Постанова

від 06.11.2012 по справі 5008/240/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Справа № 5008/240/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу Солочинської сільської ради на постановувід 20.08.2012 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі№5008/240/2012 господарського суду Закарпатської області за позовомдочірнього підприємства "Санаторій "Квітка Полонини" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" доСолочинської сільської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача: Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів Києва" провизнання недійсним рішення Солочинської сільської ради від 27.12.2011 р. за участю представників:

позивача: Олійника Р.Б., дов. від 24.12.2010 №82;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: Данілова С.О., дов. від 17.05.2012 б/н;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 28.05.2012 (суддя В. Кривка), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 (судді Р. Марко, С.Бойко, Т. Бонк) позов задоволено, визнано недійсним рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області "Про встановлення земельного сервітуту між Солочинською сільською радою та підприємством ЦСТРІ м. Києва" від 27.12.2011 року. Стягнуто із Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, с. Солочин Свалявський район, буд.241 "А" (код ЄДРПОУ 25445006) на користь дочірнього підприємства "Санаторій Квітка Полонини" закритого акціонерного товариства лікувально -оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", с. Солочин Свалявський район (код ЄДРПОУ 02649791) суму 1 073 (Одна тисяча сімдесят три) грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями Солочинська сільська рада -відповідач у справі -звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 28.05.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2012, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вважає, що судами, при прийнятті рішень не враховано приписи ст.ст. 13,143,144 Конституції України, ст. 12 ЗК України, ст. 204 ЦК України.

До Вищого господарського суду надійшов відзив дочірнього підприємства "Санаторій "Квітка Полонини" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" -позивача у справі, - в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

31.12.04 між ДП "Санаторій Квітка Полонини" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (Орендар) та Солочинською сільською радою (Орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 12-13), до якого було внесено зміни та доповнення (а.с. 14-15).

Відповідно до умов договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну діяльну загальною площею 5,3447 га (53 447 кв.м.) терміном на 30 років, що знаходиться на території Солочинської сільської ради: с. Солочин, вул. Без назви, 1"а" для обслуговування санаторію "Квітка Полонини" та очисних споруд.

Враховуючи внесені зміни, договором обумовлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5 008 518,37 грн. (п. 5). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 відсотків від грошової нормативної оцінки за використання земельної ділянки, що на день посвідчення договору складає 150 255,60 грн. в рік, або 12 521,30 в місяць. (п. 9). Даний договір був укладений строком на 30 років з дня його державної реєстрації.

На орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

Також, сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється лише у письмовій формі та за взаємною згодою сторін (п.п. 26, 33 Договору).

Пунктом 30 договору встановлено, що орендар має право: приступати до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору та передачі земельної ділянки згідно акту прийому-передачі; самостійно визначати напрямки своєї господарської діяльності відповідно до призначення земельної ділянки та умов договору; одержувати продукцію та доходи; витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування; усуненню перешкод у користуванні нею; відшкодування збитків, заподіяних земельній ділянці громадянами та юридичними особами, включати орендодавця; проектувати та будувати нові об'єкти на земельній ділянці після отримання відповідного дозволу в установленому законом порядку; надавати в суборенду земельну ділянку чи її частину на свій розсуд, але з дотриманням умов даного договору.

Між Дочірнім підприємством "Санаторій Квітка Полонини" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (Орендар) та ТОВ "Сузір'я" (Суборендар) було укладено оплатний договір суборенди зазначеної земельної ділянки, на підставі умов та положень договору оренди земельної ділянки від 31.12.2004 року. Позивач як титульний володілець та користувач гарантував суборендарю, що відносно використання земельної ділянки, яка є предметом цього договору, відсутні будь-які обмеження та обтяження, вона є вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб (п. 7.1 Договору суборенди, а.с. 63-67).

27.12.2011 Солочинською сільською радою було прийнято рішення "Про встановлення земельного сервітуту між Солочинською сільською радою та підприємством ЦСТРІ м. Києва", п. 1 якого передбачено укласти безстроковий договір постійного сервітуту (частина дороги шириною 10 м. довжиною 180 м.) між Солочинською сільською радою та підприємством ЦСТРІ м. Києва з наступною державною реєстрацією цього договору відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (а.с. 11).

Застосовуючи до спірних правовідносин норми ст. 19 Конституції України, ст.ст. 10,25,п.34 ст.36,59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 100,103 ЗК України суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення про встановлення сервітуту на спірній земельній ділянці, що передана в оренду, умов (п.п. 26, 33) договору оренди земельної ділянки від 31.12.2004 року та вимог чинного законодавства щодо обов'язкового погодження питання встановлення сервітуту з контрагентом за договором - основним орендарем.

З огляду на встановлені обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 98 ЗК України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Відповідно до ст. 408 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

В той же час ст. 100 ЗК України визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Судами встановлено, що спірна земельна ділянка, є частиною земельної ділянки переданої Солочинською сільською радою в оренду ДП "Санаторій Квітка Полонини" (договір від 31.12.2004). При цьому, в договорі від 31.12.2004 визначено, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

Також, сторонами у договорі не погоджено можливість Солочинської сільської ради встановлювати щодо орендованої земельної ділянки сервітут. Такі дії орендодавця не передбачені і нормами чинного законодавства.

Отже, враховуючи викладене вище, договір про встановлення сервітуту на спірній земельній ділянці мав би укладатися між ДП "Санаторій Квітка Полонини" та підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів Києва".

Відповідно до ст. 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

При цьому, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України).

Отже, Солочинська сільська рада своїм рішенням від 27.12.2011 встановила земельний сервітут щодо частини земельної ділянки, яке перебуває в оренді ДП "Санаторій "Квітка Полонити" без згоди останнього. Такі дії порушують права позивача щодо розпорядження наданою йому в оренду земельною ділянкою.

За таких обставин, суди обґрунтовано задовольнили позов та визнали оскаржуване розпорядження недійсним.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судами норм матеріального права, як безпідставні та необґрунтовані.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що судами повно та всебічно досліджено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, винесено обґрунтовані та законні рішення суду.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Солочинської сільської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 28.05.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 у справі №5008/240/2012 -без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун