Ухвала

від 27.02.2013 по справі 2а-1670/3294/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 року м. Київ К/9991/62383/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 року

у справі № 2а-1670/3294/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-розважальний центр»(далі -позивач, ТОВ «Торгово-розважальний центр»)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі -відповідач, Кременчуцька ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Торгово-розважальний центр»звернулось у травні 2012 року до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0001201502/37 від 23.02.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 510 933,00 гривні.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 року № 0001201502/37.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість»№ 168 від 03.04.1997 року (далі -Закон № 168), ст. ст. 7, 9, 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

ТОВ «Торгово-розважальний центр»20.07.2006 року зареєстровано юридичною особою виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, про що в ЄДР внесено запис № 1 585 1020000003302, перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 21.07.2006 року за № 7948 та зареєстрований як платник податку на додану вартість з 23.11.2006 року, про що Кременчуцькою ОДПІ видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.11.2006 року № 100001093.

В період з 30.01.2012 року по 03.02.2012 року на підставі ст. 78 , п. 79.2 ст. 79 ПК України та відповідно до наказу від 27.01.2012 року № 381 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Торгово-розважальний центр» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 26 декларації з ПДВ -залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) за жовтень 2011 року.

Перевіркою встановлено, що згідно з поданою позивачем до Кременчуцької ОДПІ декларації з ПДВ за жовтень 2011 року (вхідний від 21.11.2011 року № 9011763665) залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) складає 1 574 626,00 гривень.

Відповідно до довідки про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової Декларації з ПДВ за жовтень 2011 року), сума від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1 293 203,00 гривні виникла протягом жовтня 2007 року - жовтня 2008 року, в тому числі: жовтень 2007 року - 38 556 грн.; листопад 2007 року - 118 459 грн.; січень 2008 року - 144 985 грн.; лютий 2008 року - 3732 грн.; березень 2008 року - 4928 грн.; травень 2008 року - 43 828 грн.; вересень 2008 року - 117 958 грн.; жовтень 2008 року - 38 487 грн.

За висновками перевірки ці суми виходять за граничні строки, встановлені для реалізації права платника податків на отримання бюджетного відшкодування у відповідності до п. 102.5 ст. 102 ПК України , а саме не пізніше 1095 днів, що настає за днем отримання права на таке відшкодування.

Перевіркою також встановлено, що підприємством ТОВ «Торгово-розважальний центр»в грудні 2007 року, січні та вересні 2008 року включено до податкового кредиту податкові накладні отримані від ТОВ «Житлоінвест», по яких проплата проведена простими векселями, а саме в грудні 2007 року -сума ПДВ 195 350 грн., в січні 2008 року - сума ПДВ 123 900 грн., у вересні 2008 року - сума ПДВ 470 240 грн., строк оплати по яким не настав.

Враховуючи вимоги ст. 70, ст. 77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, згідно яких позовні вимоги погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу, то перевіряючи дійшли висновку, що ці суми підлягають відображенню в р. 24 декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду).

Щодо іншої частини коштів, які були сплачені позивачем постачальникам в грудні 2007 року та січні-вересні 2008 року із розрахункових рахунків, що підтверджується банківськими виписками, в сумі 510 933 грн., ревізори дійшли висновку про неправомірність включення цих сум до складу податкового кредиту через порушення встановленого терміну у 1095 днів.

За результатами перевірки складено акт від 10.02.2012 року № 790/15-322/34451123, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 з урахуванням п. 102.5 ст. 102 ПК України , в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок «24» Декларації) по декларації за жовтень 2011 року (вхідний Кременчуцької ОДПІ від 21.11.2011 року № 9011763665) в загальній сумі 510 933 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0001201502/37 від 23.02.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 510 933,00 гривні.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що порушень позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», який регулював відносини щодо порядку обчислення та сплати податку на додану вартість до 01.01.2011 року, не встановлено.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ТОВ «Торгово-розважальний центр»спірний податковий кредит було сформовано в період з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року в той час, коли порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентувався Законом України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), який базувався (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону № 168 встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податковий кредит у вищевказаних періодах позивачем було сформовано у відповідності до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій висновками податкових перевірок.

Щодо встановлення перевіркою порушень позивачем пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, суди попередніх інстанцій, з якими погоджується і колегія суддів касаційної інстанції зазначили наступне.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (абз.1 пп. «б»).

Абзацом 3 пп. «б» пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 вищезазначеного Закону (в редакції Закону № 2275 -VI від 20.05.2010 року, що діяла до 01.01.2011 року) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Також, судами попередніх інстанцій досліджено та встановлено, що позивачем було включено до окремого рядка «26» Декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року № 9000383708 від 17.02.2011 року залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 1 966 434 грн. При цьому оплата позивачем була фактично проведена постачальникам частково простими векселями, а частково з розрахункових рахунків.

На підставі пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з пп. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що у відповідності до пп. 7.7.3 і 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 платнику податків надається право обрати один із способів використання податкового кредиту -отримати бюджетне відшкодування або зарахувати належну йому суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Однак, судами попередніх інстанцій була досліджена податкова звітність та встановлено, що позивач не скористався таким правом (а не обов'язком) та не звертався до податкового органу за бюджетним відшкодуванням цього залишку шляхом подання відповідної заяви. Дана обставина також підтверджена висновками перевірки відповідача.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків перевірки щодо порушення позивачем пп. 7.7.1, 7.7.3, 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 , оскільки механізми цих норм не застосовувалися між позивачем та податковим органом стосовно залишку від'ємного значення, що порушень позивачем Закону № 168 , який регулював відносини щодо порядку обчислення та сплати податку на додану вартість до 01.01.2011 року, не встановлено.

З 01.01.2011 року набрав чинності ПК України та з цього часу порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентується згідно із його вимогами.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового періоду) та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 цієї ж статті ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди у (тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а вразі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. б) п. 200.4 цієї ж норми залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що законодавство не містить ніяких обмежень до порядку формування складу вказаного залишку від'ємного значення, в т.ч. і часових обмежень, за умови, звичайно, дотримання платником податків правил формування податкового кредиту. Як не містить таких обмежень і попереднє законодавство, що регулювало аналогічні відносини до 01.01.2011 року, норми якого аналізувалися судами вище.

Надаючи оцінку доводам відповідача про порушення позивачем п. 102.5 ст. 102 ПК України, суди попередніх інстанцій правомірно зазначили наступне.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми можливо у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Враховуючи, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування цього податку із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення п. 102.5 ст. 102 ПК України, які визначають строки давності на подання заяви про бюджетне відшкодування, до показників рядка 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду) декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 КАС України , суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби -відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 року у справі № 2а-1670/3294/12 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько