Рішення

від 06.11.2012 по справі 5010/1257/2012-17/84

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 р. Справа № 5010/1257/2012-17/84

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Семчук Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", вул. Кременецька 38, м. Луцьк, Волинська область, 43010;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Авто-Бан", вул. Миру 29, с. Томашівці, Калуський район, Івано-Франківська область, 77327;

про стягнення 200617 грн. 53 коп., з яких 181511 грн. 92 коп. основного боргу, 3009 грн. пені, 9075 грн. 60 коп. штрафу, 7021 грн. 01 коп. 35% річних;

за участю представників сторін:

Від позивача: Олексюк В. В. - представник, (довіреність №43 від 10.01.12);

Від відповідача: Багрій В. В. - представник, (довіреність №б/н від 17.10.12).

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Авто-Бан" про стягнення 200617 грн. 53 коп.

При підготовці позовної заяви позивачем було допущено помилку при зазначенні в прохальній частині позовної заяви розміру позовних вимог (а саме пені, річних відсотків). Внаслідок вказаного складові суми ціни позову заявленої до стягнення не відповідали вказаній сумі в прохальній частині позову. З огляду на положення ст. 55 ГПК України та на підставі заяви позивача (вх. № 6954/2012-свх від 23.10.12), судом визначено ціну позову, що становить 200617 грн. 53 коп., з яких 181511 грн. 92 коп. основного боргу, 3009 грн. пені, 9075 грн. 60 коп. штрафу, 7021 грн. 01 коп. 35% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, подав суду заяву (вх. № 7301/2012-свх від 06.11.12), якою повідомив про часткову сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 29260 грн., після звернення позивача з позовом до суду.

Сторонами проведено зрівняння суми боргу за договором № С05010 від 01.04.11, та надано суду акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.12.

Представник відповідача позов визнає частково - в сумі основного боргу з урахуванням часткових оплат. Проти позовних вимог щодо стягнення пені, штрафу, 35% річних заперечує посилаючись на важке фінансове становище товариства. Просить суд відстрочити виконання рішення суду до 31.12.12 посилаючись на підстави, викладені в запереченнях проти позову (вх. № 6962/12-свх від 23.10.12).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.04.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Авто-Бан" укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС № С05010.

У відповідності до п. 2.1. договору, позивач зобов'язується передавати у власність відповідача через АЗС (автозаправні станції), що розміщені на території України з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали (ПММ), а відповідач зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.

Згідно п. 3.1. договору, позивач постачає відповідачу ПММ частинами на умовах EXW (Інкотермс 2000) франко-термінали АЗС, шляхом вибірки відповідачем (довіреною особою відповідача) ПММ з АЗС. Датою поставки ПММ вважається дата, що вказана в чеку з POS-терміналу, або спеціальній відомості.

Відповідно до п. 3.5. договору, Підтвердженням фактичного отримання відповідачем ПММ на АЗС в асортименті, кількості та ціні є чек з POS-терміналу, що видається відповідачу, або спеціальна відомість, або фіскальний чек, або акт приймання-передачі ПММ.

Пунктом 3.7. договору визначено, що враховуючи періодичність та ритмічність поставок ПММ протягом дії договору, накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей та податкова накладна формується позивачем один раз на місяць - останнім числом місяця. При цьому по факту відпуску ПММ позивачем за відповідний період надається відповідачу для підписання акт приймання-передачі та видаткова накладна. Акт приймання-передачі підтверджує факт передачі ПММ у власність відповідачу за відповідний період.

У відповідності до п. 4.4. договору, оплата відповідачем вартості відпущених (поставлених) ПММ здійснюється періодично протягом 10 календарних днів з моменту фактичного отримання відповідачем (довіреною особою відповідача) ПММ на АЗС.

На виконання умов договору № С05010 від 01.04.11, позивач передав у власність, а відповідач прийняв паливно-мастильні матеріали згідно видаткової накладної № 41664 від 31.07.12 та акту приймання-передачі за період з 01.07.12 по 31.07.12 на суму 176799 грн. 20 коп., згідно видаткової накладної № 45586 від 13.08.12 та акту приймання-передачі за період з 01.08.12 по 13.08.12 на суму 65086 грн. 51 коп. Відповідачем за вказаними видатковими накладними отримано паливно-мастильні матеріали на загальну суму 241885 грн. 71 коп.

В порушення договірних зобов'язань, відповідач своєчасно та в повному обсязі за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого станом на день подання позову борг відповідача перед позивачем становив 181511 грн. 92 коп.

Після звернення позивача до суду з позовом, відповідачем здійснювались платежі на оплату боргу, загальна сума яких становить 29260 грн.

Сторонами проведено зрівняння суми боргу за договором № С05010 від 01.04.11 та надано суду акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого борг відповідача станом на 31.10.12 становив 154251 грн. 92 коп. Позивачем повідомлено суд, що в подальшому відповідачем було здійснено ще два платежі на суму 2000 грн., отже станом на 06.11.12 борг становить 152251 грн. 92 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідачем не заперечуються доводи позивача щодо наявності боргу в сумі 152251 грн. 92 коп., наявність такого боргу відповідачем визнається.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 152251 грн. 92 коп. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи часткову сплату відповідача, провадження в частині стягнення боргу в сумі 29260 грн. слід припинити.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.3. договору сторони передбачили, що відповідач який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу позивача повинен оплатити проценти в розмірі 35 % річних від суми заборгованості.

Таким чином, сторони передбачили договірний розмір річних відсотків, що не суперечить вимогам законодавства.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 35 % річних. З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 7021 грн. 01 коп. 35 % річних підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 9.2. договору сторони передбачили, що у випадку не проведення розрахунків відповідачем згідно умов розділу 4 договору, відповідач зобов'язується на користь позивача сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, відповідач зобов'язаний додатково сплатити на користь позивача штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості.

На підставі вказаного пункту договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути 3009 грн. пені, 9075 грн. 60 коп. 5 % штрафу.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку штрафних санкцій. З огляду на обґрунтованість поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 3009 грн. пені, 9075 грн. 60 коп. 5 % штрафу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на встановлені судом обставини, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 152251 грн. 92 коп. основного боргу, 3009 грн. пені, 9075 грн. 60 коп. штрафу, 7021 грн. 01 коп. 35% річних. В частині позовних вимог про стягнення боргу в сумі 29260 грн. - припинити провадження відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що подане клопотання підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як передбачено ч. 1 ст.121 ГПК України, суд залежно від обставин справи може відстрочити виконання рішення при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 9 від 17.10.12 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В обґрунтування необхідності відстрочення виконання рішення суду відповідач посилається на наявність договірних зобов'язань з Калуською РДА щодо надання послуг по пільговому перевезенню громадян, витрати по яких в повному обсязі та вчасно не відшкодовуються з державного бюджету, проте можуть бути відшкодовані з держбюджету до 31.12.12.

Крім того, відповідачем здійснюється оплата боргу відповідно до викладених в гарантійному листі вих. № 76 від 13.09.12 зобов'язань, згідно яких товариство сплачує позивачу грошові кошти в сумі 1000-1500 грн. щоденно. Так, з моменту порушення провадження у справі вказаними платежами, відповідачем було сплачено 29260 грн.

З огляду на наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, з метою реального виконання рішення, враховуючи матеріальні інтереси та фінансовий стан сторін, суд вважає за доцільне відстрочити виконання рішення господарського суду до 31.12.12.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 226, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, ст. 82 -85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Авто-Бан" про стягнення 200617 грн. 53 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Авто-Бан", вул. Миру 29, с. Томашівці, Калуський район, Івано-Франківська область, 77327 (ідентифікаційний код 30848271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", вул. Кременецька 38, м. Луцьк, Волинська область, 43010 (ідентифікаційний код 37425075) 152251 грн. 92 коп. (сто п'ятдесят дві тисячі двісті п'ятдесят одну гривню, 92 коп.) - основного боргу, 3009 грн. (три тисячі дев'ять гривень) - пені, 9075 грн. 60 коп. (дев'ять тисяч сімдесят п'ять гривень, 60 коп.) - штрафу, 7021 грн. 01 коп. (сім тисяч двадцять одну гривню, 01 коп.) - 35% річних, 4012 грн. 35 коп. (чотири тисячі дванадцять гривень, 35 коп.) - судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 29260 грн. основного боргу - припинити провадження.

Відстрочити виконання рішення господарського суду до 31.12.12.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.11.12

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"