Ухвала

від 19.12.2012 по справі 2а-11446/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11446/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Блажієвській А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікролайф-Центр»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Мікролайф-Центр»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС України про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2012 року № 0004132208/0, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання на загальну суму 44 297грн., в частині донарахування ПДВ в розмірі 35056 грн. в тому числі штрафні санкції - 7011грн. та № 0004142208, яким нараховано грошове зобов'язання у розмірі 1148950 грн., в частині донарахування податку на прибуток в сумі 919024грн., в тому числі штрафні санкції в розмірі 229 926грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Мікролайф-Центр»подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з чим апеляційна інстанція погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.202 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.10 п. 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 922 579грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 245 518грн., 4 квартал 2010 року в сумі 677 061грн.; пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.179, пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14, п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187, п. 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 35 302грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 17 260грн., вересень 2010 року - 10 758грн., березень 2010 року - 7 257грн.

Наведені обставини послужили підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Судом першої інстанції зазначено, що позивач частково погоджується з оскаржуваними повідомленнями - рішеннями, а саме: № 0004132208/0 в сумі 9241грн., в тому числі штрафні санкції -1984 грн. (оплачено частково по рішенню, що підтверджується платіжним дорученням № 106 від 16.08.2012 року на суму 7 257 грн., в тому числі штрафні санкції 1984 грн. (платіжне доручення №107 від 16.08.2012р.); №0004142208 в сумі 4 444грн., в тому числі штрафні санкції -889 грн. сплатили по рішенню частково в сумі 3555грн. (платіжне доручення №103 від 15.08.2012р. в тому числі штрафні санкції 889 грн. - платіжне доручення №104 від 15.08.2012р.).

З матеріалів справи слідує, що ТОВ «Мікролайф-Центр»до складу валових витрат віднесли витрати, не підтверджені первинними документами, а саме: витрати на придбання товарів (тонометрів, грілок, цифрових термометрів, глюкометрів, ланцетів,бандажів та інші), отримані від ТОВ «Мікролайф-Україна»на загальну суму 2631683 грн. в тому числі ПДВ 438 613,83грн. та від ТОВ «Гамма-Медіка»на загальну суму 1072459,10грн. в тому числі ПДВ 268 114,78грн., а також згідно даних реєстрів формування валових витрат в податковому обліку за III квартал 2010 року та IV квартал 2010 року, банківських виписок, відповідно до наданих документів, позивач включв до складу витрат товариства витрати на придбання медичних товарів (відповідно до ст. 139 ПК України), які були надані ТОВ «Мікролайф-Україна»на загальну суму 2603637,62 грн. та ТОВ «Гамма-Медіка»на загальну суму 1072459,10грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки податковим органом встановлено відсутність оригіналів видаткових накладних, які б підтверджували отримання товарів.

Статтею 9 Закону України від «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій .

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам .

За п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Виходячи з положень абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.2.4 Положення первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити як: назва підприємства, установи від імені яких складається документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Колегія суддів повністю погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, що документи, складені позивачем та його контрагентами не можуть бути визнані первинними документами, оформленими належним чином, оскільки вони не мають законодавчо встановлених обов'язкових реквізитів, а саме не зазначено прізвища та посади особи, що підписала документ від імені контрагента, а , отже, не можуть підтвердити здійснення господарської операції та свідчать про відсутність у позивача права на податковий кредит.

Аналогічна правова позиція зазначена в ухвалах Вищого адміністративного суду України № К-45472/09 від 25.10.2010 року та №К-24085/07 від 15.07.2010 року.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, які мають значення для вирішення справи, а саме неправомірно не взято до уваги той факт, що первинні документи були викрадені, а, отже, перевірка повинна бути перенесена і мав надаватися час для відновлення втрачених документів. Колегія суддів не може погодитися з таким посиланням позивача, оскільки законом чітко передбачено, що для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні належним чином оформленні первинні документи (Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Законом також встановлено (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»), що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірності своїх дій щодо дотримання порядку та процедури винесення податкової вимоги та повідомлення .

За таких обставин Окружним адміністративним судом м. Києва зроблено правильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікролайф-Центр»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 21.12.2012 року.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Ісаєнко Ю.А.