Постанова

від 01.11.2012 по справі 5020-860/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 року Справа № 5020-860/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дмитрієва В.Є.,

суддів Волкова К.В.,

Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Ющук Ю.В., довіреність від 24.07.2012 б/н (Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-А");

відповідача: не з'явився (Фізична особа-підприємець Гзудуневський Ігор Геннадійович);

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприєиця Гзудуневського Ігора Геннадійовича на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 17.09.2012 у справі №5020-860/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-А" (пр. Ген. Острякова, 1,Севастополь,99007)

до Фізичної особи-підприємця Гзудуневського Ігора Геннадійовича (вул. Горпищенка, б.51, кв.25,Севастополь,99022)

про стягнення 253616,70 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-А" звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Фізичної особи-підприємця Гзудуневського Ігоря Геннадійовича про стягнення 253616,70 грн., у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору поставки №40/11 в частині належної та своєчасної оплати отриманого товару.

Рішеням господарського суду міста Севастополя від 17 вересня 2012 року у справі № 5020-860/2012 (суддя О.С.Погребняк) позов задоволений частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гзудуневського Ігоря Геннадійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-А" 253367,70 грн., з яких: 249000,00 грн. - сума основного боргу, 4367,70 грн - 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 5072,33 грн . В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник вказує на порушення місцевим господарським судом матеріального та процесуального права. Заявник зазначає, що при розгляді справи у суді першої інстанції не були враховані інші проплати відповідача.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 скарга прийнята до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Дмитрієв В.Є., судді: Волков К.В., Гоголь Ю.М. та призначена до розгляду у судовому засіданні на 01.11.2012.

У судове засідання відповідач (заявник апеляційної скарги) явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників сторін не було визнано обов'язковою, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у матеріалах справи документами.

У судовому засіданні представник позивача заперечувала проти вимог апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначила, що станом на час розгляду справи відповідачем сплачено 45000,00 грн. та інших проплат від нього не надходило. У підтвердження зазначеного надала суду відповідну довідку за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-А".

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

12.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Аквамарін-А" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Гзудуневським Ігорем Геннадійовичем (покупець) був укладений договір поставки №40/11 (надалі Договір, арк. с. 16-17).

Відповідно до п. 1.1. цього договору, Продавець зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки Покупцеві рибопродукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього визначену грошову суму.

Ціни та асортимент Товарів, що поставляються за цим Договором, визначаються в Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору. Ціни на товари вказуються в українських гривнях. Ціни на товари кожної партії мають відповідати цінам, вказаним в Специфікації, яка є чинною на момент погодження сторонами замовлення на поставку цієї партії Товару (п. 2.1-2.3).

Асортимент товарів кожної партії визначається в замовленнях на відповідні партії за погодженням сторін на основі асортименту, вказаного в специфікації, з урахуванням наявності необхідного асортименту на складі постачальника (п. 2.4 Договору).

Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за накладною, після повної оплати товару покупцем (п. 4.2-4.3).

Покупець повинен сплатити рахунок-фактуру, виставлений постачальником не пізніше 3 робочих днів з дати отримання такого рахунку -фактури. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості партії товару шляхом безготівкового переказу на поточних рахунок постачальника, вказаний у рахунку-фактурі (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством.

За порушення термінів оплати партії Товару, передбачених умовами договору, покупець відшкодовує постачальнику збитки в повному обсязі.

Відповідно до п. 9.1 Договір вступає в дію з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012.

Додатковою угодою до Договору №40/11 від 12.12.2011 сторонами було узгоджено поставку рибопродукції у кількості 20 тон здійснити без попередньої оплати, з вказанням, що оплати необхідно здійснити не пізніше 23.12.2011 (арк.с. 18).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу рибну муку у кількості 20000,00 кг на загальну суму 294000,00 грн (за ПДВ), що підтверджується накладною №185 від 14.12.2011, яка підписана уповноваженими представниками сторін (а.с. 19).

Відповідачем було перераховано на користь постачальника 45000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (арк.с. 34-36).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням часткової оплати склала -249000,00грн. (294000,00 грн. -45000,00 грн.).

Гарантійним листом від 14.12.2011 відповідач зобов'язався здійснити оплату за муку рибну за договором поставки №40/11 від 12.12.2011 в строк до 23.12.2011 (арк.с. 21).

Однак, оплату товару не здійснив, що і стало підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу, а також 3% річних та інфляційних витрат.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалося вище, Додатковою угодою до Договору сторонами було узгоджено поставку рибопродукції з оплатою її покупцем не пізніше 23.12.2011.

Відповідач оплатив поставлену продукцію частково -на суму 45000,00 грн., з яких 10000,00 грн. -30.03.2012, 15000,00 грн. -04.04.2012, 20000,00 грн. -17.04.2012.

З урахуванням наведеного, у відповідача склалася заборгованість перед позивачем на суму 249000,00грн. (294000,00 грн. -45000,00 грн.), яку суд визнав доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 249,00грн та 3 % річних у сумі 4367,70 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наведений позивачем, судова колегія вважає, що він зроблений невірно, оскільки з відповідача підлягає стягненню три проценти річних від простроченої суми.

Так, враховуючи, що строк оплати відповідачем поставленої йому продукції на суму 294000,00 грн. настав 24.12.2011, а оплата була здійснена ним частково: 10000,00 грн. -30.03.2012 (сума боргу зменшилася та склала 284000,00 грн.), 15000,00 грн. -04.04.2012 (сума боргу зменшилася та склала 269000,00 грн.), 20000,00 грн. - 17.04.2012 (сума боргу зменшилася та склала 249000,00 грн.), суд апеляційної інстанції вважає доцільним навести власний розрахунок 3% річних.

Так, за період з 24.12.2011 по 30.03.2012 (сума боргу 294000,00 грн.) 3% річних дорівнюють 2368,11 грн.

за період з 31.03.2012 по 04.04.2012 (сума боргу 284000,00 грн.) 3% річних дорівнюють 116,71 грн.

за період з 05.04.2012 по 17.04.2012 (сума боргу 269000,00 грн.) 3% річних дорівнюють 287,42 грн.

за період з 18.04.2012 по 24.07.2012 (сума боргу 249000,00 грн.) 3% річних дорівнюють 2005,64 грн.

Разом, 3% річних за період з 24.12.2011 по 24.07.2012 склали 4777,88 грн., що перевищує суму, заявлену позивачем до стягнення.

Проте, відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки зазначеного клопотання не надходило, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заявленої суми 3% річних у розмірі 4367,70 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 249,00 грн., то судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат за період з січня 2012 року по липень 2012 року, оскільки за означений період загальний індекс інфляції дорівнював 99,99%, що є дефляцією.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 253367,70 грн., з яких 249000,00 грн. -сума основного боргу, 4367,70 грн. -3% річних.

Розподіл судових витрат між сторонами визначається за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання відповідача (скаржника) на невідповідність прийнятого рішення нормам матеріального та процесуального права безпідставні та необґрунтовані жодним доказом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення місцевого господарського суду є повністю обґрунтованим та прийнято без порушень і при правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права. Викладені в рішенні суду першої інстанції висновки відповідають обставинам справи; інших підстав для скасування (зміни) рішення місцевого господарського суду немає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гзудуневського Ігоря Геннадійовича залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 17 вересня 2012 року у справі № 5020-860/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Є. Дмитрієв

Судді К.В. Волков

Ю.М. Гоголь

Розсилка:

1. ТОВ "Аквамарін-А" (пр. Ген. Острякова, 1,Севастополь,99007)

2. ФОП Гзудуневський Ігор Геннадійович (вул. Горпищенка, б.51, кв.25,Севастополь,99022)