Рішення

від 06.11.2012 по справі 5010/918/2012-18/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 р. Справа № 5010/918/2012-18/43

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Гриняка Б.П., при секретарі судового засідання Михайлюк А.С, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю " Динамо", вул. Ковжуна , № 3 , м. Калуш , Івано-Франківська область , Івано-Франківська область , 77300

до відповідача -1: Калуської міської ради Івано-Франківської області , вул. Івана -Франка, №1 , м. Калуш , Івано-Франківської області, 77300

до відповідача -2:Фонду комунальної власності територіальної громади м. Калуша , вул. Підвальна , № 20 , м. Калуш , Івано-Франківська область ,77300

до відповідача -3: Комунального підприємства Житлово - Експлуатаційної організації № 1 , вул. Біласа і Данилишина , №2 , м. Калуш , Івано-Франківська область , 77300

про : визнання права власності на підвальне приміщення за набувальною давністю

за участю представників сторін:

Від позивача: не з"явились,

Від відповідача - 3: Височан Х.В., (довіреність № 120 від 01.10.2012р. ) - представник

Від відповідача- 1: Шуляр І.В., (довіреність № 13/02-23/24 від 10.01.2012)- представник

Від відповідача - 2: Шуляр І.В., (довіреність 48/01-04/1-7 від 05.10.12 ) - представник

встановив: заявлено вимогу про визнання права власності на частину підвального приміщення загальною площею 241,4 кв. м. цегляної 4-ох поверхової житлової будівлі , що знаходиться за адресою вул. Ковжуна , буд. 3 в м. Калуш , Івано-Франківської області

-зобов"язання прийняти рішення та видати нове свідоцтво про право власності на приміщення загальною площею 241,4 кв. м. буд. 3 в м. Калуш , Івано-Франківської області

Розгляд справи відкладався у зв"язку із відпусткою та відрядженням судді Гриняка Б.П. на 06.11.12р.

В судове засідання представник позивача не з"явився, причини неявки не повідомив та будь-яких клопотань про відкладення розгляд справи до суду не подав.

Відповідно до частини 3 ст.22 Господарського суду України сторони зобов"язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об"єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення позивача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника позивача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив, що позовні вимоги є необгрунтованими з огляду на наступне.

В обгрунтування заявленого позову позивач зазначив, що в його власності перебуває нежитлове приміщення " крамниця"загальною площею 250,3 кв. м. за адресою вул. Ковжуна ( колишня вул. Ватутіна), буд. 3 в м. Калуш , Івано-Франківської області, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.02.2008р. , під вказаним приміщенням знаходиться частина підвального приміщення площею 241,4 кв. м. площею 241,4 кв. м.

Вказує , що з набранням чинності Цивільного кодексу , п. 8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України зазначено , що правила ст. 344 про набувальну давність поширюється також на випадки , коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності Цивільного Кодексу України , тобто не раніше 2001р.

Позивач вказує , що продовжує відкрито володіти більше десяти років майном , тобто підвальним приміщенням площею 241,4 кв. м. і це володіння є очевидним для третіх осіб , тобто відповідачів.

Позивач зазначає , що особа , яка має намір набути право власності на житло за набувальною давністю , відповідно до ч. 4 ст. 344 Цивільного Кодексу України , повинна звернутись до суду і надати докази того , що приміщення введене в експлуатацію та зареєстроване , а також докази добросовісного володіння підвальним приміщенням протягом встановленого строку.

На підтвердження факту володіння підвальним приміщенням , позивач надає план підвального приміщення , експертну ринкову вартість частини підвального приміщення загальною площею 241,4 м.кв. , заяву № 1 від 18.05.2012р.

21 серпня 2008р. позивач подав до суду уточнені позовні вимоги , якими просить суд :

- визнати за ним право власності на частину підвального приміщення - висотою 2,40 м. загальною площею 241,4 кв. м. цегляної 4-ох поверхової будівлі в межах площі забудови будівлі та території , необхідної для обслуговування , що знаходиться за адресою вул. ковжуна , буд. №3 м. Калуш , Івано-франківської області

- зобов"язати відповідача-1 прийняти рішення та видати нове свідоцтво про право власності на підвальне приміщення - висотою 2,40м.загальною площею 241,4 кв. м. цегляної 4-ох поверхової будівлі в межах площі забудови будівлі та території , необхідної для обслуговування , що знаходиться за адресою вул. ковжуна , буд. №3 м. Калуш , Івано- Франківської області .

Відповідач -2 позовні вимоги не визнає і зазначив , що подані позивачем документи не підтверджують факт " добросовісного заволодіння чужим майном і продовження відкрито , безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років".

Відповідно до договору оренди № 398 від 08.10.2003 р. даними приміщеннями користуваласть підприємець Мацишин Д.В.

30 вересня 2005р. підприємець Мацишин Д.В. за відповідним клопотанням повернула Фонду комунальної власності територіальної громади м. Калуша та КП " ЖЕО-1 "частину приміщення -162,65 м. кв. ( 241,4 м.кв. -162,65 м.кв.)=78,75 м. кв.

01 жовтня 2005р. між Фондом та підприємцем Мацишин Д.В. укладено договір оренди залишкової частини приміщення площею 78,75 м. кв.

Відповідно до рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2009р. у справі № 19/5 відповідний договір розірвано за позовом Фонду та зобов"язано підприємця Мацишин Д.В. звільнити орендовані приміщення площею 78,75 кв. м. , розташовані в будинку по вул. Ковжуна ,3 в м. Калуш та передати їх балансоутримувачу КП " ЖЕО-1" по акту приймання -передачі, про що 06.05.2009р. виданий наказ № 2659 , а підприємцем в цей же день передано дане приміщення Фонду та КП " ЖЕО-1".

Відповідач -3 , позовні вимоги не визнає і вважає їх безпідставними.

При цьому зазначає , що є балансоутримувачем будинку №3 по вул. Ковжуна у м. Калуш.

Згідно ст. 1 Закону України " Про житлово -комунальні послуги " , балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до ч.2 ст. 382 Цивільного кодексу України , приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку, належать на праві спільної сумісної власності власникам квартир у дво-або багато квартирному житловому будинку. Тому підвальне приміщення будинку №3 по вул. Ковжуна є спільною сумісною власність усіх власників майна , що є у спільній сумісній власності , володіють і користуються ним спільно , якщо інше не встановлено між ними.

Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004р. за № 4-рп/2004у справі № 1-2/2004 (реєстраційний код 28021/2004) відповідно до якого питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів , улаштування мансард у багатоквартирних будинках , вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень вирішується відповідно до законодавства України ,які визначають правовий режим власності. Конституційний судУкраїни виходив з правової харастеристики спільного майна власників квартир . Режим майна , що перебуває у спільній власності власників квартир , має визначатися відповідно до Конституції України ( п.7 ч.1 ст. 92) виключно законами України. Також тим самим рішенням КСУ встановлено , що набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушними ( ст. 41 Конституції України), забезпечується державою і захищається судом ( ст. 55 Конституції України)

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України " Про приватизацію державного житлового фонду", власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

На підставі викладеного позивач по справі має право безперешкодно користуватися підвальним приміщенням тільки за призначенням.

Стаття 5 Закону України " Про основи містобудування", також вимагає врахувати законні інтереси власників або користувачів будівель.З листа Спеціалізованої контрольної комісії з питань приватизації Верховної Ради України від 27.03.2003р. № 06-24/15-407 вбачається , що у багатоквартирних будинках , де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю , власники неприватизованих квартир ( їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти , користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Питання стосовно вчинення якихось дій щодо допоміжних приміщень має ввирішуватись відповідно до законів про власність та інших законів України , передусім Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України , держава забезпечує рівний захист прав усіх суб"єктів права власності.

Що стосується підвального приміщення , яке на даний час являється предметом спору , то позивачем не пред"явлено жодного доказу про те , що він ним фактично якимось чином користувався. Долучені до матеріалів справи фотознімки ніяким чином не свідчинь про цей факт.

Крім того згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території п. 3.1.13. використання допоміжних приміщень для розміщення майстерень , комор та інших завдань не допускається .П.3.1.14. Правил - розміщення у допоміжних приміщеннях побутових речей , обладнання , інвентарю та інших предметів не допускається. Крім того згідно п. 3.3.5 та 3.3.6 вищевказаних Правил , вхідні двері в підвал повинні бути замкнені ( ключі зберігаються у виконавця послуг, про що робиться спеціальний напис на дверях). Використовувати підвали не за призначенням забороняється. .

Стаття 2 Закону України "Про судоустрій України" встановлює, що суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Відповідно до частини першої ст. 6 Закону України "Про судоустрій України" усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

Згідно з п. 5 частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України однією з основних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

Частина перша ст. 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З врахуванням викладених обставин та наведених норм закону, суд вважає, що в позові слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід залишити за позивачем

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" , судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з квитанції № 10 від 30.07.2012 року, позивачем сплачено 1653 грн. судового збору, що не відповідає розміру судового збору, який передбачено чинним законодавством, оскільки вказана сума є виключно доказом сплати судового збору за позовну вимогу майнового характеру (вимогу про визнання за ним право власності на частину підвального приміщення - висотою 2,40 м. загальною площею 241,4 кв. м. цегляної 4-ох поверхової будівлі в межах площі забудови будівлі та території , необхідної для обслуговування , що знаходиться за адресою вул. ковжуна , буд. №3 м. Калуш , Івано-Франківської області ) та не підтверджує повну сплату судового збору за подання іншої позовної вимоги немайнового характеру ( про зобов"язання відповідача-1 прийняти рішення та видати нове свідоцтво про право власності на підвальне приміщення - висотою 2,40м.загальною площею 241,4 кв. м. цегляної 4-ох поверхової будівлі в межах площі забудови будівлі та території , необхідної для обслуговування , що знаходиться за адресою вул. ковжуна , буд. №3 м. Калуш , Івано- Франківської області).

Таким чином, суд достягує до державного бюджету судовий збір в сумі 493 грн.

Керуючись ст. ст.41, 124 Конституції України, ст. 382, 386 Цивільного кодексу України, Законом України "Про судоустрій України", ст. 4 " Закону України " Про судовий збір" , ст. 33, 49, 75, ст. 82 , 83-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю " Динамо" , вул. Ковжуна , № 3 , м. Калуш , Івано-Франківська область , Івано-Франківська область , 77300 до відповідача -1 Калуської міської ради Івано-Франківської області , вул. Івана -Франка, №1 , м. Калуш , Івано-Франківської області, 77300, до відповідача -2:Фонду комунальної власності територіальної громади м. Калуша , вул. Підвальна , № 20 , м. Калуш , Івано-Франківська область ,77300,до відповідача -3: Комунального підприємства Житлово - Експлуатаційної організації № 1 , вул. Біласа і Данилишина , №2 , м. Калуш , Івано-Франківська область , 77300 про визнання за ним право власності на частину підвального приміщення - висотою 2,40 м. загальною площею 241,4 кв. м. цегляної 4-ох поверхової будівлі в межах площі забудови будівлі та території , необхідної для обслуговування , що знаходиться за адресою вул. ковжуна , буд. №3 м. Калуш , Івано-Франківської області

- зобов"язання відповідача-1 прийняти рішення та видати нове свідоцтво про право власності на підвальне приміщення - висотою 2,40м.загальною площею 241,4 кв. м. цегляної 4-ох поверхової будівлі в межах площі забудови будівлі та території , необхідної для обслуговування , що знаходиться за адресою вул. ковжуна , буд. №3 м. Калуш , Івано- Франківської області - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Динамо", вул. Ковжуна , № 3 , м. Калуш , Івано-Франківська область , Івано-Франківська область , 77300 ( ідентифікаційний код 19392646) в доход Державного бюджету України - 493грн. (чотириста дев"яносто три гривні ) - судового збору.

Судовий збір зарахувати в доход Державного бюджету України (одержувач: управління Державної казначейської служби України у місті Івано-Франківську, код ЄДРПОУ одержувача 37952250, МФО одержувача 836014, номер рахунку 31219206783002, назва рахунку - Державний м. Івано-Франківськ 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, назва кода класифікації доходів - судовий збір (Державна судова адміністрація України,050)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.11.12р.

Суддя Гриняк Б.П.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"