Рішення

від 31.10.2012 по справі 24/306-34/355-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/306-34/355-2012 31.10.12 За позовом Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло"

до 1) Приватного підприємства "Купава"

2) Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна"

про стягнення 34 986,06 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Гайова О.В., представник за довіреністю;

від відповідача-1 -Кізік А.М., представник за довіреністю;

від відповідача-2 -Петренко Р.О., представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" звернулося до Господарського суду м. Києва, з позовною заявою до Приватного підприємства "Купава", Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" про стягнення 34 986,06 грн.

Предметом даного спору є стягнення зі страховика матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження в ДТП електроопори та іншого обладнання електромережі зовнішнього освітлення, що є комунальною власністю територіальної громади м. Києва та обліковується на балансі КП електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" та була встановлена по Гостомельському шосе, поблизу КПП 507.

На обґрунтування розрахунку розміру завданої шкоди позивач зазначив, що останнім було виконано за власний рахунок роботи по тимчасовому відновленню електроживлення в місці пошкодження електромережі зовнішнього освітлення. Вартість робіт відповідно до зведеного кошторисного розрахунку станом на 05.06.2008 року складає 16 015,45 грн. Однак, для відновлення нормального функціонування електромережі зовнішнього освітлення в Святошинському районі м. Києва по Гостомельському шосе, поблизу КПП 507, необхідно провести ремонт відповідно до зведеного кошторисного розрахунку станом на 23.03.2011 року вартість якого складає 18 970,61 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.11.2011 позов задоволено частково, вирішено стягнути з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" на користь Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення міста Києва "Київміськсвітло" збитки у сумі 16 015,45 грн. витрати по сплаті державного мита в сумі 160, 15 грн. та 106,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення збитків в розмірі 18 970,61 грн. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012, рішення Господарського суду м. Києва залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2012 рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 16015,45 грн. збитків з передачею справи на новий розгляд в цій частині позову до Господарського суду м. Києва.

Розпорядженням керівника апарату від 07.08.2012 №04-1/785 призначено повторний автоматичний розподіл справи №24/306 за результатами чого справу №24/306 передано для подальшого розгляду судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 10.08.2012 прийнято справу до свого провадження та присвоєно їй номер №24/306-34/355-2012, розгляд справи призначено на 05.09.2012.

Ухвалою суду від 05.09.2012 розгляд справи відкладено на 26.09.2012, зобов'язано позивача надати суду докази на підтвердження різниці між вартістю відповідного об'єкта до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою суду від 26.09.2012 розгляд справи відкладено на 10.10.2012, повторно зобов'язано позивача надати суду докази на підтвердження різниці між вартістю відповідного об'єкта до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва у зв'язку із тим, що суддя Сташків Р.Б. перебував на лікарняному з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №24/306-34/355-2012 на розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою суду від 10.10.2012 справу №24/306-34/355-2012 прийнято до провадження суддею Мудрим С.М., розгляд справи було призначено на 31.10.2012.

Розпорядженням голови Господарського суду м. Києва у зв'язку із виходом судді Сташківа Р.Б. з лікарняного з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №24/306-34/355-2012 на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 22.10.2012 справу №24/306-34/355-2012 прийнято до свого провадження суддею Сташківим Р.Б.

У судовому засіданні 31.10.2012 представник позивача надав суду пояснення та повідомив, що витребувані судом докази надати не може, на уточнюючи запитання суду щодо можливості призначення експертизи з метою визначення розміру збитків позивач вказав на те, що проведення експертизи буде недоречним, оскільки пошкоджена електроопора відсутня.

Також позивач зазначив, що оскільки електромережі зовнішнього освітлення передаються на баланс підприємства позивача по кожній конкретній вулиці, таким чином одиницею бухгалтерського обліку є мережа зовнішнього освітлення певної вулиці з її відповідною балансовою вартістю, а не кожна конкретна опора чи інше обладнання мережі, що унеможливлює подання позивачем на виконання вимог статті 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»доказів різниці між вартістю відповідного об'єкта до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши обставини та докази, на необхідність дослідження яких вказав Вищий господарський суд України у постанові від 31.07.2012, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.06.2008 в Святошинському районі м. Києва по Гостомельському шосе, поблизу КПП 507 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "МАЗ", державний номер АА0869ВК під керуванням водія Приватного підприємства "Купава" -Дейнека П.С., що підтверджується довідкою УДАІ в м. Києві від 08.05.2009 № 3288.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва по справі № 3-19241/2008 від 10 червня 2008 року Дейнеку П.С. притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено електроопору та інше обладнання електромережі зовнішнього освітлення, що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та обліковується на балансі комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення міста Києва "Київміськсвітло".

Відповідальність водія Дейнека П.С. застрахована у ЗАТ «АСК «Інго Україна», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «АСК «Інго Україна»відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3364367 від 18.09.2007.

Відповідно до статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивачем було виконано за власний рахунок роботи по тимчасовому відновленню електроживлення в місці пошкодження електромережі зовнішнього освітлення. Вартість робіт відповідно до зведеного кошторисного розрахунку станом на 05.06.2008 складає 16 015,45 грн.

Відповідно до частини 1 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби б її право не було порушене (упущена вигода).

У постанові Вищий господарський суд України від 31.07.2012 вказав на те, що судами попередніх інстанції помилково не застосовано положення статті 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»шкода, пов'язана з пошкодженням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей чи їх фізичним знищенням, - це різниця між вартістю відповідного об'єкта до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, для визначення розміру збитків в силу статті 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»необхідно визначити різницю між вартістю відповідного об'єкта до та після дорожньо-транспортної пригоди.

На виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 31.07.2012, які є обов'язкові до виконання у даній справі та враховуючи положення статті 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»господарським судом м. Києва були витребувані докази на підтвердження різниці між вартістю відповідного об'єкта до та після ДТП.

Витребуванні докази позивачем надані не були.

Відповідно до абзацу 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані зберегти транспортний засіб чи пошкоджене майно в такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

З наданих пояснень позивача вбачається, що проведення експертизи буде недоречним, оскільки станом на момент вирішення справи пошкоджена електроопора відсутня, а доказів на підтвердження різниці між вартістю відповідного об'єкта до та після ДТП позивачем не надано.

Відтак, суд у визначеному законом порядку не може визначити оцінену вартість пошкодженого майна позивача (електроопори) до та після ДТП по Гостомельському шосе, поблизу КПП 507.

Позивачем же в порушення вимог статті 33 ГПК України не доведено суду розміру збитків позивача, що позбавляє суд можливості, в порядку п. 22.1 ст. 22, ст. 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначити межі відповідальності відповідача-2.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, за недоведеністю позивачем розміру збитків, суд дійшов висновку про відмову в позові щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" 16015,45 грн. збитків.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати пов'язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" 16015,45 грн. збитків у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.11.2012

Суддя Р.Б. Сташків