Постанова

від 30.10.2012 по справі 2а-8534/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/149

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2012 року 14:43 № 2а-8534/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Велс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000162330 від 01.02.2012 р., за участі представників сторін:

представник позивача Падалюк В.М.;

представник відповідача Харитонова А.О.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Велс" (далі -позивач, ТОВ "ТПК "Велс") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000162330 від 01.02.2012 р. (далі -ППР № 0000162330).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2012 р. позовну заяву у справі № 2а-8534/12/2670 залишено без руху у зв'язку з недоліками позовної заяви. Позивачу було встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 09.07.2012 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-8534/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2012 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-8534/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2012 р. у товариства з обмеженою відповідальністю "Чембер" (далі -ТОВ "Чембер") судом витребувано низку доказів, необхідних для розгляду справи.

16 жовтня 2012 року судом постановлено окрему ухвалу внаслідок невиконання ТОВ "Чембер" вимог ухвали від 25.09.2012 р., що призвело до затягування судового розгляду справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2012 р. у ТОВ "Чембер" судом повторно витребувано низку доказів, необхідних для розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 06.01.2012 р. по 12.01.2012 р. ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва на підставі наказу № 45/23-30 від 06.01.2012 р., згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Чембер" (код ЄДРПОУ 35644325) за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р., за результатами якої складено акт від 18.01.2012 р. № 19/1-23-30-33592181 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0000162330, відповідно до якого позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 023 251,00 грн.

Позивач листом від 10.02.2012 р. № 13-02/1 (вх. ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва № 4682/10 від 14.02.2012 р.) звернувся до ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва із запереченнями до Акту перевірки.

Листом від 21.02.2012 р. № 1936/10/23-3011 ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва повідомила позивача про відсутність підстав для перегляду висновків Акту перевірки.

10 лютого 2012 року позивач звернувся до ДПА у м. Києві зі скаргою № 13-02 (вх. ДПС у м. Києві № 246/10 від 13.02.2012 р.) на ППР № 0000162330.

Рішенням від 13.04.2012 р. № 2169/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги ДПС у м. Києві залишила без змін ППР № 0000162330, а скаргу позивача - без задоволення.

27 квітня 2012 року позивач звернувся до ДПС України зі скаргою № 69 (вх. № 6945/6 від 03.05.2012 р.) на ППР № 0000162330 та на рішення, прийняте за розглядом скарги.

Рішенням від 22.05.2012 р. № 8722/6/10-2115 ДПС України залишила без змін ППР № 0000162330 та рішення, прийняте за розглядом скарги, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України від 16.07.1999 р. № 966-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 966-XIV).

За твердженням відповідача, підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1 023 251,00 грн. було завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень 2011 року в розмірі 1 023 251,00 грн.

Перевіркою встановлено, що в період, який перевірявся, між позивачем та ТОВ "Чембер" (далі - контрагент позивача) в особі директора Бондаренко О.А. було укладено Договір купівлі-продажу № 25-07/11 від 25.07.2011 р. про здійснення ТОВ "Чембер" поставки та передачі у власність позивача відповідного товару та зобов'язання позивача прийняти та оплатити вказаний товар. За вказаним договором ТОВ "Чембер" виписало на адресу ТОВ "ТПК "Велс" податкову накладну № 2 від 25.07.2011 р., сума податку на додану вартість по якій у розмірі 1 023 251,00 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту.

Відповідачем було зазначено, що згідно з актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 22.11.2011 р. № 1399/3-23-40 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Чембер" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків -покупцями за липень 2011 року було встановлено, що постачальником, за рахунок якого ТОВ "Чембер" формував ризиковий кредит, було ТОВ "ТД "Веретено-Текстиль" (код ЄДРПОУ 31027022).

Відповідно до постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва майора податкової міліції Лещенко С.В. від 28.01.2011 р. було порушено кримінальну справу № 71-00215 стосовно директора ТОВ "ТД "Веретено-Текстиль" ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що договірні взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Чембер" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Суд вважає зазначені посилання відповідача правомірними з огляду на наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону № 966-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону № 966-XIV передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відтак, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розгляді справи судом було перевірено, чи мали операції між позивачем та ТОВ "Чембер" реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаного у зазначеного контрагента товару.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Чембер" за договором купівлі-продажу № 25-07/11 від 25.07.2011 р., предметом якого була поставка та передача у власність позивача відповідного товару, а саме картону Tambrite.

Відповідно до п. 3 вищевказаного договору оплата вартості товару здійснювалась у формі 100% передплати.

Судом було витребувано у контрагента позивача докази існування та придбання товару (картону Tambrite), який повинен був зберігатися для поставки позивачу за договором купівлі-продажу № 25-07/11 від 25.07.2011 р., а саме:

- інформацію про те, у кого було придбано вказаний картон Tambrite;

- копію договору про придбання картону Tambrite;

- копію договору оренди складського приміщенння, на якому зберігається вказаний картон Tambrite;

- банківські виписки по сплаті за придбання вказаного картону Tambrite;

- банківські виписки по сплаті за оренду складського приміщення, на якому зберігається вказаний картон Tambrite.

Позивачем на підтвердження реальності та фактичного виконання вищевказаного договору надано суду копії виписки ПАТ "Банк Камбіо" за 25.07.2011 р., податкової накладної № 2 від 25.07.2011 р., реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року від 01.06.2012 р., декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року від 17.08.2011 р. та додатків № 2, № 3 та № 5 до неї, квитанцій № 2 за реєстраційними номерами 9006914003, 9006913647, 9006913655, 9006913630, 9006913621.

Водночас позивачем не надано суду копій акту прийому-передачі вищевказаного товару, рахунку-фактури на поставлений товар, товарно-транспортної накладної. Крім цього, позивачем не надано суду договори та складені до них документи на підтвердження подальшого використання отриманої продукції у власній господарській діяльності, не надано документів, з яких у суду була б можливість встановити факт їх реального виконання та товарності, а також факт того, що у випадку їх реальності та товарності за ними була поставлена продукція, отримана від ТОВ "Чембер".

Контрагент позивача на вимогу суду не надав витребувані докази існування та придбання товару (картону Tambrite), який повинен був зберігатися для поставки позивачу за договором купівлі-продажу № 25-07/11 від 25.07.2011 р.

Відтак, позивачем не надано належних документів на підтвердження здійснення поставки товару за договором купівлі-продажу № 25-07/11 від 25.07.2011 р., укладеного з ТОВ "Чембер", та подальшого використання отриманої продукції у власній господарській діяльності, а отже позивачем не доведено реальність та товарність зазначених договорів.

Зазначаючи про безпідставність висновку відповідача про нікчемність договору, укладеного позивачем з ТОВ "Чембер", позивач при цьому не навів обґрунтованих доводів на спростування фактів та висновків, викладених в Акті перевірки, крім посилань на товарність та фактичне виконання зазначеного договору, на підтвердження якої ним не було надано суду належних доказів.

Враховуючи наведене, суд вважає доцільним зазначити, що сплачена позивачем сума в якості передплати за відповідний товар не може бути підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому отримання бюджетного відшкодування без документів, які б свідчили про факт безпосередньої поставки товару.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 07.07.2011 р. № К-17627/09.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що позивачем не надано суду належних документів на підтвердження здійснення поставки товару за договором купівлі-продажу № 25-07/11 від 25.07.2011 р., укладеним з ТОВ "Чембер", а також враховуючи те, що крім посилання на реальність та фактичне виконання договору, позивачем не наведено обґрунтувань на спростування доводів відповідача, суд дійшов висновку про те, що факт виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Чембер", є недоведеним.

Відтак, відповідач обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "Чембер", в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень 2011 року на 1 023 251,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ТПК "Велс" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Велс" залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова