Постанова

від 08.11.2012 по справі 2а-11446/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2012 року 13:00 № 2а-11446/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мікролайф-Центр» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 09.08.2012р., за участю:

позивача - Носков О.В.

відповідач -Бабич О.І., Гаджиев Р.Ф.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 8 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікролайф-Центр»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) з урахуванням уточнених позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2012р. №0004132208/0, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання на загальну суму 44 297грн., в частині донарахування ПДВ в розмірі 35 056грн. в тому числі штрафні санкції -7 011грн. та №0004142208, яким нараховано грошове зобов'язання у розмірі 1 148 950грн., в частині донарахування податку на прибуток в сумі 919 024грн., в тому числі штрафні санкції в розмірі 229 926грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані в частині податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті необґрунтовано.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що при винесенні податкових повідомлень-рішень відповідачем дотримані норми чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікролайф-Центр»за результатами якої 26.07.2012р. складено акт №5134/22-817/32103858 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.10 п. 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 922 579грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 245 518грн., 4 квартал 2010 року в сумі 677 061грн.; п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.179, п.п. 14.1.181 п. 14.1 статті 14, п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187, п. 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 35 302грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 17 260грн., вересень 2010 року -10 758грн., березень 2010 року -7 257грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 09.08.2012р. прийняті податкові повідомлення -рішення №0004132208/0, яким за порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.179, п.п. 14.1.181 п. 14.1 статті 14, п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187, п. 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на суму 44 297грн., в тому числі 35 302грн. -основний платіж та 8 995грн. -штрафні санкції та №0004142208, яким за порушення п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.10 п. 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 153 394грн., в тому числі -922 579грн. -основний платіж та 230 815грн. -штрафні санкції.

Позивач частково погоджується з оскаржуваними повідомленнями -рішеннями, а саме: №0004132208/0 в сумі 9 241грн., в тому числі штрафні санкції -1 984грн. (оплачено частково по рішенню, що підтверджується платіжним дорученням №106 від 16.08.2012р. на суму 7 257грн., в тому числі штрафні санкції 1 984грн. (платіжне доручення №107 від 16.08.2012р.); №0004142208 в сумі 4 444грн., в ому числі штрафні санкції -889грн. Сплатили по рішенню частково в сумі 3 555грн. (платіжне доручення №103 від 15.08.2012р. в тому числі штрафні санкції 889грн. -платіжне доручення №104 від 15.08.2012р.).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом з Акту перевірки вбачається, що ТОВ „Мікролайф-Центр" до складу валових витрат віднесено витрати, не підтверджені первинними документами, а саме: витрати на придбання товарів (тонометрів, грілок, цифрових термометрів, глюкометрів, ланцетів, бандажів та інші), отримані від ТОВ «Мікролайф-Україна»(ЄДРПОУ 31384594) - на загальну суму 2 631 683грн. в тому числі ПДВ 438 613,83грн. та від ТОВ «Гамма-Медіка»(ЄДРПОУ 30443475) - на загальну суму 1 072 459,10грн. в тому числі ПДВ 268 114,78грн.

Згідно даних реєстрів формування валових витрат в податковому обліку за III квартал 2010 року та IV квартал 2010 року, банківських виписок, відповідно до наданих документів, ТОВ „Мікролайф-Центр" включало до складу витрат Товариства витрати на придбання медичних товарів (відповідно до ст.139 Податкового кодексу України), які були надані ТОВ «Мікролайф-Україна»(ЄДРПОУ 31384594) на загальну суму 2 603 637,62грн. та ТОВ «Гамма-Медіка» (ЄДРПОУ 30443475) на загальну суму 1 072 459,10грн.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України від „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В ході перевірки на порушення вимог ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податковим органом встановлено відсутність оригіналів видаткових накладних, які б підтверджували отримання товарів.

Отже, для підтвердження включення до складу валових витрат Товариства витрати на придбання медичних товарів необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання медичних товарів від іншої особи; документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334-94/ВР зі змінами та доповненнями, під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР із змінами і доповненнями, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до абзацу четвертого п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем надані докази, які на його думку підтверджують правомірність віднесення коштів до валових витрат за перевіряємий період.

Проте, суд зазначає, що більшість документів не мали ініціалів особи, що уповноважена їх підписувати, а мали тільки печатку контрагента позивача.

В розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу п.2.4 Положення первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складається документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Водночас, документи, складені позивачем та його контрагентами не можуть бути визнані первинними, оскільки вони не мають законодавчо встановлених обов'язкових реквізитів, а саме: прізвище та посада особи, що підписала документ від імені контрагента, а тому вони не можуть підтвердити здійснення господарської операції, та свідчить про відсутність у позивача права на податковий кредит.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у справах №К-45472/09 (ухвала від 25.10.2010р.) та №К-24085/07 (ухвала від 15.07.2010р.).

Крім того, судом встановлено, що ТОВ „Мікролайф-Центр" віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні на медичні товари, виписані ТОВ «Мікролайф-Україна»(ЄДРПОУ 31384594) на загальну суму 28 045,38грн., у тому числі за серпень 2010 року на суму 17 260,08грн. та за вересень 2010 року на суму 10 785,30грн., що відповідає пропорційному відношенню між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями.

Згідно до пп. 7.4.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 22.05.97р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п.п.139.1.6 п.п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями)" у разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу;").

Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В ході перевірки на порушення вимог ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податковим органом встановлено відсутність оригіналів видаткових накладних, які могли б бути підставою для включення до податкового кредиту ТОВ „Мікролайф-Центр" сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним ТОВ «Мікролайф-Україна»(ЄДРПОУ 31384594) на суму 28 045,38грн.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", «не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

В судовому засіданні в якості свідка допитаний директор ТОВ «Гамма-Медіка»ОСОБА_4, який пояснив, що у підприємства відсутні всі первинні документи, оскільки вони були викрадені.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 09.08.2012р. №0004132208/0 та №0004142208, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікролайф-Центр»вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Мікролайф-Центр»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 12.11.2012р.

Суддя В.В. Амельохін