог наведеної норми податковий орган в пункті 3.1.4 Акта перевірки від 15.08.2008 року зазначає, що товариством при проведенні коригувань валових витрат шляхом збільшення суми скоригованих валових витрат завищено суму скоригованих валових витрат за І квартал 2008 року.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на тому, що виявлені порушення є аналогічними та пов'язаними з порушеннями, зафіксованими Актом перевірки від 01.06.2007 року і мали місце у 2006 році, не усунення яких призвело до порушень у І кварталі 2007 року та у І кварталі 2008 року.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками процесу, закріплені у Акті перевірки від 01.06.2007 року висновки податкового органу про порушення товариством у 2006 році вимог п.1.2, п.1.43 та п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»були предметом судової перевірки під час розгляду справи №10/47 за позовом Українсько-американського Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дослідний центр «Пратт і Уітні-Патон»про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 08.06.2007 року № 0000422303/0, винесеного на підставі Акта перевірки від 01.06.2007 року.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2007 року, законність і обґрунтованість якого підтверджена ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2012 року, визнано помилковими твердження податкового органу про порушення товариством вимог податкового законодавства при здійсненні ним амортизаційних відрахувань на виключне право користування нерухомим та рухомим майном внесеним до статутного фонду як нематеріальний актив на загальну суму 16 864 603,00 грн.

Право платника податків на віднесення до амортизаційних наведених відрахувань підтверджуються наступним.

За змістом абзацу 2 підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що діяла у спірних періодах) витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання підлягають амортизації.

Згідно із визначенням, наведеним в п.1.2 наведеного Закону, нематеріальний актив -це об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Відповідно до п.1.43 цієї ж норми Закону визначено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

В абз.5 п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999р. №242 (тут і надалі в редакції на момент спірних правовідносин) нематеріальний актив визначений як немонетарний актив, який немає матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами, зокрема, як права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо) (п.5 Положення).

Під час розгляду справи №10/47 судами було встановлено, що статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний центр «Пратт і Уітні -Патон»створюється шляхом внесення вкладів кожним учасником (так частка іноземного учасника становить 51%, українського -49%). Право користування майном було внесено до статутного фонду позивача українським учасником та використовується у його господарській діяльності. Пунктом 3.10 статуту товариства визначено, що воно є власником майна, переданого йому учасниками у власність.

За висновками судів при внесенні майна (у тому числі нематеріальних активів) учасниками товариства до його статутного фонду відбувається передача прав власності на таке майно за компенсацією у вигляді корпоративних прав у статному фонді, що також закріплено положеннями ч.1 ст.115 Цивільного кодексу України, відповідно до яких господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до ст.190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Отже, за змістом наведеної норми майнове право як окремий об'єкт цивільних прав може належати особі на праві власності.

У свою чергу, п.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що нематеріальним активом, зокрема, є такі права, що можуть бути об'єктом права власності.

Відтак, оскільки вказані права можуть бути об'єктом права власності та належати особі, вони можуть охоплюватися поняттям «нематеріальний актив».

Наведені норми законодавства, відсутність заперечень податкового органу щодо наявності на балансі позивача права на користування майном та не спростування факту використання таких прав у господарській діяльності, дали судам підстави для висновку про те, що амортизація такого права була здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю «Дослідний центр «Пратт і Уітні -Патон»правомірно. Судами першої і касаційної інстанції у справі №10/47 при визнанні правомірним здійснення платником податків амортизації нематеріальних активів, які входять до складу статутного капіталу підприємства, було також зазначено, що право на користування майном за своєю суттю є нематеріальним активом та об'єктом права власності, а відтак є правом аналогічним до інших майнових прав, зокрема, до майнових прав, що становлять зміст права інтелектуальної та промислової власності, що узгоджується зі змістом п.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на встановлені у справі №10/47 обставини з врахуванням норм діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, які свідчать про помилковість висновків податкового органу щодо протиправності здійснення товариством амортизаційних відрахувань на виключне право користування нерухомим та рухомим майном внесеним до статутного фонду як нематеріальний актив, а також беручи до уваги те, що закріплені в Акті перевірки від 01.06.2007 року висновки є аналогічними висновкам, наведеним в Акті перевірки від 15.08.2008 року і покладені в основу доводів податкового органу про порушення вимог податкового законодавства у 2007 і 2008 роках, що виявилось у не враховані товариством від'ємного значення об'єкту оподаткування, яке зменшено за результатами попередньої перевірки, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2008 року №0000572306/1 як безпідставного.

Посилання позивача на порушення податковим органом правил оформлення результатів перевірки суд визнає недоведеним, оскільки на підтвердження наведених у позовній заяві обставин позивачем не надано достатніх доказів.

За таких обставин, з урахуванням того, що відповідно до ст.86 КАС України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Керуючись вимогами ст.ст.69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний центр «Пратт і Уітні-Патон»задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 7 листопада 2008 року №0000572306/1.

В задоволені решти позовних вимог -відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А. Добрівська