Постанова

від 07.11.2012 по справі 1570/5387/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/5387/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - Богачов А.Б. (по довіреності)

представник відповідача - Шолар О.Ю. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВТК»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001652200 від 29.08.2012 року,

В С Т А Н О В И В :

З позовом до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «СВТК»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001652200 від 29.08.2012 року.

В судовому засіданні 02.11.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001652200 від 29.08.2012 року зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими. Податкове повідомлення -рішення №0001652200 від 29.08.2012 року підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважає, що воно винесено незаконно, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві (а.с.3-6).

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, пояснивши, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірним з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.97-102). Також зазначив, що перевірка проведена відповідно до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

На підставі наказу начальника ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС від 06.08.2012р. № 275 (а.с.103) та відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.78.2 ст. 78., ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) проведена позапланова невиїзна перевірка TOB «СВТК»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків приватним підприємством «Орвіл-Трейдінг». код за ЄДРПОУ 36921440, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2010р. по 30.09.2010р.

Направлення №26 від 08.08.2012 (а.с.104) та копію наказу №275 від 06.08.2012 вручено 08.08.2012 року під розписку головному бухгалтеру TOB «СВТК»Богачевій М.В. (а.с.105). Вказане сторонами не заперечується.

За результатами перевірки складено акт від 14 серпня 2012 р. за № 1426/22-0302/01/31886276. Перевіркою встановлено, що ТОВ «СВТК»документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «Орвіл-Трейдінг»у вересні 2010 року на суму 181440 грн., у тому числі ПДВ -30240 грн., що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за вересень 2010 року у розмірі 30240 грн., внаслідок порушення TOB «СВТК»п.п.а. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (а.с.8-13).

На підставі зазначеного акту перевірки, податковою службою винесено податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2012 року №0001652200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37800,0 грн. (за основним платежем - 30240 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7560 грн.) (а.с.7).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "СВТК" оскаржило його у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про його протиправність та задоволення позовних вимог TOB "СВТК" з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем за результатами перевірки прийнятий Акт №1426/22-0302/01/31886276 від 14 серпня 2012 року , але з висновками цього Акту посадові особи позивача були не згодні. Таким чином, обставини зазначені у акті перевірки не є підтвердженими, а тому згідно з положеннями ч.2 ст.71 КАС України всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи.

Як зазначено представником позивача, TOB «СВТК» під час перевірки були надані співробітникам податкової інспекції документи бухгалтерського обліку з питань постачання приватним підприємством «Орвіл-Трейдінг» у вересні 2010 році вентиляційного обладнання, а саме: рахунок № 1791/5 від 17.09. 2010 р. на суму 181440, 00 грн., у тому числі ПДВ на суму 30 240,00 грн., видаткова накладна від 17.09. 2010 р. на суму 181440, 00 грн., у тому числі ПДВ на суму 30 240,00 грн., податкова накладна № 2828 від 17.09. 2010 р. на суму 181440, 00 грн., у тому числі ПДВ на суму 30 240,00 грн., обігово-сальдова відомість по рахунку № 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками»за період з 01.01. 2010 р. по 31.03.2012 р.; обігово-сальдова відомість по рахунку № 15.21 «Придбання (виготовлення) основних фондів»за серпень 2012 р.; картки рахунку 15.21 «Придбання (виготовлення) основних фондів» за період з 01.09.2010 р. по 08.08 2012 р.; виписка із журналу реєстрації довіреностей; виписки із банку (а.с.34-48).

Судом також встановлено, та не спростовується в самому акті перевірки, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування товарів, отриманих від контрагента. При цьому всі господарські операції з контрагентом відображено в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та на виконання Договору, сторонами була належним чином оформлена податкова накладна (а.с.36).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості. Позивачем також надані фотознімки придбаного та встановленого обладнання.

Таким чином, згідно з вказаними документами бухгалтерського обліку та фотофіксацією, суд дійшов висновку, що TOB «СВТК»дійсно фактично придбала у приватного підприємства «Орвіл-Трейдінг»у вересні 2010 року вентиляційне обладнання на суму 181440, 00 грн. (вентилятори та канальний кондиціонер), які було оприбутковано TOB «СВТК»у вересні 2010 року.

Фактичну сплату товару (вентиляційне обладнання) підтверджено довідкою АБ «Південний»від 23.10.2012 року (а.с.108) та роз друком руху грошових коштів на р/р позивача в кореспонденції з р\р ПП «Орвіл-Трейдінг»за період з 17.09.2010 року по 25.11.2010 року (а.с.109).

Крім того, наявність вентиляторів та канального кондиціонера, придбаних у ПП «Орвіл-Трейдінг»підтверджується візуально, про що вказано в акті перевірки (а.с.106-107).

Разом з тим, державна податкова інспекція у акті перевірки прийшла до висновку про те, що TOB «СВТК» не мало правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими ПП «Орвіл-Трейдінг» за результатами господарської операції з питань постачання у вересні 2010 році вентиляційного обладнання, зіславшись на постанову про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, яка порушена відносно директора ПП «Орвіл-Трейдінг»та невстановлених осіб за фактом створення фіктивного підприємства (а.с.62-73), а також на висновок почеркознавчій експертизі, проведеної в ході досудового слідства (а.с.74-93).

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Суд вважає зазначити, що відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. Чинне законодавство України також не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Крім того, рішення Верховного суду України узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Зазначене знайшло своє відображення у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, Постанові Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами»наголошено, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Фактичне використання у своїй господарській діяльності придбаних позивачем товарів щодо подальшого їх використання (подальша реалізація), зокрема підтверджується наданими позивачем фактами використання придбаної продукції у своєї господарської діяльності. Як пояснив представник позивача, товариство здійснює виробництво слабоалкогольних виробів, тому придбало і використовує вентиляційне обладнання для виробничих цілей, що підтверджено бухгалтерськими документами банківськими виписками та фотознімками обладнання.

Таким чином, на думку суду, обставини одержання економічного ефекту, за наслідками придбання товарів не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

З огляду на вищенаведене, суд вважає помилковим та необґрунтованим твердження державної податкової служби викладене в акті перевірки, що «враховуючи дані, викладені у постанові про порушення кримінальної справи, висновку судово-почеркознавчої експертизі, встановлено неможливість фактичного постачання ПП «Орвіл-Трейдінг»вентиляційного обладнання, а саме вентиляторів та канального кондиціонера».

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не проаналізовані первинні документи, надані позивачем протягом проведення перевірки, та не спростовано достовірність таких документів та відповідність їх законодавству. Наявність належним чином оформлених первинних документів, які обґрунтовують відомості, викладені у податковій накладній є підтвердженням належного ведення бухгалтерського обліку позивачем та дотримання вимог законодавства України при веденні господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську Одеської області ДПС не надано доказів правомірності та обґрунтованості зробленого висновку, викладеного в акті перевірки №1426/22-0302/01/31886276 від 14 серпня 2012 року , у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «СВТК» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби №0001652200 від 29 серпня 2012 року, яке винесено на підставі зазначеного акту перевірки.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СВТК»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби №0001652200 від 29.08.2012 року.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 07 листопада 2012 року

Суддя Бутенко А.В.

.