Справа № 2507/1743/2012 Провадження № 22-ц/2590/2856/2012 Головуючий у I інстанції - Головченко М. М. Категорія - цивільна Доповідач - Губар В. С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 вересня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддігубар в.с., суддів:мамонової о.є., шемець н.в., при секретарі:Летуті Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства „АГРО-ВАМ" про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, -
в с т а н о в и в:
В травні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПСП „АГРО- ВАМ" та, уточнивши свої вимоги, просила визнати укладені між нею та ПСП „АГРО- ВАМ" договори оренди земельних ділянок недійсними. Свої позовні вимоги позивачка обгрунтовувала тим, що оспорювані договори оренди землі зареєстровані в органі державної реєстрації проте, в порушення вимог ст. 15 Закону України „Про оренду землі", не містять в собі такої істотної умови, як передача земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Позивачка зазначає, що на момент укладення цих договорів нею вже були укладені договори оренди своїх земельних ділянок з ВАТ „Парафіївський цукровий завод".
Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 липня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПСП „Агро-ВАМ" про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що, в порушення вимог ст. 15 Закону України „Про оренду землі", у оспорюваних договорах відсутня істотна умова щодо передачі земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, і відсутність цієї умови є підставою для визнання укладених договорів оренди недійсними.
Апелянт зазначає, що ПСП „АГРО-ВАМ" надав позивачу підписувати незаповнені бланки договорів оренди земельних ділянок, в зв'язку з чим було порушено вільне волевиявлення сторін у договірних зобов'язаннях; після реєстрації договорів ні відповідачем, ні Ічнянським районним відділом ДП „Центр ДЗК" примірник таких договорів позивачам на руки не видавався.
ОСОБА_2 наголошує, що оспорювані правочини укладено на десять років, однак вказана обставина свідчить про порушення прав власників земельних ділянок відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України „Про оренду землі", за якою при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою, проте в самих договорах не вказується ні періоди ротації основної сівозміни і відсутній проект землеустрою.
Апелянт стверджує, що спірні договори укладені та пройшли державну реєстрацію ще до моменту закінчення договорів оренди землі з ВАТ „Парафіївський цукровий завод", що укладались позивачем у 2007 році.
В письмових запереченнях ПСП „АГРО- ВАМ" просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 липня 2012 року залишити без змін, посилаючись на його законність, обґрунтованість та ухвалення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційним судом по справі встановлено, що ОСОБА_2 згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 113555 та серії ЧН № 044514 є власником земельної ділянки площею 0,39 га, кадастровий номер 7421755700:04:000:0095 та земельної ділянки площею 3,76 га, кадастровий номер 7421782400:06:000:0150, які розташовані на території Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області.
09 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та ПСП „АГРО- ВАМ" був укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,76 га, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки строком на 10 років. Зазначений договір зареєстрований в Ічнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, про що вчинено запис від 20 грудня 2010 року № 041013400064.
Передача вказаної земельної ділянки орендарю підтверджується відповідним актом прийому - передачі від 09 грудня 2009 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що під час підписання спірних договорів сторони досягли домовленості з усіх істотних умов, підписали договори, які були зареєстровані у встановленому законом порядку; договори виконувались сторонами протягом двох років, позивач отримувала орендну плату. За висновком суду представником позивачем не доведено невиконання або неналежного виконання відповідачем умов Договору чи невиконання обов'язків орендаря, які передбачені ст.25 Закону України „Про оренду землі".
Проте, з таким висновком місцевого суду не може погодитись апеляційний суд, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам чинного законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, враховуючи наступне.
Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України „Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору) істотними умовами договору оренди землі є:
- об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);
- строк дії договору оренди;
- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;
- умови збереження стану об'єкта оренди;
- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;
- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;
- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
- відповідальність сторін;
- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Проте, з оспорюваних договорів оренди землі вбачається, що в них відсутня така істотна умова, як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч.2 ст. 15 вказаного Закону, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Таким чином, у разі виявлення факту відсутності у договорі хоча би однієї істотної умови після проведення його державної реєстрації, такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами ст. 15 Закону України «Про оренду землі».
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 6 лютого 2012 у справі № 6-104ц11, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає доведеним факт того, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки не містить в собі усіх істотних умов, які визначені законом, що є правовою підставою для визнання його недійсним, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі
Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені нею та документально підтверджені судові витрати, а саме 53,65 грн. сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги за оскарження вимоги немайнового характеру.
Керуючись ст. ст. 215, 638 ЦК України, ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 314, 316 , 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 липня 2012 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства „Агро ВАМ" про визнання договорів оренди земельної ділянки недійсними - задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 3,76 га, кадастровий номер 7421782400:06:000:0150, який укладений 09 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарського підприємства „Агро-Вам" та зареєстрований в Ічнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК 20 грудня 2010 року за № 041013400064.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства „Агро-Вам" на користь ОСОБА_2 53, 65 грн. судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді:
Суд | Апеляційний суд Чернігівської області |
Дата ухвалення рішення | 05.09.2012 |
Оприлюднено | 08.11.2012 |
Номер документу | 27275526 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Апеляційний суд Чернігівської області
Губар В. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні