Постанова

від 31.10.2012 по справі 9/5014/2071/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.10.2012 р. справа №9/5014/2071/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А., суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М. за участю представників сторін: від позивача:Осьмак Я.В. -за дов., від відповідача:Бородін Д.С. -за дов., розглянувши апеляційну скаргу Асоціації "Автоперевізники Луганської області", м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від 24.09.2012 року у справі№9/5014/2071/2012 (суддя Ворожцов А.Г.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Транспортне підприємство «Флагман»м.Луганськ до про Асоціації "Автоперевізники Луганської області", м. Луганськ стягнення 15201 грн. 95 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.09.2012 року у справі №9/5014/2071/2012 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортне підприємство «Флагман»м.Луганськ (далі -ТОВ «Транспортне підприємство «Флагман») до Асоціації "Автоперевізники Луганської області", м. Луганськ (далі -Асоціація "Автоперевізники Луганської області") про стягнення боргу за договором оренди від 23.11.09 року в сумі 13100,22 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 546,92 грн., 3% річних в сумі 570,22 грн., пені в розмірі 984,59 грн.- задоволено в повному обсязі.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що об'єкт оренди за договором оренди від 23.11.2009 року позивачем відповідачу не передався, відповідний акт прийому-передачі не складався, орендні платежі на виконання умов даного договору відповідач не здійснював.

Факт укладення та чинності договору оренди від 23.11.2009 року, встановлений рішенням у справі №29/189/2011, на думку скаржника, не може вважатися преюдиціальним через суттєву відмінність суб'єктного складу сторін у справах №29/189/2011 та №9/5014/2071/2012.

Представник відповідача в судовому засіданні висловився на підтримку доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Як у запереченнях на апеляційну скаргу №257/12 від 30.10.2012 року, так і під час судового засідання представник позивача просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення як безпідставно заявлену.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ "Транспортне підприємство "Флагман" (орендодавець) та Асоціацією "Автоперевізники Луганської області" (орендар) 23.11.2009 укладено договір оренди, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає у платне строкове користування на 1 рік офісні приміщення площею 36,4 м 2 , що розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. 2-й Оборонний проїзд, буд.5, а Орендар у свою чергу зобов'язується прийняти вказане нерухоме майно, використовувати його за призначенням та своєчасно сплачувати оренду плату (т.1, а.с.22,23).

Акт приймання-передачі орендованого приміщення відсутній. Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, факт укладення та чинності спірного договору оренду встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи № 29/189/2011.

Посилання апелянта на те, рішення по справі №29/189/2011, на його думку, не має преюдиціального характеру за відмінністю суб'єктного складу до уваги апеляційного суду не приймається, оскільки згідно п.2.6 Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року під преюдиціальними фактами розуміють факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Порядок розрахунків за користування об'єктом оренди визначено розділом 3 цього договору.

Так, пунктом 3.1 договору розмір орендної плати визначений сторонами на рівні 400,0 грн. на місяць з урахуванням інфляції.

За умовою п. 3.2 договору орендна плата має вноситися не пізніше 5-го числа місяця, за який вноситься орендна плата.

Пунктом 4.2 договору передбачена відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми простроченої заборгованості.

Відповідно до пункту 5.1 договору, останній набирає чинності з дня його підписання, тобто з 23.11.2009, та діє протягом одного року, тобто до 23.11.2010.

Оскільки після закінчення строку договору відповідач продовжував користуватися майном, а позивач не заперечував проти цього, договір є поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ч. 1 ст. 764 ЦК України), тому він є дійсним на час звернення з цим позовом до 23.11.2012 року.

Відповідач порушив грошове зобов'язання з внесення орендних платежів, зокрема, за період з 23.11.09 року по 15.08.2012 року оплати оренди не здійснювалось, внаслідок чого за ним виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 13100,22 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди від 23.11.2009 року стало підставою для звернення позивача до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про стягнення основного боргу в сумі 13100,22 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 546,92 грн., 3% річних в сумі 570,22 грн., пені в розмірі 984,59 грн.

Укладений між сторонами договір оренди з огляду на ст.174 ГК України, ст.11 ЦК України, є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених ним.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 цього Кодексу та умовами спірного договору на орендаря покладено обов'язок щомісячно сплачувати орендну плату.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі статей 525, 526 цього ж Кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилаючись на вимоги вищевказаних статей цивільного законодавства, якими встановлено обов'язок відповідача своєчасно сплачувати орендну плату, та умови договору в частині розміру орендної плати та порядку її сплати, господарський суд першої інстанції вірно визнав підставними позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу з орендної плати у заявленому розмірі.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору передбачена відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми простроченої заборгованості.

Так, позивачем заявлено до стягнення пеню за несвоєчасну сплату орендних платежів за період з 06.12.09р. по 15.08.12р. в сумі 984,59 грн. 11 коп. згідно наданому розрахунку (а.с.а.с.12-13).

Оскільки розмір заявленої до стягнення пені встановлено договором та доведено факт прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, враховуючи арифметичну вірність розрахунку вказаної штрафної санкції, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача в цій частині в повному обсязі, з чим погоджується судова колегія Донецького апеляційного господарського суду.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням офіційного рівня інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування за період з грудня 2009 року по серпень 2012 року в розмірі 546,92 грн. та 3% річних за період з 06.12.09 по 15.08.13 в розмірі 570,22 грн. за наданими розрахунками (а.с.8 -11), які судом першої інстанції задоволено в повному обсязі.

Перевіривши арифметичні розрахунки позивача, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Луганської області про стягнення з відповідача інфляції та 3 % річних у вищезазначених розмірах.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом першої інстанції вірно визначено, що, з урахуванням приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату послуг адвоката підлягають стягненню за умови, якщо надання таких послуг підтверджено документально та правомірно стягнуто з відповідача 2 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, а також з огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційний суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 24.09.2012 року у справі №9/5014/2071/2012 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Асоціації "Автоперевізники Луганської області" м. Луганськ - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 5 прим.:

1. позивачу;2. відповідачу;3. у справу; 4 ДАГС; 5.ГСЛО.