Ухвала

від 24.01.2013 по справі 2а-1618/09/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року Справа № 2а-1618/09/2670

м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2012 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний центр «Пратт і Уітні-Патон» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний центр «Пратт і Уітні-Патон» (надалі за текстом - «ТОВ «Пратт і Уітні-Патон») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0000572306/0 від 28.08.2008 р., яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 670 798 грн. 90 коп. та податкового повідомлення-рішення №0000572306/1 від 07.11.2008 р., яким за результатами розгляду первинної скарги підприємству визначено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 547 350 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2012 р. адміністративний позов задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000572306/1 від 07.11.2008 р. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній сказі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27.06.2008 р. по 08.08.2008 р. посадовцями ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Пратт і Уітні-Патон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2008 р.

Результати перевірки оформлено актом № 350/1-23-06-19355384 від 15.08.2008 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено ст.ст. 5, 6, 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2007 р. на 856 196 грн. та заниження податку на прибуток за І квартал 2008 р. 469 812 грн.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

До статутного фонду ТОВ «Пратт і Уітні-Патон» внесено виключне право користування рухомим та нерухомим майном терміном на 25 років, що належить Інституту Електрозварювання ім. Є.О.Патона вартістю 16 864 603 грн.

Зазначене право позивачем відображено у податковому та бухгалтерському обліку як нематеріальний актив та враховано під час визначення амортизаційних відрахувань.

На думку органу державної податкової служби нарахування амортизаційних відрахувань на право користування суперечить положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки майно у власність позивача не передавалось.

Крім того, в І кварталі 2007 року ТОВ «Пратт і Уітні-Патон» не було враховано від'ємне значення об'єкта оподаткування, що зменшено за результатами попередньої перевірки, оформленої актом від 01.06.2007 року.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000572306/0 від 28.08.2008 р., яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 670 798 грн. 90 коп., в тому числі 469 812 грн. за основним платежем та 200 986 грн. 90 коп. за штрафними санкціями.

За результатами процедури адміністративного оскарження назване податкове повідомлення-рішення скасоване в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 83 956 грн. та штрафної санкції у розмірі 39 492 грн. 90 коп. і прийнято податкове повідомлення-рішення №0000572306/1 від 07.11.2008 р., яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 547 350 грн., в тому числі 385 856 грн. за основним платежем та 161 494 грн. за штрафними санкціями.

На момент виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток валових витрат та нарахування амортизаційних відрахувань регулювались статтями 5, 6, 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР»).

Згідно підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 названого Закону під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

За змістом підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

У статті 1 Закону № 334/94-ВР надано визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміну «нематеріальний актив» - це об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку

Пункт 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. №242 (в редакції що була чинною на момент спірних правовідносин) визначав нематеріальний актив як немонетарний актив, який немає матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

За змістом пункту 5 цього Положення бухгалтерський облік нематеріального активу права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо) ведеться за окремою групою.

Відповідно до ст.190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Аналізуючи наведені правові норми, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про те, що майнове право як окремий об'єкт цивільних прав може належати особі на праві власності, охоплюється поняттям «нематеріальний актив», а відтак позивач правомірно нараховував на нього суми амортизаційних відрахувань.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на те, що ТОВ «Пратт і Уітні-Патон» не було враховано від'ємне значення об'єкта оподаткування, зменшене за результатами попередньої перевірки, оформленої актом від 01.06.2007 року є помилковим.

Підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 6.1 статті 6 Закону № 334/94-ВР якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

На підставі акту перевірки від 01.06.2007 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000422303/0 від 08.06.2007 р. та №0000422303/1 від 16.08.2007 р., якими позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 568 361 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2012 року, визнано помилковими твердження податкового органу про порушення товариством вимог податкового законодавства при здійсненні ним амортизаційних відрахувань на виключне право користування нерухомим та рухомим майном внесеним до статутного фонду як нематеріальний актив та скасовано згадані податкові повідомлення-рішення.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 29 січня 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мельничук В.П.

Мацедонська В.Е.