Ухвала

від 19.09.2012 по справі 2а-1670/3294/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/3294/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2012р. по справі № 2а-1670/3294/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр" (надалі позивач або ТОВ "ТРЦ"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі - відповідач або Кременчуцька ОДПІ) , в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 № 0001201502/12, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 510 933 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що незгоду із висновками додаткової позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ТРЦ", викладеними в акті від 10.02.2012 № 790/15-322/34451123 про завищення позивачем розміру від'ємного значення у вищевказаному розмірі, що виникло у жовтні, листопаді 2007 року, січні, лютому, березні, травні, вересні, жовтні 2008 року через пропущення строків давності, визначених у ст. 102 Податкового кодексу України - 1095 днів. Зазначають, що підприємством позивача не було допущено встановлених актом перевірки порушень, оскільки норми, на порушення яких посилається відповідач, регулюють правила формування податкового кредиту та порядок відшкодування ПДВ з бюджету та які були позивачем дотримані. Зокрема, дотримання позивачем правил формування податкового кредиту за вищевказані періоди було предметом податкових перевірок, якими підтверджено правомірність його складу, а до бюджетного відшкодування дані суми позивачем не заявлялися.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 №0001201502/37, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 510 933 грн. (п'ятсот десять тисяч дев'ятсот тридцять три гривні).

Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2012р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр" (ідентифікаційний код 34451123) 20.07.2006 зареєстровано юридичною особою виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, про що в ЄДР внесено запис № 1 585 1020000003302.

Позивач перебуває на обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції з 21.07.2006 за № 7948 та зареєстрований як платник податку на додану вартість з 23.11.2006, про що Кременчуцькою ОДПІ видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.11.2006 № 100001093.

У період з 30.01.2012 по 03.02.2012 на підставі ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 27.01.2012 № 381 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр" з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 26 декларації з ПДВ - залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) за жовтень 2011 року.

Перевіркою встановлено, що згідно з поданою позивачем до Кременчуцької ОДПІ декларації з ПДВ за жовтень 2011 (вхідний від 21.11.2011 № 9011763665) залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) складає 1 574 626 грн.

Відповідно до довідки про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової Декларації з ПДВ за жовтень 2011 -а.с. 29 том 1), сума від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1 293 203 грн. виникла протягом жовтня 2007 -жовтня 2008 років, в тому числі:

жовтень 2007 -38 556 грн.;

листопад 2007 -118 459 грн.;

січень 2008 -144 985 грн.;

лютий 2008 -3 732 грн.;

березень 2008 -4 928 грн.;

травень 2008 -43 828 грн.;

вересень 2008 -117 958 грн.;

жовтень 2008 -38 487 грн.

За висновками перевірки ці суми виходять за граничні строки, встановлені для реалізації права платника податків на отримання бюджетного відшкодування у відповідності до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, а саме не пізніше 1095 днів, що настає за днем отримання права на таке відшкодування.

Перевіркою також встановлено, що підприємством ТОВ "ТРЦ"в грудні 2007 року, січні та вересні 2008 включено до податкового кредиту податкові накладні отримані від ТОВ "Житлоінвест", по яких проплата проведена простими векселями (перелік викладено на арк. 18 -19 акту перевірки), а саме в грудні 2007 року - сума ПДВ 195 350 грн., в січні 2008 -сума ПДВ 123 900 грн., у вересні 2008 -сума ПДВ -470 240 грн., строк оплати по яким не настав.

Враховуючи вимоги ст. 70, ст. 77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, згідно яких позовні вимоги погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу, то перевіряючи дійшли висновку, що ці суми підлягають відображенню в р. 24 декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду).

Щодо іншої частини коштів, які були сплачені позивачем постачальникам в грудні 2007 та січні - вересні 2008 років із розрахункових рахунків, що підтверджується банківськими виписками, в сумі 510 933 грн., ревізори дійшли висновку про неправомірність включення цих сум до складу податкового кредиту через порушення встановленого терміну у 1095 днів.

За результатами перевірки складено акт від 10.02.2012 № 790/15-322/34451123 (а.с. 7 -17 том 1), яким встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 і 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" з урахуванням п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок "24" Декларації) по декларації за жовтень 2011 (вхідний Кременчуцької ОДПІ від 21.11.2011 № 9011763665) в загальній сумі 510 933 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 0001201502/37 від 23 лютого 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 510 933 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр", суд першої інстанції виходив з того, що порушень позивачем Закону України "Про податок на додану вартість", який регулював відносини щодо порядку обчислення та сплати податку на додану вартість до 01.01.2011, не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать письмові докази, ТОВ "ТРЦ" спірний податковий кредит було сформовано в період з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року (структура від'ємного значення на а.с. 78 -88 том 2) в той час, коли порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, надалі -Закон "Про ПДВ"), який базувався (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, судом встановлено, що податковий кредит у вищевказаних періодах позивачем було сформовано у відповідності до вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону, що підтверджується висновками податкових перевірок (окремі акти залучені до матеріалів справи -а.с. 100 -108, 111 -130 том 2).

Правомірність формування позивачем вказаного податкового кредиту не заперечувалося відповідачем ні в ході перевірки, ні в ході судового розгляду. Доводами апеляційної скарги зазначено, що податковий орган вбачає порушення формування від'ємного значення лише в недотриманні строку, встановленого п. 102.5 ст. 102 ПКУ.

З огляду на зазначене, висновки перевірки, щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ"є безпідставними, та більше того, спростованими самим же відповідачем.

Щодо встановлення перевіркою порушень позивачем п.п. 7.7.1, 7.7.2 і 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (абз. 1 п.п. "б").

Абзацом 3 п.п. "б" п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 вищезазначеного Закону (в редакції Закону N 2275-VI від 20.05.2010, що діяла до 1 січня 2011 року) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Також встановлено, що позивачем було включено до окремого рядка "26" Декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року № 9000383708 від 17.02.2011 залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 1 966 434 грн.

При цьому оплата позивачем була фактично проведена постачальникам частково простими векселями (перелік викладено на арк. 18 - 19 акту перевірки), а частково з розрахункових рахунків (а.с. 184 -191 том 2).

На підставі п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з п.п. 7.7.4 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Таким чином, у відповідності до п.п. 7.7.3 і 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" платнику податків надається право обрати один із способів використання податкового кредиту - отримати бюджетне відшкодування або зарахувати належну йому суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Однак, як свідчать письмові докази, а саме податкова звітність (а.с. 28, 121 том 1), позивач не скористався таким правом (а не обов'язком) та не звертався до податкового органу за бюджетним відшкодуванням цього залишку шляхом подання відповідної заяви. Дана обставина також підтверджена висновками перевірки відповідача.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає висновки перевірки щодо порушення п.п. 7.7.1, 7.7.3, 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставними, оскільки механізми цих норм не застосовувалися між позивачем та податковим органом стосовно залишку від'ємного значення.

Таким чином порушень позивачем Закону України "Про податок на додану вартість", який регулював відносини щодо порядку обчислення та сплати податку на додану вартість до 01.01.2011, не встановлено.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України та з цього часу порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентується згідно із його вимогами.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового періоду) та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 цієї ж статті ПКУ встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди у (тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а вразі відсутності податкового боргу -зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. б) п. 200.4 цієї ж норми залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів виходячи з вищенаведеного зазначає, що законодавство не містить ніяких обмежень до порядку формування складу вказаного залишку від'ємного значення, в т.ч. і часових обмежень, за умови, звичайно, дотримання платником податків правил формування податкового кредиту. Як не містить таких обмежень і попереднє законодавство, що регулювало аналогічні відносини до 01.01.2011, норми якого аналізувалися судом вище.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про порушення позивачем п. 102.5 ст. 102 Податкового, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми можливо у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Враховуючи, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування цього податку із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення п. 1025 ст. 102 ПКУ України, які визначають строки давності на подання заяви про бюджетне відшкодування, до показників рядка 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду) декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його дій, законність та обґрунтованість прийнятих рішень.

Однак, відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідних належних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих ним (оскаржуваних позивачем) податкових повідомлень-рішень.

Натомість позивача, виконуючи приписи ч.1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження законності та обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2012р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2012р. по справі № 2а-1670/3294/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.