Рішення

від 22.06.2012 по справі 2/0907/5353/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/0907/5353/2011

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Барашков В.В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Горейко М.Д.

Суддів: Перегінець Л..В., Горблянського Я.Д.

Секретарів: Городецької У.С., Балагури М.О.

з участю апелянта ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представника позивача ТзОВ «Фаворит Авто» ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Авто» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.05.2012 року,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит Авто» (далі ТзОВ «Фаворит Авто») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної товариству при виконанні трудових обов'язків.

В обґрунтування позову зазначило, що ОСОБА_3 з 30.12.1998 року знаходилася в трудових відносинах з позивачем та була матеріально-відповідальною особою, здійснюючи професійну діяльність брокера-реєстратора та оцінювача транспортних засобів.

За результатами ревізії Контрольно-ревізійного відділу в м. Івано-Франківську від 13.07.2009 року окремих питань фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Фаворит Авто» за період з 01.01.2007 року по 01.04.2008 року встановлено, що внаслідок порушень брокером-реєстратором, що одночасно виконувала і обов'язки інженера-експерта ОСОБА_3 своїх функціональних обов'язків, визначених Інструкцією функціональних обов'язків продавців-касирів (брокерів-реєстраторів, інженерів-експертів транспортних засобів) від

Справа №2/0907/5353/2011 Головуючий у 1 інстанції Барашков В.В.

Провадження №22ц/0990/1163/2012 Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Категорія 19

01.08.2006 року, правил роботи з готівковими коштами і матеріальними цінностями та правил оформлення фінансових документів при укладенні нею угод купівлі-продажу транспортних засобів та актів оцінки транспортних засобів товариством недоотримано доходів на загальну суму 88 884 грн. Також в акті КРУ зазначено, що застосовуючи мінімальний тариф при оформленні актів оцінки транспортних засобів, на рахунок товариства за період, що підлягав перевірці повинно було поступити 45 160 грн., а фактично згідно банківських документів за оформлення актів оцінки транспортних засобів поступило 22 230 грн., що на 22 930 грн. менше. Вважав, що загальна сума заподіяної шкоди позивачу неправомірними діями ОСОБА_3 складає 111 814 грн., яку просив стягнути з останньої.

Незаконними діями ОСОБА_3 також нанесла суттєву моральну шкоду, яка полягає в приниженні ділової репутації підприємства, честі та гідності засновників і працівників ТзОВ «Фаворит Авто», та підлягає відшкодуванню винною особою і розмір такої шкоди визначений позивачем в 25 000 грн.

16.04.2008 року відповідач звільнена з роботи за втратою довір'я до працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.05.2012 року частково задоволено позов ТзОВ «Фаворит Авто» до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнуто з ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1) на користь ТзОВ «Фаворит Авто» (код ЄДРПОУ 25065443) 88884,00 грн. заподіяної майнової шкоди. В задоволенні інших позовних вимог ТзОВ «Фаворит Авто» відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема вказує на те, що позивачем пропущено строк для звернення в суд з позовом про відшкодування шкоди підприємству, завданої працівником. Поважності причин пропуску такого строку позивач суду не надав, а тому суд безпідставно продовжив строк на звернення в суд з наведеним позовом.

Також апелянт вказує, що з січня 2007 року по квітень 2008 року вона не була матеріально-відповідальною особою і не виконувала роботу, пов'язану з безпосереднім обслуговуванням грошових та товарних цінностей. Договір про повну матеріальну відповідальність вона підписувала в 1998 році при прийнятті її на роботу продавця-касира. З червня 2006 року, коли товариство перестало проводити розрахункові операції з клієнтами при наданні послуг, вона перестала виконувати функції безпосередньо пов'язані з грошовими коштами, а виключно займалась оформленням документів. І договір про повну матеріальну відповідальність з нею не переукладався.

Крім цього апелянт зазначає, що акт Контрольно-ревізійного відділу в м. Івано-Франківську №110-21/018 від 13.07.2009 року не може бути доказом її вини нанесення матеріальної і моральної шкоди ТзОВ «Фаворит Авто», оскільки ревізія проводилась у відсутності бухгалтера, яка працювала в ревізований період в товаристві, натомість була присутньою бухгалтер, яка працює всього декілька тижнів в ТзОВ «Фаворит Авто». Ревізія КРУ проводилася за постановами старшого слідчого прокурора Попадюка В.О. від 22.06.2009 року та Івано-Франківського міського суду від 22.02.2009 року в ході розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 4 КК України. В той же час 06 липня 2009 року постановою Івано-Франківського міського суду скасовано постанову заступника прокурора м. Івано-Франківська Новосельського А.П. від 20.05.2009 року про порушення вказаної кримінальної справи і акт КРУ складений через тиждень після скасування цієї постанови.

Також апелянт вказує, що перевірка податкової інспекції в м. Івано-Франківську передувала ревізії КРУ. Перевірка проводилась за той же період, що ревізувався КРУ і в акті перевірки від 16.04.2008 року не встановлено, що з вини ОСОБА_3 товариство не сплатило ПДФО в належному розмірі за перевірений період, що завдало збитки підприємству.

Дане питання досліджувалося судом в ході розгляду її скарги на постанову заступника прокурора м. Івано-Франківська про порушення кримінальної справи щодо неї і постановою Івано-Франківського міського суду від 06.07.2008 року встановлено, що причиною несплати прибуткового податку з фізичних осіб за 4-й квартал 2006 та 2007 роки в меншому, ніж належало розмірі, було заниження продажної вартості транспортного засобу в біржових угодах, яка попередньо визначалася за погодженням між брокером-продавцем ОСОБА_6 та брокером-покупцем ОСОБА_8 З продажної вартості і нараховувався вказаний податок, а не з оціночної ціни, яка визначалася нею як експертом-оцінювачем.

Крім того апелянт зазначає, що 16.04.2008 року вона була звільнена з роботи по п. 2 ст. 41 КЗпП України. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.04.2011 року, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області, частково задоволено її позов, визнано незаконним наказ ТзОВ «Фаворит Авто» про її звільнення за втратою довір'я до працівника, який обслуговує грошові та товарні цінності та стягнуто в її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду та витрати за надання правової допомоги.

При цьому апелянт посилається на положення ч.3 ст. 61 ЦПК України, відповідно до якої обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі від 13.04 .2011 року не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З цих підстав просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.05.2012 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

У засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_3 та її представник доводи скарги підтримали з наведених в ній мотивів.

Представник позивача доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просить в задоволенні скарги відмовити.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач працювала в позивача на посаді інженера-експерта та брокера-реєстратора, будучи матеріально-відповідальною особою. Внаслідок порушень нею виконання функціональних обов'язків в період з січня 2007 року по квітень 2008 року ТзОВ «Фаворит Авто» недоотримало доходів, виходячи з мінімального тарифу, на загальну суму 88 884 грн., що підтверджується актом КРУ в Івано-Франківській області від 13.07.2009 року. Тому вона несе повну матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду. При цьому суд поновив позивачу строк звернення з позовом в суд, вважаючи причини пропуску такого строку поважними.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Згідно п.1 ч.1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Авто» №8 від 30 грудня 1998 року (а.с.95 т.1) ОСОБА_3 прийнята на роботу в ТзОВ «Фаворит Авто» продавцем-касиром з 02 січня 1999 року. 30 грудня 1998 року з нею укладено письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 33, 96 т.1). 01 червня 2006 року наказом №6 (а.с. 104 т.1) її призначено на посаду інженера-експерта з одночасним виконанням обовязків брокера-реєстратора з повною матеріальною відповідальністю та закріпленням робочих обов'язків відповідно до вимог законодавства України по роботі з готівковими грошима та виконання правил оформлення фінансових документів при наданні послуг, а ОСОБА_3 погодилася і виконувала обов'язки як інженера-експерта, так і брокера-реєстратора. Вказані обставини встановлені рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.04.2011 року (а.с. 49-56 т.1), яке набрало законної сили 21.06.2011 року (а.с. 82 т.1).

Згідно акту Контрольно-ревізійного відділу в м. Івано-Франківську №110-21/018 від 13.07.2009 року ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Фаворит Авто» (а.с. 26-31), за період з 01.01.2007 року по 01.04.2008 року внаслідок порушень виконання брокером-реєстратором та інженером-експертом ОСОБА_3 своїх функціональних обов'язків, визначених інструкцією функціональних обов'язків продавців-касирів (брокерів-реєстраторів та інженерів-експертів транспортних засобів) від 01.08.2006 року, ТОВ «Фаворит Авто» недоотримало доходів, виходячи з мінімального тарифу, на загальну суму 88 884,00 гривень.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що саме в такому розмірі діями ОСОБА_3 спричинено ТзОВ «Фаворит Авто» матеріальну шкоду.

Однак, положеннями ст. 233 КЗпП України встановлені строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів, відповідно до ч.3 якої для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року N 14«Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та не заперечив директор ТзОВ «Фаворит Авто» ОСОБА_6, другий примірник акту КРУ від 13.07.2009 року ним отримано 16.07.2009 року (а.с.31 т.1).

З позовної заяви (а.с. 3 т.1) вбачається, що 01.04.2011 року ТзОВ «Фаворит Авто» звернулося в суд з позовом про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями ОСОБА_3, виявленої 16.07.2009 року, тобто більш, ніж один рік.

Згідно ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені ст.233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

Перевіряючи та обговорюючи причину пропуску позивачем ТзОВ «Фаворит Авто» строку звернення з наведеним позовом в суд, суд першої інстанції дійшов висновку про поважність причин пропуску такого строку.

З таким висновком колегія суддів погодитися не може, оскільки він суперечить обставинам справи.

Посилання позивача в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення з позовом в суд на довготривалу процедуру проведення документальних перевірок та отримання документів офіційних органів, що визначають розмір шкоди підприємству, завданої неправомірними діями ОСОБА_3 спростовуються даними в акті ревізії КРУ (а.с.31 т.1) про отримання примірника такого акту директором товариства 16.07.2009 року. Щодо його посилань на аудиторський висновок незалежної аудиторської фірми «Аудит-Сервіс INC» згідно договору з ТзОВ «Фаворит Авто» на проведення аудиту, то такий був складений 28.04.2009 року (а.с.8 т.1). Інших документів, які б визначали розмір такої шкоди суду не надано.

Доводи позивача про те, що на пропуск строку звернення в суд з позовом вплинули також зобов'язання ОСОБА_3 добровільно повернути привласнені кошти підприємству, для того щоб воно не зверталось у правоохоронні органи, нічим не підтвердженні і такі заперечила відповідачка.

Що стосується посилань позивача на розгляд до теперішнього часу Львівським апеляційним адміністративним судом адміністративної справи за їх позовом до ДПІ в м. Івано-Франківську, то такі не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються предмету даного спору і не вказують на поважність причини пропуску строку звернення з позовом в суд.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що за відсутності об'єктивних доказів про поважність причин пропуску встановленого строку звернення в суд з позовом, суд першої інстанції не мав правових підстав для його поновлення.

Строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів, встановлені ст. 233 КЗпП України, є матеріальним строком.

Положеннями ст. 267 ЦК України визначено наслідки спливу позовної давності, відповідно до ч.4 якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ст. 234 КЗпП України при необґрунтованості вимог працівника або власника по суті суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог саме з цієї підстави. Якщо вимоги позивача є обґрунтованими, але строк, встановлений ст. 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд також відмовляє у позові, але вже з інших мотивів: у зв'язку з пропуском встановленого строку.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в цій частині позову у зв'язку з пропуском встановленого строку звернення з позовом в суд.

Відмовляючи в позові ТзОВ «Фаворит Авто» про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в правове обґрунтування вказаної позовної вимоги помилково зіслався на положення ст. 1167 Цивільного Кодексу України, якою визначені загальні підстави відшкодування моральної шкоди, оскільки трудові відносини регулюються виключно законодавством про працю.

З таким висновком погоджується і колегія суддів та приходить до висновку, що у вказаній частині рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в цій частині не встановлено.

Згідно матеріалів справи, а саме ухвали Івано-Франківського міського суду від 11.04.2012 року (а.с. 96 т.2), залишеної без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.05.2012 року (а.с. 236 т.2) позов ТзОВ «Фаворит Авто» забезпечений шляхом накладення арешту на рухоме, не рухоме майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_3, жительці АДРЕСА_1 Тисменицького району, в межах заявлених позовних вимог в розмірі 111814 грн. до вирішення справи по суті.

За приписами ч.3 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Згідно ч. 6 цієї ж статті якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що вимога апеляційної скарги про скасування заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 134 ч.1 п.1, 135-1, 233, 234 КЗпП України, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст. 267 ч.4 ЦК України, ст. 154 ч.3, 6 ЦПК України, керуючись ст.ст.307, 308, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.05.2012 року в частині відшкодування матеріальної шкоди скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення.

В позові ТзОВ «Фаворит Авто» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Скасувати заходи забезпечення позову, знявши арешт на рухоме, нерухоме майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_3 в межах заявлених позовних вимог 111814 грн., що накладені відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду від 11.04.2012 року.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча М.Д. Горейко

Судді: Л.В. Перегінець

Я.Д. Горблянський