Постанова

від 29.10.2012 по справі 5011-1/5542-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2012 № 5011-1/5542-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: Гінько І.В. - директор;

Бойко О.О. - представник, дов. б/н від 02.04.2011;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Інституту філософії імені Г.С.Сковороди Національної академії наук України

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2012

у справі № 5011-1/5542-2012 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Інституту філософії імені Г.С.Сковороди Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтек"

про стягнення 74 453,07 грн. та виселення.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судових засіданнях 19.09.2012 та 22.10.2012 розгляд апеляційної скарги відкладався на 22.10.2012. та 29.10.2012, відповідно.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2012 у справі № 5011-1/5542-2012 позов задоволено частково, стягненню підлягає з відповідача на користь позивача 5 761,15 грн. заборгованості та судові витрати, в іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що мінімальний п'ятирічний термін дії договорів оренди державного та комунального майна є встановленим в силу імперативних приписів п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 № 1759, що свідчить про конституційний обов'язок сторін дотримуватись приписів цього Закону; як вбачається із матеріалів справи та пояснень представників сторін, розрахунки комунальних платежів сторонами не погоджувались та в якості додатків не укладались; відповідно до умов договору розрахунок комунальних послуг земельного податку зазначається у додатках до договору, дані додатки не складались та сторонами не підписувались, разом із тим, відповідач визнав обґрунтованою вартість послуг за користування стаціонарним зв'язком та інтернетом на суму 5 761,15 грн.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2012 у справі № 5011-1/5542-2012 скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що 24.05.2012 позивач у порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про зміну підстав позову, однак, судом першої інстанції не прийнято рішення за результатами розгляду заяви, чим порушено права позивача.

На думку скаржника, судом першої інстанції не вірно була надана оцінка відшкодуванню земельного податку, оскільки відшкодування земельного податку є цивільно-правовими відносинами, тому регулюються договором оренди та передбачено ст. 797 ЦК України.

Скаржник зазначає, що на прохання відповідача рахунки на відшкодування комунальних платежів надавались кожного місяця особисто, оскільки сторони знаходились в одному приміщенні і це було зручніше для обох сторін.

На вимогу суду позивачем було надано рахунки Укртелекому за кожний місяць користування телефоном за період з січня 2009р. по червень 2010р., однак, судом першої інстанції неправильно було стягнуто суму 5 761,15 грн., оскільки вона набагато більша.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем встановлена рішенням суду № 11/145 від 12.08.2010, яке вступило в законну силу, тому є наявними обставини для розірвання договору оренди № 4 від 05.01.2009 та виселення з орендованого приміщення з підстав невиконання обов'язків по сплаті орендної плати.

Як стверджує скаржник, його доводи про застосування ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" судом були залишені поза увагою.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скаржника, посилаючись, зокрема, на те, що заява скаржника про зміну підстав позову від 24.05.2012 не містить належних та допустимих правових та фактичних підстав для її задоволення; на положення листа Державної податкової інспекції № 3074110106-030 від 06.07.2012, відповідно до яких під час укладення договору оренди будівлі, споруди (їх частини), нежитлового приміщення (його частини) у будинку за домовленістю сторін до складу орендної плати може бути віднесено плату за користування земельною ділянкою; те, що сторони не узгодили між собою наступні документи і не вчинили конклюдентні дії, передбачені договором: орендар не надав орендарю, а останній не сплатив за весь час дії договору жодного розрахунку відшкодування податку на землю, як це передбачено ч.2 п.3.1 договору оренди; орендодавець не надав орендарю розмір відшкодування податку на землю та розшифровку до нього за перший місяць дії договору оренди, як це передбачено ч.3 п.3.1 договору оренди; сторони не підписали (не уклали) між собою додатки до договору оренди, де наведені розрахунки комунальних платежів, експлуатаційних та інших витрат, земельного податку за перший місяць оренди або договір про сплату земельного податку, як це передбачено п.11.1 договору оренди.

У письмовому запереченні скаржника на відзив відповідача, скаржник, зокрема, зазначає про направлення відповідачу пропозицій про розірвання договору оренди 06.10.2009 та 09.12.2009; про встановлення в рішенні Господарського суду міста Києва повідомлення позивачем відповідача про припинення подальших орендних відносин, таким чином, укладений договір оренди № 4 є припиненим з 01.01.2012, з такою позицією погодилась і апеляційна інстанція, про що зазначено у постанові від 08.12.2010.

До зазначеного письмового заперечення на відзив позивачем додано документи, які відповідно до ст. 101 ГПК України приймаються судом апеляційної інстанції, як такі, що подані у зв'язку із доводами відзиву на апеляційну скаргу.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмове заперечення на відзив, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до суду першої інстанції позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню комунальних платежів та податку на землю у розмірі 74 453,07 грн.; виселення відповідача з орендованого приміщення за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4 та стягнення судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 у справі № 35/11 позов задоволено частково; виселено відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 238,9 кв.м, яке знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4; стягнуто з відповідача на користь позивача 11 700,51 грн. заборгованості та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 у справі № 35/11 рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 у справі № 35/11 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2012 у справі № 35/11 рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 у справі № 35/11 в частині виселення відповідача та стягнення заборгованості скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2012 у справі № 35/11 встановлено, що мінімальний п'ятирічний термін дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" № 1759-VI від 15.12.2009 (до 30.12.2009 року), в тому числі договору оренди нерухомого майна № 4 від 05.01.2009, є встановленим в силу імперативних приписів п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 № 1759, що свідчить про конституційний обов'язок сторін дотримуватись приписів цього Закону; надані позивачем рахунки-фактури за 2009-2010 рік та акти відшкодування за комунальні послуги за 2009-2010 рік на загальну суму 69 779,35 грн. не є належними доказами на підтвердження існування у відповідача заборгованості з оплати вартості наданих комунальних послуг, оскільки містять перелік послуг, які сторонами не погоджувався у порядку, встановленому договором (стаття 11), і їх надання не доведено.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою суду першої інстанції від 28.04.2012 у справі № 5011-1/5542-2012 розгляд справи призначено на 25.05.2012.

24.05.2012 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про зміну підстав позову, у якій змінено підставу позову в частині виселення відповідача з нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, на наступну: обов'язок по сплаті орендної плати передбачений п.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", наявність заборгованості відповідача перед позивачем встановлено рішенням суду № 11/145 від 12.08.2010, яке вступило в законну силу, таким чином є доведеним факт існування заборгованості орендаря, відтак є наявними обставини для розірвання договору оренди № 4 від 05.01.2009 з підстав невиконання орендарем обов'язків по сплаті орендної плати.

В ст. 22 ГПК України встановлено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вказано позивачем у заяві про зміну підстав позову, ним змінюється підстава позову в частині позовної вимоги про виселення відповідача з нежитлового приміщення на наступну: розірвання договору оренди № 4 від 05.01.2009, у зв'язку з невиконанням орендарем обов'язків по сплаті орендної плати.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Оскільки заява позивачем подана до початку розгляду господарським судом справи по суті, зазначена заява про зміну підстави позову підлягає прийняттю судом.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.01.2009 між сторонами укладено договір оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України, згідно з п.1.1 якого позивач, за договором орендодавець, передає, а відповідач, за договором орендар, приймає в строкове платне користування в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України нерухоме державне майно площею 238,9 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, підвал, 1 поверх.

В п.3.1 договору оренди № 4 сторони погодили умову про розмір орендної плати та умову про те, що крім орендної плати відповідач сплачує позивачу по розрахунках позивача: відшкодування комунальних платежів; відшкодування податку на землю; витрати на утримання будинку та прилеглої території; інші витрати у розмірі, встановленому погодженим сторонами розрахунком з подальшою зміною сум відповідно до змін діючих цін і тарифів та фактичного споживання енергоносіїв; розмір додаткових платежів, пов'язаних з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, з надаванням послуг, зі сплатою податків, та ін. розраховується позивачем пропорційно площам, які займає відповідач, кількості працюючих, з урахуванням електроприладів відповідача та надається відповідачу за перший місяць оренди при укладанні договору з розшифровкою і письмовою вказівкою, що в подальшому така сума буде змінюватись в залежності від фактичних витрат та змін тарифів.

Сторонами складено акт прийому передачі в користування відповідачу орендованої загальної площі 238,9 кв.м з 31.12.2008.

Згідно із позовною заявою та доданими до неї копіями рахунків-фактур, вказана позивачем заборгованість по відшкодуванню комунальних платежів та податку на землю в розмірі 74 453,07 грн. складається із сум відшкодування платежів згідно із рахунками-фактурами №№ 6, 37, 56, 76, 101, 127, 171, 191, 212, 231, 263, 304, 326, 12, 57, 100 за період з січня 2009р. по травень 2010р. - за наповнення мережною водою, водопостачання, утримання будинку, охоронні послуги, вивіз сміття, дезинфекцію, послуги зв'язку, інтернет-послуги, ліфти, підготовку до опалювального сезону (рах № 171), теплопостачання; згідно із рахунком-фактурою № 22 від 08.02.2010 - відшкодування податку на землю.

Також до матеріалів справи надані акти відшкодувань, які підписані лише позивачем, докази підписання цих актів відповідачем відсутні.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем було надано відповідачу за перший місяць оренди розмір додаткових платежів, пов'язаних з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, з надаванням послуг, зі сплатою податків та іншого, з розшифровкою, як це передбачено у пункті 3.1 договору № 4.

Також відповідно до п.11.1 договору № 4 є невід'ємною частиною цього договору і його складовою частиною розрахунок комунальних платежів, експлуатаційних та інших витрат, земельного податку за перший місяць оренди (або перелік таких платежів з зазначенням, що сплата здійснюється за діючими тарифами та за показниками лічильників, або договір про сплату комунальних платежів, земельного податку та експлуатаційних витрат).

Однак, в матеріалах справи відсутній такий додаток до договору № 4.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач неодноразово звертався до позивача з проханнями визначити розміри комунальних платежів, експлуатаційних та інших витрат, про що свідчать листи відповідача, адресовані позивачу, від 24.02.2009 № 1-90224, від 30.06.2009 № 3-90630, від 02.04.2010 № 2-100402.

Проте, як вже зазначалось, умови пунктів 3.1 та 11.1 договору оренди № 4 не були виконані.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, оскільки позивачем матеріалами справи не доведено надання відповідачу розрахунку додаткових платежів, пов'язаних з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, з надаванням послуг, зі сплатою податків та іншого, розрахованого відповідно до умов п.3.1 договору оренди № 4 та наявності такого розрахунку, а також наявності вищезазначеного додатку до договору оренди № 4, як це передбачено пунктом 11.1 цього договору, то позивачем не доведено матеріалами справи того, що відповідач має обов'язок, згідно із договором оренди № 4, сплатити позивачу грошові кошти у рахунок відшкодування комунальних платежів та податку за землю в розмірах, вказаних позивачем у вищезгаданих рахунках-фактурах.

Разом із тим, у відзиві від 01.09.2011 (а.с. 55 та а.с. 98, 99, 2т.) відповідач визнав наявність заборгованості за користування стаціонарним зв'язком та інтернетом на суму 5 761,15 грн. та вказав, що шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 01.09.2011, це зобов'язання було припинено.

Враховуючи ту обставину, що матеріали справи не підтверджують наявність підстав для припинення зобов'язання відповідача сплатити суму 5 761,15 грн. за користування стаціонарним зв'язком та інтернетом, в матеріалах справи наявні докази надсилання позивачем відповідачу рахунків-фактур на відшкодування сплат, в тому числі за послуги зв'язку та інтернету, апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову частково, у частині позовних вимог про стягнення 5 761,15 грн. заборгованості.

Статтею 27 Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна" із змінами, встановлено, що, зокрема, у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

Відповідно до ч.3 ст. 26 зазначеного Закону договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що договір оренди № 4 розірвано за погодженням сторін, також немає доказів того, що зазначений договір розірвано за рішенням суду.

Позивач у заяві про зміну підстав позову посилається на рішення суду від 12.08.2010 у справі № 11/145.

Однак, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2010 у справі № 11/145 позов про стягнення 192 365,18 грн. задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 89 555,97 грн., пені у розмірі 5 868,77 грн. та судові витрати, в іншій частині позову відмовлено; у справі № 11/145 не було заявлено позовних вимог про розірвання договору оренди № 4 та зазначеним рішенням не було розірвано цей договір оренди.

Посилання позивача на доведення факту існування заборгованості орендаря та наявності підстав для розірвання договору оренди № 4, є безпідставним у заяві про зміну підстав позову, оскільки, як встановлено в ст. 26 вищезазначеного Закону, договір оренди може бути розірваним або за погодженням сторін або за рішенням суду.

Позивач у заяві про зміну підстав позову посилається на положення ст. 651 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.10.3 договору оренди № 4 зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін.

В п.п. 10.5, 10.6 договору оренди № 4 передбачені випадки припинення чинності цього договору та дострокового розірвання. Зокрема, в п.10.5 договору оренди № 4 передбачено, що чинність цього договору припиняється достроково за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством, а також у випадку порушення однією із сторін зобов'язань за цим договором, у тому числі несплати орендних платежів в сумі за два місяці; попередження про розірвання договору за ініціативи однієї із сторін повинно бути надано іншій стороні не пізніше як за місяць.

Як вже зазначалось, докази наявності згоди сторін на розірвання договору оренди або рішення суду про розірвання цього договору, відсутні.

Також згідно із ч.3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки матеріалами справи не підтверджено розірвання договору оренди № 4 від 05.01.2009, відсутні підстави для задоволення позову у частині вимог про виселення відповідача.

Доводи апеляційної скарги не є такими, що надають підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, враховуючи викладене та наступні обставини.

Статтею 104 ГПК України передбачено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Разом із тим, та обставина, що судом першої інстанції не розглянуто заяву позивача про зміну підстав позову, в частині позовних вимог про виселення, не вплинула на правильність висновків суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню частково, у частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 5 761,15 грн., тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.

Договором оренди № 4 передбачено відшкодування орендарем податку на землю, проте всупереч умовам пунктів 3.1 та 11.1 цього договору, позивачем не підтверджено розмір відшкодування відповідачем зазначеного податку, а відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Так само не доведено наявність заборгованості у конкретному розмірі, більшому від суми 5 761,15 грн.

Твердження скаржника про наявність підстав для розірвання договору оренди № 4, які встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 12.08.2010 у справі № 11/145, не стосуються обставин даної справи № 5011-1/5542-2012, у якій немає такого предмету спору, як розірвання договору.

Та обставина, що відповідачу направлялись або вручались пропозиції про розірвання договору оренди № 4, не свідчить про факт розірвання цього договору, оскільки, як вже зазначалось, договір оренди може бути розірваний або за згодою сторін або за рішенням суду.

Посилання на встановлення рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2010 у справі № 11/145 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 факту припинення договору оренди № 4 є безпідставним, оскільки у постанові Вищого господарського суду України від 18.04.2012 у справі № 35/11 вказано, що всупереч положенням ст. 35 ГПК України суди помилково надали преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнивши факти, встановлені судом, з їх юридичною оцінкою.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для скасування або зміни рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2012 у справі № 5011-1/5542-2012 залишити без змін, а скаргу Інституту філософії імені Г.С.Сковороди Національної академії наук України без задоволення.

2. Справу № 5011-1/5542-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.