Постанова

від 18.10.2012 по справі 2а-16501/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-16501/10/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  18 жовтня 2012 року           09:15           № 2а-16501/10/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання  Розсошко К.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерциклон+" до  Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про  визнання нечинним рішення від 29.10.2010р. №41439/10/28-005, зобов'язання визнати податкову звітність Товариство з обмеженою відповідальністю "Сузір'я Сім" звернулося до суду з позовом про визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 41439/10/28-005 від 29.10.2010 р. щодо подання податкової звітності, яким податкова звітність позивача з податку на додану вартість за вересень не визнана і вважається не поданою та зобов'язання визнати та вважати поданою податкову звітність позивача з податку на додану вартість за вересень 2010 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, було протиправно не визнано як податкову звітність подану позивачем податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року, що призвело до порушення його прав та законних інтересів. Відповідач проти позову заперечував, вважаючи прийняте ним оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 21.09.2011 р. № 981 прийнято рішення про припинення (реорганізацію) Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва шляхом перетворення у Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби. Відповідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 20.10.2011 р. № 1074, права та обов'язки органів виконавчої влади у разі перетворення органу виконавчої влади переходять до утвореного органу виконавчої влади. Таким чином, єдиним правонаступником Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва щодо всього майна, майнових та немайнових прав, права на рухоме та нерухоме майно, права на земельні ділянки, об'єкти соціально-побутового призначення, інших прав та обов'язків, стосовні всіх боржників та кредиторів є Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби. Крім того, в судовому засіданні 18.10.2012 р. представником позивача було заявлено клопотання про заміну позивача на належного у зв'язку зі зміною назви товариства з "Сузір'я Сім" на "Інтерциклон +". Відповідач проти заявленого клопотання не заперечував. Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Враховуючи зазначене, суд ухвалив замінити первинного позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сузір'я Сім" на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерциклон+", а також замінити первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі м. Києва на належного -  Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби. За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив: Зі слів позивача, він 19.10.2010 р. подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року, у прийняття якої йому було відмолено. Враховуючи зазначене, позивач 19.10.2010 р. листом за № 09 надіслав відповідачу декларацію з податку на додану вартість (з відповідними додатками, включаючи реєстри отриманих та виданих податкових накладних) за вересень 2010 p., a також дискету з вищенаведеною звітністю в xml-форматі поштою з описом вкладеного. За розглядом листа позивача від 19.10.2010 p. № 09, відповідачем 29.10.2010 р. була надана відповідь за № 41439/10/28-005, якою позивача повідомлено про те, що надіслана ним поштою податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 року не визнана як податкова звітність, оскільки порушено порядок її подання, затверджений Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання (зі змінами та доповненнями)" та п. 4.3–4.5. Наказу ДПА України від 31.12.2008 p. № 827 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України", a саме: не вірно зазначено обов'язковий реквізит –у поданій декларації код підприємства не відповідає зазначеному ідентифікаційному коду за ЄДРПОУ на печатці організації. Також, позивачу було запропоновано подати податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року відповідно до чинного законодавства. Позивач вважає такі доводи відповідача протиправними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки стверджує, що код підприємства, зазначений в рядку 041 декларації відповідає коду ЄДРПОУ, зазначеному на печаті підприємства. В той же час, судом при огляді поданої відповідачем належним чином завіреної копії податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року встановлено, що в рядку 041 декларації позивачем зазначено ідентифікаційний код –3054482, в той час, як на печатці позивача міститься ідентифікаційний код –33054482, що свідчить про їх розбіжність. Не зважаючи на зазначене, позивач стверджує, що ним була подана належним чином оформлена податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 року із зазначенням відповідного правильного ідентифікаційного коду, а представлена відповідачем суду копія декларації з невірним кодом є наслідком його протиправних дій (навмисне спаплюження першої сторінки декларації працівниками податкового органу). Крім того, позивач наголошує на тому, що примірники декларації з ПДВ за вересень 2010 року були виготовлені на комп'ютері за допомогою програми "БЕСТ ЗВІТ ПЛЮС" –ліцензованого програмного забезпечення для формування та здачі податкової звітності –та надруковані одночасно на принтері, а тому не могли різнитися між собою за змістом тексту. Враховуючи викладене, позивач просив суд призначити судово-технічну експертизу. Ухвалою суду від 18.03.2011 р. клопотання позивача було задоволено, призначено судово-технічну експертизу та поставлено на вирішення експерта наступні питання: чи належать аркуші 1, 2 декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, додатків 2, 3, 5 декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року до різних партій випуску паперу? Чи виготовлено аркуші 1, 2 декларації та додатків декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року на одному принтері? Чи виготовлено аркуш  1 декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року на принтері чи за допомогою копіювально-розмножувальної техніки? Чи виготовлено аркуші 1, 2 декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, додатки 2, 3, 5 до декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року у різний час? Чи замінювалися в документі –декларації з податку на додану вартість за вересень 2010? Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 21.10.2011 р. № 3741/11-13 встановлено, що перший аркуш податкової декларації за вересень 2010 року виготовлений за допомогою копіювально-множного апарату, спорядженого тонером чорного кольору. Другий аркуш податкової декларації за вересень 2010 року та додатки 2, 3, 5 до неї виготовлені на лазерному принтері, спорядженому картриджем з тонером чорного кольору. Встановити, чи виконані друковані тексти другого аркушу податкової декларації за вересень 2010 року та додатків 2, З, 5 до неї на одному і тому ж лазерному принтері, не виявляється можливим з причин, викладених в дослідницькій частині висновку. Ухвалою від 08.12.2011 суд поновив провадження у справі. Разом з тим, у судовому засіданні було з'ясовано, що ухвала суду про призначення експертизи виконана лише частково, надано відповідь на одне питання, поставлене судом перед експертом, у зв'язку з чим, ухвалою від 13.12.2011 р. суд зупинив провадження у справі до одержання результатів експертизи, призначеної відповідно до ухвали від 18.03.2011. Згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 28.08.2012 р. № 10092/11-34/912/12-33 встановлено, що папір першого та другого аркушів декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року відрізняється від паперу аркушів додатків 2,3,5 декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року за кольором, щільністю та кількісним елементним складом (завищений вміст заліза), що свідчить про їх різну родову належність. Визначити належність паперу першого та другого аркушів декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року і паперу аркушів додатків 2, 3, 5 декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року до однієї партії паперу не видається можливим у зв'язку з відсутністю категорій порівняння, які дозволяють виявити індивідуалізуючи ознаки, партії. У висновку також зазначено, що відповісти на питання щодо порівняння часу виготовлення першого та другого аркушів декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року та аркушів додатків 2, 3, 5 до декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року не видається можливим у зв'язку із відсутністю  впроваджених в експертну практику України науково-обґрунтованих методик дослідження часу їх виготовлення. Другий аркуш податкової декларації за вересень 2010 p. раніше кріпився до іншого документу. В той же час, встановити, які з аркушів податкової декларації за вересень 2010 р. та додатків 2, 3, 5 до неї замінювались, - не є можливим. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного. У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010. Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення (далі - Закон). Згідно ст.1 Закону податкова декларація, розрахунок –це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу);. Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1. ст.4 Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, коли згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган або в разі, коли визначення суми податкового зобов'язання здійснюється за непрямими методами. Згідно абз. 5 пп.4.1.2. п.4.1. ст.4 Закону, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження. Аналогічні положення також були закріплені наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та порядку и заповнення і подання". Судом встановлено, що позивачем не було подано відповідачу нову (виправлену) декларацію, а також не було оскаржено рішення відповідача від 29.10.2010 р. № 41439/10/28-005 в порядку апеляційного узгодження. В той же час, відповідачем були виконані вищезазначені вимоги діючого на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства. Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Посилання позивача на висновки експертів від 21.10.2011 р. № 3741/11-13 та від 28.08.2012 р. № 10092/11-34/912/12-33, як на докази, що підтверджують злонамірені дії відповідача, судом сприймаються критично, оскільки, по-перше, зазначені висновки не містять чітких позитивних відповідей на поставлені позивачем питання та, по-друге, наявність протиправного умислу відповідача не може бути підтверджена наданими документами. Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, при прийнятті оскаржуваного рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України. За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерциклон+" відмовити повністю. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій