Постанова

від 31.10.2012 по справі 17/5026/888/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2012 № 17/5026/888/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Буравльова С.І.

за участю представників:

від прокуратури - Греськів І.І., старший прокурор відділу прокуратури, посвідчення № 002668 від 05.09.2012;

від позивача -представник не прибув;

від відповідача -представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Укртехніка-2»на рішення господарського суду Черкаської області від 23.07.2012 у справі № 17/5026/888/2012 (суддя Боровик С.С.) за позовом Золотоніського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України в особі державного підприємства «Златодар»до Приватного підприємства «Укртехніка-2»про стягнення 91 114 грн. 46 коп.

ВСТАНОВИВ:

Золотоніський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі державного підприємства «Златодар» звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Укртехніка-2" про стягнення заборгованості в сумі 91 114 грн. 46 коп. (з яких: 86 166 грн. 05 коп. - основна заборгованість, 699 грн. 86 коп. - інфляційні, 696 грн. 49 коп. - 3% річних та 3 552 грн. 06 грн. - пені).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.07.2012 по справі № 17/5026/888/2012 позов задоволено частково: провадження у справі в частині стягнення 4 000 грн. припинено на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України - за відсутністю предмету спору; стягнуто з відповідача на користь позивача ? 81 166 грн. 05 коп. - основної заборгованості, 696 грн. 49 коп. - 3% річних, 182 грн. 33 коп. - інфляційних, 3 552 грн. 06 коп. - пені; в іншій частині позову відмовлено.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого та відвантаженого йому товару на підставі договору купівлі-продажу №14/5 від 26.01.2012.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 23.07.2012 по справі № 17/5026/888/2012 змінити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що відповідачем після порушення провадження у справі було сплачено заборгованість за договором купівлі-продажу в розмірі 4 400 грн. 00 коп., проте як судом першої інстанції припинено провадження лише в частині стягнення 4 000 грн.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного підприємства "Укртехніка-2" у справі № 17/5026/888/2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №_17/5026/888/2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 по справі №17/5026/888/2012 апеляційна скарга Приватного підприємства "Укртехніка-2" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 01.10.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 розгляд справи № 17/5026/888/2012 відкладено до 17.10.2012.

Розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Укртехніка-2" 17.10.2012 було відкладено до 31.10.2012.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 у зв'язку з відпусткою судді Буравльова С.І., розгляд справи № 17/5026/888/2012 визначено здійснити колегією суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

В судовому засіданні 31.10.2012 представник прокуратури заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Сторони не скористались правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Будь-яких заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи з наданням доказів поважності неможливості участі в засіданні суду від сторін не надійшло.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між державним підприємством "Златодар", як продавцем та приватним підприємством "Укртехніка-2", як покупцем, 26.01.2012 року укладено договір купівлі-продажу №14/5.

Згідно предмету даного договору продавець зобов'язався передати у власність покупця продукти переробки зерна, а саме борошно, висівки та кормосуміш, а покупець зобов'язався прийняти вказану продукцію на умовах EXW "ФРАНКО-ЕЛЕВАТОР" (ІНКОТЕРМС - 2000) та сплатити за неї плату в розмірі, порядку та строки, встановлені цим договором (п.п. 1.1, 1.3).

Відповідно до пункту п. 1.2 договору асортимент (найменування), кількість, ціна, загальна вартість визначається Специфікацією на продукцію, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що оплата за продукцію, а також за послуги по її відвантаженню здійснюється за відповідними цінами, визначеними специфікацією.

Продавець виконав прийняті на себе зобов'язання за договором, а саме, Покупцю було поставлено товар та надано послуги з його відвантаження на загальну суму 130 166 грн. 05 коп.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується наступними накладними:

№ 6 від 26.01.2012р. на суму 36 819 грн. 89 коп.;

№ 7 від 27.01.2012р. на суму 49 799 грн. 83 коп.;

№ 8 від 27.01.2012р. на суму 40 793 грн. 40 коп.

Надання послуг позивачем з відвантаження товару відповідачу підтверджується наступними актами виконаних робіт:

№ 1 від 26.01.2012р. на суму 1 018 грн. 34 коп.;

№ 2 від 27.01.2012р. на суму 1 454 грн. 79 коп.;

№ 3 від 27.01.2012р. на суму 279 грн. 80 коп.

Відповідачем грошові зобов'язання за договором не виконувалися належним чином, внаслідок чого утворився борг у загальній сумі 85 166 грн. 05 коп. (з урахуванням часткової оплати вартості поставленого товару що підтверджується платіжним дорученням №174 від 23.05.2012 року на суму 45 000 грн. 00 коп.).

Тобто, сума боргу відповідача перед позивачем на момент звернення останнього до суду становила 85 166 грн. 05 коп.

Після порушення провадження у даній справі відповідачем було здійснено часткову оплату боргу за поставлений та відвантажений товар на суму 4 000 грн., (погашення заборгованості на суму 3 000 грн., підтверджується платіжним дорученням №18 від 27.06.2012 року, докази сплати іншої частини боргу в розмірі 1 000 грн. на момент прийняття рішення від 23.07.2012 в матеріалах справи були відсутні).

Враховуючи часткове погашення боргу відповідачем вже після подачі позову до суду, відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України судом першої інстанції було припинено провадження по справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 4 000 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням її часткової сплати в сумі 4 000 грн. на момент прийняття рішення судом першої інстанції становила 81 166 грн. 05 коп.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2.3 договору оплата товару здійснюється на умовах 100% оплати вартості отриманої партії продукції, визначеної у специфікації, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 5-ти календарних днів з дати поставки такої партії товару. Моментом поставки вважається відпуск продукції зі складу продавця. Моментом оплати вважається дата надходження коштів на рахунок продавця.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Факт поставки товару та надання послуг з його відвантаження відповідачу та наявності заявленого до стягнення боргу станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи, зокрема, оформленими належним чином накладними та актами виконаних робіт.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що ним після порушення провадження у справі було сплачено заборгованість в розмірі 4 400 грн. 00 коп., проте як судом першої інстанції припинено провадження лише в частині 4 000 грн.

Докази щодо оплати 400 грн., яка є різницею між сумою за якою суд першої інстанції припинив провадження у справі (4 000 грн.) та сумою, яка за твердженням апелянта була сплачена ним до ухвалення судового рішення, були надані скаржником лише до суду апеляційної інстанції.

Так, до апеляційної скарги надано виписку з банківського рахунку за період з 01.07.2012 по 27.07.2012, з якої вбачається, що відповідачем було перераховано позивачу 400 грн. 23.07.2012.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів поважності причин не подання вищезазначеного документу до суду першої інстанції відповідачем апеляційному суду не надано, тому, відповідно, справа переглядається за наявними в ній на момент винесення місцевим господарським судом рішення доказами.

Крім того, стосовно оплати відповідачем 400 грн., слід зазначити наступне.

Судове засідання, в якому прийнято оскаржуване рішення, було розпочато о 14 годині 30 хвилин 23.07.2012 р., а закінчено о 15 годині 30 хвилин.

Згідно виписки з банківського рахунку спірна сума коштів у розмірі 400 грн. була зарахована на рахунок підприємства позивача о 17 годині 50 хвилин, тобто після закінчення судового засідання.

Представник відповідача був присутній у вказаному судовому засіданні. Доказів здійснення оплати в сумі 400 грн. представник відповідача суду не надав.

За таких обставин відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, яке прийнято на підставі не лише наданих йому документів, а і взагалі на підставі документів наявних на момент його прийняття.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 81 166 грн. 05 коп. боргу за поставлений та відвантажений товар. Також, з урахуванням наданих доказів часткової сплати боргу відповідачем після подачі позову до суду та до прийняття рішення є обґрунтованим припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 4 000 грн.

Також, окрім суми основного боргу, прокурором заявлено до стягнення пеню в сумі 3 552 грн. 06 коп., 3% річних в сумі 696 грн. 49 коп. та інфляційні в сумі 699 грн. 86 коп.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 7.2 договору у випадку прострочення терміну платежу, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у вказаному періоді) від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором купівлі-продажу №14/5 від 26.01.2012 колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 3 552 грн. 06 коп., 3 % річних в сумі 696 грн. 49 коп. та інфляційних в сумі 182 грн. 33 коп., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

В той же час, за подання апеляційної скарги з відповідача підлягає стягненню в дохід державного бюджету України недоплачена сума судового збору в розмірі 106 грн. 39 коп.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

За таких обставин, відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" та враховуючи вимоги зазначені в прохальній частині апеляційної скарги, скаржник за подачу до суду апеляційної скарги повинен був сплатити судовий збір в сумі 911 грн. 14 коп.

З доданих до апеляційної скарги квитанцій № 450130001 від 01.08.2012 та № 750320049 від 03.09.2012 вбачається, що заявником судовий збір сплачений в сумі 804 грн. 75 коп., тобто в розмірі меншому, ніж передбачено законом.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у випадку несплати особою, яка подала апеляційну скаргу, судового збору у встановленому законом розмірі, суд має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Укртехніка-2» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 23.07.2012 у справі № 17/5026/888/2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Укртехніка-2» (м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 299, кв.118, код ЄДРПОУ 25212648) в дохід державного бюджету України (отримувач коштів ГУ ДКСУ у м. Києві; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31216206782001, код класифікації доходів бюджету 22030001) 106 грн. 39 коп. недоплаченої суми судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

5. Матеріали справи № 17/5026/888/2012 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Буравльов С.І.