Ухвала

від 25.10.2012 по справі 2а-1670/4927/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/4927/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Кононенко З.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2012р. по справі № 2а-1670/4927/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвер"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвер", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.03.2012 №0005952301/284, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 31 372 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн. та №0005962301/285, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 11 408 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвер" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 26.03.2012 №0005952301/284, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 31 372 грн. (тридцять одна тисяча триста сімдесят дві гривні), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн. (одна гривня).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 26.03.2012 №0005962301/285, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 11 408 грн. (одинадцять тисяч чотириста вісім гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн. (одна гривня)

Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвер" (ідентифікаційний код 30244575) витрати зі сплати судового збору в розмірі 427,82 грн. (чотириста двадцять сім гривень вісімдесят дві копійки).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвер" (ідентифікаційний код 30244575) зареєстроване 13.11.1998р. виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, замінено свідоцтво 29.05.2008р. (свідоцтво серії А00 № 683668). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 04.06.2008р. та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100122389 від 17.06.2008 року.

В період з 24 лютого 2012 року по 01 березня 2012 року Кременчуцькою ОДПІ на підставі направлень від 23.02.2012 року №1102/001102, №1103/001103, відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ від 22.02.2012 року №837, проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Дайвер" по питанню взаємовідносин з Приватним підприємством "Анілді" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року у зв'язку з ненаданням пояснень та документального підтвердження на запит від 20.01.2012 року №2524/10.

За результатами перевірки складено акт від 07 березня 2012 року №107/23-309/30244575, яким встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 4.1.6, пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 31 372 грн., та пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статі 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 11 408 грн., в т.ч. за січень 2011 року - 8938 грн., лютий 2011 року - 2470 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення - рішення від 26.03.2012р. №0005952301/284, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 31 372 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн. та №0005962301/285, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 11 408 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду скарг позивача, рішеннями Державної податкової служби у Полтавській області від 29.05.2012р. № 1461/10/10-215 та Державної податкової служби України від 06.07.2012р. №12242/6/10-2115 скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

З огляду на викладене, для захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є неправомірними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

З 01.01.2011р. порядок обчислення і сплати податку на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Щодо визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з системного аналізу вищевказаних норм, необхідно зауважити на те, що валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 14.01.2011р. між ПП "Анілді" (Постачальник) та ТОВ "Дайвер" (Покупець) укладено договір № 20 на поставку щебеню фр.5-20 мм та мішків поліпропіленових в кількості та по ціні, вказаній у видаткових накладних.

10.01.2011р. між ПП "Анілді" (Постачальник) та ТОВ "Дайвер" (Покупець) укладено договір на поставку продукції (товарів) № 2 - паливно-мастильних матеріалів в кількості та по ціні, вказаній у видаткових накладних.

Умовами даних договорів (п.3.1) визначено, що поставка товару виконується силами продавця на підставі заявки покупця.

На виконання умов вищевказаного договору надано наступні первинні документи: заявки від 10.01.2011, від 14.01.2011, рахунки-фактури від 10.01.2011 №СФ-0000002, від 14.01.2011 №СФ-0000020, від 01.02.2011 №СФ-0000022 та видаткові накладні від 10.01.2011 №РН-0000011, від 14.01.2011 №РН-0000006, від 01.02.2011 №РН-0000014 (а.с. 49-50, 56-57, 69-70, 222-223 том 1).

На підтвердження господарських операцій з поставки зазначеного товару позивачем отримано від ПП "Анілді" податкові накладні: від 10.01.2011 року №16 на суму 22350,00 грн., в т.ч. ПДВ 3725,00 грн., від 14.01.2011 року № 8 на суму 26062,50 грн., в т.ч. ПДВ 5212,50 грн., від 01.02.2011 року № 21 на суму 12351,33 грн., в т.ч. ПДВ 2470,27 грн. (а.с. 51, 58, 71 том 1).

На підставі вищезазначених податкових накладних позивачем включено до складу податкового кредиту в січні 2011 року - 8937,50 грн., лютому 2011 року - 2470,27 грн.

На підтвердження якості бензину А-80 ПП "Анілді" надано позивачу паспорт №4 від 10.01.2011 на бензин автомобільний А-80, виданий ПАТ Транснаціональною фінансово-промисловою нафтовою компанією "Укртатнафта" (а.с.6 том 2).

Щодо умов поставки в ході судового розгляду встановлено, що фактична поставка за домовленістю сторін здійснювалась автотранспортом постачальника на склад ТОВ "Дайвер" за адресою: м. Кременчук, проїзд Галузевий, 70, що належить позивачу на підставі договору дарування нежитлових приміщень від 30.01.2006р. (а.с. 35 том 1). На кожен факт поставки товару позивачу надано постачальником товарно-транспортні накладні від 14.01.2011 №14/01-1, №14/01-2, №14/01-3, №14/01-4, №14/01-5, №14/01-6, №14/01-7, №14/01-8, №14/01-9, №14/01-10, від 01.02.2011 №1/02-1, №1/02-2, №1/02-3, №1/02-4 (а.с. 59-68, 72-75 том 1), витрати на доставку ніс постачальник.

Згідно пояснень представника позивача товар отримувався безпосередньо директором ТОВ "Дайвер" Пархоменком М.Г. згідно довіреностей на отримання ТМЦ, зареєстрованих у Книзі реєстрації довіреностей (витяг на а.с. 199 -200 том 1).

Відповідно до наказу від 10.01.2011р. №10/01/11-1 у 2011 році відповідальною особою на складі виробничої бази товариства стосовно прийняття та відпуск товарно-матеріальних цінностей, паливно-мастильних матеріалів для господарських потреб товариства, складання матеріальних звітів та передачі їх у належному виді в бухгалтерію товариства призначено ОСОБА_2 (а.с. 225 том 1).

Товар в повному обсязі оприбуткований на складі позивача, що підтверджується даними оборотно-сальдових відомостей, прибутковими ордерами №1/0301 від 10.01.2011, №1/0201 від 14.01.2011, №1/0102 від 01.02.2011, картками складського обліку №10/01-1, №14/01-1, №14/01-2, №1/02-1, №1/02-2, витягами із журналів обліку вантажів, що надійшли у січні та лютому 2011 року (а.с. 196-198, а.с. 226-239 том 1), а операції по його поставці в повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку позивача.

При цьому, придбаний у ПП "Анілді" бензин А-80 зберігався позивачем в залізній цистерні, яка придбана ТОВ "Дайвер" у січні 2006 року, введена в експлуатацію на підставі акту приймання-передачі основних засобів (форма №ОЗ-1) в січні 2006р., присвоєний №00027 та відображена в обігово-сальдовій відомості (а.с. 180-195 том 1).

Оплата за поставлений товар проведена позивачем в повному обсязі з розрахункового рахунку згідно платіжних доручень № 208 від 10.02.2011, № 2204 від 15.02.2011, № 2203 від 15.02.2011, № 2202 від 15.02.2011, списання коштів з розрахункових рахунків підтверджується завіреними банківськими виписками (а.с. 76-81 том 1).

Щодо подальшого використання придбаного позивачем товару, в ході судового розгляду встановлено, що придбаний товар було використано під час виконання договорів підряду від 15.09.2010р. №Г04-2010/100907027 та №Г03-2010/100907028, укладених між позивачем та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" з виконання робіт по капітальному ремонту підводних переходів. Факт реалізації підтверджується долученими до матеріалів справи: копіями вказаних договорів, актами приймання виконаних будівельних робіт, локальними кошторисами, дефектними актами, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, лімітно-забірними картками, матеріальним звітом підприємства, звітами витрат основних матеріалів, інвентарними картками обліку основних засобів, договорами оренди транспортних засобів, свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу, наказами про закріплення водія за автотранспортом підприємства, подорожніми листами, актом списання бензину (т.1 а.с. 52, 82-97, 151-179, 240-249, т.2 а.с. 1-5, 7-10).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платників ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Дайвер".

Навпаки, згідно довідки з ЄДРПОУ серії АБ № 492430, виданої Управлінням статистики у м. Кременчуці 27.02.2012, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 42.91 - будівництво водних споруд, 23.99 - виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у, 43.99 - інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у, 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 42.21 - будівництво трубопроводів.

Для здійснення вказаних видів діяльності підприємство має відповідні ліцензії та дозволи: 1) ліцензія серії АВ № 514325, видана 25.10.2010 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області строком дії з 25.05.2010 по 25.05.2015 для провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком); 2) ліцензія серії АВ № 388426, видана 01.07.2008 Державною службою геодезії, картографії та кадастру строком дії з 10.05.2006 по 09.05.2011 на виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт; 3) дозвіл на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки № 1708.10.30-45.21.3 строком дії з 02.06.2010 по 02.06.2015, виданий 02.06.2010 Державним комітетом України з промислової небезпеки, охорони праці та гірничого нагляду.

В апеляційній скарзі Кременчуцька ОДПІ посилається на Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях, затверджену Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155.

В абзаці першому та четвертому ст. 1 даної Інструкції зазначено: «Ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Проте, як вбачається з довідки з ЄДРПОУ серії АБ № 492430, до переліку зареєстрованих видів економічної діяльності позивача не входять «закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів», у зв'язку з чим вимоги, визначені в Інструкції, не є обов'язковими для ТОВ «Дайвер», а тому посилання відповідача на дану Інструкцію є безпідставними.

Слід зазначити, що на момент укладення договору, його виконання та видачі податкових накладних, ПП "Анілді" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Дайвер" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ПП "Анілді", взаємопов'язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП "Анілді" і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що висновок податкового органу про порушення підприємством позивача приписів податкового законодавства вмотивований посиланням на акт перевірки ПП "Анілді" № 3653/15-322/36007739 від 03.06.2011 року.

Проте, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Незнаходження контрагента за юридичною адресою, відсутність у нього трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування покупцем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.04.2012р. № 13687568 запис про відсутність юридичної особи ПП "Анілді" було внесено до ЄДР 21.09.2011р., тобто після завершення господарських операцій з позивачем. Проте, 22.02.2012 року до ЄДР було внесено запис № 1 585 106 0004 006399 про підтвердження відомостей про юридичну особу, в т.ч. інформацію про її місцезнаходження, а саме: м. Кременчук, Автозаводський район, вул. Красіна, б. 21, кв. 98.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит та на формування валових витрат. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

З огляду на викладене, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п. 4.1.6, пункту 4.1 статті 4, п.п. 5.2.1 пункту 5.2, п.п. 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статі 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2012р. по справі № 2а-1670/4927/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)П'янова Я.В. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.