Постанова

від 23.10.2012 по справі 2а-161/11/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-161/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"23" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Франц бекер трейд»до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Франц бекер трейд»звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, в якому просив визнати недійсними наступні податкові повідомлення-рішення відповідача:

- від 06.12.2010 року № 0000013500/1 про визначення ТОВ «Франц бекер трейд»податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 175 524,40 грн.( з яких 140 578,00 -за основним платежем та 34 946,40 -за штрафними (фінансовими) санкціями);

- від 06.12.2010 року № 0000023500/1 про визначення ТОВ «Франц бекер трейд»податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 999 999,50 грн. (з яких 1 333 333,00 грн. -за основним платежем та 666 666,50 -за штрафними (фінансовими) санкціями);

- від 06.12.2010 року № 0000033500/1 про визначення ТОВ «Франц бекер трейд»податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 90 144,00 грн. (у тому числі штрафні (фінансові) санкції на вказану суму).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Франц бекер трейд» задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , а рішення суду першої інстанції -скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Франц бекер трейд» зареєстроване виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області як юридична особа та з 08.07.2008 року перебуває на обліку в Переяслав-Хмельницькій об'єднаній державній податковій інспекції Київської області як платник податків за №297.

В період з 11.01.2010 року по 22.10.2010 року службовими особами Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехпроект НВП», за період з 07.07.2008 р. по 30.06.2010 р.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилось у завищенні суми амортизаційних відрахувань на загальну суму 562 313,00 грн., у тому числі: за ІV квартал 2008 року на суму 83 333,00 грн.; за І квартал 2009 року на суму 82 361,00 грн.; за ІІ квартал 2009 року на суму 91 332,00 грн.; за ІІІ квартал 2009 року на суму 80315,00 грн.; за ІV квартал 2009 року на суму 79 311,00 грн.; за І квартал 2010 року на суму 78320,00 грн.; за ІІ квартал 2010 року на суму 77 341,00 грн., наслідком чого стало заниження податку на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 140 578,00 грн., в тому числі по періодах: за ІV квартал 2008 року на суму 20 833,00 грн.; за І квартал 2009 року на суму 20 590,00 грн.; за ІІ квартал 2009 року на суму 20 333,00 грн.; за ІІІ квартал 2009 року на суму 20 079,00 грн.; за ІV квартал 2009 року на суму 19 828,00 грн.; за І квартал 2010 року на суму 19 580,00 грн.; за ІІ квартал 2010 року на суму 19 335,00 грн.;

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що виявилось у неправомірному включенні до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку в розмірі 1 333 333,00 грн., наслідком чого стало заниження податку на додану вартість за серпень 2008 року в розмірі 1 333 333,00 грн.;

- підпункту 17.1.7 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що призвело до заниження сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті на загальну суму 180 288,00 грн., у тому числі: за вересень 2008 року на суму 5 271,00 грн.; за жовтень 2008 року на суму 7 828,00 грн.; за листопад 2008 року на суму 14 852,00 грн.; за грудень 2008 року на суму 16 352,00 грн.; за січень 2009 року на суму 8 634,00 грн.; за лютий 2009 року на суму 5 708,00 грн.; за березень 2009 року на суму 1798,00 грн.; за квітень 2009 року на суму 5 310,00 грн.; за травень 2009 року на суму 10913,00 грн.; за вересень 2009 року на суму 49 699,00 грн.; за жовтень 2009 року на суму 6 334,00 грн.; за листопад 2009 року на суму 7 909,00 грн.; за грудень 2009 року на суму 9 493,00 грн.; за січень 2010 року на суму 7 968,00 грн.; за лютий 2010 року на суму 10 839,00 грн.; за березень 2010 року на суму 11 380,00 грн.

За результатами проведеної перевірки посадовою особою відповідача було складено акт перевірки від 27.10.2010 №15/3500/35778529, на підставі якого прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

від 10.11.2010 №0000013500/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 17 5524,40 грн., з яких: 140 578,00 грн. за основним платежем; 34 946,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 10.11.2010 №0000023500/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 999 999,50 грн., з яких: 1 333 333,00 грн. за основним платежем; 666 666,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 10.11.2010 №0000033500/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 90 144,00 грн., з яких: 0,00 грн. за основним платежем; 90 144,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатом розгляду скарги позивача, Державною податковою адміністрацією в Київській області було прийнято рішення, яким скаргу «Франц бекер трейд»залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення -без змін.

У звязку із зміною строків сплати визначених податкових зобов'язань, Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області з тих самих підстав були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.12.2010 №0000013500/1, від 06.12.2010 №0000023500/1, від 06.12.2010 №0000033500/1, внаслідок чого попередні податкові повідомлення-рішення втратили чинність.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР).

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Із системного аналізу пункту 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів.

Тобто з метою оподаткування фактом поставки товарів визнається як операція, в результаті якої за умовами договору між постачальником та покупцем передача товару вже відбулася (у покупця виникло право власності на товар), так і операція, в результаті якої виникнення права власності на товар ще має відбутися при виконанні певних умов договору, тобто оплати товару чи отримання товару покупцем.

Таким чином, визначення дати виникнення податкових зобов'язань при здійсненні операцій з продажу товарів не залежить від дати переходу права власності на товар, що поставляється, а вжите в пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР поняття відвантаження товарів слід розуміти не як визначення факту виникнення права власності на товар, а як визначення початку процесу фізичного переміщення товару від місця його постійного знаходження (зберігання) у постачальника.

Разом з тим, податковий кредит звітного періоду у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. № 398-V), визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 7.4.5 цієї ж норми Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою Закон пов'язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних товарів (основних фондів), робіт, послуг сум ПДВ до податкового кредиту, є використання цих товарів (основних фондів), робіт, послуг у господарській діяльності такого платника.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити лише випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 24 липня 2008 року між ТОВ «Франц бекер трейд»(Покупець) та ТОВ «Спецтехпроект-НВП»(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (без номеру), що знаходяться за адресою: Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 48, а саме:

- зернопереробного комплексу загальною площею 960,10 кв.м.;

- офісу центрального відділку загальною площею 321,30 кв.м.;

- складських приміщень у вигляді двох будинків загальною площею 1 050,60 кв.м., а саме: складу (шлакоблоку) загальною площею 180,30 кв.м. та складу загальною площею 870,30 кв.м.;

- нежитлової будівлі, до складу якої входить приміщення та офіс МТС загальною площею 2 107,70 кв.м., митно-ліцензійний склад з площадкою загальною площею 886,30 кв.м. та склад сипучих продуктів готельного комплексу загальною площею 648,70 кв.м.

Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 24002. На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Спецтехпроект-НВП»було оформлено комплект документів про прийняття позивачем у власність вищевказаних нежилих приміщень та виписано на цій підставі податкові накладні, а саме: № 205 від 11.08.2008 року на суму 3 385 483,04 грн., у тому числі ПДВ - 564 247,32 грн. та № 206 від 11.08.2008 року на загальну суму 4 614 516,06, у тому числі ПДВ -769 086,01 грн.

Сума податку по зазначених вище податкових накладних була включена позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2008 року в сумі 1 333 333,33 грн. та відображена у реєстрах отриманих податкових накладних , що відповідають даним податкової декларації з ПДВ за серпень 2008 року.

На виконання умов вищевказаного договору, між «Франц бекер трейд»та ТОВ «Спецтехпроект-НВП»був підписаний акт приймання-передачі нежитлових приміщень, суму вартості яких позивачем було віднесено до основних фондів, з якої нараховувалася амортизація основних фондів по зазначених об'єктах по групі І за заставкою 1,25% в загальній сумі 562 313,00 грн., а саме:

- за ІV квартал 2008 року -82 333,00 грн.;

- за І квартал 2009 року -82 361,00 грн.;

- за ІІ квартал 2009 року -81 332,00 грн.;

- за ІІІ квартал 2009 року -80 315,00 грн.;

- за ІV квартал 2009 року -79 311,00 грн.;

- за І квартал 2010 року -78 320,00 грн.;

- за ІІ квартал 2010 року -77 341,00 грн.

Оплата за отримані ремонтні роботи позивачем була проведена на розрахунковий рахунок ТОВ «Спецтехпроект-НВП»в загальній сумі 8 000 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 3 від 11.08.2008 року в сумі 4 614 616,06 грн. та платіжного доручення № 4 від 11.08.2008 року в сумі 3 385 483,94 грн.

Згідно статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, а по безкоштовно отриманих основних фондах у підприємства такі витрати відсутні.

Підпунктом 8.3.1 пункту 8.3 цієї ж статті встановлено, що сума амортизації звітного періоду визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості основних фондів на початок звітного періоду.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач, зокрема, посилається на наявність висновку експертного дослідження документів TOB «Спецтехпроект НВП»від 25.06.2010 р. за № 77 (код ЄДРПОУ 34714291), проведеного НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області на предмет виконання на них підписів гр. ОСОБА_3 та протоколу допиту свідка ОСОБА_3, проведеного службовою особою ВПМ Бориспільської ОДПІ в Київській області.

На думку відповідача, наведені вище докази свідчать про нікчемність укладеного між сторонами правочину, оскільки TOB «Спецтехпроект НВП»на момент укладення договору було створене громадянином ОСОБА_3 умисно за грошову винагороду, з метою корисливих спонукань та приховування незаконної діяльності, а також без наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Так в своїх запереченнях відповідач вказує на те, що податкові накладні були підписані особою, яка не мала права підпису та не була наділена повноваженнями на здійснення відповідних господарських операцій від імені ТОВ «Спецтехпроект НВП», а тому спірний договір на думку відповідача не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦКУ), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦКУ), а сам правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦКУ).

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203,. частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 1 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З наявних в справі доказів вбачається, що в ході розгляду кримінальної справи № 05-8197, порушеної відносно директора TOB «Франц Бекер Трейд»ОСОБА_5 по факту умисного ухилення ним від сплати податків у особливо великих розмірах за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, було допитано в якості свідка гр. ОСОБА_3, який під час допиту повідомив, що в кінці 2006 року він за винагороду зареєстрував на своє ім'я TOB «Спецтехпроект - НВП»без наміру здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність. Після підписання документів на відкриття фірми він не підписував ніяких документів з реквізитами TOB «Спецтехпроект -НВП»(ані звітних, ані договірних, ані бухгалтерських документів), до діяльності TOB «Спецтехпроект - НВП»ніякого відношення не має, чим займається підприємство йому не відомо. Надані йому до ознайомлення податкові декларації та інші документі TOB «Спецтехпроект - НВП»він не підписував.

Крім цього, зі змісту експертного висновку НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області від 25.06.2010 р. за № 77 вбачається, що підписи від імені гр. ОСОБА_3 на податкових накладних за № 205 та 206 від 11.08.2008 року; договорах купівлі - продажу нежилих приміщень, акту прийому - передачі нежилих приміщень від 24.07.2008 року виконані не гр. ОСОБА_3, а іншою особою.

З підстав вищенаведених обставин та наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку про фіктивність господарської операції між ТОВ «Франц Бекер Трейд»та ТОВ «Спецтехпроект - НВП», яка була оформлена Договором купівлі-продажу нежитлових приміщень (без номеру), оскільки дана операція не мала товарного характеру, купівля нежитлових приміщень була оформлена лише документально, однак не була спрямована на реальне настання правових наслідків.

Отже, на думку колегії суддів, дії платника податку ТОВ «Франц Бекер Трейд»свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

За таких обставин, вимоги даного позову колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Франц бекер трейд»слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області -задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Франц бекер трейд»до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.