Постанова

від 01.11.2012 по справі 0670/831/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/831/12

категорія 9.5

01 листопада 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Токаревої М.С. ,

при секретарі - Василюк Т.М.,

за участі представників позивача та відповідача ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом державного підприємства "Овруцьке лісове господарство"

до Державної фінансової інспекції в Житомирській області

про визнання протиправними та скасування обов'язкових вказівок (вимог) викладених у листі №12-17/1482 від 23 грудня 2011 року

встановив :

Державне підприємство «Овруцьке лісове господарство» звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом. Позивач, з врахування змін та доповнень до позову від 19.09.2012 р., вих. №1257, зазначає, що за результатами акту ревізії від 11.11.2011 р. №12-09/49 відповідачем 23.12.2011 р. було висунуто вимоги №12-17/1482, якими його, серед іншого, було зобов'язано:

- внести зміни до фінансових планів на 2012 рік в частині зменшення запланованих адміністративних витрат на суму 80400 грн. та інших операційних витрат на суму 69880,60 грн. В іншому випадку стягнути з керівника, винного у проведенні зайвих витрат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України (абз. 1 та 2 на стор. 3 вимог);

- провести претензійно-позовну роботу з ТзОВ «О.П.С.» щодо відшкодування коштів або надання відповідного обсягу послуг на суму 22907,78 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130 -136 КЗпП України (абз. 2 та 3 на стор. 4 вимог);

- провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування коштів або надання відповідного обсягу послуг з ТОВ «Форест» на суму 16121,03 грн., з ПП «ОСОБА_7» - 14459 грн., ПП «РедМет» - 64585,40 грн., СПД «ОСОБА_8» - 10709,97 грн., СПД «ОСОБА_9» - 1931,10 грн., ТОВ «Союзмаркет» - 9659,60 грн., ТОВ «Ферона» - 22678 грн., СПД «ОСОБА_11» - 7819,98 грн., ТОВ «Днепросталь груп» - 3500,02 грн., ПП «ОСОБА_10» - 27347,10 грн., ЗАО «Донецксталь» - 20860,68 грн., ТОВ «Фактор Нафтогаз» - 14937,10 грн., ТОВ «Юрдис» - 238677,33 грн., ТОВ «Арагон Плюс» - 65456,25 грн., ТОВ «Астрал» - 401424,79 грн., ТОВ «НК-Синтез» - 6782,53 грн., ТОВ «ФА-ОЙЛ» - 82854,73 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірах встановленому ст.ст. 130 - 136 КЗпП України (абз. 4 та 5 на стор. 4 вимог). Загальна сума вимог за цим пунктом складає 1009804,61 грн.;

- стягнути з винних осіб нестачу деревини на загальну суму 1779,46 грн., в порядку та розмірах встановлених ст.ст. 130-136 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. №116, з якої в порядку, визначеному вказаною постановою перерахувати в дохід Державного бюджету 889,73 грн. в ГУДКУ в Житомирській області код 22062510 МФО 811039 на рахунок №31115102700426 із призначенням платежу «код 21080600 різниця між прямою сумою збитків від нестачі і фактично відшкодованою відповідно до п. 10 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 року №116» (абз. 5 на стор. 5 вимог);

- забезпечити відшкодування відповідно до чинного законодавства 2-х кратного розміру допущеної недостачі матеріальних цінностей на суму 19785,43 грн., яку перерахувати в дохід Державного бюджету ГУДКУ в Житомирській області код 22062510 МФО 811039 на рахунок №31115102700426 із призначенням платежу «код 21080600 різниця між прямою сумою збитків від нестачі і фактично відшкодованою відповідно до п. 10 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 року №116» (абз. 6 на стор. 5 вимог).

Позивач, не погоджуючись з такими вимогами, просить визнати їх протиправними та скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що були зазначені ним в позовній заяві та змінах до неї.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Надали суду письмові заперечення проти позову.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що підрозділом Державної фінансової інспекції в Житомирській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Овруцьке лісове господарство» за період з 01.01.2009 р. по 01.09.2011 р., про що складено акт від 11.11.2011 р. №12-09/49.

В акті органом фінансового контролю зазначено, що в ході ревізії його працівниками було виявлено порушення, зокрема такі:

- позивачем було здійснено витрати понад граничний обсяг та які не були передбачені фінансовими планами, затвердженими Держкомлісгоспом України, зокрема на утримання службового легкового транспорту на суму 80400 грн., та на оплату штрафів підприємствам Укрзалізниці на суму 69888,60 грн.;

- позивачем при укладанні договору з ТОВ «О.П.С.» не було погоджено предмет, ціну та строк дії договору, що призвело до придбання лісгоспом сувенірної продукції за завищеними цінами у порівнянні зі звичайними цінами на аналогічний товар на загальну суму 22907,78 грн. На думку працівників відповідача, узгодження ціни на товар не може здійснюватись шляхом зазначення її в рахунку-фактурі постачальника, як про це було зазначено у відповідному договорі, оскільки такий рахунок-фактура не є документом, що підтверджує факт здійснення будь-якої господарської операції;

- внаслідок порушення позивачем вимог законодавчих норм, що регулюють питання закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти діями посадових осіб було нанесено підприємству збитків на загальну суму: в 2009 р. - на 458331,70 грн., в тому числі за операціями з придбання пально-мастильних матеріалів - на суму 405221,13 грн., дроту (катанки) - на суму 53110,57 грн.; в 2010 р. - на 551472,91 грн., в тому числі за операціями з придбання пально-мастильних матеріалів - на суму 404911,60 грн., дроту (катанки) - на суму 146561,31 грн. При цьому в акті ревізії працівники відповідача зазначили, що розмір таких збитків був визначений ними з застосуванням відповідних положень Методичних рекомендацій з визначення суми збитків у разі порушення законодавства у сфері закупівель, що були затверджені наказом Голов КРУ від 13.04.2010 р. N89;

- в ході інвентаризації у 3-х матеріально-відповідальних осіб встановлено недостачу деревини на суму 889,73 грн., вартість якої з врахуванням положень Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 року №116 складає 1779,46 грн.;

- за підсумками проведених інвентаризацій у інших матеріально-відповідальних осіб встановлено недостачу матеріальних цінностей, вартість яких з врахуванням положень Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 року №116 складає 19785,43 грн.

За наслідками ревізії відповідачем висунуто вимоги від 23.12.2011 р. №12-17/1482, якими, поряд з іншим, позивача було зобов'язано:

- внести зміни до фінансових планів на 2012 рік в частині зменшення запланованих адміністративних витрат на суму 80400 грн. та інших операційних витрат на суму 69880,60 грн. В іншому випадку стягнути з керівника, винного у проведенні зайвих витрат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України;

- провести претензійно-позовну роботу з ТзОВ «О.П.С.» щодо відшкодування коштів або надання відповідного обсягу послуг на суму 22907,78 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130 -136 КЗпП України;

- провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування коштів або надання відповідного обсягу послуг з ТОВ «Форест» на суму 16121,03 грн., з ПП «ОСОБА_7» - 14459 грн., ПП «РедМет» - 64585,40 грн., СПД «ОСОБА_8» - 10709,97 грн., СПД «ОСОБА_9» - 1931,10 грн., ТОВ «Союзмаркет» - 9659,60 грн., ТОВ «Ферона» - 22678 грн., СПД «ОСОБА_11» - 7819,98 грн., ТОВ «Днепросталь груп» - 3500,02 грн., ПП «ОСОБА_10» - 27347,10 грн., ЗАО «Донецксталь» - 20860,68 грн., ТОВ «Фактор Нафтогаз» - 14937,10 грн., ТОВ «Юрдис» - 238677,33 грн., ТОВ «Арагон Плюс» - 65456,25 грн., ТОВ «Астрал» - 401424,79 грн., ТОВ «НК-Синтез» - 6782,53 грн., ТОВ «ФА-ОЙЛ» - 82854,73 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірах встановленому ст.ст. 130 - 136 КЗпП України. Загальна сума вимог за цим пунктом складає 1009804,61 грн.;

- стягнути з 3-х винних осіб нестачу деревини на загальну суму 1779,46 грн., в порядку та розмірах встановлених ст.ст. 130-136 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. №116, з якої в порядку, визначеному вказаною постановою перерахувати в дохід Державного бюджету 889,73 грн. в ГУДКУ в Житомирській області код 22062510 МФО 811039 на рахунок №31115102700426 із призначенням платежу «код 21080600 різниця між прямою сумою збитків від нестачі і фактично відшкодованою відповідно до п. 10 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 року №116;

- забезпечити відшкодування відповідно до чинного законодавства 2-х кратного розміру допущеної недостачі матеріальних цінностей на суму 19785,43 грн., яку перерахувати в дохід Державного бюджету ГУДКУ в Житомирській області код 22062510 МФО 811039 на рахунок №31115102700426 із призначенням платежу «код 21080600 різниця між прямою сумою збитків від нестачі і фактично відшкодованою відповідно до п. 10 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 року №116.

Суд не погоджується з такими висновками органу фінансової інспекції та вважає оскаржувані вимоги протиправними з огляду на наступне:

Відповідно до ч 1, 2 та 5 ст. 2 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту, здійснення перевірок з питань державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. N550, визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб. Відповідно до п. 46 Порядку, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. При цьому згідно з вимогами п. 49 Порядку у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб. Зазначені питання врегульовано не трудовим законодавством, а приписами ст. 16 та 22 ЦК України та відповідними положеннями ЦПК України.

Отже, встановивши, що позивачу протиправними діями інших осіб було завдано шкоду, орган фінансового контролю може висувати перед керівництвом такого об'єкту лише вимоги щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб. Висування з цього приводу вимог іншого характеру законодавством не передбачено.

За таких підстав суд вважає, що вимоги органу фінансового контролю, якими позивача було зобов'язано:

- внести зміни до фінансових планів на 2012 рік в частині зменшення запланованих адміністративних витрат на суму 80400 грн. та інших операційних витрат на суму 69880,60 грн. В іншому випадку стягнути з керівника, винного у проведенні зайвих витрат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України;

- провести претензійно-позовну роботу з ТзОВ «О.П.С.» щодо відшкодування коштів або надання відповідного обсягу послуг на суму 22907,78 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130 -136 КЗпП України;

- провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування коштів або надання відповідного обсягу послуг з ТОВ «Форест» на суму 16121,03 грн., з ПП «ОСОБА_7» - 14459 грн., ПП «РедМет» - 64585,40 грн., СПД «ОСОБА_8» - 10709,97 грн., СПД «ОСОБА_9» - 1931,10 грн., ТОВ «Союзмаркет» - 9659,60 грн., ТОВ «Ферона» - 22678 грн., СПД «ОСОБА_11» - 7819,98 грн., ТОВ «Днепросталь груп» - 3500,02 грн., ПП «ОСОБА_10» - 27347,10 грн., ЗАО «Донецксталь» - 20860,68 грн., ТОВ «Фактор Нафтогаз» - 14937,10 грн., ТОВ «Юрдис» - 238677,33 грн., ТОВ «Арагон Плюс» - 65456,25 грн., ТОВ «Астрал» - 401424,79 грн., ТОВ «НК-Синтез» - 6782,53 грн., ТОВ «ФА-ОЙЛ» - 82854,73 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірах встановленому ст.ст. 130 - 136 КЗпП України. Загальна сума вимог за цим пунктом складає 1009804,61 грн.;

- стягнути з 3-х винних осіб нестачу деревини на загальну суму 1779,46 грн., в порядку та розмірах встановлених ст.ст. 130-136 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. №116, з якої в порядку, визначеному вказаною постановою перерахувати в дохід Державного бюджету 889,73 грн. в ГУДКУ в Житомирській області код 22062510 МФО 811039 на рахунок №31115102700426 із призначенням платежу «код 21080600 різниця між прямою сумою збитків від нестачі і фактично відшкодованою відповідно до п. 10 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 року №116;

- забезпечити відшкодування відповідно до чинного законодавства 2-х кратного розміру допущеної недостачі матеріальних цінностей на суму 19785,43 грн., яку перерахувати в дохід Державного бюджету ГУДКУ в Житомирській області код 22062510 МФО 811039 на рахунок №31115102700426 із призначенням платежу «код 21080600 різниця між прямою сумою збитків від нестачі і фактично відшкодованою відповідно до п. 10 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 року №116,

є протиправними, оскільки були висунуті відповідачем з перевищенням його повноважень.

Обґрунтованість такого висновку підтверджується також і судовою практикою. Наприклад, до аналогічного висновку в схожих обставинах прийшов ВАС України ухвалюючи постанову від 07.09.2010 р. в справі NК-36136/09.

Щодо вимоги відповідача про внесення змін до фінансових планів підприємства, то слід зазначити наступне.

За висновками посадових осіб відповідача, що викладені в матеріалах ревізії, позивач в порушення вимог пп. б п. 13 постанови КМ України від 29.11.2006 р. №1673, част. 1 ст. 75, ст. 65, 218 ГК України, п. 3 та 13 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки, що затверджений наказом Мінекономіки України від 21.06.2005 р. N173, здійснив витрати, які не були передбачені фінансовими планами, затвердженими Держкомлісгоспом України: на утримання легкових автотранспортних засобів - в 2009 р. на суму 32000 грн., в 2010 р. - на суму на суму 48400 грн.; на оплату штрафів за невиконання умов договорів поставки вагонів в 2009 - 2010 р.р. на загальну суму 69888,60 грн.

В зв'язку з цим відповідач висунув до позивача вимогу внести зміни до фінансових планів на 2012 р. в частині зменшення запланованих адміністративних витрат на суму 80400 грн. та інших операційних витрат - на суму 69880,60 грн.

Але, відповідач не наділений правом вимагати внесення таких змін, як Законом України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні» так і Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, що затверджений постановою КМ України від 20.04.2006 р. N550.

Не передбачено в таких випадках внесення змін, до вже затверджених фінансових планів наступних звітних періодів, і Порядком складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки, у редакції наказу Мінекономіки України від 16.03.2009 р. N216.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «О.П.С.» з придбання предметів симоволіки та визначення збитків від здійсненої господарської операції.

В акті ревізії працівниками відповідача зазначено, що позивачем було укладено договір з ТОВ «О.П.С.» від 26.04.2011 р. №11 на придбання символіки (фото Президента, герб України малий, герб лісу) на загальну суму 56428 грн. При цьому, за висновком посадових осіб відповідача, при укладенні зазначеного договору сторонами не було узгоджено предмет, ціни та строк дії договору. За висновком ревізорів зазначення номенклатури та цін на товарі в рахунку-фактурі не є доказом такого узгодження предмету та ціни, оскільки такий документ за своєю природою не є документом, що фіксує будь-яку господарську операцію. З цих підстав ревізорами було здійснене порівняння цін на придані позивачем предмети символіки з цінами, що були визначені у відповідному висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28.09.2011 р. №10350/11-16/10366/11-14. Внаслідок такого порівняння відповідачем було зроблено висновок про те, що діями посадових осіб внаслідок здійснення вказаної господарської операції було завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 22907,78 грн.

Відповідно до акту ревізії, позивачем 26.04.2011 р. було укладено з ТОВ «О.П.С.» Договір №11 на поставку товару, п. 1.2 якого було передбачено, що номенклатура, кількість і ціна кожної одиниці товару попередньо погоджується сторонами і визначається в рахунку-фактурі постачальника, а його п. 1.3 було визначено, що такий рахунок-фактура розглядається сторонами як специфікація і з моменту належного оформлення стає невід'ємною частиною договору. Сума договору і порядок оплати визначено у його п. 3, згідно з яким вартість товару та сума податку на додану вартість вказуються в рахунку-фактурі виставленому постачальником на кожну одиницю товару. Оригінал рахунку, товарна і податкова накладні вручаються представнику покупця по факту поставки.

Як зазначено в акту ревізії, позивач за цим договором придбав у продавця предмети символіки (фото Президента, Герб України малий та ін.) на загальну суму 56428 грн. В якості підтвердження цього позивач надав в судове засідання для огляду оригінали Договору №11, рахунку-фактури №ОПС-004684 від 26.04.2011 р., видаткової накладної №ОПС-008084 від 22.06.2011 р. та платіжні документи на сплату вартості товару.

Суд вважає, що при укладенні та виконанні зазначеного договору позивач виконав всі умови додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені ст. 203 ЦК України. Так, вказаною статтею передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стосовно статусу первинного документу, що названий «рахунок-фактура», суд приймає доводи позивача про те, що рахунок фактура, як і сам договір, не є документом, що стверджує будь яку господарську операцію. За визначенням ст. 626 ЦК України в договорі фіксується лише домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В свою чергу приписами ч. 1 ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Однак допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В той же час, ні положеннями ЦК України, ні нормами ГК України не забороняється визначення окремих домовленостей сторін шляхом складання та підписання ними окремих додатків до них, в тому числі у вигляді рахунку-фактури.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд приходить до висновку, що укладений з ТОВ «О.П.С.» договір №11 був спрямований на реальне настання правових наслідків, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін при його укладанні було вільним і відповідає внутрішній волі і переконанням сторін, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Реальне настання правових наслідків за цим договором підтверджується тим, що сторони виконали всі взяті на себе зобов'язання по продажу і поставці товару (символіки). Зазначене не заперечується, як актом ревізії, так і поясненнями, що були надані в судовому засіданні представниками відповідача.

Крім цього суд приймає до уваги доводи позивача про те, що за приписами ч. 4 ст. 632 ЦК України якщо ціна у договорі не встановлена, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Однак, всупереч зазначеним приписам, відповідачем при розрахунку обсягу нанесеної шкоди (завданих збитків) було застосовано ціни на товари (символіку), що були визначені експертом, не на момент укладання договору №11, тобто 26.04.2011 р., а станом на вересень 2011 р.

Крім цього, ціни на зазначені товари на момент укладення договору №11 не підлягали державному регулюванню. За таких обставин до цих правовідносин сторін мають бути застосовані положення ч. 2 ст. 190 ГК України, якою визначено, що ціни на такі товарі є вільними і вони визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Одночасно суд приймає до уваги заперечення позивача стосовно помилковості висновку органу фінансової інспекції про те, що укладений між позивачем і ТОВ «О.П.С.» договір №11 не містить однієї з істотних умов - строку його дії. За приписами част. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Укладений між сторонами договір містить такі положення. Це, наприклад, його п. 3.3 та п. 5.2, відповідно до яких оплата вартості товару має бути здійснена покупцем в порядку 100-відсоткової попередньої оплати, а відпуск товару має бути здійснений продавцем на протязі трьох місяців з моменту одержання грошових коштів.

З огляду на це суд вважає, що висновки акту ревізії в цій частині є помилковими, а вимоги відповідача з цього приводу є протиправними.

Щодо господарських операцій позивача з придбання товарів без дотримання законодавчих норм з проведення тендерних процедур та визначення розміру збитків від таких операцій, то суд зазначає наступне.

За висновком органу фінансової інспекції, що викладений в акті ревізії та його вимогах, на протязі ревізованого періоду позивач придбавав без проведення тендерних процедур товари за завищеними цінами, внаслідок чого його посадовими особами було нанесено підприємству збиток в 2009 р. на загальну суму 458331,70 грн., з якої від закупівлі пально-мастильних матеріалів - 405221,13 грн., дроту (катанки) - 53110,57 грн., а в 2010 р. на загальну суму 551472,91 грн., в тому числі від операцій з придбання пально-мастильних матеріалів - 404911,60 грн., дроту (катанки) - 146561,31 грн. Відповідач в акті ревізії зазначив, що розмір таких збитків був обрахований його посадовими особами з застосуванням відповідних положень п. 8 Методичних рекомендацій з визначення суми збитків у разі порушення законодавства у сфері закупівель, що були затверджені наказом Голов КРУ від 13.04.2010 р. N89. З посиланням на зазначені норми Методичних рекомендацій відповідач здійснив розрахунок збитків, що, на його думку, одержав позивач від операцій з придбання зазначених товарів не у переможців тендерних торгів, а у інших суб'єктів господарювання, виходячи з цін, що були визначені в ході таких тендерних процедур і були зазначені сторонами в договорах з ТОВ «Юрдис» від 10.01.2009 р. №4/09, з ТОВ «Фа Ойл» від 05.04.2010 р. №53/10, з ТОВ «СКВ-МІГ» від 05.04.2010 р. №54/10, з ТОВ «Волтан» від 10.08.2009 р. №108/09, з ТОВ «Фактор Нафтогаз» від 09.01.2009 р. №090101-ГСМ та з ТОВ «Форест» від 24.03.2010 р. №48/10.

Відповідач вважає, що відповідно до п. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, що було затверджено постановою КМУ від 17.10.2008 р. N921 (у редакції постанови КМУ від 19.11.2008 р. N1017), істотні умови таких договорів про державі закупівлі після їх підписання сторонами не повинні були змінюватися в подальшому і за будь яких умов не могли бути розірваними.

Дійсно, відповідно до вимог п. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі, а істотні умови договору про закупівлю після його підписання не повинні змінюватися.

Однак сторони таких договорів не були позбавлені права, за певних умов, взагалі розірвати їх. В зв'язку з цим суд приймає до уваги доводи позивача про те, що таке право було надане йому приписами ст. 652 ГК України, якою, серед іншого, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. При цьому зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Як пояснив представник позивача такі додаткові угоди про розірвання основних договорів були укладені ним з ТОВ «Юрдис», ТОВ «Фа Ойл», ТОВ «СКВ-МІГ» та з ТОВ «Форест» в зв'язку з непередбачуваним різким зростанням оптових цін на нафтопродукти та дріт (катанку), а також суттєвим збільшенням витрат на доставку цих товарів. В якості доказів в судове засідання були подані відповідно належним чином засвідчені копії таких додаткових угод.

Зазначені додаткові угоди, як за ініціативою відповідача, так і з ініціативи інших сторін, в судовому порядку недійсними не визнавались. Факт наявності таких додаткових домовленостей з приводу розірвання договорів від 10.01.2009 р. №4/09, від 05.04.2010 р. №53/10, від 05.04.2010 р. №54/10 та від 10.08.2009 р. №108/09 між їх сторонами не заперечується, як матеріалами ревізії, так і представниками відповідача в ході судових засідань. Це додаткові угоди з ТОВ «СКВ-МІГ» від 12.05.2010 р., з ТОВ «Фа Ойл» від 14.04.2010 р., з ТОВ «Юрдис» від 01.06.2009 р. та з ТОВ «Форест» від 05.04.2010 р.

За таких підстав суд вважає, що висновок відповідача про обсяги нанесеної посадовими особами позивача шкоди (збитків) підприємству, що були обраховані виходячи з тендерних цін на пальне та дріт (катанку) та які були визначені сторонами в договорах №4/09, №53/10, №54/10 та №108/09 є протиправним.

Суд також приймає до уваги доводи позивача про те, що наказ Голов КРУ від 13.04.2010 р. N89 протягом усього строку його дії не міг застосуватись, оскільки не пройшов державну реєстрацію, як це визначено п. 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 р. N 493/92 та п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, що було затверджене Постановою КМ України 28.12.1992 р. N731. Крім цього зазначений наказ, як в ревізованому періоді, так і в момент складанні відповідачем акту ревізії не був офіційно оприлюдненим. До того ж на момент завершення ревізії відповідачем та складання акту дію цього наказу вже було скасовано згідно з наказом Голов КРУ від 28.10.2011 р. N270.

З огляду на це суд вважає, що висновки відповідача, що були зроблені з застосуванням скасованого та недіючого нормативно-правового акту, не можуть слугувати підставою для висунення на адресу позивача з цього приводу будь-яких вимог.

В додаток до цього судом було проведено дослідження інформації про рівні реалізаційних цін на пально-мастильні матеріали, що містяться в повідомленнях, наданих відповідачу окремими органами виконавчої влади. Це повідомлення Житомирського обласного територіального відділенням Антимонопольного комітету України, Житомирської торговельно-промислової палати, Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області, ТОВ «АВ Метал груп», ТОВ «Енерго СтальТрейд» та ПАТ «Житомирголовпостач», що були надані представниками відповідача в судове засідання.

З приводу вищенаведеного переліку органів та підприємств, що надали відповідачу повідомлення про рівні цін на пальне та дріт (катанку), суд погоджується з доводами позивача та зазначає наступне.

- функції, права та обов'язки цих органів визначені Законом України «Про Антимонопольний комітет України». Однак цей Закон не відносить до обов'язків чи прав цих органів питання моніторингу цін, що склалися в Україні на товари та продукцію виробничо-технічного призначення, та не надає статусу відомостей цього органу про рівні цін на такі товари, як на підставу для визначення у суб'єктів господарювання обсягів доходів чи збитків від здійснення господарських операцій з причини застосування чи незастосування ними таких моніторингових рівнів цін;

- обсяг прав та обов'язків інспекцій з контролю за цінами був визначений Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, що було затверджене постановою КМУ від 13.12.2000 р. N1819, п. 4 якого до функцій місцевих органів цієї служби, серед інших, були віднесені також і питання моніторингу цін і тарифів на товари і послуги. Однак такий моніторинг був обмежений лише товарами, що реалізуються на споживчому ринку. Конкретний перелік таких товарів був визначений постановою КМУ від 13.06.2002 р. N803. Такий перелік обмежений лише товарами та послугами, що є соціально значущими для населення. Зазначене Положення не визначає, що відомості цього органу про моніторингові рівні цін на такі товари можуть використовуватись іншими контрольними органами в якості підстав для визначення у суб'єктів господарювання обсягів доходів чи збитків від здійснення ними господарських операцій з причини застосування чи незастосування таких моніторингових рівнів цін;

- функції, права та обов'язки державних органів статистики визначені в Законі України «Про державну статистику». Закон наділяє ці органи правом на збирання різного роду статистичної інформації, в тому числі і інформації про рівні цін на товари, роботи та послуги. Однак законодавство на надає зібраній в процесі статистичних досліджень інформації такого статусу, коли рівні цін, будь-яким способом визначені цим органом, можуть застосовуватись для визначення обсягу збитків, що можуть бути одержані суб'єктами господарювання внаслідок їх перевищення;

Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» взагалі не відносить до компетенції цих органів питання здійснення моніторингу цін на товари, роботи та послуги.

Не можуть слугувати доказом в справі з метою визначення обсягу шкоди (збитків) також і повідомлення господарюючих суб'єктів про реалізаційні ціни на дріт (катанку), що були одержані органом фінансової інспекції від ПАТ «Житомрголовпостач», ТОВ «Енерго Сталь Трейд» та ТОВ «АВ Металл Груп» . Такі повідомлення, на думку суду, є лише інформацією цих суб'єктів про застосовувані ними в минулому ціни на реалізацію таких товарів іншим покупцям. Однак вони в жодному випадку не можуть бути підставою для врахування судом при постановленні рішення по суті позовних вимог.

Суд також не приймає в якості доказів по справі постанову Овруцького районного суду від 01.08.2012 р. в кримінальній справі №617-10490/12, що була порушена проти директора позивача ОСОБА_6

Приписами ч. 4 ст. 72 КАС України встановлено, що обов'язковими для адміністративного суду є лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, що набрали законної сили. Відповідно до положень ч. 1 ст. 32 КПК України «вирок» - це рішення суду першої інстанції про винність або невинність особи, а «постанова» - це рішення органу дізнання, слідчого і прокурора, а також рішення, які виніс суддя одноособово чи апеляційний суд. Однак подана відповідачем для огляду копія рішення Овруцького районного суду складена не у вигляді вироку (ст. 327 КПКУ), а у вигляді постанови суду (положення п. 5 ч. 1 ст. 244 КПК України в редакції станом на дату ухвалення постанови).

З огляду на це суд приходить до висновку, що обставини, які були встановлені постановою суду в справі №617-10490/12 не можуть бути враховані в якості доказів при розгляді позову Державного підприємства «Овруцьке лісове господарство» до Державної фінансової інспекції в Житомирській області.

Оцінивши в сукупності всі подані сторонами документальні докази та вислухавши пояснення представників сторін суд приходить до висновку, що розрахована відповідачем сума нанесених підприємству посадовими особами позивача збитків в розмірі 1009804,61 грн. не знайшла свого підтвердження.

Суд вважає, що вимоги органу фінансової інспекції до позивача з приводу вжиття заходів про відшкодування збитків в сумі 1009804,61 грн., одержаних від операцій з придбання лісгоспом паливно-мастильних матеріалів та дроту (катанки) за завищеними цінами, є протиправними.

Враховуючи вищезазначена, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволеню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Позовні вимоги державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Державної фінансової інспекції в Житомирській області викладених у листі №12-17/1482 від 23 грудня 2011 року щодо:

- внести зміни до фінансових планів на 2012 рік в частині зменшення запланованих адміністративних витрат на суму 80400 грн. та інших операційних витрат на суму 69880,60 грн.. В іншому випадку стягнути з керівника, винного у проведенні зайвих витрат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України;

- провести претензійно-позовну роботу з ТзОВ "О.П.С." щодо відшкодування коштів або надання відповідного обсягу послуг на суму 22907,78 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведені зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України;

- провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування коштів або надання відповідного обсягу послуг з ТОВ "Форест" на суму 16121,03 грн., з ПП "ОСОБА_7" - 14459 грн., ПП "РедМед" - 64585,40 грн., ППД "ОСОБА_8" - 10709,97 грн., СПД "ОСОБА_9" - 1931,10 грн., ТОВ "Союзмаркет" - 9659,60 грн., ТОВ "Ферона" - 22678 грн., СПД "ОСОБА_11" - 7819,98 грн., ТОВ "Днепросталь груп" - 3500,02 грн., ПП "ОСОБА_10" - 27347, 10 грн., ЗАО "Донецксталь" - 20860,68 грн., ТОВ "Фактор Нафтогаз" - 14937,10 грн., ТОВ "Юрдис" - 238677,33 грн., ТОВ "Арагон Плюс" - 65456,25 грн., ТОВ "Астрал" - 401424,79 грн., ТОВ "НК-Синтез" - 6782,53 грн., ТОВ "ФА-ОЙЛ" - 82854,73 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірах встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України;

- стягнути з винних осіб нестачу деревини на загальну суму 1779,46 грн., в порядку та розмірах встановлених ст.ст. 130-136 КЗпП України, постановою Міністрів України від 22 січня 1996 року №116, з якої в порядку визначеному вказаною постановою перерахувати в дохід Державного бюджету 889,73 грн. в ГУДКУ в Житомирській області із призначення платежу "код 21080600 різниця між прямою сумою збитків від нестачі і фактично відшкодуванню відповідно до п.10 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 22 січня 1996 року №116";

- забезпечити відшкодування відповідно до чинного законодавства 2-х кратного розміру допущеної недостачі матеріальних цінностей на суму 19785,43 грн., яку перерахувати в дохід Державного бюджету ГУДКУ в Житомирській області із призначення платежу "код 21080600 різниця між прямою сумою збитків від нестачі і фактично відшкодуванню відповідно до п.10 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 22 січня 1996 року №116".

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 06 листопада 2012 р.