Постанова

від 01.11.2012 по справі 5009/2684/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.10.2012 р. справа №5009/2684/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддів Cтойка О.В., Чернота Л.Ф. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:Кравченко С.І. -за дов. № 14/06 від 14.06.12 р. від відповідача:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2012 року у справі№ 5009/2684/12 (суддя Немченко О.І.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс Україна", м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м. Запоріжжя простягнення 249166 грн. 92 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс Україна", м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м. Запоріжжя про стягнення 243311 грн. 28 коп.

08.08.12 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 224217 грн. 49 коп., пеню у розмірі 18528 грн. 34 коп., 3% річних у розмірі 4778 грн. 84 коп. та індексацію на індекс інфляції у розмірі 1642 грн. 25 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.08.12 р. позов було задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс Україна" 224217 грн. 49 коп. основного боргу, 5000 грн. 00 коп. пені, 4746 грн. 58 коп. річних та 804 грн. 61 коп. інфляційних втрат. У задоволенні іншої частини позову було відмовлено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 10.09.12 р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 06.09.12р. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 06.09.12р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої заперечення на апеляційну скаргу, викладені у відзиві на неї.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5009/2684/12 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, але підлягає зміні в частині стягнення з відповідача на користь позивача сум 3% річних та інфляційних, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.11 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест"(покупець) було укладено договір поставки № 43, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати засоби захисту рослин, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити вартість товару, відповідно до умов даного договору. Вартість товару складає 262626 грн. 52 коп.

Відповідно до п. 1.4 договору поставки, кількість та асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п. 1.1 даного договору та відображається в накладних.

Згідно п. 3.1 договору поставки, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику вартість товару наступним чином: передплата у розмірі 20% від суми договору повинна бути сплачена не пізніше 20 жовтня 2011 року; решта 30% від суми договору, повинна бути сплачена не пізніше 20 листопада 2011 року; остаточний розрахунок у розмірі 50% від суми договору, повинен відбутись не пізніше 31 грудня 2011 року.

Пунктом 5.4 договору сторони передбачили, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Згідно п. 8.1 договору, договір поставки набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, а в частині розрахунків -до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Позивач на виконання умов договору, згідно видаткової накладної № РН-0000073 від 31.05.11 р. та довіреності № 110 від 23.05.11 р. передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму у розмірі 262626 грн. 52 коп. Видатковою накладною (повернення) № ВП-0000001 від 01.07.11 р. відповідач повернув позивачу товар на суму у розмірі 16939 грн. 20 коп.

Відповідач платіжними дорученнями № 143 від 28.02.12 р. сплатив позивачу 9469 грн. 83 коп. та № 356 від 18.05.12 р. сплатив позивачу 12000 грн. 00 коп. за отриманий товар, а всього - 21469 грн. 83 коп.

Оскільки відповідач вартість отриманого товару у повному обсязі та у строки, встановлені п. 3.1 договору не оплатив, позивач звернувся до відповідача із вимогою № 21/05 від 21.05.12 р. про сплату до 01.06.12 р. заборгованості за поставлений за договором товар в сумі 224217 грн. 49 коп.

14.06.12 року позивач звернувся до відповідача з повторною вимогою про сплату заборгованості № 14/06, однак відповідач залишив обидві вимоги без виконання з посиланням на форс-мажорні обставини.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м. Запоріжжя 224217 грн. 49 коп. основного боргу, 18528 грн. 34 коп. пені, 4778 грн. 84 коп. 3% річних та 1642 грн. 25 коп. індексації на індекс інфляції (враховуючи уточнення позовних вимог).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 712 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до приписів статті 530 Цивільного кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 договору поставки сторони передбачили, що покупець зобов'язаний сплатити постачальнику вартість товару наступним чином: передплата у розмірі 20% від суми договору повинна бути сплачена не пізніше 20 жовтня 2011 року; решта 30% від суми договору, повинна бути сплачена не пізніше 20 листопада 2011 року; остаточний розрахунок у розмірі 50% від суми договору, повинен відбутись не пізніше 31 грудня 2011 року. Однак відповідач отриманий товар оплатив лише частково у розмірі 21469 грн. 83 коп.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу в повному обсязі за договором № 43 від 31.05.11 р., Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 224217 грн. 49 коп.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 18528 грн. 34 коп. за період з 21.10.11 року по 30.06.12 року (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони п. 5.4 договору домовились, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно зменшено заявлений до стягнення розмір пені та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню лише у розмірі 5000 грн. 00 коп., оскільки, по-перше, одним із видів діяльності відповідача є сільськогосподарська діяльність, що є сезонним прибутком, по-друге, у 2011 та 2012 р.р. Торгово-промисловою палатою України було підтверджено наявність форс-мажорних обставин, які спричинили пошкодження та загибель посівів сільськогосподарських культур на площах відповідача, внаслідок чого він зазнав матеріальних збитків. В той же час, судовий збір в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми пені підлягає відшкодуванню з відповідача незалежно від використання судом права на зменшення пені.

До того ж, позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.10.11 р. по 06.08.12 р. у розмірі 4778 грн. 62 коп. та індексацію на індекс інфляції за період прострочення з 21.10.11 року по 21.06.12 року у розмірі 1642 грн. 25 коп. з посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції через невірний розрахунок позивача, зокрема, невірно визначений період нарахування інфляційних та суми боргу, «індексації на індекс інфляції», здійснив власний перерахунок 3% річних та інфляційних, але помилково стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних саме у розмірі 4746 грн. 58 коп. та інфляційні втрати у розмірі 804 грн. 61 коп., оскільки фактично відповідач частково сплачував передбачені п.3.1 договору платежі позивачу 28.02.12р., 18.05.12р., в зв»язку з чим періоди нарахування такого виду виключної відповідальності боржника змінювалися, протягом яких зменшувалася і сума боргу (зокрема, 20% передплати від суми договору). Одночасно судова колегія розглянула наданий відповідачем контрозрахунок інфляційних та 3% річних і вважає його також помилковим, оскільки при розрахунку інфляційних відповідачем невірно від їх загальної суми було вирахувано суму дефляції, а при розрахунку 3% річних (арк. спр.78) в першій позиції не було враховано що періодом їх нарахування було як 2011, так і 2012 роки, а не лише один високосний рік. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних підлягає частковій зміні та до стягнення підлягають 3% річних лише у розмірі 4744 грн. 90 коп., як плата за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за період з 21.10.11 р. по 06.08.12 р. та інфляційні лише у розмірі 417 грн. 67 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України, за період прострочки з листопада 2011 року по червень 2012 року з відмовою в іншій частині річних та інфляційних через невірний розрахунок.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2012 р. у справі № 5009/2684/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, але підлягає зміні в частині розміру стягнутих сум інфляційних та 3% річних.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2012 р. у справі № 5009/2684/12 -залишити без задоволенння.

Рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2012 р. у справі № 5009/2684/12 - змінити в частині 3% річних та інфляційних.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м. Запоріжжя про стягнення 249166 грн. 92 коп. -задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", 69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 3/12, ЗКПО 31731398 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс Україна", 02160, м. Київ, вул. Харківське шосе, 2а/79, ЗКПО 36602202 основний борг у розмірі 224217 грн. 49 коп., пеню у розмірі 5000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 4744 грн. 90 коп., інфляційні у розмірі 417 грн. 67 коп., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4957 грн. 87 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м. Запоріжжя про стягнення 3% річних у розмірі 33 грн. 94 коп. та інфляційних у розмірі 1224 грн. 58 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2012 р. у справі № 5009/2684/12 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді О.В. Стойка

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5- ГС Зап. обл.

Ложка Н.Л.