Рішення

від 17.07.2012 по справі 2507/1743/2012

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ічнянський районний суд Чернігівської області

2507/1743/2012

2/2507/564/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2012

м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Головченко М.М.,

за участю секретаря Донченко В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Агро - ВАМ»про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПСП «Агро-Вам»про розірвання договору оренди земельної ділянки укладеного нею з відповідачем 09 грудня 2009 року. Представником позивачки позовні вимоги змінено на визнання вказаного договору недійсним посилаючись на те, що на дату його підписання діяла редакція Закону України «Про оренду землі», згідно якої до істотних умов за договором оренди землі належали умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, яка у договорі відсутня, також відсутні будь-які відомості про це. Крім того на момент укладення договору з відповідачем існував укладений у 2007 році між позивачкою та ВАТ «Парафіївський цукровий завод» договір оренди на вищезазначену земельну ділянку, який не розірваний, що суперечить чинному законодавству. До участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача судом залучено відділ Держкомзему в Ічнянському районі.

В судове засідання представник позивачки не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши суду заперечення проти позову. Просить справу розглядати без участі представника.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, а надав суду заяву про розгляд справи у відсутності представника. Проти задоволення позову заперечує.

Відповідно до ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 208,210 ЦК України передбачено, що правочини між фізичною та юридичною особою вчиняються у письмовій формі і правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених Законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі»оренда -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статею 13 Закону України «Про оренду землі»зазначено, що договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов»язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов»заний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства».

За змістом ст. ст. 16, 18, 19 вказаного Закону договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації у порядку, встановленому законом. Строк дії договору оренди визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Як встановлено в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 3,76 га, яка розташована на території Петрушівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, згідно державного акта серії ЧН № 044514 від 17.06.2004 року.

Позивачка 09 грудня 2009 року уклала з ПСП «Агро - ВАМ»договір оренди, згідно якого передала в оренду останньому вищезазначену земельну ділянку. Зі змісту договору вбачається, що він був зареєстрований в Ічнянському райвідділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи. Межі земельної ділянки визначені в державному акті позивачки. Договір оренди є чинним і ніким не скасованим.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року № 9 передбачено, що відповідно до частини першої статі 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину. Зокрема, не є укладеним правочин (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення. Згідно зі ст. 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору є: об»єкт оренди (місцерозташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форми платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об»єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об»єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статі 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року за № 2073, а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року «Про заходи щодо створення єдиної системи держаної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов»язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, а також договорів оренди земельних ділянок.

Посилання позивачки на існування іншого договору оренди, а також відсутності у договорі оренди такої істотної умови як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не заслуговує на увагу, оскільки, під час підписання спірного договору сторони досягли домовленості з усіх істотних умов, підписали його, який був зареєстрований у порядку, встановленому законом. До того ж, вказаний договір виконувався сторонами протягом 2-х років. Крім того, представником позивачки не надано суду доказів невиконання або неналежне виконання відповідачем умов Договору чи невиконання обов'язків орендаря, які передбачені ст. 25 Закону України «Про оренду землі», а також не надано суду відповідних доказів щодо підписання незаповнених бланків договору оренди землі позивачкою.

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10,60,209,212-215 ЦПК України, ст..ст. 203, 208, 210, 215, 229, 638 ЦК України, Законом України «Про оренду землі», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, суд

Вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Агро-ВАМ»про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити.

На рішення на протязі десяти днів з дня отримання копії рішення може бути подана апеляційна скарга в Чернігівський апеляційний суд через Ічнянський районний суд.

СуддяОСОБА_2