Ухвала

від 30.10.2012 по справі 2а-24200/09/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2012 р. м. Київ К-27892/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНА-ГРУПП»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2010 року

у справі № 2а-24200/09/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНА-ГРУПП»

до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНА-ГРУПП»(позивач) до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 2823302301/0 від 03 липня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ЮНА-ГРУПП»витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, оскільки, вони підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2010 року апеляційну скаргу Стахановської ОДПІ Луганської області задоволено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2010 року скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2010 року та залишення в силі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2010 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову перевірку ТОВ «ЮНА-ГРУПП»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт № 564/23-31463230 від 25 червня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 2823302301/0 від 03 липня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 54 008,00 грн. (36 005,00 грн. -основний платіж, 18 003,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Приватним підприємством «ТКК «ЮНІРОН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Гравекс», з огляду на відсутність факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «ЮНА-ГРУПП»та вказаними контрагентами.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з підстав того, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року у справі № 2а-19299/08 визнано недійсним запис від 08 травня 2008 року про державну реєстрацію юридичної особи ПП «ТКК «ЮНІРОН» та припинено юридичну особу ПП «ТКК «ЮНІРОН». Крім того, актом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 52 від 26 лютого 2009 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «ТКК «ЮНІРОН»з 28 серпня 2008 року.

Також, відповідач виходив з відсутності ТОВ «Інтер-Гравекс»за юридичною адресою, а також з пояснень засновника та директора підприємства ОСОБА_3, відповідно до яких вона зареєструвала ТОВ «Інтер-Гравекс»за грошову винагороду без наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не мав права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «ТКК «ЮНІРОН» та ТОВ «Інтер-Гравекс», так як вони підписані невідомими особами.

При цьому, Донецький апеляційний адміністративний суд виходив з того, що вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 19 січня 2010 року у справі № 1-994/2009 засновник ТОВ «Інтер-Гравекс»ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Також, судом апеляційної інстанції в основу оскаржуваного рішення покладено факт нікчемності спірних правочинів, встановлений постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року у справі № 2-а-24201/09/1270, якою відмовлено в задоволенні позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 2823292301/0 від 03 липня 2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 40 924,00 грн. (33 495,00 грн. -основний платіж; 7 429,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), прийнятого за результатами тієї ж перевірки та на підставі акту № 564/23-31463230 від 25 червня 2009 року.

Однак, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Таким чином, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації юридичної особи та подальше анулювання її Свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з Єдиного державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Разом з тим, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання таких товарів з метою їх використання в межах власної господарської діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарно-матеріальних цінностей або в разі, якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не звернули увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів у ПП «ТКК «ЮНІРОН» та ТОВ «Інтер-Гравекс», на підставі яких ТОВ «ЮНА-ГРУПП» сформовано дані податкового обліку.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили зв'язок між придбанням позивачем товарів у контрагентів та його господарською діяльністю, не витребували у ТОВ «ЮНА-ГРУПП»паспортів якості нафтопродуктів, сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності.

Крім того, суди попередніх інстанцій, не дослідили факту узгодженості дій позивача з ПП «ТКК «ЮНІРОН» та ТОВ «Інтер-Гравекс»з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНА-ГРУПП» задовольнити частково.

Скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2010 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.