Рішення

від 29.10.2012 по справі 5011-41/11039-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/11039-2012 29.10.12

За позовомПриватного підприємства «МОНОЛІТ» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія» Про стягнення 1 372 183,08 грн. За зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія» ДоПриватного підприємства «МОНОЛІТ» Прозобов'язання підписати акти приймання-передачі виконаних робіт Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Денисюк В.В. -дов. № б/н від 16.01.2012 року;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «МОНОЛІТ»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія» про стягнення 800 000,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Ухвалою від 15.08.2012 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.08.2012 р.

23.08.2012 р. відповідач через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд розглянув та частково задовольнив.

Представник позивача у судовому засіданні 27.08.2012 р. подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

У судовому засіданні 27.08.2012 р. судом на підставі статті 77 ГПК України було оголошено перерву до 07.09.2012 р.

07.09.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»подало зустрічну позовну заяву до Приватного підприємства «МОНОЛІТ», відповідно до якої просило суд зобов'язати Приватне підприємство «МОНОЛІТ»підписати акти приймання-передачі виконаних робіт по договору субпідряду № 1 від 20 квітня 2012 р. на суму 1 317 340,00 грн.

Ухвалою суду від 07.09.2012 р. відповідно до ст.ст. 60, 77 Господарського процесуального кодексу України прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія» для спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи відкладено на 24.09.2012 р.

24.09.2012 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) подав до відділу діловодства Господарського суду м. Києва заву про часткову зміну предмету первісного позову та про збільшення первісних позовних вимог, у відповідності до якої просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Італія»грошові кошти у розмірі 1 372 183,08 грн., яка судом була розглянута та прийнята.

Крім того, представником позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) був поданий відзив на зустрічну позовну заяву, в якому також містилося клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 24.09.2012 року судом було розглянуте та задоволене клопотання представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) про витребування доказів.

Представники сторін у даному судовому засіданні надали усні пояснення по суті спору.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази, ухвалою суду від 24.09.2012 року розгляд справи було відкладено на 15.10.2012 року.

В судовому засіданні 15.10.2012 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), а також, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд справи до 29.10.2012 р.

У судовому 29.10.2012 р. представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У даному засіданні судом була розглянута та частково задоволена, раніше подана, заява про забезпечення позову.

У судовому засіданні 29.10.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2012 р. між Приватним підприємством «МОНОЛІТ»(надалі -генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»(надалі -субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 1 (надалі -договір), відповідно до умов якого субпідрядник на основі технічного завдання у відповідності до проектної документації на об'єкт, вимог ГСН, СНиП, державних стандартів і інших нормативних актів України і локальних нормативно-правових актів Автономної Республіки Крим зобов'язується виконати комплекс робіт по будівництву об'єкта замовника і здати виконані роботи з будівництва генеральному підряднику, а генеральний підрядник зобов'язується прийняти результат виконаних робіт і оплатити їх у відповідності до умов договору.

Пунктом 1.3. договору сторони визначили, що вид, характер, етапи, об'єми, строки виконання і вартість окремих видів робіт в межах даного договору визначаються у додаткових договорах до цього договору, які є невід'ємними його частинами.

23.04.2012 р. між Приватним підприємством «МОНОЛІТ»(генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»(субпідрядник) було укладено додаткову угоду № 1 до договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р., відповідно до пункту 1 якої субпідрядник зобов'язався виконати будівельні роботи у спальних корпусах 5.1-5.4 перелік яких зазначено в Додатку № 1 до даної додаткової угоди.

Пунктом 2.1 додаткової угоди № 1 до договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р. встановлено, що субпідрядник має розпочати виконання робіт не пізніше трьох наступних днів з моменту отримання у повному обсязі авансового платежу.

На виконання умов додаткової угоди № 1 згідно рахунку-фактури № СФ-0000005 від 23.04.2012 р. Приватне підприємство «Моноліт»перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»472 183,08 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3084 і № 3087 від 24.04.2012 р.

У відповідності до п. 2.2 додаткової угоди № 1 від 23.04.2012 р., субпідрядник зобов'язаний закінчити виконання комплексу робіт по спальним корпусам 5.1-5.4 в повному об'ємі не пізніше 31 липня 2012 року у відповідності до графіку виконання робіт, який зазначений в додатку № 2 додаткової угоди № 1 до договору субпідряду.

Графіком виконання робіт встановленому в додатку № 2 до додаткової угоди № 1 від 23.04.2012 р. до договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р. зазначено, що поставка виробів по корпусам 5.1, 5.2, 5.3, 5,4 має відбутися з 20.06.2012 р. до 01.07.2012 р.; початок виконання робіт по корпусам 5.1, 5.2, 5.3, 5,4 - з 21.06.2012 р. до 02.07.2012 р.; закінчення виконання робіт - 31.07.2012 р.

Приватне підприємство «МОНОЛІТ»зазначило, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»неналежним чином виконало свої зобов'язання за додатковою угодою № 1 до договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р., оскільки було поставлено на об'єкт камінь неналежної якості.

Даний факт неналежного виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»було визнано, що підтверджується листами від 18.07.2012 р. вих. № 366.12-9, від 24.07.2012 р. вих. № 366.12-1 та від 27.06.2012 р. вих. № 366.12-4.

30.07.2012 р. Приватним підприємством «Моноліт»на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»була направлена вимога про повне та своєчасне виконання умов договору (лист вих. № 30/07/12/01).

02.08.2012 р. на адресу Приватного підприємства «Моноліт»від замовника -Товариства з обмеженою відповідальністю «РАУ»надійшов лист, в якому останній підняв питання про недобросовісність субпідрядника та необхідність залучення до виконання іншого субпідрядника.

Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «РАУ»в даному листі зазначило, що субпідрядник поставив камінь неналежної якості та з простроченням строків більше ніж на 30 днів. Крім того, зазначено, що субпідрядником без попередження було призупинено виконання монтажних робіт більше ніж на 10 робочих днів.

Пунктом 8.1 договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р. встановлено, що якщо документально буде підтверджено, що субпідрядник необґрунтовано без попередження призупинив виконання робіт на строк більше трьох робочих днів; необґрунтовано порушив строки виконання робіт більше ніж на 10 робочих днів; порушує будівельні норми і правила в процесі виконання робіт; допустив відхилення від технічного завдання і/або проектної документації, то генеральний підрядник має право розірвати договір в односторонньому порядку. При цьому сторони домовились, що даний договір вважатиметься розірваним після закінчення п'яти послідовних робочих днів з моменту отримання субпідрядника вищезгаданого повідомлення.

У зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»умов договору, Приватним підприємством «Моноліт»02.08.2012 р. на адресу субпідрядника було направлено повідомлення про розірвання договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р. і додаткової угоди № 1 до нього від 23.04.2012 р.

Дане повідомлення було отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Італія»06.08.2012 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, позивач за первісним позовом вважає, що з 11.08.2012 р. договір субпідряду № 1 від 20.04.2012 р. та додаткова угода № 1 до нього від 23.04.2012 р. є розірваними.

Пунктом 14.8 договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р. встановлено, що при розірванні/припиненні цього договору субпідрядник повертає генеральному підрядникові те, що було отримано ним для виконання зобов'язань за договором, у тому числі, проте не виключно, суми, що перевищують вартість виконаних субпідрядником і прийнятих у встановленому договором порядку генеральним підрядником робіт за договором.

Згідно з п. 9.2 договору, за перевищення кінцевого терміну виконання робіт субпідрядник сплачує генеральному підрядникові неустойку у розмірі 10 000,00 грн. за кожен день прострочення (за винятком випадків перевищення терміну виконання робіт з вини генерального підрядника).

У зв'язку з розірванням договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р. та додаткової угоди № 1 до нього від 23.04.2012 р. Приватне підприємство «Моноліт»просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Італія»472 183,08 грн., які були сплачені згідно платіжних доручень № 3084 і № 3087 від 24.04.2012 р., та 100 000,00 грн. неустойки за перевищення кінцевого терміну виконання робіт за період з 01.08.2012 р. до 10.08.2012 р.

Крім того позивачем за первісним позовом зазначено, що 15.06.2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»було виставлено Приватному підприємству «МОНОЛІТ»рахунок-фактуру № СФ-0000006 на суму 700 000,00 грн. Підставою оплати у даному рахунку значилася додаткова угода № 2 до договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р.

Приватне підприємство «МОНОЛІТ»перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»700 000,00 грн. в якості передоплати за виконання робіт на підставі рахунку-фактури № СФ-0000006 від 15.06.2012 р.

09.07.2012 р. Приватним підприємством «МОНОЛІТ»перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»100 000,00 грн. в якості передоплати за виконання робіт згідно договору 04-06 від 04.06.2012 р.

03.08.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»на адресу Приватного підприємства «МОНОЛІТ»для підписання були направлені проекти додаткової угоди № 2 до договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р., додаток № 1 до договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р., додаток № 2 до договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р. і додаток № 6 до договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р.

З боку Приватного підприємства «МОНОЛІТ»дані додаткові угоди підписані не були.

Зважаючи на те, що ні додаткова угода № 2 до договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р., ні договір 04-06 від 04.06.2012 р., які зазначені у платіжних дорученнях №№ 3285, 3286, 3287 від 15.06.2012 р. та № 3369 від 09.07.2012 р. як підстава для оплати, укладені між сторонами не були, то Приватне підприємство «МОНОЛІТ»звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»листами від 24.07.2012 р. та 31.07.2012 р. з вимогою повернути безпідставно отримані ним грошові кошти у розмірі 800 000,00 грн.

У зв'язку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія» грошові кошти повернені не були, Приватне підприємство «МОНОЛІТ»просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»безпідставно набуті грошові у розмірі 800 000,00 грн.

Таким чином, загальний розмір позовних вимог Приватного підприємства «Моноліт»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія» становить 1 372 183,08 грн.

Зустрічні позовні вимоги ТОВ «Торговий дім Італія»ґрунтуються на тому, що на виконання умов додаткової угоди № 1 до договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»були виконані будівельні роботи на загальну суму 1 317 340,00 грн., у зв'язку з чим на адресу Приватного підприємства «МОНОЛІТ»було направлено для підписання акти звірки взаєморозрахунків та акти приймання-передачі виконаних робіт.

Проте, відповідач за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) відмовився від підписання актів приймання-передачі виконаних робіт, у зв'язку з цим позивач за зустрічним позовом звернувся до Господарського суду м. Києва з вимогою зобов'язати Приватне підприємство «МОНОЛІТ»підписати акти приймання-передачі виконаних робіт по договору субпідряду № 1 від 20 квітня 2012 року на суму 1 317 340,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вимоги Приватного підприємства «МОНОЛІТ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»про стягнення 1 372 183,08 грн. задовольняє повністю, а у зустрічних позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»про зобов'язання підписати акти приймання-передачі виконаних робіт відмовляє повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що 20.04.2012 р. між Приватним підприємством «МОНОЛІТ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»було укладено договір субпідряду № 1.

23.04.2012 р. між даними сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р. в якій сторонами були погоджені перелік, вартість та строки виконання робіт.

У відповідності до п. 2.2 даної додаткової угоди № 1, субпідрядник зобов'язаний був закінчити виконання комплексу робіт по спальним корпусам 5.1-5.4 в повному об'ємі не пізніше 31 липня 2012 року у відповідності до графіку виконання робіт, який зазначений в додатку № 2 додаткової угоди № 1 до договору субпідряду.

Графіком виконання робіт встановленому в додатку № 2 до додаткової угоди № 1 від 23.04.2012 р. до договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р. зазначено, що поставка виробів по корпусам 5.1, 5.2, 5.3, 5,4 - з 20.06.2012 р. до 01.07.2012 р.; початок виконання робіт по корпусам 5.1, 5.2, 5.3, 5,4 - з 21.06.2012 р. до 02.07.2012 р.; закінчення виконання робіт - 31.07.2012 р.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що субпідрядник свої зобов'язання за договором субпідряду № 1 від 20.04.2012 р. та додатковою угодою № 1 від 23.04.2012 р. належним чином не виконав, про що свідчать листи генерального підрядника та замовника від 18.07.2012 р. вих. № 366.12-9, від 24.07.2012 р. вих. № 366.12-1 та від 27.06.2012 р. вих. № 366.12-4, які містяться в матеріалах справи.

У зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»умов договору, Приватним підприємством «Моноліт»02.08.2012 р. на адресу субпідрядника було направлено повідомлення про розірвання договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р. і додаткової угоди № 1 до нього від 23.04.2012 р.

Дане повідомлення було отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Італія»06.08.2012 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Статтею 615 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною 3 статті 622 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови кредитора від договору (стаття 615 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

У зв'язку з надісланням зазначеного листа, зобов'язання за договором субпідряду № 1 від 20.04.2012 р. та додатковою угодою № 1 до нього від 23.04.2012 р. є припиненими.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій. Положення цієї статті застосовуються також до вимог, зокрема повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Пунктом 14.8 договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р. встановлено, що при розірванні/припиненні цього договору субпідрядник повертає генеральному підрядникові те, що було отримано ним для виконання зобов'язань за договором, у тому числі, проте не виключно, суми, що перевищують вартість виконаних субпідрядником і прийнятих у встановленому договором порядку генеральним підрядником робіт за договором.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що грошові кошти у розмірі 472 183,08 грн. мають бути сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Італія»на користь Приватного підприємства «Моноліт»на підставі п. 14.8 договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р. та відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського

Згідно з п. 9.2 договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р., за перевищення кінцевого терміну виконання робіт субпідрядник сплачує генеральному підрядникові неустойку у розмірі 10 000,00 грн. за кожен день прострочення (за винятком випадків перевищення терміну виконання робіт з вини генерального підрядника).

Оскільки судом було встановлено, що субпідрядником було допущено прострочення виконання зобов'язань за договором субпідряду № 1 від 20.04.2012 р., то господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 100 000,00 грн. штрафу підлягають задоволенню повністю відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Стосовно позовних вимог про стягнення 800 000,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, то судом зазначається наступне.

15.06.2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»було виставлено Приватному підприємству «МОНОЛІТ»рахунок фактуру № СФ-0000006 на суму 700 000,00 грн. Підставою для оплати у даному рахунку значиться додаткова угода № 2 до договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р.

15.06.2012 р. Приватне підприємство «МОНОЛІТ»перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»700 000,00 грн. в якості передоплати за виконання робіт на підставі рахунку-фактури № СФ-0000006 від 15.06.2012 р.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»проекти додаткової угоди № 2 до договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р. на адресу Приватного підприємства «МОНОЛІТ»були направлені лише 03.08.2012 р., тобто значно пізніше ніж перераховані на його виконання грошові кошти у розмірі 700 000,00 грн.

Оскільки на момент перерахування Приватним підприємством «МОНОЛІТ»грошових коштів на підставі рахунку-фактури № СФ-0000006 від 15.06.2012 р. та в подальшому додаткова угода № 2 до договору субпідряду № 1 між сторонами укладена не була, то підстави для перерахування грошових коштів у сумі 700 000,00 грн. були відсутні, внаслідок чого останні перебувають у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»без належних на те правових підстав.

Крім того, судом встановлено, що 09.07.2012 р. Приватним підприємством «МОНОЛІТ»перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»100 000,00 грн. в якості передоплати за виконання робіт згідно договору 04-06 від 04.06.2012 р.

Як зазначає відповідач, листом вих. № 31/07/12/01 від 31.07.2012 р. Приватне підприємство «МОНОЛІТ»просило ТОВ «Торговий дім Італія», зарахувати грошові кошти у розмірі 80 000,00 грн., які були сплачені ним як передоплата за роботи згідно договору № 04-06 від 04.06.2012 р., в рахунок оплати за дозамовлення каменю.

Разом з тим, незважаючи на ухвали суду, відповідач не надав оригіналу листа № 31/07/12/01 від 31.07.2012 р. про наявність якого позивачем заперечується та не довів факт існування договору № 04-06 від 04.06.2012 р., у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. перебувають у ТОВ «Торговий дім Італія»без належних на те правових підстав.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій. Положення цієї статті застосовуються також до вимог, зокрема повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Пунктом 6 Указу Президента від 16.03.1995 № 227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Зважаючи на встановленні факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «МОНОЛІТ»підлягають задоволенню повністю.

Стосовно зустрічних позовних вимог, то суд відмовляє у їх задоволенні з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 20.04.2012 р. між Приватним підприємством «МОНОЛІТ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»було укладено договір субпідряду № 1, предметом якого є оплатне виконання позивачем за зустрічним позовом в комплексу робіт по будівництву об'єкта замовника.

За своєю правовою природою вищевказаний договір є договором підряду.

Так, в силу ч. 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Спір за зустрічним позовом виник у зв'язку з відмовою відповідача за зустрічним позовом підписати акти приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до ч.1 ст. 1, ч.1 ст. 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Порушення своїх прав та необхідність їх захисту, особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами.

Згідно з частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.

Згідно зі статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання ; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Крім того, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначеними правовими нормами не передбаченого такого способу захисту права та інтересу, як зобов'язання підписати акти приймання-передачі виконаних робіт.

Суд зазначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна опиратись на підставу позову.

Предмет позову повинен кореспондуватись із способами захисту.

Заявлена позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) вимога, суперечить способам захисту, які визначені чинним законодавством, а невиконання дій яку просить сторона через суд зобов'язати, може виступати лише однією з підстав для позову про захист порушеного права у передбачений законом спосіб.

Отже, позовні вимоги як зобов'язання ПП «МОНОЛІТ»підписати акти приймання-передачі виконаних робіт по договору субпідряду № 1 від 20 квітня 2012 року на суму 1 317 340,00 грн., суперечать способам захисту цивільних прав та інтересів, оскільки такі вимоги не призводять до поновлення порушеного права і не можуть бути самостійним предметом позову.

Викладена правова позиція знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 № 10/732, у п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009, № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», у п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року»і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року».

Крім того, судом зазначається, що згідно ст. 844 Цивільного кодексу України (яка є загальною нормою, що регулює підрядні відносини), ціна у договорі підряду визначається у кошторисі, який може бути приблизним або твердим. При цьому, кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 23.04.2012 р. до договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р. вартість робіт по даній додатковій угоді встановлена на рівні 566 115,38 грн.

Оскільки сторонами була погоджена тверда вартість робіт по додатковій угоді № 1 від 23.04.2012 р. до договору субпідряду № 1 від 20.04.2012 р., то остаточна вартість робіт не мала перевищувати розміру, який затверджений сторонами.

Таким чином у будь-якому випадку позовна вимога про зобов'язання Приватного підприємства «МОНОЛІТ»підписати акти приймання передачі виконаних робіт по договору субпідряду № 1 від 20 квітня 2012 року на суму 1 317 340,00 грн. виконаних робіт не може бути задоволена.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Італія»(місцезнаходження: 03067, м. Київ, вул. Гарматна, 8, код ЄДРПОУ 36655537) на користь Приватного підприємства «МОНОЛІТ»(місцезнаходження: 65014, м. Одеса, Лідерсовський б-р, 19/21, код ЄДРПОУ 30445708) 1 272 183 (один мільйон двісті сімдесят дві тисячі сто вісімдесят три) грн. 08 коп. безпідставно отриманих грошових коштів, 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. штрафу та 27 443 (двадцять сім тисяч чотириста сорок три) грн. 66 коп. судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

05.11.2012 року

Суддя О.М. Спичак