Постанова

від 06.11.2012 по справі 2а-1670/6694/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6694/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

за участю:

представників позивача - Куришко О.М., Бакума О.В., Чалої О.Д.,

представника відповідача - Гудзенка М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби до Дочірнього підприємства "Продмашжитло" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, -

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2012 року Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Полтаві, позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Продмашжитло" (далі - ДП "Продмашжитло", відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що за ДП "Продмашжитло" рахується податковий борг в розмірі 99952,65 грн, що виник на підставі рішення №0000642306/0 від 10.03.2006 про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Вказував, що дане рішення оскаржувалось відповідачем в судовому порядку, проте постановою Господарського суду Полтавської області від 05.09.2007, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.03.2012, в задоволенні позовних вимог ДП "Продмашжитло" про визнання недійсним рішення №0000642306/0 від 10.03.2006 відмолено. Крім того, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 задоволено подання ДПІ у м. Полтаві до ДП "Продмашжитло" про стягнення коштів з рахунків платника податків за податковим боргом, а саме, стягнуто з останнього кошти з рахунків на погашення податкового боргу зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 99952,65 грн. У зв'язку з відсутністю зареєстрованого за відповідачем будь-якого рухомого та нерухомого майна для внесення в податкову заставу, що підтверджується листами ПП "ПБТІ "Інвентаризатор", Управління Держкомзему у м. Полтаві, Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області, Відділу РЕР ДАІ з обслуговування м. Полтави та Полтавського району та листом директора ДП "Продмашжитло", позивач, керуючись підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку.

Представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог податкового органу, просив суд відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень вказував на тяжке матеріальне становище ДП "Продмашжитло", а також на те, що арешт коштів на рахунках відповідача: 1) позбавить можливості мешканців будинків, що обслуговуються відповідачем, отримувати передбачені законодавством України комунальні послуги (тепло, світло тощо); 2) унеможливить оплату соціальних внесків із заробітних плат працівників підприємства, саму виплату заробітної плати та інших компенсацій 10 особам, які є працівниками відповідача, що призведе до порушення прав працівників та положень КЗпПУ, Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про відпустки". Крім того, представник відповідача зазначив, що підприємством даний податковий борг погашається частинами та відповідач зобов'язується у подальшому щомісяця сплачувати кошти до повного його погашення.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДП "Продмашжитло" (ідентифікаційний код 24559663) 26.06.2003 зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Полтавської міської ради та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м. Полтаві.

За даними ДПІ у м. Полтаві станом на 11.10.2012 за ДП "Продмашжитло" рахується податковий борг в розмірі 99952,65 грн, який виник у зв'язку із наступним.

Так, 03.03.2006 ДПІ у м. Полтаві проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, а саме, проведено перевірку господарської одиниці - гуртожитку, розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, 18, який належить ДП "Продмашжитло".

За результатами перевірки ДПІ у м. Полтаві складений акт №16010045/23-317 від 03.03.2006, в якому зафіксовано порушення платником податків вимог пунктів 2.6, 3 та 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, внаслідок не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства за надання послуг проживання в гуртожитку та кімнатах для приїжджих в період з 22.12.2005 по день перевірки на загальну суму 19990,53 грн.

На підставі акта перевірки №16010045/23-317 від 03.03.2006 податковим органом 10.03.2006 прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000642306/0, яким до платника податків застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 99952,65 грн. Вказане рішення направлялося на адресу платника податків рекомендованим листом та отримане останнім 13.03.2006, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач, не погодившись із даним рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 05.09.2007 у справі №17/85 в задоволенні позову Дочірнього підприємства "Продмашжитло" до ДПІ у м. Полтаві про визнання недійсним рішення №0000642306/0 від 10.03.2006 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2008 постанову суду першої інстанції від 05.09.2007 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Дочірнього підприємства "Продмашжитло" задоволено, а саме, визнано недійсним рішення ДПІ у м. Полтаві №0000642306/0 від 10.03.2006 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 99952,65 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.03.2012 постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2008 скасовано, а постанову Господарського суду Полтавської області від 05.09.2007 залишено в силі. Вказана ухвала, відповідно до положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набрала законної сили з моменту її проголошення, а саме - 07.03.2012.

Таким чином, з моменту набрання ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.03.2012 законної сили сума штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 99952,65 грн набула статусу узгодженого грошового зобов'язання.

13.06.2012 ДПІ у м. Полтаві звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з поданням до ДП "Продмашжитло" про стягнення коштів з рахунків платника податків за податковим боргом у розмірі 99952,65 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 подання ДПІ у м. Полтаві задоволено, стягнуто з ДП "Продмашжитло" кошти з рахунків на погашення податкового боргу зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 99952,65 грн.

Відповідно до пунктів 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

На підставі вимог статті 89 Податкового кодексу України начальником ДПІ у м. Полтаві прийнято рішення №7250/10/19-136 від 31.07.2012 про опис майна у податкову заставу. Згідно вказаного рішення вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ДП "Продмашжитло", а у разі, якщо на момент складання акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також того майна, права власності на яке останній набуде у майбутньому.

Згідно акту опису майна від 01.08.2012 №69/1 податковим керуючим підтверджено відсутність у ДП "Продмашжитло" на день складення цього акту майна, що може бути описане у податкову заставу.

Крім того, податковим керуючим направлялися запити з метою виявлення наявного у відповідача майна для внесення його у податкову заставу, на які податковим органом була отримана наступна інформація:

- відповідно листа Управління Держкомзему у м. Полтаві від 26.10.2012 №02-30/01-18/7892 повідомлено, що право власності за ДП "Продмашжитло" на земельні ділянки не посвідчено Державним актом на право власності на земельні ділянки;

- відповідно листа Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 22.10.2012 №01-10/3322 повідомлено, що на даний час згідно уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи "Корпорація 2" за відповідачем техніка не реєструвалася;

- відповідно листа ПП "ПБТІ "Інвентаризатор" від 19.10.2012 №12488 повідомлено, що за даними реєстрових книг реєстрація права власності за ДП "Продмашжитло" на об'єкти нерухомого майна у м. Полтаві не проводилася;

- відповідно листа Відділу РЕР ДАІ з обслуговування м. Полтави та Полтавського району від 25.10.2012 №11/2-4151 повідомлено, що згідно автоматизованої системи управління обліком транспортних засобів та водіїв "МРЕВ-2000" станом на 12.09.2012 за ДП "Продмашжитло" транспортні засоби не зареєстровані.

Разом з тим, у ДП "Продмашжитло" відкриті рахунки у фінансових установах (довідка №14201/9/10-230 від 12.10.2012), що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ДПІ у м. Полтаві, суд виходить з наступного.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Аналогічна норма міститься у пункті 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за №9/20322.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; - у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

В ході розгляду даної справи судом не встановлено наявності обставин, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги №606 від 05.04.2012 на суму 99952,65 грн не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДПІ у м. Полтаві є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби до Дочірнього підприємства "Продмашжитло" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 09 листопада 2012 року.

Суддя О.В. Гіглава