Рішення

від 07.11.2012 по справі 2/69/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 листопада 2012 р. Справа № 2/69/2012/5003

за позовом : Дочірнього підприємства "Конріл" 01133, м.Київ, вул.Кутузова, 18/7, офіс 201

до : Товариства з об меженою відповідальністю "Домінікана" 21001, м.Вінниця, вул.Фрунзе, 4

про стягнення 12 298,93 грн. згідно договору купілі-продажу №ЧК 285 від 24.06.2011р.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Примаченко І.Б. - за довіреністю;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Дочірнього підприємства "Конріл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана" про стягнення заборгованості за поставлені товари в сумі 13 298,93 грн. з яких: 9 447,12 грн. - основного боргу, 283,41 грн. - 3% річних, 733,76 грн. - пені та 2 834,64 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.09.12 р. порушено провадження у справі № 2/69/2012/5003 та призначено засідання на 07.11.2012 р.

07.11.2012 року в судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Відповідач в судове засідання не з''явився, причини своєї неявки суду не повідомив. При цьому відзиву та будь- яких клопотань до суду від останнього не надходило, незважаючи на те, що останній про дату, час та місце проведення судового був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення № 7821 від 05.10.12 р., яке знаходиться в матеріалах справи. Відтак, негативні процесуальні наслідки через невиконання вимог суду покладаються на зазначену особу.

Слід вказати, що згідно даних позовної заяв, та, зокрема, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 643776 місцезнаходженням відповідача значиться 21001, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Фрунзе, 4 яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. В п.3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача - ТОВ "Домінікана" належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.06.2011 між ДП "Конріл" (надалі - продавець) та ТОВ "Домінікана" (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу №КЧК 285 (надалі - договір).

Згідно п.1.1. договору продавець продав, а покупець купив товар під торговими марками VITOLIO, ABEA, KALIMERA, VIGILANTE, DELPHI, PRIMO GUSTO і інші (надалі товар).

Відповідно до п.2.1. договору продавець зобов'язується забезпечити поставку товару, якість якого має бути підтверджена сертифікатом якості, гігієнічними висновками та іншими документами, підтверджуючих якість товару, а також його відповідність вимогам, що застосовуються до товарів відповідно до чинного законодавства.

Покупець зобов'язується отримати товар та оплатити його вартість по кожній накладній не пізніше, ніж через 30 календарних днів з моменту поставки товару (п.4.1 договору).

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку порушення терміну платежу, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно п.6.3. договору в разі порушення відповідачем терміну повної оплати накладної на поставку товару більш ніж на 180 календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 30% від загальної заборгованості.

Як вбачається із наданого позивачем акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.12 р. позивач на виконання умов договору продав відповідачу товар на загальну суму 107 958,72 грн. Повернуто було товару на суму 3 982,80 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 94 528,80 грн., в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 9 447,12 грн.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язання крім суми основного боргу позивам заявлено до стягнення з відповідача 283,41 грн. - 3% річних, 733,76 грн. - пені та 2 834,64 грн. штрафу за період з 02.03.12 р. по 07.09.12 р.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по продажу відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи накладні підписані представниками та скріплені печатками обох сторін, згідно яких відповідач отримав зазначений у накладних товар.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за проданий товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 9 447,12 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Враховуючи той факт, що відповідачем здійснювались часткові проплати за отриману продукцію, суд приходить до висновку, що останнім фактично визнано борг перед ДП "Конріл".

Аналізуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості за проданий товар підлягають задоволенню в сумі 9 447,12 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасності оплати за проданий товар позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 283,41 грн. - 3% річних за період з 02.03.12 р. по 07.09.12 р., 733,76 грн. - пені за цей же період та 2 834,64 грн. 30% штрафу.

Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку порушення терміну платежу, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно п.6.3. договору в разі порушення відповідачем терміну повної оплати накладної на поставку товару більш ніж на 180 календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 30% від загальної заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, пені та штрафу заявлені правомірно, однак суд не погоджується з розрахунком позивача.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3%, пені та штрафу згідно Бази даних ІПС "Законодавство" судом отримано відповідно: 146,35 грн. - 3% річних за період з 02.03.2012 р. по 07.09.2012 р. та 2 834,13 грн. 30% штрафу які і підлягають до стягнення. В стягненні 137,06 грн. - 3% річних та 0,51 грн. - штрафу слід відмовити як безпідставно заявлених.

В розрахунку пені помилок судом не виявлено, з підстав яких і підлягає заявлена позивачем сума пені в розмірі 733,76 грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 18.09.12 р. відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості за отриманий товар.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. В стягненні 137,06 грн. - 3% річних та 0,51 грн. - штрафу слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на судовий збір покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 551, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 232, 233 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49,75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана" (21001, м.Вінниця, вул.Фрунзе, 4, код ЄДРПОУ 36830709) на користь Дочірнього підприємства "Конріл" (01133, м.Київ, вул.Кутузова, 18/7, офіс 201, код ЄДРПОУ 23703164) 9 447,12 грн. - основного боргу, 146,35 грн. - 3% річних, 733,76 грн. - пені, 2 834,13 грн. штрафу та 1 592,85 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В стягненні 137,06 грн. - 3% річних та 0,51 грн. - штрафу відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 09 листопада 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 01133, м.Київ, вул.Кутузова, 18/7, офіс 201

3 - відповідачу 21001, м.Вінниця, вул.Фрунзе, 4