Ухвала

від 23.10.2012 по справі 2а-1670/3159/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/3159/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2012р. по справі № 2а-1670/3159/12

за позовом Приватного підприємства "Салік Груп"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області Державної податкової служби третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвестсервіс"

про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне підприємство "Салік Груп", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив:

- визнати протиправними дії щодо проведення позапланової перевірки, за результатами якої складено акт від 23 грудня 2011 року №8666/23-209/35869191;

- визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2012 року №0001172301/202, №0001182301/203;

- визнати протиправними дії відповідача зі складання акта від 23 грудня 2011 року №8666/23-209/35869191 в частині визначення завищення ПП "Салік Груп" доходів та витрат на суму 1 282 830 грн. та завищення податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 256 566 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвестсервіс" (код ЄДРПОУ 32860594).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 року адміністративний позов Приватного підприємства "Салік Груп" - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 25 січня 2012 року №0001172301/202.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 25 січня 2012 року №0001182301/203.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Салік Груп" (код ЄДРПОУ 35869191) витрати зі сплати судового збору в сумі 220 грн. 01 коп. (двісті двадцять гривень одна копійка).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, відповідач, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п.п. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 9, ч. 1 ст. 86, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Оскільки відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенню позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що приватне підприємство "Салік Груп" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 35869191; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ з 24 квітня 2008 року та відповідно до свідоцтва №100120190 є платником податку на додану вартість з 06 червня 2008 року (т. І, а.с. 140-142).

Як свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля будівельними матеріалами (51.53.2), посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами (51.13.0), інші види оптової торгівлі (51.90.0), технічне обслуговування та ремонт автомобілів (50.20.0), роздрібна торгівля автомобілями (50.10.2), оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям (50.30.1) (т. І, а.с. 92).

Фахівцями Кременчуцької ОДПІ в період з 09 грудня 2011 року по 16 грудня 2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Салік Груп" щодо взаємовідносин з ТОВ "Будінвестсервіс" за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року у зв'язку з наданням неповної відповіді на запит Кременчуцької ОДПІ від 11 листопада 2011 року №43936/10/23-315.

За результатами перевірки складено акт від 23 грудня 2011 року №8666/23-209/35869191 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток за 2010 рік загалом в сумі 9 934 грн.;

- підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження позивачем ПДВ за березень-грудень 2010 рік на загальну суму 7 667 грн.

На підставі даних висновків Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 25 січня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001172301/202, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток загалом в розмірі 12 417 грн. 50 коп. (в т.ч. 9 934 грн. - основний платіж, 2 483 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 45-46);

- №0001182301/203, яким ПП "Салік Груп" збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 9 583 грн. 75 коп. (в т.ч., 7 667 грн. - основний платіж, 1 916 грн. 75 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 47-48)

Крім того, в Акті перевірки контролюючий орган стверджує про завищення суб'єктом господарювання валових доходів та валових витрат на загальну суму 1 282 830 грн., завищення податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту загалом в сумі 256 566 грн.

Не погодившись з доводами контролюючого органу та прийнятими останнім рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх правомірності та обґрунтованості, дійшовши висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 2 ст. 19 Конституції України, а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97), чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пунктом 1.32 статті 1 вказаного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.09.2009 року між ТОВ "Будінвествервіс" ( Постачальник) та ПП "Салік груп" укладено договір поставки № 14, згідно умов якого, постачальник приймає на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених даним Договором, систематично передавати у власність Покупця щебінь гранітний, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором прийняти й оплатити продукцію.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, придбання послуг з перевезення вантажів ПП "Салік Груп" пов'язує з необхідністю перевалки щебенево-гранітної продукції з місця доставки таких товарів до місця їх відправлення (т. ІІІ, а.с. 37-38, 63-64).

На виконання умов зазначеного договору поставки від 01 вересня 2009 року № 14 позивач протягом 2010 року здійснив придбання у ТОВ "Будінвестсервіс" щебеню та гранвідсіву (т. І, а.с. 139).

У відповідноті до п.4.2 договору постачальник має право самостійно здійснити поставку продукції покупцю, згідно із зазначених ним реквізитів. У такому випадку витрати на транспортування продукції оплачуються постачальником до станції призначення з поверненням покупцем витрат, пов"язаних з перевезенням продукції. Оплата здійснюється у відповідності до п.п. 5.3 договору.

Поставка даних товарно-матеріальних цінностей здійснювалася з Крюківського та Редутського кар'єроуправлінь ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України".

За результатами здійснення вищевказаних господарських операцій ТОВ "Будінвестсервіс" на адресу ПП "Салік Груп" виписано податкові накладні від 30 березня 2010 року №85 (т. І, а.с. 70), від 16 липня 2010 року №385 (т. ІІІ, а.с. 6), від 17 серпня 2010 року №466 (т. ІІІ, а.с. 9), від 18 серпня 2010 року №469 (т. ІІІ, а.с. 12), від 25 серпня 2010 року №470 (т. ІІІ, а.с. 15), від 10 вересня 2010 року №473 (т. ІІІ, а.с. 18), від 21 вересня 2010 року №512 (т. ІІІ, а.с. 21), від 24 вересня 2010 року №533 (т. ІІІ, а.с. 24), від 30 вересня 2010 року №537 (т. ІІІ, а.с. 27), від 27 жовтня 2010 року №577 (т. ІІІ, а.с. 30), від 10 листопада 2010 року №610 (т. ІІІ, а.с. 33), від 16 листопада 2010 року №613 (т. ІІІ, а.с. 36), від 19 листопада 2010 року №618 (т. І, а.с. 74).

Дані податкові накладні позивачем включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за відповідні звітні періоди (т. І, а.с. 123-130).

Оплату наданих ТОВ "Будінвестсервіс" автопослуг позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок першого, що підтверджується випискою КВ ПАТ "УкрСоцбанк" по рахунку №26000720001000 за період з 01 квітня 2009 року по 19 червня 2012 року (т. ІІ, а.с. 104-111).

В подальшому, придбані товари (щебінь, гранвідсів) ПП "Салік Груп", відповідно до умов договору поставки від 14 січня 2009 року №8, (т. ІІ, а.с. 78-79) реалізувало контрагентам, в тому числі ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів Астор", що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями первинних документів (т. ІІ, а.с. 80-103). При цьому, з метою своєчасної поставки товарів Покупцю ПП "Салік Груп" придбавалися послуги з перевезення вантажів у ТОВ "Будінвестсервіс".

Зі змісту спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців судом встановлено, що одним із основних видів діяльності ТОВ "Будінвестсервіс" за КВЕД є діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0) (т. І, а.с. 100).

Отже, колегія суддів погожується з висновками суду першої інстанції, щовиконання спірних господарських операцій узгоджується з основним видом господарської діяльності позивача та його контрагента, а також відповідає меті та змісту діяльності даних суб'єктів господарювання.

На підтвердження реальності надання ТОВ "Будінвестсервіс" послуг з перевезення вантажів (автопослуг) позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії актів приймання виконаних робіт, рахунків та товарно-транспортних накладних (т. І, а.с. 56-73; т. ІІ, а.с. 147; т. ІІІ, а.с. 4-5, 7-8, 10-11, 13-14, 16-17, 19-20, 22-23, 25-26, 28-29, 31-32, 34-35).

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято посилання контролюючого органу на складення актів приймання виконаних робіт з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки в них не зазначено, яким чином здійснювалося перевезення вантажів (вид транспорту, марка машини, номер машини, ПІБ водія, кількість вантажу, місце доставки), оскільки сам по собі акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) лише підтверджує факт надання однією стороною певної послуги та відсутність з боку іншої сторони зауважень щодо якості такої послуги. Конкретизована інформація про вид та кількість послуг, місце їх виконання тощо, міститься, зокрема, у товарно-транспортних накладних, копії яких позивачем надано до матеріалів справи.

Колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договору поставки первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, а податкові накладні - вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за договором поставки від 01 вересня 2009 року № 14 у червні 2011 року, встановлено факт понесення позивачем витрат на придбання у ТОВ "Будінвестсервіс" автопослуг у загальному розмірі 38 337 грн. 64 коп. та сплати в ціні таких послуг податку на додану вартість в розмірі 7 667 грн. 51 коп.

При цьому, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом не ставилось під сумнів ні право - та дієздатність позивача і його контрагента, ні правильність оформлення податкових накладних. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Будінвестсервіс" на момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних анульовано не було.

Безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту податковий орган обґрунтовує неможливістю проведення планової документальної перевірки ТОВ "Будінвестсервіс", у зв'язку з втратою товариством бухгалтерських документів та податкової звітності. А відтак, контролюючий орган вважає, що відсутність у контрагента позивача інформації про фактичні обставини здійснення фінансово-господарських операцій не дає можливості підтвердити зв'язок таких операцій з господарською діяльністю підприємства.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень від 25 січня 2012 року №0001172301/202 та №0001182301/203 належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення - рішення від 25 січня 2012 року №0001172301/202 та №0001182301/203, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання таких рішень протиправними та їх скасування є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі, в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2012р. по справі № 2а-1670/3159/12 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.