Рішення

від 10.11.2006 по справі 4/1498-4/204 нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/1498-4/204 НР

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

10.11.06                                                                       Справа№ 4/1498-4/204 НР

Господарський суд Львівської області у складі судді Гриців В.М. при секретарі Москалі Р.М. з участю представників позивача Солонюк І.М., Голуб В.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Радивилівмолоко” до дочірнього підприємства „Львівський молочний холдинг” товариства з обмеженою відповідальністю „Західна торгово-фінансова група” про стягнення заборгованості у сумі 632713,45 грн.

ВСТАНОВИВ:          

Товариство з обмеженою відповідальністю „Радивилівмолоко” звернулося з позовом до дочірнього підприємства „Львівський молочний холдинг” товариства з обмеженою відповідальністю „Західна торгово-фінансова група”, з урахуванням наданих у судовому засіданні 8 серпня 2006 року уточнень просить суд стягнути з відповідача на його користь 557598,55 грн. основного боргу, 75114,90 грн. неустойки та судові витрати.

Справа розглядалась судами неодноразово. Господарський суд Львівської області рішенням від 07.10.2005р. товариству з обмеженою відповідальністю „Радивилівмолоко” в задоволенні позовних вимог відмовив. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2005 зазначене судове рішення залишено без змін. Вищий господарський суд України постановою від 14.03.2006р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2005 та рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2005 у справі № 4/1712-29/192 скасував, справу передав господарському суду Львівської області на новий розгляд. При цьому Вищий господарський суд України у названій постанові вказав на необхідність при новому розгляді справи врахувати факт досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору на поставку молокопродукції від 1 січня 2004 року, що підтверджено накладними, що засвідчують відпуск та отримання відповідачем товару, в яких зазначено його найменування, кількість та ціна, а також врахувати той факт, що позивач заявою від 5 жовтня 2005 року змінив лише підставу позову, а не предмет, всебічно та повно з'ясувати і перевірити всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають значення для вирішення спору по суті та застосувати норми матеріального права до спірних правовідносин.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали і навели доводи, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, уточненнях позовних вимог та в доданих документах.

Відповідач належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи –8 серпня, 3 жовтня і 10 листопада 2006 року, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення, які відповідач отримав 26 липня, 14 серпня та 25 жовтня 2006 року. Проте вимог суду не виконав, відзиву не надав, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Тому суд розглядає спір за наявними у справі матеріалами.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників позивача, дослідив надані докази суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог ст.ст.526, 546, 547, 549, 611, 625 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею), яку повинна сплачувати винна сторона за порушення нею виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання повинен бути вчинений у письмовій формі. За приписами ст.ст. 230,232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання чи неналежного виконання ним господарського зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У постанові від 14 березня 2006 року Вищий господарський суд України зазначив, що матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 1 січня 2004 року на поставку молокопродукції, а саме поставку відповідповідачу молокопродукції, що підтверджено розхідними накладними. Відповідач цю молокопродукцію прийняв і частково оплатив її за цінами, зазначеними у накладних. Вищий господарський суд у постанові також констатував, що факт досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору підтверджується письмовими доказами, а саме накладними, що засвідчують відпуск та отримання відповідачем товару, в яких зазначено його найменування, кількість та ціна.

Згідно з матеріалами справи сторони 1 січня 2004 року уклали договір на поставку молокопродукції за умовами якого позивач зобов'язався продати відповідачу молокопродукцію, а відповідач зобов'язався прийняти молокопродукцію та на протязі десяти календарних днів після отримання оплатити її вартість. За порушення строків оплати покупець сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки від суми неоплаченого товару. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу молокопродукцію на загальну суму 3623538,79 грн., що підтверджено розхідними накладними (том №1, а.с.37 –а.с. 352). Відповідач цю молокопродукцію прийняв і частково оплатив її за цінами, зазначеними у накладних. Отже, факт досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору на поставку молокопродукції від 1 січня 2004 року підтверджується письмовими доказами, а саме розхідними накладними, що засвідчують відпуск та отримання відповідачем товару, в яких зазначено його найменування, кількість та ціна. На дату звернення до суду і на момент розгляду справи заборгованість відповідача за отриману молокопродукцію становить 557598,55 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання на суму боргу нараховано неустойку, яку суд стягує за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано - з 10 січня 2005 року до 10 липня 2005 року у сумі 36581,14 грн. Суд також стягує з відповідача на користь позивача судові витрати - 5941,79 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 45988,05 грн. витрат на оплату послуг адвоката, факт сплати яких підтверджено документально.

Статтями 33,34 ГПК України встановлено обов'язок сторони належними і допустимими доказами доводити суду обставини, які є підставою вимог чи заперечень. Відповідач вимог суду не виконав, доказів оплати заборгованої суми не надав.

Керуючись ст.ст.4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд–

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути з дочірнього підприємства „Львівський молочний холдинг” товариства з обмеженою відповідальністю „Західна торгово-фінансова група” (м.Львів, вул.Антоновича,140; код ЄДРПОУ 31074690) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Радивилівмолоко” (м с.Крупець Радивилівського району Рівненської області; код ЄДРПОУ 31259168) 557598,55 грн. боргу, 36581,14 грн. неустойки та судові витрати: 5941,79 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 45988,05 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                   Гриців В.М.