Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а-7586/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 р. Справа № 2а-7586/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний інжинірінговий центр" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012р. по справі № 2а-7586/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний інжинірінговий центр"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східний інжинірінговий центр" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001430153 від 08.06.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 року зазначений позов залишено без задоволення .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість " та приписів Податкового кодексу України..

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що співробітниками Основ'янської МДПІ 21.05.2012 року проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Східний інжинірінговий центр" з питань взаємовідносин з ТОВ "Промтехноопт", що відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року, за результатами якої складено Акт №1272/15-312/34861825 від 21.05.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- п. 201.8, п. 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за листопад 2011 року в сумі ПДВ 6000,0 грн.

- п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства за лютий 2012 року в сумі 6000,00 грн.

На підставі вище зазначеного акту, Основ'янською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001430153 від 08.06.2012 року, про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 7500 грн., в т.ч. за основним платежем 6000 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1500 грн.

Приймаючи рішення про залишення позову без задоволення , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2011 року між TOB "Східний інжинірінговий центр" (Замовник) та TOB «Промтехноопт» (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг №57/01-11, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання з надання Замовникові послуг, пов'язаних із розробкою та погодженням документації щодо розміщення та обслуговування обладнання базової станції мобільного зв'язку ПрАТ «МТС УКРАЇНА», розташованої за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, пров. Ветеринарний, 2, а Замовник зобов'язується такі послуги у Виконавця прийняти та оплатити.

Також з матеріалів справи вбачається, що 17.01.2011 року між Сторонами було укладено Додатки до Договору про надання послуг №57/01-11, а саме Протокол погодження договірної ціни та Технічне завдання на виконання робіт по договору.

На підтвердження реальності виконаних робіт (послуг) позивачем було долучено до матеріалів справи копію Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №57/01-11 від 13.02.2012 року.

Розрахунки за проведені роботи (надані послуги) були проведені в безготівковій формі, про що свідчать надані позивачем копії виписок по особових рахунках у банку.

У відповідності до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97 р., із змінами та доповненнями, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997, № 168/97-ВР в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2, п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. №168/704 - (далі по тексту - Положення).

Пунктом 1.2. Положення визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, - створених відповідно до вимог цього Положення.

У відповідності до п. 2.1 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В статті 2 Закону України "Про бухгалтерський, облік та фінансову звітність в Україні" вказано, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

У відповідності з ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі, первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому у відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів зазначає, що позивачем було надано до суду усі первинні документи, які підтверджують правомірність укладених правочинів. Всі зазначені документи відповідають вимогам діючого законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту у лютому 2012 року податкової накладної, отриманої від постачальника ТОВ "Промтехноопт", свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ якого було анульовано за рішенням податкового органу.

Між тим, колегія суддів зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року по справі №2а-973/12/2070 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехноопт" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання неправомірними дій щодо анулювання свідоцтва платника податків на додану вартість № 100296388 TOB "Промтехноопт", скасування рішення від 24.01.2012 р. за №1/15-02-36 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість за №100296388 TOB "Промтехноопт" та зобов'язання вчинити дії щодо поновлення реєстрації TOB "Промтехноопт" платником податку на додану вартість з дня скасування цієї реєстрації - задоволено. Зазначене рішення суду набрало законної сили 24.04.2012 року, відповідно до ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 року.

Також колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не врахував інформаційний лист Вищого Адміністративного Суду України від 02.08.2010 року за №1172/11/13-10 щодо анулювання реєстрації платників ПДВ. У інформаційному листі зазначається ".... У разі набрання законної сили рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття. Наведене означає, що таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника ПДВ слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду."

Згідно ч. 2 ст. 205 КАСУ, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тому рішення суду першої інстанції, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний інжинірінговий центр" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012р. по справі № 2а-7586/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову ,якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний інжинірінговий центр" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 08.06.2012 року № 0001430153.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В. Судді (підпис) (підпис) П'янова Я.В. Присяжнюк О.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.