Ухвала

від 19.12.2012 по справі 2а-8534/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8534/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Велс»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Велс»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000162330 від 21.02.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Чембер»(код ЄДРПОУ 35644325) за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 року.

Результати перевірки відображено в акті від 18.01.2012 р. № 19/1-23-30-33592181, в якому контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Велс»п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , внаслідок чого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162330 від 01.02.2012 року, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 023 251,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до органів Державної податкової служби спірне рішення було залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення № 0000162330 від 21.06.2012 року протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Чембер», за наслідками яких сформовано податковий кредит, не мали реального характеру, не відповідають цілям та завданням статутної діяльності позивача, а вчинення господарських операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки договір поставки, укладений позивачем з його контрагентом ТОВ «Чембер» є таким, що укладений без мети настання реальних наслідків, у контрагента відсутні основні засоби для здійснення господарської діяльності, матеріально-технічні ресурси, докази використання товару в господарській діяльності відсутні.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Перевіркою встановлено, що в період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року між позивачем та ТОВ «Чембер»було укладено договір купівлі-продажу № 25-07/11 від 25.07.2011 р. про здійснення ТОВ «Чембер»поставки та передачі у власність позивача картону Tambrite та зобов'язання позивача прийняти та оплатити вказаний товар.

Відповідно до п. 3 вищевказаного договору оплата вартості товару здійснювалась у формі 100% передплати.

Позивачем на підтвердження реальності та фактичного виконання вищевказаного договору надано суду копії виписки ПАТ «Банк Камбіо»за 25.07.2011 р., податкової накладної № 2 від 25.07.2011 р., сума податку на додану вартість по якій у розмірі 1 023 251,00 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту, реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року від 01.06.2012 р., декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року від 17.08.2011 р. та додатків № 2, № 3 та № 5 до неї, квитанцій № 2 за реєстраційними номерами 9006914003, 9006913647, 9006913655, 9006913630, 9006913621.

Водночас позивачем не надано суду копій видаткових накладних на товар, актів прийому-передачі товару, рахунку-фактури на поставлений товар та документів на підтвердження подальшого використання отриманої продукції у власній господарській діяльності, його зберігання.

Крім цього, з метою з'ясування всіх обставин справи та отримання доказів реального здійснення спірних господарських операцій ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2012 р. у товариства з обмеженою відповідальністю «Чембер»було витребувано докази виконання договору купівлі-продажу № 25-07/11 від 25.07.2011 р., укладеного позивачем з ТОВ «Чембер».

Контрагент позивача на вимогу суду першої інстанції не надав суду витребувані докази існування та придбання товару (картону Tambrite), який повинен був зберігатися для поставки позивачу за договором купівлі-продажу № 25-07/11 від 25.07.2011 р.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Чембер»не мали реального характеру.

Посилання позивача на ту обставину, що відповідно до умов вищевказаного договору від 25.07.2011 року поставка товару здійснюється протягом 90 календарних днів не спростовує висновків суду першої інстанції щодо не підтвердження виконання договору, оскільки на момент розгляду справи в суді 90-денний термін здійснення поставки пройшов.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, надані позивачем первинні документи не підтверджують реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Чембер»у спірний період та подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту не підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.2 та п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за по декларації за липень 2011 року на суму 1 023 251,00 грн. на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Чембер», відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги позивача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Велс»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.