Постанова

від 31.10.2012 по справі 9/22/5022-419/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.12 Справа № 9/22/5022-419/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Новосад Д.Ф.

за участю представників:

від позивача : Плесюк О.С. (довіреність б/н від 09.04.2012р.);

від відповідача: не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів», смт. Дружба, Теребовлянський район, Тернопільська область за вих.№121 від 27.08.2012року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.08.2012 року

у справі № 9/22/5022-419/2012

за позовом: Приватного підприємства «Торговельна компанія «ТВС», м. Черкаси

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів», смт. Дружба, Теребовлянський район, Тернопільська область

про стягнення заборгованості в сумі 146 556 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року у складі колегії: головуючого-судді Мельник Г.І., суддів: Кордюк Г.Т. та Михалюк О.В апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судове засідання. У зв'язку із зайнятістю судді Кордюк Г.Т. в іншому судовому засіданні, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 року в склад колегії по розгляду справи № 9/22/5022-419/2012 замість судді Кордюк Г.Т. введено суддю Новосад Д.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.08.2012р. у справі № 9/22/5022-419/2012 (суддя Гевко В.Л.) позов задоволено. З Публічного акціонерного товариства (надалі ПАТ) «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів»на користь Приватного підприємства (надалі ПП) «Торговельна компанія «ТВС»стягнуто 146 556 грн.00 коп. основного боргу, 3 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 2 931грн. 12 коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем доведено, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факт наявності заборгованості останнього на суму 146 556 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання ПАТ «Теребовлянським комбінатом хлібопродуктів»умов Договору №111 від 10.11.2011р. про поставку пічного палива в частині оплати за отриманий товар.

Не погодившись з даним рішенням суду, Відповідач -ПАТ «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів»звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №122 від 27.08.2012р. в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.08.2012р. та прийняти нове судове рішення по суті, оскільки вважає дане рішення таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного дослідження доказів, та покликається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення залишено поза увагою той факт, що поставлене позивачем згідно видаткової накладної № ТВ-0000115 від 10.11.2011р. пічне паливо було неналежної якості, про що було належним чином повідомлено ПП «"Торгівельну компанію ТВС»відповідним листом. Крім цього, посилається на ту обставину, що прийняте рішення викликає сумнів в частині стягнення 3 000 грн. за надання юридичної допомоги адвоката.

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2012р. апелянт подав суду довідку Управління державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова № 02-42/625 від 05.10.2012р., згідно якої судовий збір в сумі 1465,56 грн., сплачений платіжним дорученням № 2 від 27.08.2012р. за подання апеляційної скарги зарахований в дохід Державного бюджету 27.08.2012р.

Скориставшись своїм правом наданим ст. 96 ГПК України, ПП «Торговельна компанія «ТВС»подало відзив на апеляційну скаргу від 15.10.2012р б/н, в якому просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.08.212р. залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити, покликаючись на те, що відповідачем, в підтвердження своєї позиції не було надано жодних документів на підтвердження поставки неякісного товару позивачем. Щодо вартості надання юридичної допомоги адвокатом, позивач зазначає, що в місцевому господарському суді дійсно розглядалися справи № 9/21/5022-418/2012, №9/5022-421/2012, однак предметом кожного з вказаних спорів було стягнення боргу, який виник за окремим договором поставки та видатковою накладною.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, наведених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2012р.

В дане судове засідання прибув представник позивача, який підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Апелянт участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи ту обставину, що сторони належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення по справі, тому судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.08.2012р. у справі № 9/22/5022-419/2012 слід залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів»без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із вимогами ст.11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України, однією із підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди,передбачені законом, а також угоди , не передбачені законом, але такі які йому не суперечать.

Відповідно ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до вимог ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналізом матеріалів справи колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що 10.11.2011р. між Приватним підприємством «Торговельна компанія «ТВС»(надалі -Продавець) та Публічним акціонерним товариством «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів»(надалі -Покупець) був укладений Договір № 111, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити товар (пічне паливо) у кількості 21 240,00 кг., за ціною 6,90 грн. за один кг., згідно виставленого рахунку, включаючи ПДВ (п.1.1 Договору).

Дослідивши умови Договору, встановлено, що відповідно до п.2.1 Договору поставка продукції здійснюється автотранспортом Продавця, за згодою сторін одержання продукції, можливо самовивозом, транспортом Покупця.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що відпуск продукції оформляється накладною, продукція вважається прийнятою Покупцем, якщо в 2-х денний строк після її одержання від нього не надійшло ніяких повідомлень про недостачу (п.2.3 Договору).

В ході розгляду справи встановлено, що на виконання умов Договору позивачем 10.11.2011р. згідно видаткової накладної № ТВ - 0000115 поставлено відповідачу товар -пічне паливо, на суму 146 556,00грн., що підтверджується наявною у справі копією вказаної видаткової накладної, підписаною та завіреною печатками обох сторін.

Як вбачається з положення п.2.5 Договору, Покупець зобов'язується зробити 100% оплату пічного палива, після прийняття його по якості та кількості. Розрахунок проводиться в національній валюті України безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок Продавця з остаточним розрахунком до 13.11.2011р. (п. 2.6 Договору).

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи листа № 156 від 20.12.2011р. ПАТ «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів»гарантував позивачу здійснити оплату за використане пічне паливо на суму 375 558,00 грн. до 31.01.2012р.

Однак, оплати за поставлений товар ПАТ «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів»не здійснило.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону , інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до положень статей 525,526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору відповідач надіслав позивачу претензію № 65 від 26.04.2012 з вимогою здійснити оплату на суму 375 558,00 грн., що включає, зокрема, і вимогу про погашення заборгованості в сумі 146 556,00 грн. за неналежне виконання умов Договору № 111 від 10.11.2012р. Вказана претензія була отримана представником відповідача 03.05.2012р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскального чеку, однак така була залишена відповідачем без належної відповіді та реагування.

Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Докази, що підтверджують виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого йому товару в повному обсязі згідно Договору № 111 від 10.11.2011р. і відновлення тим самим порушених майнових прав Позивача на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні. Разом з тим, відсутність проплат в погашення наявної заборгованості з боку Відповідача також підтверджується Довідками і Виписками по контрагенту обслуговуючого банку позивача Черкаського відділення № 1 АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ».

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 146 556 грн. боргу за поставлений товар згідно Договору №111 від 10.11.2011року.

Перевіряючи долучений до матеріалів апеляційної скарги лист-претензію, що надісланий на адресу позивача, яким відповідач повідомив останнього про неналежну якість поставленого ним товару, що зумовило в подальшому нездійснення оплати за товар, судова колегія вважає що такий доказ не можна вважати допустимим в розумінні вимог ст. 34 ГПК України, оскільки вказаний лист не був предметом дослідження в суді першої інстанції та не спростовує висновків господарського суду щодо наявної заборгованості по оплаті товару.

Поруч з тим, перевіряючи покликання апелянта щодо неналежної оплати послуг адвоката судова колегія вважає за доцільне зазначити, що в підтвердження понесених позивачем витрат на отримання правової допомоги, ПП «Торговельна компанія «ТВС»надало суду Договір № 17-05-12 про надання правової допомоги та представництво інтересів в суді від 17.05.2012р.,що укладений між ПП «Торговельна компанія «ТВС»та адвокатом Плесюком Олексієм Степановичем, відповідно до умов якого адвокат готує позовну заяву та представляє Клієнта в господарському суді Тернопільської області по господарській справі за позовом ПП «Торговельна компанія «ТВС» до ПАТ «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів»про стягнення грошових коштів в сумі 146 556,00 грн. Статус адвоката Плесюка Олексія Степановича підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 417 виданого 11.04.2011р. Адвокатом надано, а клієнтом (позивач у справі) прийнято послуги, про що складено акт від 03.08.2012р. №17-05-12, згідно якого сторони погодили калькуляцію вартості послуг про надання правової допомоги та представництво інтересів в суді саме по справі № 9/22/5022-419/2012. Оцінивши наявні в матеріалах справи докази про надання правової допомоги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про правомірність задоволення місцевим господарським судом позову в частині відшкодування 3 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, оскільки такі є співрозмірними та такими, які становлять розумну необхідність судових витрат для даної справи, у відповідності до вимог, викладених в роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" та листі Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права". Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги в цій частині вимог, колегія вважає, що такі не спростовують висновку Господарського суду Тернопільської області та не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст.33 ГПК України).

Нормою ст.43 ГПК України передбачено що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.08.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст.49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.08.2012 р. у справі № 9/22/5022-419/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів», смт. Дружба, Теребовлянський район, Тернопільська область за вих.№121 від 27.08.2012року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Тернопільської області.

повна постанова складена 06.11.2012р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І..

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.