Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а/0470/10404/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/10404/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Петранцові О.Ю.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Старостенка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової служби у Дніпропетровській області про скасування наказу та поновлення роботі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової служби у Дніпропетровській області з позовними вимогами про:

- скасування наказу Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області №47-0 від 31 січня 2012 року про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області;

- поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову зазначено, що наказ Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області №47-0 від 31 січня 2012 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки такий наказ постановлено під час перебування позивача у відпустці, з наказом позивача ознайомлено не було.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надав письмові заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень зазначено, що зазначені в адміністративному позові обставини не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у продовж більше двох місяців ОСОБА_3, будучи персонально попередженою про наступне вивільнення та неодноразово запрошеною уповноваженими особами управління персоналу для вирішення питання про продовження державної служби (працевлаштування) в результаті реорганізації установи, так і не з'явилася до облДПА, тому, оскаржуваний наказ винесено правомірно з урахуванням вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ДПА у Дніпропетровській області, на підставі Указу Президента України від 09.12.2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», постанови Кабінету Міністрів України від 25.09.2011 року №981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», наказів Державної податкової служби України від 21.10.2011 року №82 «Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби», від 27.10.2011 року №93 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів ДПС і тимчасової типової структури ДПС в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі»та наказу ДПА у Дніпропетровській області від 22.11.2011 року №266 «Про введення в дію тимчасової структури ДПС у Дніпропетровській області», було здійснено комплекс заходів щодо реорганізації ДПА у Дніпропетровській області - юридичної особи публічного права та призначення, переведення, звільнення її працівників згідно з проведеними змінами в організаційній структурі ДПС у Дніпропетровській області відповідно до чинного законодавства України. 02.11.2011 року було затверджено склад комісії з проведення реорганізації ДПА у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 01291749), яку очолив голова комісії ОСОБА_4.

Після затвердження Головою ДПС України тимчасової структури ДПС у Дніпропетровській області, починаючи з 22.11.2011 року з метою дотримання вимог загального законодавства про працю та зокрема вимог статей 32, 49-2 Кодексу законів про працю України було розпочато процедуру персонального попередження всіх працівників про наступне вивільнення їх у зв'язку з реорганізацією ДПА у Дніпропетровській області, скороченням штатної чисельності та про зміну істотних умов праці, зокрема, зміну штатної структури, зміну функції структурних підрозділів та зміну назв посад, кваліфікаційних вимог щодо їх зайняття, розміру посадових окладів.

При цьому, в ДПА у Дніпропетровській області з метою дотримання вищенаведених норм КЗпП України, протягом строку попередження працівників (упродовж не менше двох місяців) продовжував діяти раніше затверджений головою ДПА України штатний розпис, згідно з яким та згідно з наказом ДПА у Дніпропетровській області від 12.10.2011 року №234-в ОСОБА_3, яка перебувала на посаді начальника відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, з 12.10.2011 року відповідно до своєї заяви та норм частини 3 статті 18 Закону України «Про відпустки»перебувала у відпустці для догляду за дитиною (онуком) до досягнення нею трьох років шести місяців.

В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що ОСОБА_3 була проінформована стільниковим зв'язком про необхідність прибуття до облДПА для ознайомлення з письмовим попередженням про наступне вивільнення згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією ДПА у Дніпропетровській області та скороченням її штатної чисельності 22 та 23 листопада 2011 року, про що складено відповідні акти. У зв'язку із неодноразовим неприбуттям позивачки їй було направлено письмове попередження про наступне вивільнення поштою, проте, конверт повернувся до податкової адміністрації у зв'язку із неврученням.

Судом було відмовлено у клопотанні відповідача про виклик свідка, яким були складені зазначені акти, оскільки в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії таких актів.

Наказом ДПА у Дніпропетровській області від 31.01.2012 року №47-о «Про звільнення ОСОБА_3.»згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України та на підставі протоколу засідання комітету первинної профспілкової організації ДПА у Дніпропетровській області за №4, припинено державну службу та звільнено з 31.01.2012 року начальника відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у Дніпропетровській області ОСОБА_3

Крім того, в обґрунтування заперечень зазначено, що даний наказ уповноваженими особами облДПА було доведено до ОСОБА_3 31.01.2012 року по телефону, про що складено відповідний акт від 31.01.2012 року та листами облДПА від 31.01.2012 року №2981/10/05-216 та від 01.02.2012 року №26/10/04-305, що повернулися 07.03.2012 року до облДПА у зв'язку із неврученням.

Позивач зазначає, що про своє звільнення вона дізналась з листа Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 28 березня 2012 року за вих. №5605/Г/04-017, яке було направлено у зв'язку із поданням нею заяви про отримання довідки про знаходження у відпустці.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивача було звільнено на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Відповідно до статті 179 Кодексу законів про працю України за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

Згідно пунктів 17, 19 Постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується . При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поповнюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Представником відповідача у судовому засіданні підтверджено, що письмових попереджень, письмових пропозицій щодо переведення на іншу посаду позивачка не отримувала, трудова книжка позивачці не направлялась.

Судом не беруться до уваги твердження відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки належних доказів про повідомлення у день звільнення не надано, як було встановлено в судовому засіданні, про звільнення позивач дізналась з листа від 28 березня 2012 року.

Відповідач повідомив, що юридична особа Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області на теперішній час не існує з 1 лютого 2012 року.

Суд не приймає до уваги у якості доказу довідку про відсутність посади, оскільки вона свідчить про відсутність відповідної посади у штатному розписі Державної податкової служби у Дніпропетровській області, а не у Державній податковій адміністрації у Дніпропетровській області.

Крім того, суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо повідомлення про вивільнення та звільнення телефоном, оскільки свідчення позивача у судовому засіданні підтверджують, що таке повідомлення не відбувалось.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіривши оскаржуваний наказ згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про його невідповідність вимогам чинного законодавства, оскільки ОСОБА_3 не була повідомлена про вивільнення належним чином, та на час звільнення перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати наказ Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області №47-0 від 31 січня 2012 року про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.

Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 15 жовтня 2012 року.

.

Суддя В.В. Кальник